10 ліпеня 1994 году ў дзьвюх суседніх краінах адбыўся другі тур прэзыдэнцкіх выбараў. Ва Ўкраіне перамог Леанід Кучма, а ў Беларусі – Аляксандар Лукашэнка.

І дзе цяпер той Кучма? Хаця шмат хто ў Кіеве кажа, што Ўкраіна не бяз Кучмы – кучмізм жыве й расквітае.

А Лукашэнка дагэтуль на пасадзе. Цікава, што я 14 гадоў таму агітаваў галасаваць за яго, а не за іншага ўдзельніка другога туру – прэм'ера Вячаслава Кебіча. Цікава, што я й дагэтуль упэўнены, што тады галасаваць беларусам трэба было менавіта гэтак – за Лукашэнку. Інакш Беларусь зрабілася б другой Украінай – з усімі гэтымі алігархамі й дзікім капіталізмам. Бо Кебіч быў бы Кучмам. Толькі хутчэй бы здаў Беларусь Расеі, цалуючыся з Чарнамырдзіным.

Іншая справа, што Лукашэнку хапіла б 5 гадоў. А потым, пасьля гэнага тэрмінатара, меў бы зьявіцца нармальны прэзыдэнт, які б павёў Беларусь у Эўразьвяз. Толькі ўдумайцеся: Румынія, якая расстраляла Чаўшэску ўсяго толькі ў 1989 годзе, ужо ў ЭЗ. А дзе Беларусь і Ўкраіна?

Насамрэч Лукашэнку амаль скінулі імпічмэнтам яшчэ ў 1996 годзе, калі ён ладзіў рэфэрэндум па Канстытуцыі. І зноў жа – калі б не Чарнамырдзін, які ўначы прыляцеў супакоўваць бунт, – была б Беларусь нармальнай краінай з парлямэнцкім прэзыдэнтам.

А так толькі празь некалькі дзён пасьля магутнага выбуху на канцэрце ў афіцыйны Дзень незалежнасьці беларусы даведаліся, што за дзьве гадзіны да таго, як былі параненыя 50 чалавек, на тым самым месцы знайшлі іншую бомбу – удвая больш небясьпечную. Нават першы намесьнік міністра ўнутраных справаў генэрал Аляксандар Шчурко пацьвердзіў, што гэтая выбуховая прылада была выяўленая каля 22-й гадзіны.

Аднак гэта не перашкодзіла сабраць людзей на канцэрт. Бо show must go on. Вось яно й працягваецца 15-ты год запар.

Все мы стали свидетелями, как Анна Герман выступила на стороне Юлии Тимошенко: "Когда-то давно, во времена "преступного режима", когда пробовали получить надо мной контроль как над журналисткой посредством провокации против моих детей, Юлия Тимошенко защитила меня. И я этого никогда не забуду. Потому сегодня считаю своей моральной обязанностью сказать: "Руки прочь от детей Юлии Тимошенко! Долой грязные методы из политической борьбы".

Мне показалось, что украинское общество становится лучше. Что оно потихоньку приходит к консенсусу: сын за отца не отвечает (Юрий Луценко о Степане Черновецком), а на детей, чтобы сделать побольнее родителям, нападает только последний подонок.

Так вот, фамилия последнего – монтян.

Читати далі...

Если что-либо очень навязчиво рекламировать, то эффект будет достигнут. Госпожа Монтян так продвигает на "УП" свой сайт "Инфопорн", что даже я туда наконец зашел.

И был очень удивлен, обнаружив там свою газетную статью 2006 года, но без подписи и под рубрикой "Листи відвідувачів". После чего написал в блоге Татьяны Монтян комментарий с вопросом:

03.07.2008 20:06___ Юрій Свірко

Посетил по линку сайт Инфопорн. Впервые. Был тронут. Особенно этим:

http://infoporn.org.ua/2008/06/20/medvezhi-uslugi-na-ryinke-zhulya/

С каких это пор этот мой газетный материал, опубликованный в "Экономических известиях" еще в 2006 году, стал анонимным "листом читача"?

