"Лучше і благополезніше за віру свою святую православную і за цілость отчизни на пляцу воєнном от оружжя бранного полягти, нежели в домах своїх яко невістюхом побієнним бути.

Кгди єжели умрем на войні за благочестивую віру нашу, то не тілко слава і отвага наша рицарская во всіх європейських і далних концех земних славно провозгласиться, але і упованіє наше (єже за благочестиє умріти) будет безсмертіа ісполнено і страдалческими вінцями от Бога вінчано".

Богдан-Зиновій Хмельницький

Село Курінь Бахмацького району Чернігівської області. Меморіал тим, хто не повернувся.



Мої предки добре боролися з наці. Вони звільнили свою землю. Вони звільнили Європу.

Читати далі...

Позвольте сказать тост.

За построение в независимом украинском государстве бесклассового общества, за действительное уничтожение в Украине эксплуатации человека человеком, за победу идеи бесклассового общества во всем мире.

Читати далі...

Він загинув, виконуючи свій професійний обов"язок, 5 років тому.

Увечері того страшного дня я попросив знайомих Тараса написати про нього, для меморіалу на сайті "Майдан". Передруковую той текст скорочено – щоб показати, якою людиною він був.

-------------------------------------------------------------------------------------

Світлана Пиркало, українська служба ВВС:

-...Тарас мав дуже багату біографію, і ми часто йому казали, що про нього можна писати книжки. Він навчався у кількох вищих навчальних закладах, проте жодного з них не закінчив. Із космічної академії в Ленінграді Тараса Процюка особистим наказом міністра оборони було виключено за місяць до закінчення п"ятого курсу – за український націоналізм. Тоді, у 80-ті, Тарас із друзями видавали усім бажаючим намальовані власноруч українські паспорти.

Тарас був людиною із вибуховою сумішшю гумору і безстрашності, і в той же час усе, з чим йому доводилося зіштовхуватися, він дуже глибоко переживав. "Про Процюка у Чечні ходила одна із легенд, коли він питав водія – Ахмед чи Алі, звідки стріляють?, – згадує мій колега з російської служби ВВС Данила Гальперович. – Шофер боязливо показував у якому-небудь напрямку, після чого Тарас зі своєю чудовою посмішкою казав: нам туди і треба. При цьому він був людиною чутливою до людських страхів і людського болю. Він через об"єктив своєї камери все вбирав. Він був одним із найкращих людей, яких я знав".

Читати далі...

Це – брама жіночого православного монастиря в Грачаниці. Грачаниця – містечко кілометрів 10 на південь від Пріштіни. Монастир, як і всі інші сербські святині і пам"ятки архітектури, охороняють натовські "Сили Косово" – так звані КФОР.

Читати далі...

Змінив роботу – зі щоденної газети на тижневик. В рамках перехідної програми адаптації)) збігали з товаришами в гори. Там ще зима в усій її красі. Хоча в містах весна вже вступає у свої права (і не лишень номінально), то на висоті ще купа снігу – в кілька метрів.



І знаєте: там навіть тепліше, ніж у Києві.

Читати далі...

Справа навіть не в тому, що на пісні "Все идет по плану" я розучував баре. Про це може згадати кожен – і сьогодні скупу сльозу ностальгії за молодістю проллє багато хто. Але сьогодні в Омську помер не просто один із найталановитіших поетів і композиторів усіх часів і народів. Від нас пішла людина, яка кредом своєї творчості зробила ідею громадянської свободи. Навіть просто свободи, без пафоса. Жити – і радіти життю.

Читати далі...

Епопея з українським кінодубляжем, коли злі й нехароші українські нацисти змушують розмовляти українською Сталлоне і Джигарханяна, триває. День за днем телеканали повідомляють глядачам про нові злочини проти нацменшин, здійснені під егідою Закону про кінематографію. Дивно: цілих 10 років (з 13 січня 1998-го, коли цей закон у ВР провів депутат-комуніст з Донеччини Микола Дондик) кінопрокатники не поспішали виконувати його норми, а тепер раптом незадоволені.

Судячи з новин, кінопрокатники незадоволені тим, що Держкіно не дає їм можливість використати ту ж лазівку, яка успішно використовується на телебаченні – коли поверх російського дубляжу накладаються українські субтитри. Доходить до маразму – нас лякають, що навіть фільми російського і українського (російською мовою) виробництва змусять дублювати замість субтитрування.

Я не розбираюся в ньюансах закону про кінематографію – легальною є така лазівка чи ні. Але точно знаю одне – про "захист прав російськомовного населення" кричать ті, хто за 10 років так і не спромігся змінити власну бізнес-модель. А модель ця полягає в наступному – нічого самому не виробляючи, завезти з Росії кілька десятків надрукованих і дубльованих росіянами фільмокопій, щоб прокрутити їх і в Україні. Ось і все. Не створюючи жодної додаткової вартості, не даючи можливості заробити українським перекладачам, акторам та інженерам – банально спекульнути на чужій праці. Ну, правда, зараз доводиться ще нашвидкоруч робити субтитри. Зате хоч з англійської їх не треба перекладати – возитися зі скриптом тощо. Взяв собі студентів, вони за ніч з російського дубляжу і набили українськоподібний текст.

Читати далі...

У мене є товариш – Льоня Кантер. Він свята людина – не знає, наприклад, хто такі Цушко або Турчинов. Він має власну продакшн-студію, де за гроші знімає всілякі кліпи, ролики та інші короткометражні фільми. Цьому він присвячує кілька тижнів на рік. У інший час він мандрує світом.

Мандрує він теж не просто так. По-перше, подорож починається у Києві, а завершується на березі одного з океанів. Наприклад, в селі Кірінда на острові Цейлон. Або біля середньовічної фортеці у місті Ла-Рошель.

По-друге, це не просто мандрівка автостопом з фотоапаратом. Автостоп – не принцип. Якщо подобається, то можна і комфортабельним автобусом доїхати, і літаком з Індії на Шрі-Ланку перелетіти. А принцип – це постійне спілкування з людьми під час подорожі. (Під катом багато букв і фото!)

Читати далі...

Я завжди вчасно платив за газ. А сьогодні від Держкомстату дізнався, що й абсолютна більшість моїх співгромадян за газ платить – "Населення України розрахувалося за послуги ЖКГ на 98,7%".

У зв"язку з цим дуже цікаво – а звідки ж узявся комунальний борг у розмірі півмільярда доларів, про який нам так натхненно розповідали як у Міністерстві палива та енергетики разом із "Нафтогазом", так і у Секретаріаті президента?