Ответы Юрия Луценко на вопросы фейсбуковцев. Часть 3
Публикую последнюю часть ответов Юрия Луценко на вопросы, собранные мною в Фейсбуке.
Первая часть здесь. Вторая – здесь.
***
Руслан Ульянов
Які були реальні причини тому, що гасло "Бандитам – тюрми" отримало саме таке наповнення? Тільки відверто, без піарної локшини
Закон визначає таке поняття, як підслідність, тобто, які злочини розслідує міліція, а які прокуратура чи СБУ. Так от, порушення кримінальної справи проти посадових осіб (в тому числі і колишніх) – виключна компетенція Генпрокуратури. Тобто, МВС може готувати матеріали, але порушувати справу, допитати в якості підозрюваного, арештувати тощо урядовця, чиновника, депутата може тільки прокуратура.
Конкретний приклад. 2005 рік, МВС виявляє мільярдні розкрадання в ході приватизації. З власної ініціативи на прохідну МВС являється екс-керівник Фонду держмайна Михайло Чечетов і дає явку з повинною (http://www.nso.org.ua/docs/chechetov.html) про те, що вказівку про незаконну приватизацію "Криворіжсталі" він отримав від Кучми, на такі ж дії по "Павлоградвугіллю" – від Януковича і т.д. Передаємо ці матеріали в ГПУ. Повна мовчанка. Йду до Ющенка, обіцяє з'ясувати. Мовчанка. Виступаю по ТБ, щоб примусити дати публічну інформацію про хід справи. Мовчанка. Десь через рік дізнаюся, що справа закрита за відсутністю складу злочину. Тобто те, що "Криворіжсталь" приватизували за 800 млн. гривень у 2004 році, а потім на відкритому аукціоні його ринкова ціна виявилася 24,2 млрд. грн. – не злочин проти Держбюджету. Тоді що є зловживання службовими обов'язками і що є розкраданнями?
Те саме по більшості інших гучних економічних справ щодо посадовців. Окремо зверну увагу, що "аргумент" прокурорів, що міліцейські матеріали були слабі, не витримує критики. Жодного матеріалу вони не повернули нам на доопрацювання.
Відтак, розумію, що Генпрокурор Піскун – умова спокою Кучми і Ко при мирній передачі влади Ющенку. Піскуна знімають. Ющенко призначає Генпрокурором людину, яка 25 років працювала в Донбасі, його зами – майже всі регіонали. Пробую змінити закон щодо підслідності, аби МВС самостійно розслідувала справи посадових осіб під наглядом ГПУ. Більшості в парламенті немає, закон не проходить. Пробую встановити особистий контакт, узгодити спільні дії у резонансних справах з новим Генпрокурором. Ввічливе переливання пустого в порожнє.
Показова історія: керівництво Генпрокуратури вітає мене з Днем народження. Піднімає тост і під настроєм каже: проси, що хочеш. Прошу дати хід розкраданням Льоні-Космоса. Пауза. Ні, в мого зама там син працює. А це зам – святий. Прошу попрацювати над вбивствами, де згадувався один із лідерів кримського ОЗУ "Сейлем" "Мєля". Ні, він депутат-регіонал кримського парламенту. А партія – це святе. Прошу завершити справу по розкраданню на Укрзалізниці, де міністр підписав донецькій компанії знижку тарифу не 25% як по закону, а 52%. (В результаті Донецька залізниця вперше з часів Дзержинського стала збитковою). Ні, це рішення затвердив Азаров, а він – свята людина.
Прошу Ющенка змінити Генпрокурора. Тільки з такою умовою йду в МВС вдруге у 2008 році. Через тиждень він скасовує свою обіцянку: "Це ваші з Юлею проблеми...".
Чому в такій ситуації не пішов у відставку? Бо як МВС може працювати без ГПУ, так і навпаки – без МВС Генпрокуратура безрука. Віддати реваншистам ту посаду – означало дати можливість ще у 2007 році скласти нинішній безвідмовний силовий холдинг, що нищить будь-яких опонентів Партії регіонів. Я тримав той бліндаж до останнього.
