Оксана Забужко Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру

Прощання з імперією?

31 липня 2007, 14:19

Про цю книжку я почула одразу від кількох своїх західних перекладачів. Ewa M. Thompson. Imperial Knowledge: Russian Literature and Colonialism. Мої американці, канадці і “разниє прочиє швєди” були в захваті: бомба, сенсація, відкриття, цілковита революція в західних поглядах на Росію й Центрально-Східну Європу, - словом, одна з тих рідкісних книжок, які “нарешті пояснюють все”. Знаходять універсальну відмичку до цілого пакета питань, що довгий час здавалися нерозв’язні.

Що ж, полізла я на amazon.com замовляти Imperial Knowledge. І вже була зібралась клікати де слід, але професійна письменницька цікавість узяла гору, і я тицьнулася ще трохи понишпорити в Гуглі по відгуках і рецензіях (всі вони вторували захопленим оцінкам моїх знайомих). І, на свій превеликий подив, у списку перекладів цієї праці іноземними мовами ледь не першим натрапила… на українське видання: Ева Томпсон. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм. Київ: Основи, 2006. Серпрайз, серпрайз, як кажуть ті-таки американи.

Прошу ласкаво – і 110 дол. витрачати не треба:


От за що я люблю своє отечество: у нас, як у Греції, насправді “все є”, тільки ніхто не знає, де шукати. Країна неміряних багатств, що валяються під ногами впереміж із сміттєвими відходами. Це, ясна річ, стосується не тільки книжки Еви Томпсон, про яку – звідки б я й мала дізнатися? З газети “Сегодня”? (підставте навмання будь-яку іншу). Українські ЗМІ клекотять, як відомо, зовсім іншими потугами інтелекту, і ті українські громадяни, яким для відчуття повноти життя недосить знати походження гудзиків Тимошенко або колір шкарпеток Януковича, приречені порпатися в неосяжному інформаційному смітнику світової павутини, по крихітці, по окрушинці видлубуючи звідтам поживу для ума. Як Коза-Дереза в казці - бігла через місточок, вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку…

Я до чого це все? До того, що я “підписалася” провадити цей блог із єдиною метою – вряди-годи, по змозі (благо, жанр блогу ніяких жорстких графіків не вимагає, це не колонка в газеті!), вкидати в наш інтернет-простір один-другий „кленовий листочок” – із тих, якими живлюся сама. Так от, книжка Еви Томпсон якраз виявилася, справді, дуже “поживна”, і прочитати її варто кожному, хто згоден зі старим, іще дисидентським постулатом, що «давно пора, едрена мать, умом Россию понимать» :). Авторка “Трубадурів імперії” саме це й зробила – клікнула “умом” у потрібному місці. І перед читачем розгорнувся в усій повноті 200-літній пейзаж воістину епічної сили...

Щоб зовсім просто пояснити – праця американської славістки належить до пост-колоніальних студій. Досі на Заході ці самі студії обмежувались виключно спадком “класичних” імперій – найчастіше британської й французької. Росію всі дружно й ніяково “виносили за дужки”, не знаючи, в яку “графу” вписати її “білі колонії”, “от финских хладных скал до пламенной Колхиды”. По-перше - “білі” ж, а це для колоній уже якось “неканонічнєнько”. По-друге - прилеглі до “метрополітальних” земель, що часто давало імперії змогу оголосити їх “історично своїми” (цей аргумент фігурував, м. ін., щодо країн Балтії під час “розборок” над мапою Другої світової…). Ну а по-третє, і найнезручніше – за своїм культурним та економічним рівнем ці “білі колонії” на час їхнього поглинання імперією стояли вище од метрополії (Українське Лівобережжя в 17-18 ст., Польща в 19-20 ст.), а це вже зовсім нікуди не годиться. Все одно як коли би британці, завоювавши Індію, скаржилися, що вони, британці, живуть гірше од цих невдячних індусів. І їх би співчутливо слухали, і вірили б їм – ті самі індуси…

Крок за кроком, етап за етапом (Пушкін, Лермонтов, Толстой, Тургенєв, В.Шкловскій, Д.Ліхачов, Солженіцин, В.Распутін, - аж до сучасного “античеченського дискурсу”!) Е.Томпсон відстежує, як Російська імперія творила свій образ у слові. Образ, у який сама повірила – і переконала в його правдивості інших. Зокрема й ті, підкорені нею народи, які самі в цьому образі начисто “зникали”, позбавлялися свого власного голосу, права, як каже Е.Томпсон, «розповісти свою власну історію».