А в ответ получил:

04.07.2008 00:03___ Тетяна Монтян

2 Юрій Свірко: Як неважко здогадатись, черговий редактор уяви не мав, що це – Ваш матеріал. Нам його надіслали читачі по формі зв'язку, він схожий на лист типового лоха, а тому ніхто і не запідозрив в ньому журналістський матеріал. Вибачте, якщо можете, звісно. Можемо зняти, якщо наполягаєте;)

На что я отреагировал ее же лексикой:

2 Тетяна Монтян: Звісно, не можу. Це ваш черговий редактор схожий на типового лоха, якщо не може в тексті побачити посилання на "Экономические известия".

А стосовно лоховства – дуже легко, пані Тетяно, з українською судовою системою навішувати на всіх ярлик лоха. Якщо в країні немає правосуддя, то лохи – всі, а передусім адвокати. Які стали кур'єрами для передачі хабарів суддям, тобто не законниками (lawyers), а незаконниками (no-lawyers).

Далее дискуссия с юристом стала еще интереснее:

04.07.2008 12:03___ Тетяна Монтян

http://www.eizvestia.com/?a=article_review&id=16096207. Спробуйте сходити по цьому лінку – на жаль, я не можу викласти Вам скрін-шоти (які я про всяк випадок зробила, звісно, бо з такими самозакоханими скандалістами, як Ви – інакше не можна), аби Ви переконалися, що ніяких згадок про Вас та Вашу статтю за цим лінком немає:) Може, хоч тепер Ви вибачитеся перед редакцією "Інфопорну", яка уяви не мала і мати не могла, що це – Ваш матеріал?;)

ЗІ. Ми з чоловіком навіть статтю написали на підставі власного досвіду – "Сповідь квартирних лохів". І ніяких комплексів з приводу цього не маємо, і Вам не радимо;)

И это при том, что даже в размещенном "Инфопорном" моем тексте вскоре после подзаголовка "Мишка, Мишка, где твоя сберкнижка?" значится: "Я уже писал в "ЭИ", чем это закончилось".

Наверное, лохи не знают, как расшифровывается "ЭИ". Или текст не успели прочитать, прежде чем выставить на сайт.

А теперь – внимание, вопрос:

Если бы в Украине была нормально работающая судебная система, то сколько бы заплатил "Инфопорн" за нарушение авторских прав и сколько Татьяна Монтян за фразочки вроде "типовий лох" и "самозакоханий скандаліст"?

А при существующей системе мало того, что без ссылки публикуют, так еще и обзываются: (

Уначы 3 ліпеня, калі ў Менску сьвяткавалі афіцыйны Дзень незалежнасьці (былы дзень вызваленьня Менску ад фашыстаў), на ўрачыстым канцэрце, дзе было каля 500 тысячаў чалавек, стаўся магутны выбух. Прыкладна 50 чалавек параненыя – яны ў шпіталях. Міліцыя кажа, што гэта быў выбух самаробнай бомбы са шматлікімі мэталічнымі дэталямі (для таго, каб параніць як мага болей людзей).

Цікава, што месяц таму афіцыйныя СМІ Беларусі паведамлялі пра падрыхтоўку беларускіх тэрарыстаў у лягерах на тэрыторыі Ўкраіны. Вось фрагмэнт артыкулу "Белорусских новостей":

В воскресной "Панораме недели" был показан сюжет о якобы действующих в Украине лагерях националистической организации УНА-УНСО, где и готовят белорусских "боевиков".

Согласно авторам сюжета, один из таких лагерей находится в лесном массиве в Тернопольской области, и, якобы, именно там в начале мая проходили интенсивные занятия, на которых курсантов обучали методам захвата заложников, нападения на населенные пункты, приемам разведки и маскировки. В роли инструкторов выступали боевики УНА-УНСО, проходившие боевую подготовку в горячих точках на территории бывшего Советского Союза.

