30 березня 2010, 16:56

Табачнік і Анна на шию

Пропоную дискусію на тему:

Скільки містечкових комплексів має родовитий російський дворянин Табачнік (не плутати з чеснягою Яном Табачніком), щоб виставити себе на посміховище, обвішавшись як новорічна ялинка орденами Сутулова?

Може хто з знавців перелічить ордени, якими за визначні заслуги був обсипаний цей шляхетний муж? Чи знову, як з полковничими пагонами, сам себе нагородив?



Пригадується орденами на кшталт Святого Станіслава був "жалуваний" міжнародними аферистами не лише наш юний "граф". Різного роду аферисти не одного марнославного "графина" нагріли на гроші за схемою – "Ти мені бабло, а я тобі фуфло".

В цей лохотрон потрапив і Азаров Ніколай Яновіч (чи не він виглядає з-під трипільського горщика?) – чи не співпадіння з нашим досвідченим прем'єром. Якщо співпадіння – то наперед вибачаюсь:). Бо ж і старий лис Кравчук Леонід Макарович посковзнувся на гнилій банановій шкірці. Тай Жіріновскій Владімір Вольфовіч у російському відділенні ордена – все, бач, аристократія з Вапнярки. Щось воно про цих людей говорить.

І ще одне:

Чи насправді граф чи князь Табачнік перейшов у трипільську віру Віктора Андрійовича (дивись симптоматичний горщик) – може на цей раз і Дмітрій знайшов і свої пракорені Великого Українця у цьому горщику? Бо мені як невеликоукраїнцю і не трипільцю а "злобному галичанину" цікавсько:).

Гадаю, що для психоаналітиків приклад Дмітрія Табачніка може стати хрестоматійним. Що ви на це?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...