Оксана Забужко Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру

Прощання з імперією?

31 липня 2007, 14:19

Про цю книжку я почула одразу від кількох своїх західних перекладачів. Ewa M. Thompson. Imperial Knowledge: Russian Literature and Colonialism. Мої американці, канадці і “разниє прочиє швєди” були в захваті: бомба, сенсація, відкриття, цілковита революція в західних поглядах на Росію й Центрально-Східну Європу, - словом, одна з тих рідкісних книжок, які “нарешті пояснюють все”. Знаходять універсальну відмичку до цілого пакета питань, що довгий час здавалися нерозв’язні.

Що ж, полізла я на amazon.com замовляти Imperial Knowledge. І вже була зібралась клікати де слід, але професійна письменницька цікавість узяла гору, і я тицьнулася ще трохи понишпорити в Гуглі по відгуках і рецензіях (всі вони вторували захопленим оцінкам моїх знайомих). І, на свій превеликий подив, у списку перекладів цієї праці іноземними мовами ледь не першим натрапила… на українське видання: Ева Томпсон. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм. Київ: Основи, 2006. Серпрайз, серпрайз, як кажуть ті-таки американи.

Прошу ласкаво – і 110 дол. витрачати не треба:


От за що я люблю своє отечество: у нас, як у Греції, насправді “все є”, тільки ніхто не знає, де шукати. Країна неміряних багатств, що валяються під ногами впереміж із сміттєвими відходами. Це, ясна річ, стосується не тільки книжки Еви Томпсон, про яку – звідки б я й мала дізнатися? З газети “Сегодня”? (підставте навмання будь-яку іншу). Українські ЗМІ клекотять, як відомо, зовсім іншими потугами інтелекту, і ті українські громадяни, яким для відчуття повноти життя недосить знати походження гудзиків Тимошенко або колір шкарпеток Януковича, приречені порпатися в неосяжному інформаційному смітнику світової павутини, по крихітці, по окрушинці видлубуючи звідтам поживу для ума. Як Коза-Дереза в казці - бігла через місточок, вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку…

Я до чого це все? До того, що я “підписалася” провадити цей блог із єдиною метою – вряди-годи, по змозі (благо, жанр блогу ніяких жорстких графіків не вимагає, це не колонка в газеті!), вкидати в наш інтернет-простір один-другий „кленовий листочок” – із тих, якими живлюся сама. Так от, книжка Еви Томпсон якраз виявилася, справді, дуже “поживна”, і прочитати її варто кожному, хто згоден зі старим, іще дисидентським постулатом, що «давно пора, едрена мать, умом Россию понимать» :). Авторка “Трубадурів імперії” саме це й зробила – клікнула “умом” у потрібному місці. І перед читачем розгорнувся в усій повноті 200-літній пейзаж воістину епічної сили...

Щоб зовсім просто пояснити – праця американської славістки належить до пост-колоніальних студій. Досі на Заході ці самі студії обмежувались виключно спадком “класичних” імперій – найчастіше британської й французької. Росію всі дружно й ніяково “виносили за дужки”, не знаючи, в яку “графу” вписати її “білі колонії”, “от финских хладных скал до пламенной Колхиды”. По-перше - “білі” ж, а це для колоній уже якось “неканонічнєнько”. По-друге - прилеглі до “метрополітальних” земель, що часто давало імперії змогу оголосити їх “історично своїми” (цей аргумент фігурував, м. ін., щодо країн Балтії під час “розборок” над мапою Другої світової…). Ну а по-третє, і найнезручніше – за своїм культурним та економічним рівнем ці “білі колонії” на час їхнього поглинання імперією стояли вище од метрополії (Українське Лівобережжя в 17-18 ст., Польща в 19-20 ст.), а це вже зовсім нікуди не годиться. Все одно як коли би британці, завоювавши Індію, скаржилися, що вони, британці, живуть гірше од цих невдячних індусів. І їх би співчутливо слухали, і вірили б їм – ті самі індуси…

Крок за кроком, етап за етапом (Пушкін, Лермонтов, Толстой, Тургенєв, В.Шкловскій, Д.Ліхачов, Солженіцин, В.Распутін, - аж до сучасного “античеченського дискурсу”!) Е.Томпсон відстежує, як Російська імперія творила свій образ у слові. Образ, у який сама повірила – і переконала в його правдивості інших. Зокрема й ті, підкорені нею народи, які самі в цьому образі начисто “зникали”, позбавлялися свого власного голосу, права, як каже Е.Томпсон, «розповісти свою власну історію».