От мелькає десь піврядочком у «Отцах и детях» згадочка, що у вітальні героя стоять крісла «зі спинками в формі ліри», які героїв батько, військовий лікар, «купив у польському поході» (1830 р. – придушення польського повстання), - і читач уже й не завважує, що в іншому місці роману той батько вирушив у “польський похід” без копійки за душею, а повернувшися (уже з кріселками!), зміг придбати й сяке-таке “імєньїце”, - за що ж “купив”?.. «Трофейная Япония, трофейная Германия, пришла страна Лимония – сплошная Чемодания», - співав незабутній В.Висоцький, - а в школах російським діткам і досі оповідають, що найтяжчих втрат у Другій Світовій зазнала Росія… Хвилиночку, а хто ж тоді в тій війні кого переміг? Хто волік до себе додому трофейну “Чемоданію” із дощенту розбомбленої Європи? Гм, а й справді, - чухає потилицю читач, - якось про те не думалося…

І скільки ж несамовито цікавих речей відкривається, коли слідом за Евою Томпсон перечитувати російську класику отак “на світло”, з точки зору цього самого колонізаторського дискурсу, і яка ж задавнена вимальовується історія хвороби – література, в якій, на відміну від англійської чи французької, ніколи, жодного разу за два століття не закрався сумнів щодо моральної правомірності імперського “покорения пространств”… «Великая Россия» - будь-якою ціною. Хай Сталін, хай Путін, хай ГУЛАГ и “лютый ветр полярной преисподней” М.Волошина - “все поймем, все вынесем”, тільки імперії не руште, це – святе. Абсолют, що ніякій рефлексії не підлягає. “Империю жалко”, - сказав незадовго до смерті, мир душі його, не який-небудь непритомний закваснілий “русопят”, а зовсім-таки ліберал, і демократ, і дисидент, і “отсидент” – один із моїх улюблених російських поетів, Йосиф Бродський (про мої з ним “культурні непорозуміння” я вже писала у «Хроніках від Фортінбраса»). Тепер, по прочитанні Еви Томпсон, скрушно констатую: він говорив це – від імені двохсотлітньої літературної традиції. До якоїсь іншої реакції на падіння імперії та традиція його просто не підготувала.

Книжка Еви Томпсон по-своєму трагічна – це історія двісті років послідовно вибудовуваного національного обману і самообману, тим трагічнішого, що працювали над ним люди талановиті, а не раз і геніальні. Історія літератури, яка лишила свого читача фатально безпорадним, інтелектуально й психологічно, перед лицем того простого факту, що жодна імперія не вічна. Як із цим фактом жити далі – це вже проблема сьогоднішніх російських письменників, моїх колег, - і дай їм Боже сили… Українському ж читачеві, надто вихованому радянською школою, можу тільки повторити слова Сартра, якими той свого часу передмовив першу в 20 ст. пост-колоніальну працю, на сьогодні вже класичну, - «Les Damnees de la Terre» Франца Фаннона:

«Майте мужність прочитати цю книжку».