Тому у нас тоді були вільні мітинги, непрогнозовані (хоча й корумповані) суди, зачищені "злодії в законі" і більшість крупних ОЗУ, мільйонні (від 5,5 до 16) в доларах виявлені хабарі без огляду на партійність. І головне – при такому розкладі ми мали більш-менш чесні президентські вибори, де результати не встановлював "Беркут". Було зроблено все, крім проблеми чесного підрахунку і "живої" явки виборців. Це – проблема спостерігачів, які з нею не справилися. Ми не допустили сотні тисяч "мертвих душ", "каруселей", "партійного підвозу" на дільниці. Ось чому Янукович переміг із розривом не в 15%, як він обіцяв, а лише в 3%. І ось чому я пишу про це звідси:).
Игорь Барышев
стоило бы поговорить о том, как следовало бы изменить украинскую правоохранительную систему и судебную ветвь власти. 20 лет слегка припудренного совка – и мы имеем в три раза большую, чем армия, 450-тысячную милицию (один мент на 100 человек населения), которая ни защищает, ни охраняет, ни бережёт.
Насколько, по мнению Луценко, здесь уместен опыт Саакашвили?
Я був добре знайомий із Президентом Саакашвілі, дружив із його міністром внутрішніх справ Вано Мерабішвілі. Ми часто зустрічалися, обговорювали грузинські та українські шляхи після наших революцій. Причина Революції троянд і Помаранчевого Майдану була однаковою – повстання проти олігархічного авторитаризму і вихід на політичну сцену національного середнього класу. Різниця результатів визначена різницею політики наших Президентів. У грузинського був План, команда, парламентська більшість, сила волі. Бажаючим дізнатися більше про результати рекомендую книжку Л.Буракової "Чому Грузії вдалося?".
Реформи грузинської поліції – наслідок цього набору. Їхня команда однодумців в АП, Уряді, парламенті послідовно робила те, про що я міг тільки мріяти.
У мене не було: а) підтримки Президента, б) підтримки парламенту, в) фінансування реформ. У результаті українська міліція залишилася з радянським законодавством, побудованим на ідеології каральної системи.
Без Верховної Ради не можна було: зменшити чисельність МВС; змінити структуру МВС (ліквідація УБОЗу, трансформація Внутрішніх військ, створення Міграційної служби); посилити контроль над особовим складом (декларація про доходи членів сім'ї, згода на провокацію хабара тощо); вийти з-під залежності ГПУ, без дозволу якої неможливо порушити жодної справи; ввести альтернативну підслідність щодо службових та економічних злочинів; спростити звітність; передати місцевим органам влади реєстрацію транспорту та прийом екзаменів автоводіїв.
Наше фінансування не дозволяло не те що будувати прозорі райвідділи та Будинки юстиції, а навіть збудувати єдину комп'ютерну мережу МВС (зробили лише на 60%). І не в чисельності справа. Насправді, українська міліція – 220 тисяч офіцерів. Це не більше від грузинської чисельності на душу населення. Різниця в функціях, контролі, повноваженнях. Ну і в ставленні до доходу силовиків. У них доход давав тільки бюджет. У нас 60% – ганебні платні послуги, які неминуче вели до корупції. Про зарплати – помовчу.
Там, де все залежало від внутрішніх зусиль МВС, ми спрацювали не гірше грузинських друзів. Маю на увазі і ліквідацію "злодіїв в законі", і розгром основних ОЗУ, і результати протидії хабарництву. Часто працювали разом. Я й зараз слідкую за грузинськими подіями. Вірю, що грузинський позитив буде реалізований і в Україні. Питання лише в тому, коли і у нас буде Лідер, план, команда, сила волі.
Andrey Anthony
Почему в бытность министром он ничего не сделал для проведения масштабных реформ в своём ведомстве. Почему не боролся с палочной системой в милиции?