От мелькає десь піврядочком у «Отцах и детях» згадочка, що у вітальні героя стоять крісла «зі спинками в формі ліри», які героїв батько, військовий лікар, «купив у польському поході» (1830 р. – придушення польського повстання), - і читач уже й не завважує, що в іншому місці роману той батько вирушив у “польський похід” без копійки за душею, а повернувшися (уже з кріселками!), зміг придбати й сяке-таке “імєньїце”, - за що ж “купив”?.. «Трофейная Япония, трофейная Германия, пришла страна Лимония – сплошная Чемодания», - співав незабутній В.Висоцький, - а в школах російським діткам і досі оповідають, що найтяжчих втрат у Другій Світовій зазнала Росія… Хвилиночку, а хто ж тоді в тій війні кого переміг? Хто волік до себе додому трофейну “Чемоданію” із дощенту розбомбленої Європи? Гм, а й справді, - чухає потилицю читач, - якось про те не думалося…

І скільки ж несамовито цікавих речей відкривається, коли слідом за Евою Томпсон перечитувати російську класику отак “на світло”, з точки зору цього самого колонізаторського дискурсу, і яка ж задавнена вимальовується історія хвороби – література, в якій, на відміну від англійської чи французької, ніколи, жодного разу за два століття не закрався сумнів щодо моральної правомірності імперського “покорения пространств”… «Великая Россия» - будь-якою ціною. Хай Сталін, хай Путін, хай ГУЛАГ и “лютый ветр полярной преисподней” М.Волошина - “все поймем, все вынесем”, тільки імперії не руште, це – святе. Абсолют, що ніякій рефлексії не підлягає. “Империю жалко”, - сказав незадовго до смерті, мир душі його, не який-небудь непритомний закваснілий “русопят”, а зовсім-таки ліберал, і демократ, і дисидент, і “отсидент” – один із моїх улюблених російських поетів, Йосиф Бродський (про мої з ним “культурні непорозуміння” я вже писала у «Хроніках від Фортінбраса»). Тепер, по прочитанні Еви Томпсон, скрушно констатую: він говорив це – від імені двохсотлітньої літературної традиції. До якоїсь іншої реакції на падіння імперії та традиція його просто не підготувала.

Книжка Еви Томпсон по-своєму трагічна – це історія двісті років послідовно вибудовуваного національного обману і самообману, тим трагічнішого, що працювали над ним люди талановиті, а не раз і геніальні. Історія літератури, яка лишила свого читача фатально безпорадним, інтелектуально й психологічно, перед лицем того простого факту, що жодна імперія не вічна. Як із цим фактом жити далі – це вже проблема сьогоднішніх російських письменників, моїх колег, - і дай їм Боже сили… Українському ж читачеві, надто вихованому радянською школою, можу тільки повторити слова Сартра, якими той свого часу передмовив першу в 20 ст. пост-колоніальну працю, на сьогодні вже класичну, - «Les Damnees de la Terre» Франца Фаннона:

«Майте мужність прочитати цю книжку».