Якщо, звичайно, знайдете її в книгарнях. Але це вже інша тема…

Коментарі — 123
hostyata _ 04.08.2007 11:36
IP: 91.123.157.---
Пані Оксано, а якій спосіб інформування читачів про вартісні книжкові новинки Ви назвали б найкращим? У якій формі, через які засоби інформації, на чий авторитет, врешті, посилаючись? Дуже цікаво дізнатися й думки коментаторів
Крижанівський _ 04.08.2007 11:00
IP: 77.122.53.---
Читач, що ви тут флудите?
Начитались писулєк Карнілова у "Сєгодня" чи 2000?
Не забули руки помити після того як тримали це в руках?
Читаєте лекції про історію для бідних непросвіщенних тубільців?
Яка ж, б..., благородна місія!
Зверніть нарешті увагу на зміст ЖЖ і досить вєщать с трібуни!
Не можете нічого цікавого сказати по темі – сядьте тихенько, вийміть пальчик із попи і послухайте, що кажуть розумні дяді і тьоті...
Читач _ 04.08.2007 08:39
IP: 82.207.99.---
Голозадов-Рязанскій, тут розглянуто лише два погляди на українську історію, сучасно-попсовий від Сіречкіна, та ще один, існує ще польський, за яким українську мову взагалі вважають діалектом польської, Б.Хмельницького зрадником і т. н. А скільки всього таких поглядів я не знаю. По- друге, кажу про типово не українське псевдо (чи прізвище) Сіречкін, і хочу звернути увагу на наявність явних русизмів у коментарі, людина навіть лаятись українською не вміє, у кращому випадку володіє суржиком, отут і шукайте кацапського провокатора. А що до вашого коментаря, то він мене порадував: симетрична відповідь на закид. Пропоную тільки зрозуміти, що викладене у підручнику це не наука, а популярний, часто упереджений погляд однієї людини на проблему. Світ багатоманітний, звикайте до цього, щоб з вас не сміялись.
Русфаш _ 03.08.2007 17:33
IP: 91.124.185.---
"Когда я слышу про дискурс, меня тянет схватиться за симулякр" (с)
Голозадов-Рязанскій _ 03.08.2007 15:35
IP: 91.124.190.---
01.08.2007 21:14___ Читач
////////
Ти не читач – ти баран, або кацапський провокатор. Нація у вас така.
Більше про тебе не пишу, бо знову кодове число буде невірним. А може там також твої друзі?
АНЛ _ 03.08.2007 13:22
IP: 82.207.89.---
Несколько выводов и вопрос
1.Я никогда не думал, что человек, пишущий на украинском, может так ненавидеть все украинское
2.Никчемные споры о том, "кто мы, в каких границах и когда" ни к чему и не приведут, а вот постепенному выращиванию нового украинца помешать может только Россия, так что никуда мы от обсуждения этого вопроса не денемся
3.Никто так и не прочитал книги, жаль (практически нет ни одного отзыва)
и вопрос
Книга есть в
-Івано-Франківськ, Букініст. 22грн
-http://artvertep.dp.ua/shop/books/210/3689.html – 30грн
-в "Америках" за 110 баксов
а где ее взять в Харькове? Прошелся сегодня по "райскому уголку" – ни одного комментария о книге (не было этой кнги там никогда)
P.S.Поневоле напрашивается мысль, что промосковские харьковские власти просто изъяли книгу из продажи, есть другое мнение?
KLIOSTRO _ 03.08.2007 12:04
IP: 195.137.241.---
К дискутируемой книге необходимо поставить зеркало и в нем отразится ницшеанская бездна исперстренная сообщениями информагенств об очередном взрыве в центре Ирака. Впрочем этничная полька может и не разделять неоколониального дискурса США, она просто "озлоблена", как и цитируемые ей постклониальные теоретики.
Читач_ _ 02.08.2007 16:33
IP: 82.207.99.---
"Придурок, вчи історію!" Власне тут предметом суперечки є 1917 чи 1922 рік, чи ви самі не розумієте що ваша аргументація направлена проти вас. Ви ж самі визнаєте, що постійного українського населення тут ніколи не було, що до етнічного складу козаків, так там були і росіяни, і турки, і навіть араби, чи це для вас новина. Січ це не національне українське утворення, а релігійно-лицарське об'єднання.
Читач _ 02.08.2007 16:00
IP: 82.207.99.---
___ Серечкін, читайте уважніше, а що до знання вами історії, то воно дуже сумнівне, були російські поселення і в Америці, то й що, а казацькі паланки та зимовники, власне знаходились на території кочівників, а сама СІч, досить вільно і неодноразово пересувалась географічно, крім того сам термін "козакування" означав відхідний промисел переважно полювання та риболовство, а займатись таким у татарських степах можна було тільки гуртом. Аргументація що до Центральної Ради зовсім ні до чого, бо тоді було стільки подібних утворень, що годі й казати. А от ЮРИДИЧНО, ця територія була закріплення саме за УРСР, а до того вважалась Південною Росією. А от ви, Серечкін, просто невіглас, а історію мабуть вчили за досить специфічним підручником для середньої школи, власне Ваше звертання говорить про ваш рівень.
yulia _ 02.08.2007 14:25
IP: 84.137.245.---
Для тих, хто цікавиться (пост) колоніальним дискурсом раджу обов'язково прочитати класичну працю Homi Bhabha "Location of Culture", хоча в ній окремо не ідеться про Україну чи інші Східно-Європейські держави, та опис колоніальної культури дуже точно збігається з нашою культурною ситуацією. Особисто мені у розумінні становища культури і тожсамості у постколоніальних народів допомогла ще праця Еріка Еріксона "The Concept of Identity", яка особливе місце надає проблемі негативної тожсамісті, якою позначена і українська культура.
yulia _ 02.08.2007 14:10
IP: 84.137.220.---
Для tanunax я би порадила почитати "Хроніки від Фонтібраса", "Notre Dame D'Ukraine" або інші культурологічно-філософські розвідки пані Оксани, щоб зрозуміти, наскільки Ви помиляєтесь у свох оцінках мови і мислення пані Оксани.
Пані Оксано, особисто я щиро вдячна Вам за провокативну есеїстику, яка постійно спонукає мене до нових роздумів та розвідок. Дуже рада бачити Вас у блоці!
селянка _ 02.08.2007 10:01
IP: 82.193.99.---
Прощання з імперією? Це прекрасно. Але, на жаль, досі не зрозуміло, що ми маєм вітати.Я маю на увазі що будуєм, куди мандруєм. Чи може дрейфуєм.
Серечкін _ 02.08.2007 00:13
IP: 193.84.90.---
_Читач
Придурок, вчи історію! Східна Україна(Харківська, Донецька, частково Луганська області) входили до складу ще Центральної Ради! А до того на цих територіях були козацькі паланки та зимівники! Ще гетьман Богдан Хмельницький окреслив східні кордони своєї держави приблизно по сучасному кордону України та РФ!А Поляки в той же час підтверджували це у своїх документах!!!(А це 17 століття,а не 1922!!!! )Той же Крим на деякий час(декілька місяців) входив до складу Української Народної Республіки!(чув таку?) допоки не був захоплений білими...
Отож, читай краще книжки і вчись, а то твої коментарі це "брєд сівай кабили"!
Слава Україні!!!!!
IO95 _ 01.08.2007 23:21
IP: 88.214.127.---
Збрехав - 22.50.

