Звернення з приводу запланованих масштабних провокацій під час відзначення закінчення Другої світової війни в Європі
8-9 травня 1945 року зупинилися жорна смерті – в Європі закінчилася Друга світова війна.
Однак наслідки цієї війни ми відчуваємо до сьогодні. Вона ще не стала віддаленим від нас історичним фактом – це все ще жива у пам'яті трагедія європейського світу. Ще живуть серед нас ті, хто її пам'ятає, хто постраждав від неї.
Перед глибиною цієї трагедії людині у ці дні залишається тільки схилити голову і задуматися про нашу недосконалість і недосконалість нашого світу.
Але, як бачимо, дві частини Європи відзначають завершення цієї війни у різні дні – війна все ще дихає на нас своїм вогненним подихом.
Так само, як і тим, що не всі воїни тієї війни гідно поховані. І не всі ветерани, не всі армії, що брали у ній участь, гідно пошановані.
Україна досі роздерта по лінії протиставлення двох поглядів на цю війну, яка для частини українців так і не завершилася у травні 1945 року.
Сьогоднішня "офіційна історія від табачника" цього не визнає. Так само як не визнає співучасті червонопрапорного сталінського режиму у розв'язанні цієї найкривавішої в історії людства війни. Натомість робляться цинічні спроби спекулювати на цій трагедії.
І цього року ворожі до майбутнього України сили як всередині держави, так і за її кордонами, вже традиційно користуються цією черговою річницею, щоб іще більше посіяти розбрат серед українців – протиставити і ветеранів двох армій, і дві частини України.
Тепер ця політична технологія натравлювання українців на українців набула форми легітимізації комуністичного червоного прапора – прапора сталінського режиму, який видається за знамено перемоги.
Формально ініціаторами цієї провокації стали відверто антидержавні та антиукраїнські сили з партій "Родина" та "Русское единство", що зібралися влаштовувати паради під червоними прапорами не у себе вдома, а на Заході України, насміхаючись над нашими почуттями.
Розсвареними українцями буде легше керувати – це стара як світ технологія: "поділяй і володарюй".
Але це технологія не лише обману суспільства та відвернення уваги від справ справді важливих. Це ще й гра з вогнем. Це підготовка справжнього розпаду країни. І у цю гру вже граються не лише екстремісти з "Родины", "Русского єдинства", а й "доброзичливці" України з-за кордону.
Тому ми ще раз наголошуємо – провокація з легалізацією 9 травня червоних прапорів є політичною технологією, яка не має нічого спільного ні з історичними фактами, ні з людською справедливістю.
Ми розцінюємо цю масштабну провокацію як загрозу для єдності української держави.
Ми засуджуємо всіх учасників цієї скандальної спецоперації наших внутрішніх політтехнологів та іноземних спецслужб.
Ми закликаємо ЗМІ поставитися до неї, як слід зображувати терористичні акти: суто інформаційно, без нагнітання емоцій, щоб не дати у руки його виконавцям головного козиря – масового та емоційного висвітлення у пресі. Ми маємо зберегти тверезе бачення цього інциденту як звичайної провокації та політичної технології.
Ми закликаємо центральні і місцеві влади у правовому полі відвернути масштабні сутички, яких так прагнуть екстремісти всіх кольорів та мастей.
Друга світова війна була трагедією всієї України, а не лише її частини. А тому настав найвищий час цю трагедію минулого закінчити раз і назавжди історичним примиренням заради майбутнього.
Антін Борковський – політолог, Львів
Тарас Возняк – політолог, головний редактор Журналу Ї, Львів
Ярослав Грицак – професор Українського католицького університету, історик, Львів
Ігор Голод – журналіст, Львів
Отець Борис Ґудзяк – ректор Українського католицького університету
Орест Друль – політолог, Львів
Марія Зубрицька – проректор Львівського національного університету ім. Івана Франка
Звенислава Калинець-Мамчур – проректор Львівського національного університету ім. Івана Франка
Роман Кечур – психіатр, політичний аналітик, Львів
Ігор Коліушко – політичний аналітик, Львів-Київ
Михайло Комарницький – видавець, політичний аналітик, Львів
Мирослав Маринович – віце-ректор Українського католицького уіверситету, ЛЬвів
Микола Рябчук – політолог, Київ-Львів
Богдан Панкевич – почесний консул Королівства Нідерланди, Львів
Тарас Плахтій – політолог, Львів
Ірина Подоляк – начальниу відділу міжнародних зв'язків Львівської міської ради, Львів
Олесь Старовойт – політолог, Львів
Тарас Стецьків – політик, Львів-Київ
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
