Чи можна переформатувати коаліцію та відправити у відставку Уряд Тимошенко?

Три місяці тому мною на сайті Української правди була опублікована стаття присвячена правовим аспектам переформовування коаліції та відставки Уряду.

Але як говорили ще зовсім недавно – тема "важлива та актуальна", тому вважаю, що не гріх ще раз нагадати (продовжуючи тему, що підняв у своєму блозі Борис Кушнірук) про основні віхи регламенту та Конституції.

МАГІЧНЕ ЧИСЛО ТРИДЦЯТЬ СІМ

Питання припинення діяльності коаліції регулюється Конституцією України та Тимчасовим регламентом Верховної Ради, який був прийнятий ще в 2006 році. Відповідно до положень цього Регламенту визначаються наступні підстави припинення її діяльності:

1) припинення повноважень Верховної Ради відповідного скликання;

2) зменшення чисельного складу депутатів в коаліції до кількості народних депутатів меншої, ніж визначено в Конституції, тобто менше ніж більшість від конституційного складу парламенту;

3) прийняття коаліцією рішення про припинення своєї діяльності.

З точку зору останніх подій та заяв, для нас найбільш цікавими є дві останніх підстави.

Спочатку проаналізуємо ситуацію із зменшенням чисельності депутатів-коаліціянтів до кількості меншої за 226. Це може відбутися або внаслідок індивідуального виходу (що і сталося після заяв народних депутатів Ігора Рибакова та Юрія Бута), або виходу з коаліції однієї з її фракції.

Індивідуальний вихід з коаліції. З огляду на наше конституційне право такий вихід виглядає досить сумнівним. Згадаймо, що рік тому назад індивідуальний перехід окремих народних депутатів з складу опозиції до тодішньої коаліції завершився розпуском парламенту.

Кращі юристи БЮТ, "Нашої України" та секретаріату Президента доводили, що в коаліції не може бути індивідуального членства, оскільки вона створюється не окремими депутатами, а парламентськими фракціями.

Змінювати цю правову позицію рік потому буде вкрай непослідовно. Кумедно будуть виглядати посадовці та депутати, які рік тому доводили одне, а зараз затято будуть доводити зовсім протилежне. А який простір для інформаційних атак опонентів!

Нажаль, норми права у нас живуть окремо, а логіка політичної доцільності – окремо. Тому і знайшлися всього лише два народних депутати, що заявили про свій вихід із складу коаліції (нагадаю, що Іван Плющ так і не підписав коаліційну угоду між БЮТ та НУНС). У сухому підсумку залишилося 225 депутатів-коаліціянтів.

Вже розгорнулася справжня юридична буря навколо питання: так живий пацієнт, чи мертвий, існує коаліція, чи почила в бозі?

Але чим би не закінчилася така дискусія, індивідуальний вихід буде означати де-факто колапс коаліції, оскільки в неї не буде достатньої кількості голосів для підтримки власних законопроектів.

Відсутність закону про імперативний мандат для народних депутатів унеможливить вплив на "вихідців-індивідуалів".

Цікава і технологія, що була застосована. З складу коаліції вийшли представники БЮТ та "Народної самооборони" – саме тих політичних сил, які говорили про її єдність. "Єдиний центр" "залишився за кадром", що дає змогу звинуватити саме БЮТ і "Народну самооборону" у розвалі коаліції та "повісити" них весь суспільний негатив.

Стосовно виходу із складу більшості однієї із фракцій. Для прийняття такого рішення необхідне результативне голосування всередині однієї із фракцій коаліції. Наприклад, в "Нашій Україні" для цього потрібні голоси 37 народних депутатів (більшість від її складу – 72 депутати).

У нинішніх умовах таку кількість набрати вкрай складно, з більш високою долею імовірності можна спрогнозувати розкол фракції.