Якщо, звичайно, знайдете її в книгарнях. Але це вже інша тема…

Коментарі — 123
КУРАЖ _ 31.07.2007 19:23
IP: 77.123.187.---
31.07.2007 15:44___ Юрий
«Наша общая задача - сформулировать в позитивных терминах чем мы отличаемся от русских».
Как же милый нам сформулировать это все в виде были, да еще в позитивных терминах…?
Возможно выберем привычную форму мифов?
Йогеш _ 31.07.2007 19:03
IP: 193.239.179.---
Юра, а Вы уверены, что миф способен вернуть домой достойных и прочих заробітчан?...
И поднять остальных с четырех костей?
Нет , нужно действие, сравнимое с моральным подвигом Махатмы Ганди и Мартина Лютера Кинга - достучаться должно не только до спящих умов , но и до замерших в коме безверия и страха сердец!!!
Карабас Барабас _ 31.07.2007 18:48
IP: 212.90.172.---
черт побери, в хорошем мифе я не отказался бы даже от роли злодея
Ма и Па _ 31.07.2007 18:46
IP: 212.90.172.---
а в вашем мифе найдеться место для парочки скромных, не курящих супергероев?
kris _ 31.07.2007 18:44
IP: 212.90.172.---
мг, действительно ничего
саша _ 31.07.2007 18:43
IP: 212.90.172.---
___ Юрий
Неплохо, я хочу такой миф
Aliya _ 31.07.2007 18:39
IP: 193.22.140.---
Оксана, огромное спасибо Вам за статью.
Судя по пространным желчным отзывам совков-украинофобов типа APR, нелитератора, некоего Крюкова и пр., вы попали в самое яблочко. Не стоит обращать на них внимание. Им очень не хочется, чтобы украинцы смотрели на историю -- России и собственную -- своими, а не заимствованными у оккупантов глазами. Благодаря таким людям, как Вы, русским шовинистам и их холуям все труднее держать украинцев в шорах. Вот и имеем возможность (и где-то даже удовольствие) наблюдать, как эта братва беснуется от осознания своего бессилия и исторической бесперспективности на этой земле.
Юрий _ 31.07.2007 18:31
IP: 62.149.12.---
Олександру:
Действительно, Александр, у нас богатая история. Но это только предистория Украины. История Украины как самостоятельного государства еще на начиналась. А начнется она, когда мы с Вами придумаем национальный миф про украинцев. Что это за люди? Зачем они нужны? Почему им не стать частью более мощных и культурно более сильных народов? Что они несут миру?
И этот миф должен обладать огромным позитивным зарядом. От него должно быть тепло и на Севере и на Юге, и в селе и городе. В этом мифе должно быть место для всех украинцев. Не только для правильных украинцев, которые сохранили идентичность, язык и корни. Но и для немножко неправильных, которые никогда не задумывались, на каком языке они разговаривают. И для совсем неправильных, которым больше нравится английский или русский язык.
И когда мы все поверим в этот миф и сделаем его живым, тогда и начнется история Украины. Как в свое время началась история Израиля.
Пока же мы имеем богатую историю украинцев в составе разных государств и народов.
Glory _ 31.07.2007 18:27
IP: 62.64.124.---
APR

Не маю підстав не вірити знайомим з Івано-Франківщини, які також розповідали і про сукні, і про суп у нічному горщику, і про пихатість та зверхність нових господарів...
Anatol _ 31.07.2007 18:24
IP: 62.221.51.---
Відносно "білих" колоній - пані Забужко можливо не знає, що "біла" Ірландія була колонією Великобританії до 1921р., потім стала домініоном, а незалежною республікою стала у 1949 році;
про Північну Ірландію, яка і сьогодні є британською колонією, вона, я думаю, чула;
Ісландія - колишня датська колонія, стала незалежною республікою тільки в 1944р.
Гібралтар - теж "біла" колонія Британії і сьогодні.
Щодо "польських походів" - в усі часи з усіх воєн переможці повертались з трофеями - згадайте нашіх "героїв", яких затримали на митниці з купою долярів при поверненні з "визволеного" Іраку.
вася _ 31.07.2007 17:44
IP: 195.137.241.---
1) Даешь Забужко - в министры культуры!!!!!!!
2) По поводу туалетов - в новостях был сюжет о Золочевском замке - в 17 веке 6 (шесть)персональных туалетов в одном замке, в то время как в Лувре мочились в коридорах и дамы держали живых горностаев для того, чтобы они ловили блох и вшей
Bard _ 31.07.2007 17:40
IP: 192.30.202.---
IMPERIAL KNOWLEDGE
Russian Literature and Colonialism
EWA M. THOMPSON
http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=14297083
Ксеня _ 31.07.2007 17:32
IP: 62.149.4.---
Можна тільки подякувати пані Оксані за те, що вона знаходить час і не втомлюється ділитися з нами своїми думками, спостереженнями, так би мовити, скеровувати українського читача. Я нещодавно придбала книжку Еви Томпсон і мушу сказати це дійсно вражає, варто прочитати кожному.
APR _ 31.07.2007 17:25
IP: 194.44.194.---
___ Іра
Скільки злості і "праведного" гнева...
Чому фашист - ви віднайшли в моїх постах якісь ознаки расизму? Чому україноненависник - тому що не бажаю слухати брехню про небачений розвиток і достаток селян в околицях Львова які підсмішковувалися з дикості офіцерів та їх дружин що не могли відрізнити сорочку від сукні? Так моє порівняння було досить грубе - проте я збрехав? Подивіться навіть на теперішній побут тих самих старих людей - чи могли вони самі відрізнити сорочку від сукні? Зрозуміти не можу таку чисто рабську гордість(навіть до тепер) за польського пана що називав бидлом і псячою кровю.
нелитератор _ 31.07.2007 17:23
IP: 81.21.0.---
Оставьте Россию в покое. В советские годы строить светлое коммунистическое будущее властьимущим мешали массоны, жиды, американский империализм и буржуазная пропаганда. Сейчас строить светлое капиталистическое будущее опять таки мешают москали, жиды, российский великодержавный шовинизм и российские телеканалы ну еще персоны нон-грата. Перестаньте искать причины большинства своих бед в происках врагов. Я понимаю, что если бы таких бы не было их все равно бы выдумали. Вспомните историю Украины. Поляки наехали мы к России, Россия достала - мы со шведами. Татары ппридавили мы опять к России. Мы такие, как есть. И нечего на зеркало пенять, коль рожа крива.
Іра _ 31.07.2007 17:08
IP: 213.130.18.---
APR: (А стосовно тих що сміялися у Львові - може і твоя баба сміялася справляючи потреби в деревяному туалеті за стодолою з диркою в підлозі і куском соломи в руках...)
Ви не тільки безмежно примітивний, ви ХАМ, фашист і україноненависник. На нормальному сайті вас давно вже мали би заборонити. А до українських селян, що жили навколо Львова до окупації, вам ще рости і не дорости.

