30 квітня 2016, 01:59

Трудности российской пропаганды, или Как Чуркин проговорился о краже Крыма

Много раз сама лично наблюдала, как российские политики и эксперты даже в одном предложении демонстрировали шизофреническое раздвоение. Скажем: украинцы – "братский народ" и "нацисты" одновременно; "снося памятники Ленину, Украина пересматривает свое прошлое", притом, что Владимир Путин совсем недавно заявил о вреде Ленина для России, и вынос Ленина из мавзолея – дискутируемый вопрос в РФ; "Украина развалилась, но там так активно происходят процессы, что мы тут в РФ не успеваем уследить за всеми изменениями"; "европейские структуры – это все "прихлебатели" США, не надо к ним серьезно относится, но вот обратите внимание на это заявление еврочиновника, тут критикуется Украина за то-то и то-то", или "а давайте спросим у европейского эксперта...". И таких диссонансов очень много.

Выступление предствителя России в ООН Виталия Чуркина на заседании СБ ООН – ровно о том же. Даже если представить, что вы – условный Чуркин, и вникли в его логику о том, что "Крым – это внутреннее дело РФ, поэтому мы не будем обсуждать вопрос крымских татар", то тут же в следующем предложение начинается шизофрения – Чуркин говорит, что в резолюцию СБ ООН надо внести вопрос об Одессе, которую Россия официально считает украинской. То есть, надо полагать, российские власти проговорились, даже этого не осознавая, или о краже Крыма, или о том, что они хотят захватить и Одессу.

Многочисленные психо-политические ляпы и отклонения от логики со стороны представителей РФ происходят потому, что у самого Кремля нет здравого обоснования своих решений последних двух лет. Возбуждение и мобилизация российского общества через постоянно культивируемую на российском ТВ ненависть к Украине и формирование мнения о "происках" всевозможных "внешних врагов" РФ, то есть истерика и тремор – это и есть способ, в который вырабатываются/формируются/принимаются управленческие решения Кремля.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...