10 листопада 2015, 17:19

Сьогодні відійшов Андре Ґлюксман

Сьогодні відійшов один з найбільших мислителів сучасності Андре Ґлюксман

Сьогодні відійшов один з найбільших сучасних мислителів, не пишу філософів, бо цього визначення для Андре Ґлюксмана (André Glucksmann 1937-2015) не достатньо. Він і бунтар (активний учасник студентської революції 1968 р. у Парижі) і правозахисник – виступив на захист Ічкерії, яку "зачищала" Росія. Нелегально через гори проник до Ічкерії, жив там, щоб особисто побачити, що таке геноцид по-російськи.

Його родина походить з Буковини. Військові завії двох світових війн занесли її до Франції. Однак пам'ять про Україну, не дивлячись на світову славу філософа, все ж зберігалася.

Вперше я зустрівся та зміг хоч трохи порозмовляти з ним на початку 90-х у помешканні блискучого перекладача другого генія з Буковини Пауля Целана – у Марка Білорусця.



А остання зустріч, вона на цім фото, у нього вдома у Парижі у червні цього року. Коли ми – Галя Акерман, Оксана Пахльовська і я – підходили до будинку, то назустріч поспішав син Андре Ґлюксмана Рафаель з валізою. На запитання – куди він поспішає, звично відповів – як куди, до Києва, бо ж моя дружина працює на Україну. Йшлося про Еку Згуладзе.

Не дивно, що першою реакцією путінських ботів була звіряча радість.

А нам залишається пам'ять про відважну і мудру людину. І не тільки тому, що мала серце до України і, як він сказав "ми віддали своїх дітей Україні, що більшого можемо зробити". А тому, що просто любив людей.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Пригоди істини, постправда і постмодернізм

Основною метою людства є його виживання. А виживання вимагає застосування здатностей та інструментів, які власне його, це виживання, забезпечують...

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...