11 лютого 2014, 15:40

У Львові немає місця на чудо. Всьо чотко. Всьо під контролем.

Голова Львівської ОДА Олег Сало мав бути присутнім на сесійному засіданні Львівської облради сьогодні, 11 лютого, де передбачено його звіт про виконання Львівською ОДА делегованих повноважень.

І ні для кого не було таємницею, що сьогодні мала відбутися друга спроба висловити йому недовіру 2/3 голосів.

Перша спроба була 12 листопада.

Тоді голова Львівської обласної ради Петро Колодій ну ніяк не міг зібрати належного кворуму. От не міг і все.

А там Майдан – взагалі не до того. Всі на фронт і т.д. Де ж тут збереш той кворум.

Та злостиві і недобрі львів'яни не покинули своєї затії. І знову взялися за своє. От присікались і все...

І пікети виставили коло обласної ради. І в пресі натякали. Проходу не давали. Просто біда якась. Далося їм те сало...

Аж ось прийшов такий прагненний львівською опозицією (правда до кого – не ясно) день.

Мали заслухати і висловити...

Але чуда не сталося.

Вдруге.

І стало ясно:

"Пацан пацана не здасть":)

Не даремно, як плещуть злі язики, спільно проходили славний бойовий шлях...

Не дивлячись на слізні прохання львівської громадськості, .

Не дивлячись на слізні прохання львівських авторитетів.

Не дивлячись на вже котрий пікет.

Не дивлячись на встид врешті-решт – бо ж Львівщина залишилася чи не єдиною областю Західної України, де не висловили недовіри її голові ОДА

Львівська обласна рада під чуйним проводом гіпернаціоналістів, гіперпатріотів, вірних учнів Степана Бандери, орлиць і нахтігалів – одним словом ВО Свободи – ну ніяк не годна зібратися.

Ну ніяк не може прийняти такого страшного для неї рішення.

Гарант не здав ні одного беркутівця.

"Пацан пацана не здасть!"

От і голова Львівської обласної ради чільний свободівець і мислитель Петро Колодій – "справжній пацан" – "со товаріщі" туди ж.

Так і хочеться написати на фронтоні Львівської обласної ради "сало – наше усе":)

Бо ж ми українці.

Одним словом – Повна слава Україні!

Це як у картах:



а можна і так:



Вгадайте – хто є хто:)

Хоча, яка різниця, як колода, так виглядає, та сама:)

Чи, може я щось попутав:)

Тоді звиняйте.

Фото Олександра Ковальчука, "Варіанти"

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...

Про мобілізацію та альтернативну службу

Здається, тепер уже всім стало зрозумілим, що російська агресія щодо України – це надовго, якщо не назавжди. Тобто нас чекає всім відома доля Ізраїлю...

"Morituri te salutant!"

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій...

Промова на Межу року

Щороку у Палаці Потоцьких у Львові відбувається особлива церемонія вручення Орденів "За інтелектуальну відвагу" – саме за інтелектуальну... Ця Церемонія відбувається вже чверть століття – тобто вже є давньою традицією про яку можна дізнатися тут...

Як Олег Іванович та Іван Володимирович Церкві землю не давали. Провінційна історія

Нарешті сталося! Всенародно обрана громадою Жовківська міська рада на чолі з самим паном головою, що ним є Олег Вольський, нарешті показали своє єство – у не такій вже й великій справі, але в ній, як у краплині води, відобразилося все наше сьогодення...

Відвага українців дозволила бути відважним світові

Культуролог та політолог, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк в інтерв'ю Миколі Вересню на телеканалі Еспресо розповів про убезпечення ціннісних експонатів, український феномен, наслідковість воєн та різницю культурних парадигм України й Росії Пане Тарасе, ми довго знайомі...