Казімєж Вуйціцкій: Майбутнє Росії: суперечливі сценарії на 2020-2050 рр.
Наші політичні лідери не перестають задивлятися у рот Росії. Причому доволі безкритично – "лиш бы день простоять да ночь продержаться" з своїми фабриками-заводами, що пожирають російський газ. Тобто плануютьне більше, ніж на день вперед. Але Росія Путіна на сьогодні, як колись Османська Порта – "Великий Хворий Європи". Про певні прогнози та сценарії розвитку Росії у дуже скороченій формі і пише польський аналітик Казімєж Вуйціцкій статтю якого я й пропоную:
"Прогнози, що стосуються майбутнього Росії, звучать дуже суперечливо. Це цікавий факт, якому слід приділити найпильнішу увагу. З одного боку, є сценарії, які малюють гіпотетичний розпад Російської Федерації, як передбачав це доповідь ЦРУ 2004 року, з іншого, цю країну зараховують до групи держав, що розвиваються (БРІК), як робить це видатний економіст Джеффрі Сакс.
З очевидних причин роздуми про геополітичну ситуаціїю Польщі та Центральної Європи неможливі без урахування розвитку ситуації в Росії і політики Москви, тому нам є над чим замислитися.
Для песимістичних прогнозів є досить підстав: на першому місці найчастіше згадують демографічні дані. Увага звертається не тільки на зменшення населення (1993 рік – 148,6 мільйона, 2010 – 141,9), істотним фактором є також стрімке старіння, очікувана низька тривалість життя і погіршення стану здоров'я громадян. Важливий і територіально-демографічний аспект: фактичне вимирання територій на схід від Уралу і відносне зростання чисельності неросійського населення – в першу чергу мусульман.
Другий привід для песимістичних прогнозів пов'язаний із сировинним характером російської економіки. Сировинні запаси Росії здаються величезними, проте її експорт спирається переважно на продажу нафти і газу. Нафти при сьогоднішньому рівні видобутку вистачить лише на 17 років, при цьому собівартість розробки газу продовжує зростати, а відповідна інфраструктура потребує все більших витрат.
Ще одним фактором може послужити глобальний розвиток нових технологій в енергетичній галузі (сонячна енергетика і т.п.), а також видобуток газу з горючих сланців. Такий розвиток позбавив би Москву величезних політичних переваг, на яких зараз намагається грати Путін.
Нарешті, серед негативних для майбутнього Росії факторів називається низький модернізаційний потенціал. Демографічні процеси зменшують чисельність робочої сили, з цим опосередковано пов'язане і зниження рівня освіти. При цьому не видно передумов до появи в найближчому майбутньому такого керівництва, яке було б готове до проведення більш глибоких реформ. Слід, однак, згадати, що деякі спостерігачі вважають правління Путіна щодо реформаторським і вважають, що воно може в перспективі двох-трьох десятиліть повернути Росії імперську позицію. Крім того потрібно звернути увагу на співвідношення показників російської економіки з показниками ЄС, США та Китаю. ВВП ЄС і США складає близько 14 трильйонів доларів, Китаю – 10, тоді як РФ всього близько 2 трильйонів доларів. Це найменш динамічна економіка серед країн БРІК, що має незрівнянно менші перспективи розвитку, ніж економіка Китаю, Індії або Бразилії. [...]
Територіальний розпад Російської Федерації
Російська Федерація потрапляє під вплив Китаю, який стає гарантом її інтегральної цілісності
Росія значно слабшає, але її підтримують всі великі світові гравці, так як вони не хочуть, щоб вона потрапила під вплив їх суперників
Завдяки високим цінам на нафту і газ Росія повертає собі колишню імперську позицію
Москва проводить модернізацію, зберігаючи на глобальній сцені нинішню позицію держави другого сорту
Поступовий, але мирний розпад РФ
Розпад РФ призводить до "балканізації" величезній території і викликає глобальне напруга у світовій політиці
Розгорнуто про ці сценарії можна прочитати тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
