16 травня 2014, 14:37
Тарас Шевченко як індикатор послідовності учорашніх опозиціянтів
Верховна Рада України міняє своїх чотирьох членів (з восьми) у Національній Раді з питань телебачення і радіомовлення. Цей орган має регулювати роботу телекомпаній і радіостанцій,справедливо розподіляти частоти на мовлення, контролювати дотримання умов ліцензії...все те, чого теперішні члени Нацради не робили.
Чому? Тому що не хотіли, не могли, бо пройшли в Нацраду за квотним партійно-бізнесовим принцпом.
Як відбувається такий відбір? – Підкилимно! Без урахування професійної підготовки – важить лише квота і готовність кандидата виконувати волю політичного чи бізнесового партнера. І це головне. Навіть якщо кандатат чи кандидатка публічно брешуть ще до призначння до Нацради. Як це було 2010 року.
Тоді по квоті фракції комуністів пропхали у Нацраду Оксану Єлманову (Калетник). На засіданні комтету ВР з питань свободи слова народні депутати вивчали документи охочих стати членами Нацради і з'ясували, що Оксана Єлманова-Калетник збрехала про свою вищу освіту. Під стенограму сказала, що в неї є диплом про вищу освіту з Національного університету ім. Шевченка, тоді як з університету прийшла довідка, що Єлмановій (Калетник) ніякого диплому не видавали.
Члени комітету зі свободи слова кандидатуру Єлманової -Калетник відхилили, але парламентська більшість проголосувла "ЗА" і ця людина від комуністів за підтримки регіоналів з фальшивим дипломом стала членом Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення.
Тодішня опозиція голосувала не за Єлманову-Калетник. Вони голосували за медіа-юриста Тараса Шевченка та инших кандидатів від журналістських органазацій та рухів.
Саме час учорашнім опозиціянтам, а нині парламентській більшості показати послідовність і проголосувати "ЗА" професіонала із справжнім дипломом, рівновіддаленим від медіа-олігархів, політичних сил. Сьогодні в Укрінформі журналісти руху "Стоп цензурі!" офіційно висунули Тараса Шевченка у кандидати до Національної Ради. Безсумнівно, всі народні депутати, що дотичні до сфери медіа, знають його рівень підготовки. Так само добре знає його і медіа-спільнота, бо не було, либонь, жодного медійного законопроекту, до якого не доклався б Тарас (із Закон "Про доступ до публічної інформації" і "про суспільне мовлення" тощо), чи більш-менш значимого судового процесу, під час якого не зверталися б журналісти до нього по професійну допомогу. Тарас Шевченко підготував своє бачення того, над чим має працювати член Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Дивіться – нижче. Дивіться – і телефонуйте, пишіть у фейсбук депутатам – хай підтримають професійну і чесну людину!
І ще, за даними журналістів руху "Стоп цензурі!" депутати вже нової більшості майже домовилися, кого висуватимуть, і знову, на жаль, за квотно-партійно-бізнесовим принципом. Серед цих висуванців будуть й цілком притомні люди: відомі журналісти, відомі артисти, співачки. Це все хороші люди, АЛЕ! у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення мають працювати медіа-юристи, а не журналісти й артисти, навіть з хорошою репутацією. Питання переходу на цифрове мовлення, захисту інформаційного поля від агресора та инші надскладні питання вимагають фахової підгтовки і НЕМА ЧАСУ на підготовку нових членів Нацради до такої роботи – РЯТУВАТИ інформаційне поле треба НЕГАЙНО
15 пріоритетів роботи медіа-юриста Тараса Шевченка у Націоналльній раді з питань телебачення і радіомовлення:
1. Захист інформаційного простору – у тому числі співпраця з Генеральною прокуратурою України в розслідуванні ознак злочинів у діяльності іноземних та українських телерадіокомпаній.
2. Прозорість медіа власності – ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.
3. Впровадження суспільного мовлення.
4. Контроль за ЗМІ під час виборів – не лише контроль, а й винесення порад, як мають діяти ЗМІ під час виборів.
5. Захист прав журналістів, а не власників телеканалів і радіостанцій.
6. Чітке дотримання рекламного законодавства – у тому числі контроль за рекламою алкоголю.
7. Запровадження цифрового мовлення – у тому числі можливе переліцензування оператора цифрового ТБ, компанії "Зеонбуд" і виправлення недоліків цифрового конкурсу: компанії, які вчасно не розпочали мовлення, мають втратити ліцензії.
8. Захист інтересів місцевих телерадіокомпаній.
9. Скасування непотрібних змін до ліцензій – спрощення і дерегуляція ведення бізнесу, внесення інформації шляхом повідомлення до державного реєстру.
10. Зняття несправедливих обмежень на участь у конкурсах – зменшення суми ліцензійного збору з 10% до 1% (оскільки закон говорить про суму ліцензійного збору "до 10%").
11. Лібералізація системи автоматичного продовження ліцензій – зміни норм закону, за якими будь-які попередження блокують право компанії автоматично продовжувати ліцензії, що призвело до того, що нині жодні великі компанії не отримують попереджень, натомість для невеликих опозиційних компаній це є способом позбавлення ліцензій (як "Чорноморська ТРК" або чернівецька ТВА).
12. Запровадження штрафів – у всіх країнах штрафи є основною санкцією, яку накладають регулятори.
13. Ефективний розгляд скарг глядачів і слухачів (у тому числі скарг щодо змісту програм) – санкції мають накладатися насамперед на підставі скарг, а не власних моніторингів Нацради.
14. Співпраця з інститутами громадянського суспільства – посилення співпраці з Громадською радою при Нацраді.
15. Європейська інтеграція – адаптація українського законодавства до вимог ЄС.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
