Єлисаветградський синдром
Проросійські сили у Кіровограді активно просувають ідею, що Кіровограду треба повернути стару назву – Єлисаветград. Єлисаветград – українське місто, назване на честь російської імператриці, у часи, коли Україна була в складі імперії.
Кампанія підтримки цієі назви триває роками, але зараз особливо активізувалася, зважаючи на обов'язок містян обрати нове ім'я замість радянського Кірова. Тож акція, "підтримана" "експертною" думкою та зовнішньою рекламою, розгорнулася по всьому місту. Її натхненники розуміють мету. Ті ж, хто думає, що ця ідея - звичайне повернення історичної назви - самі добровільно накидають собі ярмо на шию. Розписуються в тому, що не бачать Україну інакше, як служницею російської імперії. І не тільки як історичний факт, але й як сучасні наміри.
Вважаю, що за Єлисаветград на мапі України буде навіть більш соромно, ніж за Кіровоград. Адже появу там імені комуністичного вождя з нами ніхто не узгоджував (врешті як і "першу" появу російської імператриці). А от як пояснити нащадкам, що на 25 році незалежності, на другому році війни з Росією, українці самі обрали назву, яка нагадує про колоніальну залежність від тої самої Росії? Напевно, в психології поруч з Стокгольмським синдромом має з'явитися новий феномен – Єлисаветградський.
25 жовтня у місті провели маніпулятивне опитування щодо назви: кожен охочий міг "проголосувати" стільки разів, на скільки йому вистачало часу. Та хоч біля кожного намету з розставлених біля виборчих дільниць.
До честі міської ради, результатів цього "опитування" вони, після запеклих баталій, таки не врахували. І ухвалили подати до Верховної Ради всі сім варіантів назв, що фігурували в обговореннях.
Можна звісно заплющити очі на такі новини, адже який вплив на повсякденне життя мають такі символічні речі як назви?
Але я просто нагадаю тільки одну: "Новоросія".
Що з'являється в уяві при цьому слові? Вибухи, очікування сина/доньки з війни, зруйновані будинки, невизначена підвішена ситуація, яка заважає країні розвиватися, що ще?
А назва ця сягає своїм корінням саме в ті часи, коли існував Єлисаветград, а губернія, до якої він належав – була Новоросійською.
Тож давайте позбудемося Єлисаветградського синдрому і не будемо поширювати власними руками Новоросію на сотні кілометрів від окремих районів Донецької та Луганської областей.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
