29 серпня 2015, 11:13

Історія однієї книги

Джордж Орвелл написав Animal Farm у 1944.

Жорстоку антисовєтську сатиру довго не хотіли друкувати у Великій Британії, аби не ускладнити стосунків із СРСР, союзником у війні. Та й більшість мешканців країни вважали тоді Сталіна добрим Uncle Joe, а не тираном.

Поки автор отримував повсюдні відмови, останній примірник тексту мало не загинув у вогні під час бомбардування німцями Лондона ракетами Фау-1.

Книга опублікована лише після завершення війни у Європі, наступного 1945. З того часу її видано мільйонними тиражами, більше як 30 мовами світу.

Але першим став переклад на українську. Його здійснив тоді ще дуже молодий мешканець одного з переселенських таборів (DP camp) у Німеччині Ігор Шевченко, згодом всесвітньовідомий історик, професор Гарвардського університету. Книга вийшла у Мюнхені в 1947 році із авторським вступом.

Передмова Орвелла до українського видання стала єдиними вступом до перекладу книги, який він написав. Саме в цьому тексті він вперше вжив щодо сталінських репресій термін "великий терор". Через двадцять років його використає Роберт Конквест як заголовок своє знаменитої книги.

Орвелл настільки перейнявся ідеєю українського видання, що навіть частково профінансував її. Після появи "Колгоспу тварин" (так вдало зазвучала назва в перекладі) почався скандал в Німеччині. Радянська окупаційна адміністрація висунула вимогу знищити наклад. Американська, так як видання здійснено на підконтрольному їй терені, конфіскувала півтори тисячі примірників в українського видавництва.

Після їх передали союзникам і совєти негайно знищили отриману літературу. Але на момент конфіскації значна частина накладу (скільки достеменно ніхто не знає) вже розійшлася між українцями, які, згодом, покидаючи табори розвезли книги по світу.

Цей примірник свого часу я знайшов у Канаді і привіз до своєї бібліотеки. Коли буде відкрито Музей Свободи/Музей Майдану, я передам цю книгу туди, адже вона – доказ того, що правду знищити неможливо.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Російські прориви на фронті довіри

Перемоги Майданів і те, що Україна встояла взимку 2022 року, були б неможливими без взаємної довіри українців – як горизонтальної, між собою, так і вертикальної, між тими, хто ухвалює рішення, і тими, хто їх виконує...

Про тяглість боротьби

Згідно із Законом України "Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу", нинішня російсько-українська війна має точну назву – Війна за Незалежність України...

Про Шухевича та українські жертви Ласкова

Зв'язок між ними не лише в тому, що польські політики перетворили звичайне рішення органу місцевого самоврядування оголосити рік Романа Шухевича на скандал...

Врятувати українську книжку

На засіданні Комітет гуманітарної та інформаційної політики у Харкові обговорювали питання державної підтримки книговидання. На разі йдеться радше про її відсутність чи імітацію...

"Хочеш миру – готуйся до війни"

Я почну з чесної відповіді:я не знаю, чого чекати протягом наступних десяти років. І ніхто не знає. Бо наше майбутнє сьогодні визначає війна...

Атака на сенс війни.

Історія – сувора вчителька. Вона повторює уроки доти, доки їх не засвоюють. Схоже, світ так і не засвоїв уроків ХХ століття. Ми знову бачимо те, що здавалося давно похованим під уламками воєн і тоталітаризмів...