2 серпня 2012, 15:08

Черговий культурний скандал міжнародного масштабу – під завалом церкви щезла скульптура Пінзеля

Серед проектів, котрі б мали тримати українську фіртку на Захід відкритою на сьогодні головним поза всяким сумнівом є виставка скульптур Іоана-Ґеорґа Пінзеля у Луврі, що готувалася продовж кількох років – практично з 2007 року.

Виняткової честі мати, хоч і через три століття, персональну виставку, та й ще де – не просто у Луврі, а у каплиці Людовіка XVI, наразі удостоївся лише один майстер з України – Пінзель.



Перлиною виставки мала стати фігура св. Онуфрія, що була знайдена і зберігалася у с. Рукомиш Бучачського району Тернопільської області. Голова делегації Лувру п. Женевєв Бреск, коли побачила її, то пів години на колінах і з лупою оглядала цей шедевр.











Однак на днях сталася чергова катастрофа. Причому її пробували, як у нас водиться, приховати. І тільки сьогодні, коли до Рукомиша прибула київський реставратор Світлана Стрельнікова – то все відкрилося – вона застала просто якусь дику картину. Церква, у якій була скульптура зруйнована. От стояла скеля-стояла, тай вирішила зірватися.

А що скульптура, яка варта десятків таких церков?А скульптури немає. Принаймні священник її не показав, хоч, як воно у них водиться, не виявив глибокої стурбованості на благосному лиці...

Пишу похапцем – може ще є шанс її відкопати чи знайти, якщо її просто викрали. Одне відомо – міжнародний скандал гарантовано. Бо ж виставкою займаються і посольства і міністерства, і інститути і музеї... Причому кількох країн. Потяг вже рушив... А тут от таке.

Україні таки не дадуть шансу вийти на міжнародний рівень. От не знаю тільки хто – чи то свої злодюги, чи свої дурні, чи "доброзичливці" зі сторони.

Більше про Пінзеля і скульптури тут, і тут.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...