Про спроби реформ я сказав вище. Щодо "паличної" системи, тобто вічної біди оцінки роботи МВС за паличками статистики, доповідаю: пробував змінити і не раз. Але згідно закону "Про прокуратуру" форму і види статистики встановлює ГПУ. А там – застій почище брежнєвських 80-х. Що хоч роби або не роби, але дай 100,2% до минулого періоду. Не даси – перевірка, приписи, проблеми аж до відсторонення з посади. Я навіть в Конституційний суд подав через депутатів оскарження цієї макулатурної удавки. Відмовили. Новий КПК, до речі, остаточно закріпив всевладдя прокурора. Тепер міліціонер – безправна робоча сила Генпрокуратури.
Євген Сан
Як він ставиться до кожного з лідерів ОО і створення єдиної опозиційної партії?
Наталья Гурьева
Что могут сделать украинцы, чтобы досрочно сменить власть?
Теоретично достроково змінити владу дуже просто. 4-х мільйонний Київ, який на останніх парламентських виборах довів несприйняття ПР, виходить на вулиці і вимушує до відставки трійку Межигірських старців з посад Президента, Прем'єр-міністра та Голови ВР.
Але цього не буде. Бо освічений Київ добре розуміє, що відставка Януковича і Ко – необхідність, але недостатня умова зміни системи олігархічно-кримінальної влади. Без зміни системи влади змін на краще не варто чекати. Ось чому я говорю про необхідність плану демонополізації економіки і політики в Україні. Тільки конкурентна економіка може забезпечити конкурентну політичну систему, де інтереси олігархів змагатимуться з інтересами середнього класу. При збереженні нинішньої матриці влади все рівно навпаки – при всьому різномаїтті партій та кандидатів у Президенти олігархія матиме контрольний пакет в АП, Кабміні та парламенті.
Тому оцінюйте лідерів опозиції саме так: чи здатен він і його озвучена команда на ключові посади діяти на користь середнього класу? Головне – деофшоризація економіки, прозорість держзакупівель, незалежний суд, відкриття реєстрів власності, громадське ТБ тощо. Решта намірів – декорації чергових друзів олігархії, опозиція без альтернативи намірів.
Павло Островський
По каким "слабым местам" регионалов должна бить оппозиция?
Підтримка ПР – інерційна, від впертої невіри в інше, європейське життя. Це тягнеться ще з часів СРСР, який був, за визначенням Б.Стругацького, "обитаемым островом". Частково – це підтримка до останнього дзвінка. З цими людьми говорити немає сенсу, якщо ви не психіатр, що професійно цікавиться зовнішніми проявами фобій. Але є інші люди, які стомилися жити без майбутнього і потребують діалогу з тими, хто його бачить.
ПР страшна лише в масі, як сарана. Взятий окремо регіонал – часто нормальна людина. Тим більше це стосується замордованого рідною мафією мешканця Слобожанщини, Донбасу чи Тавриди.
Тому на місці парламентської опозиції я б негайно відкрив 180 депутатських приймалень в Південно-Східній Україні і за кожної можливості працював би саме там. Мова не про мітинги, а про регулярне відстоювання прав тамтешнього люду. Невиплата зарплат, соціальних виплат, розкрадені гроші на дороги, школи, захоплення землі та квартир – все це привід для оформлення заяв про злочин і тиску на силовиків і суддів. Буде така робота – буде повага до опозиції, буде готовність не тільки голосувати проти ПР, але й захищати свій вибір.
Алекасандр Малюков
Вопрос Юрию Витальевичу. Когда и при каких условиях лидеры оппозиции обратятся к 11000000 своих сторонников с призывом снести режим? Какие, по вашему мнению, должны быть гарантии лидеров народу, что они лидеры пойдут до конца. Ибо выйти за правовое поле можно быстро. Восстановить это поле-сверхсложно.
Наталка Гнатюк
в 2003 у фільмі "Обличчя протесту", який присвячений акціям протесту "Україна без Кучми", ви говорите: "Найважче було зупинити тих, хто розізлився на владу!". В 2013 "злих на владу" в рази більше, але ніхто не виходить на вулиці з бажанням щось змінити. Наслідком чого, на Вашу думку, стало загальне розчарування суспільства останнього десятиріччя? Чим відрізняється Україна Кучми 2003 від України Януковича 2013?
