Лохотрон від ВРУ: є-декларація без інформації
Рада готує черговий лохотрон для всіх нас – зміни до закону про запобігання корупції, якими закриють публічний доступ до всього м'яса з електронних декларацій чиновників: про готівку, коштовності, подарунки, фінансові зобов'язання, корпоративні права і витрати.
Проекту закону іще немає в порядку денному, утім, він уже гуляє між міністерствами та міжнародними експертами, які мають оцінити, в якій мірі забаганки влади перекреслюють взяті нею зобов'язання перед європейцями та американцями.
Так от, ідея повністю прибрати чутливу інфу про статки чиновників з відкритого доступу – це повний відкат всієї антикорупційної реформи назад, в часи Януковича, який кривив пику від однієї згадки про потребу прозорого декларування статків.
Немає притомних аргументів, якими можна обґрунтувати потребу таких змін.
Їхня мета – сховати шокуючу для зубожіючих громадян інформацію про реальні статки суддів, прокурорів, нардепів та їх сімей від громадськості та журналістів.
Автори проекту змін пропонують прибрати із чинної редакції закону не просто окремі слова чи формулювання; вони рубають цілі параграфи, де в деталях розписано, що і за яких обставин підлягає оприлюдненню.
Влада хоче прибрати із відкритого доступу – Реєстру є-декларацій – всю інформацію про:
1. Усе цінне рухоме майно вартістю понад 137 000 грн або десь 5000 баксів: коштовності, годинники, антикваріат, хутро, дизайнерські сумочки, коней та песиків тощо, окрім транспортних засобів;
2. Усі отримані подарунки вартістю від 6890 грн – аналіз декларацій суддів показав, що люди в мантіях на такі "дешевки" не розмінюються;
3. Готівкові кошти та активи у вигляді банківських металів вартістю від 68 900 грн;
4. Кредити, позики і витрати, більші 68 900 грн.
Ми вже колись казали, що убивство всієї ідеї є-декларування – питання спритності й законодавчої техніки; але ось так нахабно й безстрашно викреслювати із основного антикорупційного закону цілі шматки тексту – це свинство і смачний плювок в бік шенгенського кордону, для перетину якого українцям все ще потрібна віза.
Нам зрозуміла логіка можновладців – їм конче не хочеться світити своїми "золотими щелепами": заощадженнями, мільйонними подарунками, позиками, годинниками і діамантами, елітними автопарками і вертольотами перед міжнародними партнерами, у яких постійно позичаєш.
Чому нині Реєстр декларацій майже порожній? Бо навіщо ж зараз вивалювати на публіку "брудну білизну", якщо от-от Рада може запровадити нульову декларацію, яка буде таємною індульгенцією для корупціонерів?!
Той законопроект про одноразове декларування, що нині циркулює у відкритому доступі, нівелює систему електронного декларування для чиновників. Він дозволить чиновникам подати ще одну, таємну декларацію і натомість отримати витончені гарантії безкарності за незаконне збагачення, брехню в е-декларації і навіть відмивання коштів.
Ніхто не хоче світити статки перед очищенням нульовою декларацією та подальшим помилуванням фіскальними і правоохороними органами.
Знаю щонайменше двох балакучих лідерів парламентських фракцій, яким забракне слів для пояснення власних скарбів з декларації своїм же виборцям з "простого люду", а тим більше, джерела походження цих статків; так само знайомий із декількома очільниками фракцій Коаліції, чиї "друзі" та "ділові партнери" наживаються і на мирі, і на війні – їм виправдати стрімке покращення особистого майнового стану не допоможуть навіть темники.
Маніпулятивними змінами законодавства у сфері електронного декларування керівництво держави сховає корупційні статки своїх спонсорів та політичних соратників, та помножить на нуль всі постмайданні антикорупційні досягнення, якими вона хизується перед заходом та ефемерними інвесторами. Між іншим, останніх відлякує від України, як від холери, не війна, а корупція.
Якщо проблема із "засвіченням" кешу, що його окремі заощадливі чиновники накопичили за роки тяжкої праці на держслужбі і зберігають у себе вдома, то цьому є нормальне правове рішення. Потрібно лише вказувати "домашній кеш" і банківські заощадження однією сумою в одній статті є-декларації, без деталізації суми готівкових заощаджень.
Такий підхід не лишає нас знань про реальний майновий стан чиновника, утім, убезпечує останнього від конкретизації місця схову своїх багатств, а отже, знімає і без того надуманий ризик пограбувань та рекету. Ви бачили їхні паркани? Чи мало разів мєнтівські та суддівські приватні охоронці ганяли журналістів від чиновницьких маєтків і забороняли знімати?
Майже кожному п'ятому українцю доводилось протягом останнього року особисто давати хабар чи робити подарунок для вирішення певного питання – думаєте, це був безготівковий розрахунок із чиновником на карту Приватбанку?!
Ні, народ ніс, несе і буде нести конверт із кешем – в суд, в лікарню, в міліцію, в прокуратуру, адвокату, за рішення, за не рішення, за дозвіл, за ліцензію, за все, на чому вдається заробити держслужбовцю.
Ось як це виглядає на прикладі мантій:
Іще у 2011 році ми вибороли собі право дізнаватися про обсяг наколядованого з паперових декларацій, закріпили його в є-декларації, і нині це хочуть прибрати з відкритого доступу, тупо влаштовуючи лохотрон та маніпулюючи думкою міжнародних партнерів, яким показують пограбованих суддів та втирають про загрозу фінансовій небезпеці родин декларантів.
Нардепи та їхні винахідливі куратори з Банкової та Грушевського (!) ризикують нарватися на майнову люстрацію з неминучими самосудами в окремих регіонах країни, де людям живеться особливо тяжко і теж не дуже безпечно. Завжди жилося, не тільки зараз.
Колись у людей забракне інструментів для мирного діалогу зі своїми обранцями.
Частина із цих людей має зброю і немає іншого вибору, окрім як боронити незалежність своєї Батьківщини, яку "політична еліта" намагається опустити у мул корупційного болота.
Не вийде.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