Стас: (Ну чего вы тужитесь? Вас как не читали так и читать не будут...) Не будуть читати кого - Забужко? Томпсон? якраз їх обох і читають, і перекладають.

Felis, браво! Повністю вас підтримую. "Можна любити і російську літературу, і українську, і спокійно обговорювати особливості імперської чи колоніальної свідомості. а можна мало знати, нічого не любити, злитися та сваритися"
nemos _ 31.07.2007 17:03
IP: 212.90.172.---
Оксану Забужко читаю постійно і завжди, як там

і ми відходили уже не диміло згарище,
рипіли повіки від зсохлих збужавілих сліз,
і тільки ворон злітав і крича шось немов би "товаріщі",
одчайно й надривно, як ті, коли бачать обріз

хоча попередній матеріал "Вони питають чи єсть у нас культура?"
http://pravda.com.ua/news/2007/3/23/56215.htm - від 23.03.2007 сподобався набагато більше. До речі, читачи до сих пір залишають там свої коментарі
Veritas _ 31.07.2007 16:43
IP: 194.242.117.---
Олександру:
На жаль, справи гірші. Ющенко видає указ про відзначення ювілею Шухевича і... на день відзначення зникає геть. У погріб лізуть і всі вожді, що зараз пруться в Раду на націоналістичних гаслах. Зате політикани з іншого табору (але того ж поля ягідки, що і колгоспний бухгалтер Ющенко, і старший інструктор відділу ЦК КПУ Тарасюк та інша пі$$братія) засирають людям мізки безсоромною брехнею про "СС, хрест від Гітлера і т.д.) Подивіться сьогоднішній номер паперової сучки "Столічниє новості" розкрадача Рабіновіча - півномера цієї брехні. Але згадайте моє слово: у грудні Ющенко знову побіжить до цього Рабіновіча запалювати свічки в персональній синагозі
APR _ 31.07.2007 16:39
IP: 194.44.194.---
___ Олександр
Вона заохочує мислити по-українськи - відкрито, розкуто, дисципліновано, бачити Україну у збільшувальному склі світовойї культури, і світ - крізь призму національної проблематики.

От так выдкрито, розкуто ы що головне - Дисциплыновано.......
бачити україну узбільшованому склі світової культури і крізь призму марксизму-.. ой - національної проблематики (останніх два слова це така собі мантра, проблематика понимаешь...)

