Юрій Свірко
Головний редактор газети "Обзор"
2 сенсації за добу від Верховного суду: США вклали 1,7 млрд. баксів у суди України, а пенсії суддям визначатимуть самі судді
15 лютого 2012, 16:15
Верховний суд, як відомо, не помиляється. Адже хтось сказав: верховний суд існує для того, щоб виправляти чужі помилки та навіки закарбовувати свої. І це оскарженню не підлягає.
Вже майже добу я читаю на сайті ВСУ оцю сенсацію:
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/287B99A1BBED9C6CC22579A40054A134?opendocument
14 лютого 2012 року Голова Верховного Суду України Петро Пилипчук та Перший заступник Голови Верховного Суду України Ярослав Романюк зустрілися з представниками Агентства США з міжнародного розвитку в Україні/Київ (USAID) – заступником директора Відділу сприяння розвитку демократії та врядування Агентства США з міжнародного розвитку в Україні Лорою Павлович та керівником проекту USAID в Україні "Справедливе правосуддя" Девідом Воном.
Голова Верховного Суду України подякував американським партнерам за плідну й конструктивну співпрацю, яка триває з 2006 року у рамках реалізації проектів USAID в Україні – уже завершеного "Україна: верховенство права" та розпочатого наприкінці минулого року "Справедливе правосуддя". Така форма співпраці є надзвичайно важливою для судової системи України, наголосив Петро Пилипчук, і в плані обміну досвідом між суддями двох країн, і в плані надання технічної допомоги USAID українським судовим установам, а її було надано на суму 1 млрд 700 млн дол. США.
Цікаво, що новину про ці 1,7 млрд доларів опублікувала й "Юрпрактика".
А хтось бідкається, що українські суди бідні, що "Єдиний держреєстр судових рішень не витримує всіх цих судових рішень" (с) 2012, Ярослав Романюк, голова Ради суддів України.
Цікаво, чи витримає цей єдиний реєстр сьогоднішнє рішення апеляційного суду м. Києва, який "частково задовольнив" мою апеляційну скаргу та скасував рішення від 26 жовтня 2011 року судді Печерського суду Сергія Вовка за моїм позовом до цього Романюка Я.М. про спростування недостовірної інформації в ухвалі цього ж Романюка Я.М.?
Суддя Вовк мені в задоволенні позову відмовив, а сьогодні його рішення скасували, проте взагалі закрили у справі провадження.
Оскільки ст. 32 Конституції України (де написано: "Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації"), виявляється, просто не діє, коли потрібен судовий захист права спростовувати недостовірну СУДОВУ інформацію!
Тому що судді в Україні судам непідсудні! Особливо верховні судді та конституційні. Для них Конституція не діє – у будь-якій редакції.
Саме за це Україна й платить цим суддям шалені пенсії.
Але ті, хто ще їх не отримав, дуже переймаються пенсійними реформами Тігіпка-Януковича:
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/98B990F1CAD01896C22579A5004B1184?opendocument
Необхідність звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням, − наголосив доповідач − Перший заступник Голови Верховного Суду України Ярослав Романюк, − обгрунтовується тим, що положеннями вищезгаданих законодавчих актів суттєво порушені існуючі до цього законодавчо визначені гарантії незалежності суддів, зокрема, значно погіршені умови пенсійного забезпечення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Тобто народові пенсії буде Кабмін визначати, а суддям – самі судді!
Не дивно, що до судді Вовка інші судді Печерського суду разів 20 відмовляли мені навіть у відкритті провадження за позовом до верховного судді Романюка!
Ухвала судді ВСУ Романюка від 15 листопада 2010 року була унікальною, оскільки Романюк зазначив: "Обгрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами справи, наведені доводи та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 – 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення".
Тобто спочатку Романюк написав, що "суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою", проте наступним же реченням визнав, що моя касаційна скарга є обгрунтованою, оскільки МІСТИТЬ ОБГРУНТУВАННЯ (яке, у свою чергу, не містить, на думку Романюка, необхідних доводів, проте необхідність цих доводів мала перевіряти колегія верховних суддів, а не один Романюк).
А після рішення печерського судді Вовка від 26 жовтня 2011 року пан Романюк не видумав нічого кращого, ніж постановити нову ухвалу про виправлення своєї начебто описки.
Нову ухвалу датовано 1 листопада 2011 року, а надіслано мені в конверті ВСУ з поштовим штемпелем від 1 грудня 2011 року.
Що робив Романюк зі своєю ухвалою упродовж цілого місяця?
Це питання робиться ще цікавішим на тлі інших листів ВСУ, якими мене поінформували, що з 13 листопада 2011 року Верховний суд позбавлений права виправляти описки в своїх ухвалах – з цієї дати це робить Вищий спеціалізований суд.
Отак легко цілий голова Ради суддів України постановляє безглузді ухвали, а потім виправляє в них описки через рік, але з якимись дуже підозрілими датами.
Після цього Романюка обирають першим заступником голови ВСУ – з прицілом на підвищення через рік.
А вчора Перший заступник Голови Верховного Суду України Ярослав Романюк відзначив важливість участі USAID у вирішенні такої нагальної проблеми як визначення оптимального навантаження на суддів, у підготовці нової редакції Кодексу суддівської етики, у подальшій комп'ютеризації українських судів.
На мою чемну думку, проблема оптимального навантаження на суддів вирішується дуже просто і без 1, 7 млрд. доларів: треба дотримуватися або етики, або подальшої комп'ютеризації з підробленням ухвал та з масовими відписками-близнюками про відмову у відкритті касаційного провадження.
Дивно, що Юлії Тимошенко у відкритті касаційного провадження не відмовили. Підозрюю, що новий касаційний (Вищий спеціалізований) суд хоче попіаритися.
Якщо ВССУ скасує вирок Тимошенко, про цей новий суд знатиме весь світ, а не просто вся Україна.
На жаль, питання про те, що скористатися цим піар-приводом, вирішуватиметься не на вулиці Пилипа Орлика, а на одній із сусідніх вулиць Липок.