Чергова помилка українського уряду

Верховна Рада цинічно ухвалила закон щодо підвищення акцизного збору для підприємств пивоварної промисловості. Уряд, який ініціював це рішення, і народний депутат від БЮТу Олег Ляшко, який з голосу запропонував підвищити ставку, порушили закони про регламент, систему оподаткування, Бюджетний кодекс. Ніхто чомусь не взяв до уваги, що протягом фінансового року не можна піднімати податки. Залишається риторичне запитання, як можна в умовах фінансової кризи, зменшення купівельної спроможності нашого населення підняти податки у 2 рази? Притому підняти з голосу. Натомість Голова Верховної Ради, порушуючи регламент, "проштовхнув" цей закон.

Уряд у своєму бажанні отримати додаткових 270 мільйонів гривень від підвищення акцизу вважав у своїх розрахунках, що цей крок не призведе до зменшення ринку. Але вже зараз зрозуміло: після підняття акцизів ще більше падатиме виробництво пива в Україні. Збільшення ставки акцизного збору у 2 рази призведе до підвищення ціни на пиво мінімум на 50-60 копійок за літр. Через це зменшиться попит і споживання пива, що у кінцевому результаті стане причиною скорочення робочих місць на виробництві і суттєвого зменшення надходжень до бюджету.

Як наслідок, уряд не лише не отримає додаткових коштів від пивної галузі, але і не дорахується запланованих ще на початку року.

Свого часу в Україні працювало більше 100 пивзаводів. Сьогодні реально працюючих підприємств нараховується близько 15-20. Значна частина малих заводів зупиниться. Підприємства не витримають фінансового тягара. А це, перш за все, робочі місця. Варто відзначити, що одне робоче місце в пивній галузі забезпечує близько 20 робочих місць на підприємствах інфраструктури, які також постраждають. Наприклад, завод з виробництва пляшок споживає пісок, кальциновану соду, енергоресурси тощо. Таким чином, скорочення обсягів виробництва у пивній галузі негативно позначиться і на підприємствах. Усі виробничі ланцюги зменшуватимуть свої можливості. А це теж робочі місця і податки. Так у кінцевому результаті програє бюджет держави.

Однією з найбільших інсинуацій закону про підняття акцизу на пиво є призначення зібраних коштів начебто на закупівлю інсуліну, розбудову водопроводу у Львові та будівництво пам'ятника Шевченку. Але ж не було створено жодного спеціального фонду, цільової програми – а отже, не відома технологія фінансування цих витрат. Просто кошти будуть іти до загального фонду держбюджету, де розчиняться серед тисяч інших видатків. Тобто підняття акцизу насправді є способом фінансування дефіциту бюджету.

Ця чергова помилкова ініціатива уряду, яка схожа на проблему із виробництвом м'яса в Україні в минулому. Коли начебто з хорошими намірами здешевити м'ясо в магазинах було імпортовано багато непотребу з-за кордону за дешевими цінами і практично зупинено розвиток м'ясної галузі в нашій державі. Особливо це вдарило по селянах, фермерах. Їм стало економічно невигідно вирощувати свиней, худобу. Це не перша подібна помилка існуючого уряду. Пригадайте, торік уряд заборонив експорт зернових напередодні рекордного врожаю. Тоді зерно можна було досить вигідно продати на світових ринках, натомість його "згноїли" в Україні.

Хочу наголосити на тому, що акцизний збір підвищувався не один раз. Це робилось майже щорічно. Однак тоді ніхто не чув про фінансову кризу. А сьогодні в Україні ці явища набрали особливо загрозливого характеру. У нас валовий внутрішній продукт офіційно впав у першому кварталі на 22%, я думаю, реальне падіння ще більше. Промислове виробництво знизилося на 34%. Хіба в таких умовах нормально підвищувати податки для товаровиробника?

На жаль, наш уряд звик виживати за рахунок інших. Але чого варте те підвищення акцизу, якщо вже запущений механізм емісії, котра робить біднішими всіх нас. Нещодавно президент України офіційно підтвердив, що для розрахунків за газ лише за травень було надруковано 3,8 мільярди гривень!

Переконаний, що така економічна політика уряду призведе не тільки до банкрутства підприємств, але й до банкрутства самого уряду. Сьогодні рейтинги політичних сил, які ініціювали ухвалення змін до бюджету щодо збільшення податкового тиску на вітчизняного товаровиробника, падають, і населення все більше і більше розчаровується у таких політиках.