2 лютого 2017, 10:13

''День сурка'' для России – это 2014 год

Все мы помним фильм "День сурка", когда главный герой попадает во 2 февраля, воспроизводящееся каждый день – 3 февраля никак не наступает. Это описание "временной петли" – зацикленного отрезка времени, по завершении которого субъект возвращается в его начало и переживает данный отрезок вновь и вновь.

"Временная петля" очень точно описывает положение, в которое сама себя загнала Россия в 2014 году. "День сурка" для России – это 2014 год, аннексия Крыма и агрессия на Донбассе. Как стратегическая ошибка, положившая начало остальным ошибкам. Красивого выхода без последствий нет.

Бег по пропагандистскому кругу ("нацисты", "госпереворот" и т.д.) и периодическая активизация военных действий на Донбассе – это отсутствие выхода из "2 февраля" и варианта "3 февраля" у российской власти в ее понимании. Пока Украина, чтобы выжить, трансформируется из постсоветского в самодостаточное современное государство, пока китайская валюта стала пятой резервной валютой МВФ, и т.д., Россия уходит в изоляционизм, в логику действий "белки в колесе", тем самым, увеличивая и так большие разрыв и отставание от развитых экономик.

Как мы знаем, 3 февраля наступило для главного героя "Дня сурка" благодаря выходу из обычной логики поведения и переходу к полезным и добрым делам.

Так или иначе, Россия признает ошибочной политику по отношению к Украине, начиная с 2014 года. Это лишь вопрос времени.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...

В пошуках нового "Атланта"

Зрозуміло, що всі ми (маю на увазі різні географії уваги) спостерігали за візитом американського президента до Пекіна. І не лише через персоналії Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, і проблематику двосторонніх взаємовідносин США та Китаю...

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...