Читаю - цікаво.
Авторка родом з Литви. Одначе прибалти мають гарний культурний імунітет до російської культурної експансії.
Читач _ 01.08.2007 21:14
IP: 82.207.99.---
YU_TU , "Ненавиджу москаля не як людину , а як "явище" в історії і не через те , що він загадив 1/5 суші ,а чере з те ,що за 300 років зробив з східної Украіни велику "промзону" . Без культури, без духовності , патріотизму ." Яка Східна Україна 300 років тому, ви що?!!! Це землі кочових ногайців або татар (не кримських), які були колонізовані за часів Катерини II, причому росіянами, німцями, італійцями, сербами, греками, болгарами і зовсім незначною, по відношенню до них, частиною українців. Як я пам'ятаю, ця територія була віднесена до України вже після 1917 року, тобто тими ж москалями. Про Крим і казати нічого: москалі його нам подарували за Хрущова. Корінні українські території складають, мабуть, ледь половину нинішньої території. Так що, панове хохли, вам нема за що ненавидіти москалів, бо такого поняття як Східна Україна до, здається, 1922 року просто не існувало.
Алек _ 01.08.2007 19:42
IP: 82.207.58.---
Оксаночка, працюйте і далі для людей і на користь Україні. Ви, справді справжня патріотка!
ihor _ 01.08.2007 18:02
IP: 194.150.174.---
Оксана, это очень слабая с професиональной академиечской точки зрения книга. Увы. Подделка, причем уже старенькая.... Думаю, Сюзан Лейтон или Мирослав Шкандрий Вам дадут большую пищу для размышлений.
Почаще згалядывайте в витражи "новой имперской истории" как литературовед, на страницы лучшего полидисциплинарного издания СНГ (www.abimperio.net). А там рады и профессиональным рецензиям!
Щира українка _ 01.08.2007 16:27
IP: 82.193.99.---
Дорогой Yu_tu! Почему в наших бедах всегда кто-то ввиноват, только не мы сами. Иногда хочется взять "любу неньку Україну" за плечи, встряхнуть хорошенько, развернуть на 180 градусов а дать такого "стусана", чтобы получила ускорение и заряд бодрости на много лет вперед.
Янукович-средний _ 01.08.2007 15:54
IP: 193.239.153.---
круто! БУДУ ЧИТАТЬ
YU_TU _ 01.08.2007 15:52
IP: 194.44.213.---
Ненавиджу москаля не як людину , а як "явище" в історії і не через те , що він загадив 1/5 суші ,а чере з те ,що за 300 років зробив з східної Украіни велику "промзону" . Без культури, без духовності , патріотизму ... Дякую письменниці за статтю .
вовченя _ 01.08.2007 14:18
IP: 194.44.240.---
блог забужко - це таки круто!! про книжку наразі нічого не скажу - ще не читала.