Также в сюжете утверждалось, что в те же дни в Волынской области другая украинская организация "Национальный альянс" организовала подобный лагерь для представителей радикальной незарегистрированной белорусской организации "Бунт".

Вскоре еще один военизированный лагерь должен начать работу под Львовом, а в Могилеве идет набор в этот лагерь.

Рассекретило телевидение и организации, спонсирующие эти лагеря. Без дающей американской руки и здесь не обошлось. В числе спонсоров назван американский Национальный демократический институт, действующий через некий Киевский офис Дэвида Гамильтона, который, по приведенной в сюжете информации, за прошедший год выделил на подготовку белорусской радикальной оппозиции 250 тысяч долларов.

У верасьні ў Беларусі пройдуць выбары ў палату прадстаўнікоў. Таму выбух абавязкова зьвяжуць з Украінай і беларускай апазыцыяй. Гэта ня дзіўна.

Мяне больш зьдзівіла іншае – паведамленьне афіцыйнага агенцтва БелТА.

04.07.2008 08:24

4 июля, Минск /Корр. БЕЛТА/. Президент Беларуси Александр Лукашенко поручил незамедлительно выяснить все обстоятельства взрыва ночью 3 июля в столице во время ночного гала-концерта у стелы "Минск – город герой". Александр Лукашенко, присутствующий на концерте, лично осмотрел место происшествия и взял расследование причин взрыва под свой контроль.

І што вы думаеце было далей??? Пасьля 50 параненых?

Между тем концерт у стелы продолжался до глубокой ночи. Сотрудники правоохранительных органов не допустили паники зрителей.-э-

"Украинской правде" вновь придется изменить в этом блоге раздельчик "Об авторе". Отныне я – главный редактор газеты "Обзор", которая по утрам бесплатно распространяется в Киеве тиражом не менее 100 тысяч экземпляров.

Сейчас, когда я пишу эти строки дома, в редакции "Обзора" работает группа журналистов, готовящих в завтрашний номер большой материал о сегодняшнем футбольном матче Германия-Турция.

Наверное, у "Обзора" самый поздний в Киеве дедлайн для отправки в типографию – середина ночи. И мы будем активно этим пользоваться – не только в два оставшихся рабочих дня Евро-2008 и в предстоящую пекинскую Олимпиаду. Мы вскоре начнем предоставлять вам утром самые свежие новости – по-прежнему бесплатно. Девиз нашей газеты – "Новости, которые не продаются".

Говорят, что за бесплатными газетами будущее. Поживем – увидим. "Через 20 лет будет одно только телевидение"... "Совсем скоро всё будет в Интернете"...

Мы с вами уже в Интернете. Но мне очень хочется знать, читают ли завсегдатаи сайта УП бумажную версию газеты "Обзор". Если да, то что вам в ней нравится и что нет? До сих пор газета в основном состояла из перепечаток, но уже к сентябрю она существенно изменится.

Что бы хотели читать в ней вы? Заранее благодарю за ответы. Обещаю ответить на все вопросы, которые появятся в комментариях.

Ужо тры з паловай гады я чакаю, калі ж Аляксандар Лукашэнка прыедзе да мяне ў госьці – у Кіеў. Але ён усё ня едзе ды ня едзе. Беларускі амбасадар у Кіеве ў лютым 2007 году абяцаў, што Лукашэнка прыедзе – менавіта ў лютым 2007 году. Але прайшоў год – і нічога.

І вось сёньня навіна ад "Еўрапейскага радыё для Беларусі":

"У пятніцу 27 чэрвеня ў Чарнігаве могуць сустрэцца Аляксандр Лукашэнка і Віктар Юшчанка. Пра гэта "Еўрарадыё" распавёў аналітык і аглядальнік Раман Якаўлеўскі, які спаслаўся на "кіеўскія крыніцы".

