21 лютого 2015, 22:36

Майдан дважды ''дал в морду'' Кремлю. Дальше Кремль сам себе ''даст в морду''

В Москве сегодня прошла очень странная акция – Антимайдан. Странная с разных точек зрения.

Во-первых, России не грозит Майдан в украинском смысле. Российская угроза – это межнациональные конфликты на фоне отсутствия межнациональной и межконфессиональной политики. А также внутриэлитный раскол, когда начнет рушиться внутриэлитная круговая порука из-за потерь элиты (экономических, бизнесовых, личных) вследствие политики, проводимой Кремлем за последний год. Усиливающееся отсутствие перспективы никому не может нравиться.

Во-вторых, Кремль сам же активно приложился к радикальному сценарию в Украине. Тема фашистов/антифашистов и титушек впервые появилась 9 мая 2013 года. С этого момента в Украине все действия – и со стороны Януковича, и со стороны РФ – шли в логике разжигания протестных настроений. И разгон студентов на Майдане, и законы от 16 января, и отсечение любых вариантов уступок со стороны Януковича.

Другое дело, что Кремлю все равно не удастся реализовать сценарий развала Украины через управляемый хаос. Упраляемый хаос не реализуем в хаосе (в смысле наличия нескольких центров власти, в том числе власти гражданского общества).

Майдан дважды "дал в морду" Кремлю. И последний раз очень больно. Потому что все штампы, на которых долгое время спекулировал/спекулирует Кремль, провалились. Как минимум, вопрос языка. Рускоязычный сегодня не только не означает пророссийский, а зачастую – прямо наоборот. Более того, "русский мир" в цивилизованном варианте, в варианте преимущественно православной мирной толерантной страны, имеет все шансы быть реализован в Украине. Без России.

Все идет к тому, что в обозримой перспективе Кремль сам себе "даст в морду".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...

Навіщо Кремль проштовхує прецедент легалізації окупації

От здавалося б, навіщо США вносять до обговорення тему Криму, якщо від України не вимагається юридичного визнання його російським, а таке визнання від себе, ніби, допускають США? (Ніби, бо варто відзначити, що багато чого про пропозиції США ми читаємо в ЗМІ...

Про розвилку для світової системи

Днями міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав, що 2025 рік стане критичним, закликавши союзників посилити військову підтримку України...

Самовизначення триває: deal, гібридність, пробудження та ієрогліф

Ну що ж, активна дипломатія останніх місяців (маю на увазі очікування від ініціативи адміністрації Трампа) у супроводі не менш активних військових дій на російсько-українському фронті показала: знайти Атланта, який утримує на своїх плечах ситуацію, неможливо...