Мені здається, відповіді на питання пана Олександра та пані Наталки лежать в одній площині.
Очевидно, що опозиція отримала голоси не стільки "за", як проти відверто антиукраїнської ПР. Така ситуація – реакція на помаранчеві помилки і зради. З відстані років зрозуміло, що самі по собі завищені очікування Майдану мали гарантовано вилитися в певне розчарування. Але фактична бездіяльність президента В.Ющенка в 2005-2006 рр., а потім демонстративна гостра його війна проти Ю.Тимошенко просто випалювала демократичний електорат.
Винні у цьому всі, і я зокрема. І не тільки за МВС, а головне – за те, що не організував колег на публічний ультиматум Ющенку: або працюй, або йди. На жаль, я обрав непублічний шлях, на якому революція, відірвана від народу, ніколи не мала перспектив.
Я весь час намагався зупинити цю самогубну хатню війну демократів, постійно говорив Ющенку, що він своїми руками витягує Януковича з політичного небуття, де він був у 2005 році. При всіх проблемах особистих стосунків Тимошенко була лідером демократичних сил, а не сил імперського реваншу. В 2007 році це стало очевидним і Ющенку. Перемогти ПР і КПУ можна було тільки разом. Я погодився на об'єднання "Народної самооборони" із "Нашою Україною" за умови союзницької з БЮТ спільної парламентської кампанії. Я розумів, що цей союз з Ющенком не додасть мені популярності, але це було потрібно, щоб зупинити у 2007 році те, що ми допустили через розпорошеність у 2010 році.
Ми виграли більшість у ВР в один (!) голос. Юлія Тимошенко стала прем'єром. Через тиждень Ющенко заборонив депутатам від "НУ" голосувати за урядові законопроекти. Уряд втратив парламентську більшість. Все решта зробила економічна криза і помилка Тимошенко у відносинах із ПР. Далі була ганебна роль Ющенка як vip-агітатора проти Юлі на президентських виборах. Проти тієї Юлі, яка не тільки поступилася йому президентським місцем у 2004 році, але фактично зробила його президентом. Не менше розчарувань принесла позиція майже всіх лідерів нинішньої опозиції, які оголосили Юлію Тимошенко і Віктора Януковича ягодами одного поля. За це відсиджування у кущах під час вирішальної битви так ніхто з них публічно і не вибачився.
Нагадую це все для того, що Україна Кучми 2003 року не мала демократії і свободи, а мала віру. А в 2007 – ще й впевненість у своїх силах. Натомість Україна Януковича 2013 року втратила не тільки демократію, свободу, але й віру та впевненість. І це – найбільша проблема. Як писав В.Липинський, "бо на війні й програні мусять бути битви. І програна битва страшна тільки тоді, коли армія сама в свою боєздатність не вірить".
На щастя, за останні місяці об'єднана парламентська опозиція зміцнила довіру виборців. І якщо гору не візьмуть рецидиви "домашньої війни" (висунення Кличка на Київ без його участі тощо), опозиція зможе поступово відновити оту віру армії демократичних виборців у свою боєздатність. Перша серйозна перевірка відбудеться на київських виборах. Дії опозиції покажуть, чи готові вони думати про країну, чи тільки про свої партії.
Взагалі, віри в особистості після 2004 року вже не досить. Потрібен план бою і план роботи після перемоги. Причому не популістська локшина, якою часто грішать наші лідери, а зрозумілий план зміни олігархічно-кримінальної системи. Щось подібне на російський план 100 днів Явлінського чи аналогічний план Бальцеровича у Польщі. Ми переможемо, коли люди голосуватимуть з усвідомленим оптимізмом, а не лише з почуттям несприйняття нинішнього животіння.
P.S. Пане Олександре, не шукайте лідерів, які підуть до кінця. Краще ті, які підуть до перемоги:).