Тыдзень таму ў Мінску быў намеснік міністра замежных справаў Украіны Канстанцін Елісееў, якога прымаў першы намеснік міністра замежных справаў Беларусі Ігар Петрышэнка. Гэтая сустрэча ніяк не афішавалася. Распавядае Раман Якаўлеўскі:

"Як паведамляюць пэўныя кіеўскія крыніцы, менавіта на гэтай сустрэчы была дасягнутая згода наконт сустрэчы прэзідэнта дзьвюх краінаў у Чарнігаве. На гэтай сустрэчы плануецца дасягнуць дамоўленасці наконт двух старых пытанняў: гэта пытанне аб ратыфікацыі беларускім парламентам дамовы аб дзяржаўнай мяжы паміж краінамі і пытанне г.зв. "украінскай запазычанасці". Беларускі парламент ратыфікуе пагадненне, калі гэтая запазычанасць будзе прызнаная і выплачаная. Сустрэча стала магчымай таму, што бакі дамовіліся: Украіна, магчыма, выплаціць пазыку, якую яна не прызнае, пастаўкамі электраэнергіі".

Паводле сп. Якаўлеўскага, бакі могуць абмеркаваць таксама пытанне ўдзелу Аляксандра Лукашэнкі ў саміце па энергетычнай бяспецы, які мае адбыцца ў Баку ў лістападзе сёлета.

Цікава, чаму Лукашэнку ў Кіеў не пускаюць? Яго даўно не пускаюць у краіны Эўразьвязу. У суседняй Латвіі, прэзыдэнт якой Валдыс Затлерс прыедзе ў Кіеў пасьлязаўтра, Лукашэнка-прэзыдэнт ня быў ніколі (а гэта 14 гадоў). А што перашкаджае Віктару Юшчанку прыняць Аляксандра Лукашэнку ў сталіцы, а не на ЧАЭС ці ў Чарнігаве?

І чаму на сайце Юшчанкі няма анонсу на 27 чэрвеня?

Сьогодні вдень я цілу хвилину спілкувався із суддею Апеляційного суду міста Києва пані Мараєвою. Без радості. Я взагалі суди відвідую без радості, особливо коли я відповідач. Особливо коли позивачем виступає Віктор Михайлович Пінчук.

І не має значення, що це не той Пінчук, який зять Кучми й друг Маккартні. Це прізвище справляє на київських суддів магічне враження. Востаннє це відбулося саме із суддею Мараєвою. Призначивши засідання за моєю апеляційною скаргою на сьогодні, 17 червня, у новому приміщенні Апеляційного суду на Солом'янській, 2-а, вона провела це засідання в старому будинку суду на Володимирській, 15.

Я, мабуть, мусив здогадатися, що в цьому суді все робиться як не треба й тому переїхати він не встиг. Проте існує стаття 6 Цивільного процесуального кодексу України "Гласність та відкритість судового розгляду" з пунктом 2: "Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи".

Але що там для судді якісь норми ЦПК? Відвідавши Солом'янку та побачивши там пустий судовий хмародер, я поїхав на Володимирську, де дізнався, що мою апеляційну скаргу розглянули за моєї відсутності – і відхилили. Як сказала мені помічниця судді, "Ви ж розписалися, що повідомлені". Так, у травні я розписався, що повідомлений, але ж мене тоді спеціально попередили, що суд переїде та засідання точно буде в новому будинку. А про зміну планів щодо зміни адреси мене ніхто не поінформував.

Я спробував порозмовляти з такою непостійною щодо свого робочого місця суддею Мараєвою, але на всі мої запитання вона відповідала фразою: "Ви заважаєте нам працювати". І ще встигла сказати щось про повагу до суду, а потім виставила мене за двері.

Цікаво, коли український суд почне поважати тих, хто змушений мати з ним справи? Колі він прочитає ЦПК якщо не до 6-ї, то хоча б до 5-ї статті: "Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу..."?

Нагадаю, це відбулося в Апеляційному суді столиці. Чого тоді чекати від районних? Особливо від Печерського...