І на останок, стосовно припинення діяльності коаліції, так би мовити, за власним бажанням. Для прийняття рішення про припинення більшістю своєї діяльності, необхідно провести загальні збори коаліції. Їх рішення вважаються ухваленими, якщо за них проголосувало більше половини від загальної чисельності народних депутатів кожної із фракцій більшості (відповідно до Коаліційної Угоди між НУНС та БЮТ).

Таким чином, провести бездоганну з правової точки зору операцію з переформатування коаліції вкрай важко. Але індивідуальний вихід з коаліції призведе, принаймні, до блокування її діяльності. Що в свою чергу поставить питання про відставку Уряду.

УРЯД ВІДПРАВЛЕНО У ВІДСТАВКУ! ХАЙ ЖИВЕ СТАРИЙ НОВИЙ УРЯД!

Головними документами, які регулюють порядок відставки уряду є закон Конституція, закон "Про Кабінет Міністрів України" і той же Регламент Верховної Ради.

Достроково повноваження Кабінету Міністрів можуть припинятися в разі:

1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів;

2) відставки прем'єр-міністра за поданою ним заявою;

3) припинення повноважень прем'єр-міністра у зв'язку з неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров'я або його смерті.

Бажаємо довгих років та здоров'я нинішньому прем'єрові, тому пункт про смерть та невиліковані хвороби розглядати не будемо. З області ненаукової фантастики виглядає, поки, і власна заява глави уряду про свою відставку.

Більш цікавою для аналізу є відставка Кабінету Міністрів у зв'язку з прийняттям резолюції недовіри уряду, яка може вноситися на розгляд парламенту третиною депутатів від конституційного складу Верховної Ради або президентом України. Для її ухвалення необхідно 226 голосів.

До безумовних опонентів нинішнього уряду належать Партія регіонів та КПУ. У разі залучення до цієї процедури Блоку Литвина, сукупно у них буде 222 голоси. Для повної перемоги необхідно залучити всього лише голоси чотирьох депутатів, що цілком імовірно в сьогоднішніх умовах.

І фракційна дисципліна тут абсолютно ні до чого. Навряд чи вона стримає тих, хто не любить Тимошенко усім серцем.

Без Блоку Литвина завдання опозиції ускладнюються, оскільки тоді у противників уряду буде всього 202 голоси. Але той, хто буде починати таку операцію, повинен усвідомлювати, що вона за визначенням повинна бути результативною. Інакше політична смерть урядових опонентів буде неминучою та швидкою.

Відповідно до закону "Про Кабінет Міністрів", у випадку ухвалення резолюції уряд буде відправлений у відставку.

Але...І зараз цих "але" буде дуже багато.

Відправлений у відставку уряд буде виконувати свої обов'язки до формування нового уряду. Для того, щоб сформувати новий уряд необхідно створити нову коаліцію.

А для цього потрібне голосування більшістю від складу фракції. Тобто, проблема 37 голосів "нашоукраїнців" постає з новою силою. І ще одне "але". Адже нову коаліційну угоду повинен підписати кожен народний депутат. А якщо частина з них відмовиться це робити? І голосів знову не вистачить. Як говориться, приклад Івана Плюща надихає на нові звершення.

Індивідуальне же входження депутатів до нової коаліції буде означати повернення до ситуації минулого року і ходіння "зачарованим" колом українського парламентаризму і політичної відповідальності перед виборцями. І тут не грає ролі скільки голосів депутатів буде не вистачати – чотири або двадцять чотири.

Тому, у разі реалізації сценарію "переформатування та відставки" не виключена ситуація, що Кабінет Міністрів і Верховна Рада будуть працювати у "підвішеному" стані.

Водночас, президент отримує додаткові важелі впливу на ситуацію, оскільки, якщо протягом 60 днів не буде сформований новий Уряд, то глава держави отримає право на розпуск парламенту.

В свою чергу, примара розпуску буде дамокловим мечем висіти над депутатами – нашеукраїнцями – кожний з них замислиться над простим питанням: чи буде його прізвище у прохідній частини виборчого списку?