Шановний пане мислити - то не для вас - відтворювати кліше з варіаціями - це ближче...як і шанованій вами п.Оксані
Александр Крюков _ 31.07.2007 16:36
IP: 194.50.98.---
Наконец-то борзописцы американской "империи добра" добрались и до литературы
российской. Ну, и как водится, тут же из подворотни им начали подгавкивать представители "передовой" украинской интеллигенции, проводящие всё своё время
в "польових дослiдженнях з украiнського сексу".
Если пример из "Отцов и детей" так вдохновил госпожу (пардон, пани) Забужко, то опус Евы Т. гроша ломаного не стоит.
И ещё. В комментариях некая Felis пишет Стасу - "Вам бы посоветовала читать словари: не о чем - пишется раздельно".
Пани Felis! Не сочтите за труд, прокомментируйте нижеприведенные слова из опуса О.Забужко:
“...разниє прочиє швєди...”
"...до цілого пакета питань, що довгий час здавалися нерозв’язні...".
"...полізла я на amazon.com..."
"...по крихітці, по окрушинці видлубуючи звідтам поживу для ума...".
Олександр _ 31.07.2007 16:31
IP: 195.78.58.---
Про нацгордість малоросів. Ні, ліпше було відстрілювати і поляків і червоних, яким заманулося бути господарями там, де господар вже був, що й робили боївки ОУН та УПА і чого їм не можуть вибачити (якщо це слово тут доречне) деякі покидьки совкової закваски.
Про нацгордість малоросів _ 31.07.2007 16:25
IP: 194.242.117.---
nrr:
За вами виходить, ліпше було європейцям-полякам дупу лизати? І нічні сорочки цілі б були!
"за наказом з Варшави розпочали каральні репресії, відомі під назвою «пацифікація». Про їх перебіг на Сокальщині надаємо слово архівним документам [2] , які розповідають про таке: «До Сокальського повіту каральні експедиції прибули 27 вересня 1930 р. і почали обшуки в Сокалі. Обшуки робили в основному в учнів і вчителів- українців. Багато осіб заарештовано. Їх били прикладами і палицями по п'ятах. ще одна вістка про карну експедицію 6-го полку кінних стрільців, які стоять у Жовкві. Ескадрон цього полку прибув до Бишева. Опівночі стягнули з ліжок найбільш свідомих селян і побили їх нелюдським способом палицями і нагайками. Знищили місцеву читальню і кооператив. Населення мусить щоденно доставляти не лише харчі, а й готові обіди, вечері і сніданки. У кооперативі «Любов» військо забрало товару на 360 злотих. За нього заплатили лише 60 злотих. До читальні «Просвіти» скликали людей, наказували їм співати «Jeszcze Polska nie zginela. У селі СТРЕМЕНІ сільські дівчата змушені були плести дротяні нагайки. Екзекуція відбувалася так, як усюди. Все тіло після екзекуції було чорне. Потім поставили побитих над річкою і за наказом: «Падай у воду» люди змушені були стрибати в річку і так виконувати «лугові вправи». Коли наказували повністю занурюватися у воду, стрільці спеціально стежили за тим, щоб ніхто не висунув голову скоріше з води. В такому випадку били нагайками по голові.
Олександр _ 31.07.2007 16:22
IP: 195.78.58.---
Юрій, наша культурна й історична спадщина надто багата, щоб була потреба для формування власної ідентичності вишукувати відмінності від росіян. Взагалі-то немає проблеми формування української ідентичності як такої - вона існує споконвіку і для більшості українців їх українство - це даність, а не результат вибору. Скоріше є проблема віднайдення ідентичності для окремих українців, які її втратили, можливо не в першому поколінні.
А пані Забужко щира подяка. До її окремих думок можна ставитися по-різному, але до жодних - байдуже. Вона заохочує мислити по-українськи - відкрито, розкуто, дисципліновано, бачити Україну у збільшувальному склі світовойї культури, і світ - крізь призму національної проблематики.
felis _ 31.07.2007 16:19
IP: 77.123.203.---
я ніде не зустрічала в Забужко, що вона не любить Росію або російську літературу. підозрюю, що О.З. російську літературу любить, оскільки вона її знає )) можна любити і російську літературу, і українську, і спокійно обговорювати особливості імперської чи колоніальної свідомості. а можна мало знати, нічого не любити, злитися та сваритися. на мою думку, О.З. пише передусім про цінність знань та самоповагу.
APR _ 31.07.2007 16:07
IP: 194.44.194.---
___ пгг
Примітивний якраз ти....

Сильно сумніваючись в тім що жінка московського офіцера не відрізняла сорочку від сукні навіть припустивши це - все в тій сорочці вона йшла до опери з чоловіком, а Ваша баба на той час що робила і більшості? Львів до 39 року був польсько-єврейським містом, і яка вам різниця що культурно жінка прапорщика не дотягувала до польської чи австрійської чи мадярської панянки, ваша ж тоді баба і того ватеркльозета не бачила. Чи ви щиро впевнені що укр населення концентроване тоді по селах щось собою представляло вище )) чим військова чи технічна еліта що заселяла Львів. Доречі попередні мешканці (що вціліли підчас війни а євреїв у Львові було більше третини...)тоді заселяли Бреслау(Вроцлав) і ніхто їх не розстрілював....
ONLINE
Україна та Європа871 Уряд реформ278 Свобода слова538 Корупція1021 Майдан 2013523
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте