Сергій Таран
Чи можуть гарнюні і спритки замінити відсутність державної стратегії?
Можливо, ми збираємось провести справжні ліберальні реформи і перетворити Україну на саму сприятливу на пострадянському просторі країну для того, щоб вести бізнес? Як, наприклад, великою мірою позиціонувала себе спочатку Польща, а пізніше Грузія?
А, можливо, ми використаємо своє географічне розташування і зробимо для світу цікавими свої транспортні шляхи? А можливо залучимо масштабні інвестиції у сільське господарство і запропонуємо розвиненим країнам екологічно чисті вирощені на виняткових українських чорноземах продукти харчування? А, можливо, інше – завалимо ринок третіх країн дешевими доступними продуктами?
А, можливо, використаємо потенціал наших занедбаних, але рідкісних зон відпочинку, і перетворимо Україну та країну курортів і рекреації? Як, наприклад, Кіпр де, як стверджують розміщені на українському телебаченні ролики, "завжди літо"? Або Туреччина, туристичний логотип якої не зникає з українських екранів?
Чи, справді, доведемо, що українська демократія є прикладом для світу? Як, наприклад, стверджують США, які вкладають мільйони у грантові програми, які пропагують у інших країнах зразки прозорих державних і громадських інституцій, зроблених часто-густо за американських зразком?
А може нам цікавіше показувати наші культурні здобутки? Як, зокрема, це робить Франція, яка через мережу своїх культурних центрів не лише підтримує все те краще, що є в культурах інших країнах, а і показує кращі зразки власного неповторного національного мистецтва?
...
11 квітня 2011, 16:09