Собченко Олег
Юрій, як ви ставитеся до ідеї перезаснування Української Держави, починаючи зі створення територіальних громад, які би наново створили органи влади.
Я думаю, що перезаснування Української Держави, будівництво ІІІ української республіки – правильна ідея. Я про це казав в одному із "останніх слів" (http://www.nso.org.ua/ru/important/10858) у суді.
Але згаданий Вами шлях вважаю хибним. Він призведе до фактичного розпаду України. По-перше, через неминучу анархію в стилі постанови селян-одноосібників-махновців Гуляйпольського уїзду, які на загальних зборах вирішили: 1) схвалити змичку міста і села. Просити товаришів робочих Олександрівська (нині – Запоріжжя) надіслати жерсть і керосин; 2) Хліба в місто не видавати. Між іншим, і зараз в с. Бакаївка Чернігівської області є дід, який проголосив себе сударем суверенної Української автохтонної держави, видав паспорти-посвідчення своїм "підлеглим" і вимагає від ДАІ України не штрафувати іноземних підданих. На повному серйозі!
По-друге, ця ідея призведе не тільки до автономізації різних територіальних утворень, але й до повномасштабного сепаратизму. Історія Донецько-Криворізької республіки товариша Артема, яку так любить популяризувати таварищ Калісніченка, хіба нічому не вчить?
Яна Верещака
Считаете ли Вы, что необходимо будет тщательно проверить действия нынешней верхушки и пересмотреть отчуждение гос. собственности в интересах семьи и при необходимости вернуть награбленное? Я не говорю о мести. Просто прокуратура должна будет сделать своё дело. И ещё: "Где и кем Вы себя видите после освобождения?"
Dmytro Szatyla-Szafonski
Юрий Витальевич, только честно, Вы при смене караула во власти будете садить тех, кто посадил Вас? Это не праздный вопрос, и не попытка Вас спровоцировать. Это реальный насущный вопрос, как посадить тех, кто реально это заслужил, но которые однозначно прикроются словом "политрепрессии"
У мене немає жодної ненависті чи бажання особистої помсти. Чесно. Я стараюся пам'ятати про буддистський постулат, згідно якого помста руйнує душу нерозумної людини так само, як алмаз розколює скелю, в якій він зародився.
Якщо злочинні дії певних виконавців політики політрепресій будуть стосуватися тільки мене, я готовий згідно КПК відмовитися від обвинувачення, обмежившись відстороненням від посад. Але практика показує, що "мої" слідчі та прокурори – шістки багаторазового використання. Причому виконання політичного замовлення для них стає індульгенцією на відкритий розбій в справах звичайних громадян. І за це доведеться відповісти. Звичайно, після очищення і реформування ГПУ та судів. Можливо, через суд присяжних для максимальної об'єктивності.
Що стосується організаторів політрепресій, верхівки мафії, чиє правління – суцільна кримінальна справа, тут не може бути політики ні індивідуального прощення, ні індивідуальної помсти. Критерієм між поняттями кримінальної справи і політрепресій має бути особиста користь. Нагадаю, що ні мені, ні Тимошенко Генпрокуратура не інкримінує ні однієї гривні особистого привласнення. Думаю, що нова влада має також прийняти спеціальну процедуру публічних судів, якими ці діячі можуть скористатися. Йдеться про суд з числа максимально авторитетних українських суддів, в тому числі суддів Верховного суду, Євросуду від України, які перебувають зараз на пенсії і не дискредитовані нинішнім кривосуддям.
Паралельно я б запропонував за державні кошти запросити в якості спостерігачів європейських суддів відповідної кваліфікації та високого авторитету, які б відслідковували ці процеси і робили б експертні висновки про дотримання прав підсудних та об'єктивність слідства.
Я особисто хотів би бути подалі від цих процесів, щоб не витрачати ще роки власного життя на цих діячів. Я знаю свій сизифів камінь, свою гору і хочу отримувати щастя від безкінечної роботи розуму і душі, націленої не в минуле, а в майбутнє.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
