Секрет Полішинеля української політичної еліти

У попередніх і цих виборах був свій секрет Полішинеля, який знають всі, але про який учасники фарсу затято говорити відмовляються. Це питання відкритих списків.

Наближаються чергові позачергові вибори – і одразу можна передбачити, що вони мало що змінять – набір не лише політичних сил, але й персон буде майже той самий. За винятком тих, хто вже втомився платити за п'ятирічний термін депутатської синекури, а отримуючи річну.

І всі мовчать про головне – про конче потрібну зміну виборчого закону, яка може хоч якось розірвати українське зачароване коло. А то ми не лише постійно попадаємо у зачарований "бермудський трикутник" Юшенко-Тимошенко-Янукович. Але й у театр з до нудоти набридлими парсунами, яким вже давно місце на політичному цвинтарі та жирними котами, які заплатили за свої місця у списках.

У попередніх і цих виборах був свій секрет Полішинеля, який знають всі, але про який учасники фарсу затято говорити відмовляються. Це питання відкритих списків.

"Директори партій" навіть на пряме запитання у телеефірі – чи навіть на відкрите знущання вдають, що цього запитання не чули. Починають щось молоти про торішній сніг – лиш би уникнути відповіді, чому вони так бояться безпосередньо стати перед виборцями.

А все зрозуміло – по перше більшості теперішніх "народних обранців" не бачити місця у парламенті, як своїх вух.

А по-друге – тільки продаючи місця у виборчих списках "директори партій" правлячого тріумвірату і можуть забезпечити вибори для своїх політичних сил.

Тобто ми маємо справу з тупою змовою політичного правлячого класу всіх мастей. Вони просто бояться народу і його вибору – он як кинулися понижувати обов'язковий мінімум тих, хто прийде на, дійство, на якому "мають їх обрати" – кого ж іще? Бо ж розуміють – не маючи вибору і вибираючи невідомо кого – народ просто не прийде на вибори, чим засвідчить своє відношення до них.

Тому повинен спрацювати закон змови. Про шнурок у домі повішеного – ні слова.