а от про деякі в'їдливі відгуки не можу промовчати. таке враження, що деякі критиканти, які звертають увагу на "польові дослідження українського сексу" не читали жодної іншої праці ні забужко, ні інших письменників. більше того і в самих "дослідженнях" не прочитали нічого, окрім заголовку. інакше би знали, що та книга - далеко не лише про секс. він там так, "задля рими", не більше.

дивує, що людям, які добре не вивчили ні української, ні російської язиком албанським вказують письменниці де і як їй друкуватись. дивує, що їм хочеться це робити. невже муляє очі оксанина широта світогляду?
Света _ 01.08.2007 14:07
IP: 82.193.99.---
Не знаю как на счет 1830г. Просто не помню. А на счет "трофейной "Чемодании"-Германии"...Что немцев(наследников Гете-Шиллера) кто-то к нам звал или им просто самим понадобились золотые коронки наших бабушек-дедушек, их кости перемолотые на удобрения для немецких полей. Поэтому, мне совсем не стыдно за 2 тарелки майсенского фарфора, которые мой дедушка "десь поцупив" в Германии во время 2-й Мировой.
Сірьожка _ 01.08.2007 12:23
IP: 85.223.214.---
Оксано, пишіть сюди частіше!
НАЗАРІЙ _ 01.08.2007 12:23
IP: 85.181.109.---
НЕ ЗАБУЖКО А "УБОЖКО"
Після Шевчука, не треба когось шукати в Україні, всі письменники сполітизовані слуги.
Спромоглися лише на калічення мови:
шпиталь, шпиталізований, військовик, очолювач, безхатченко, зсув, потяг (до чого?), СОТ, і т. д. і т.п.
Забули про чудове слово "ПРУТЕНЬ"
Треба щирим перестати москалитись и посилати один одного:
"Йди на прутень"
Юрий _ 01.08.2007 11:19
IP: 62.149.12.---
Вот кстати, что сама Э.Томпсон пишет про наш мифологический комплекс во вступлении:
The Ukrainian national identity has been greatly strengthened by the memory of the Soviet-engineered famine of 1932-33, during which up to ten million Ukrainians lost their lives. In September 1993, the Ukrainian government organized famine celebrations to uplift hearts -- paradoxically, for the celebration was one of defeat. The Ukrainian mythological complex is obviously very different from those prevailing in first-world countries. It is still in the process of formation, as Ukrainians regain the self-assurance that their Russian and, earlier, Polish colonial masters tried to take away from them.
Наш национальный миф еще не сформировался. У нас пока нет позитивного наратива про украинца, который был бы приемлем для всех.
В нашем украинском наративе будет обязательно несколько строк про Россию и русских, потому что пока украинцы являются частью имперского наратива. Поэтому у нас такой интерес к имперским штудиям. Мы ищем в них рассказ о том, почему украинцы должны были оставить империю и начать самостоятельное государственное строительство.
Без такого мифологического объяснения мы не сможем склеить нашу идентичность.
Aтака Путіна1098 Уряд реформ291 Корупція1052 Україна та Європа882 Рада 2014105
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте