2 лютого 2017, 11:13

''День сурка'' для России – это 2014 год

Все мы помним фильм "День сурка", когда главный герой попадает во 2 февраля, воспроизводящееся каждый день – 3 февраля никак не наступает. Это описание "временной петли" – зацикленного отрезка времени, по завершении которого субъект возвращается в его начало и переживает данный отрезок вновь и вновь.

"Временная петля" очень точно описывает положение, в которое сама себя загнала Россия в 2014 году. "День сурка" для России – это 2014 год, аннексия Крыма и агрессия на Донбассе. Как стратегическая ошибка, положившая начало остальным ошибкам. Красивого выхода без последствий нет.

Бег по пропагандистскому кругу ("нацисты", "госпереворот" и т.д.) и периодическая активизация военных действий на Донбассе – это отсутствие выхода из "2 февраля" и варианта "3 февраля" у российской власти в ее понимании. Пока Украина, чтобы выжить, трансформируется из постсоветского в самодостаточное современное государство, пока китайская валюта стала пятой резервной валютой МВФ, и т.д., Россия уходит в изоляционизм, в логику действий "белки в колесе", тем самым, увеличивая и так большие разрыв и отставание от развитых экономик.

Как мы знаем, 3 февраля наступило для главного героя "Дня сурка" благодаря выходу из обычной логики поведения и переходу к полезным и добрым делам.

Так или иначе, Россия признает ошибочной политику по отношению к Украине, начиная с 2014 года. Это лишь вопрос времени.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...