Далі буде те, що може зацікавити потенційних покупців та продавців житла. Кажуть, що після зміни офіційного курсу Нацбанком багато людей розірвали договори про завдатки за квартири. Звичайно, вони сподіваються, що ці договори є дійсними, навіть якщо немає нотаріального посвідчення. І це їм гарантують агентства нерухомості. Проте судова практика доводить, що без підпису й печатки нотаріуса українські суди визнають договір про завдаток недійсним.

Читати далі...

Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп-Схеффер, промовляючи на київській прес-конференції спільно з Віктором Ющенком, показав себе бітломаном та процитував назву пісні ще одного недавнього київського гостя Пола Маккартні – "Довга та звивиста дорога". Зрозуміло, генсек мав на увазі дорогу України до НАТО.

У цьому контексті абсолютно актуально звучить її останній куплет:

But still they lead me back, to the long, winding road,

You left me standing here, a long, long time ago,

Don't keep me waiting here, lead me to your door...

(Але вони досі спрямовують мене назад, на довгу, звивисту дорогу.

Ви залишили мене стояти тут дуже-дуже давно.

Не тримайте мене тут у чеканні, спрямуйте до своїх дверей...)

Проте й це ще не все. Відомо, що The Beatles розсварилися саме через цю пісню. Полу Маккартні не сподобалося, як її переробили на замовлення Джона Леннона, і він подав до суду. Одною із шести причин розпуску The Beatles Маккартні назвав саме "неприйнятне втручання" до цієї пісні без консультацій з ним, її автором.

Отже, чи не хотів бітломан Схеффер цією цитатою переповісти відомий анекдот про те, що НАТО відразу розвалиться, як тільки туди вступить Україна?

Отгремели фанфары по случаю журналистского праздника, а я после Юрмалы начал потихоньку возвращаться в украинскую действительность. Даже газеты за 6 июня купил, но руки до них дошли только сегодня. Надо признать, что киевские газеты гораздо интереснее рижских. Даже латвийский Parex рекламирует себя здесь изображением несуществующей газеты Riga News с пустой первой полосой, на которой лишь прогноз погоды.

Но чего хотеть, если во всей Латвии населения меньше, чем официально зарегистрированных жителей в Киеве? Зато в Риге издается целых четыре ежедневки на русском – "Вести сегодня", "Час", "Телеграф" и "Бизнес&Балтия", причем экземпляр последней в киоске стоит дороже доллара. Представляете себе газету за 6 гривен? Впрочем, "Час" и "Телеграф" вроде надумали объединяться, потому что в Латвии экономический кризис. Там даже бензина меньше продают – водители стали реже ездить на своих авто.

А в Киеве по-прежнему пробки. И не только дорожные.

Читати далі...

Целых две недели известный журналист и филолог Юрий Свирко провел в солнечной Одессе.

В последнее время отдыхать Юрий предпочитает именно здесь, ведь, по словам красавца, целебные свойства загазованного курорта и загаженного канализационными стоками Черного моря поистине уникальные.

Сводив 11 мая пятилетнюю дочь на чисто русскоязычный спектакль "Дюймовочка" в Одесском театре музыкальной комедии и услышав диалог на сцене: "За кем ты скучаешь? За мотыльком???", Юрий Свирко увез всю семью назад в солнечный Киев.

После солнечного Киева и туманного конца "Великих украинцев" Юрий Свирко перегрелся и, преодолев сопротивление жены, которая не позволяла вывозить 7-месячную дочь за границу,

решил увезти семью в солнечную Латвию уже 21 мая. Заодно он решил пообщаться с Дмитрием Выдриным и прочими выдающимися деятелями на "Балтийском форуме", который совпал с выборами мэра солнечного Киева и отключением в нем на две недели горячей воды.

Целых две недели известный журналист и филолог Юрий Свирко проведет в солнечной Юрмале. В последнее время отдыхать Юрий предпочитает именно здесь, ведь, по словам красавца, целебные свойства этого шенгенского курорта и еще не загаженного "Норд-стримом" Балтийского моря поистине уникальные.