Які відносини між Україною та Росією нам потрібні?

Дискусія з російськими експертами надала змогу зрозуміти деякі речі, які хотів би оприлюднити.

Без цих речей, без визнання цих базових положень побудувати стратегічні відносини України з Росією та Росії з Україною дійсно неможливо.

Коротко перерахую їх.

Перше базове положення: російська політична еліта має усвідомити, що Україна є самостійною та суверенною державою.

В Україні ця теза може викликати лише здивування, тому що абсолютна більшість наших громадян та політичної еліти не піддає сумніву це твердження.

Однак, не мала частина російського політичного класу та суспільства з великим скепсисом ставиться до України як самостійної країни. Серед них побутує думка, що Україна як держава не ствердилася, вона не може існувати як самостійна держава, а є лише частиною колишнього СРСР, а в майбутньому частиною великої Російської імперії, в якій зіллються в екстазі два братніх народи.

Тому, визнання цієї тези – це перший крок до геополітичних реалій, які склалися та налагодження дійсно стратегічних відносин партнерства.

Друге базове положення: росіяни мають зрозуміти, що українці та русские – це два близьких в культурному і в історичному плані, але два різних народи.

Без такого визнання нам і далі будуть нав'язувати думку, що на території нинішньої України живуть малороси, усього лише гілка російського народу, яка внаслідок певних історичних подій і злочинних дій еліти відокремилася.

З цього випливає, що кожен з цих етносів: і русские, і українці мають право на свою культуру, на свою мову та на свою історію.

Третє базове положення полягає в тому, що ми повинні усвідомити (як в Україні так і в Росії): у нас є власні національні інтереси, які можуть співпадати, а можуть різнитися.

Побудова стратегічних відносин з Росією не означає того, що ми не повинні захищати свої власні національні інтереси. Водночас, наш північний повиинен розуміти наявність таких інтересів, а їх захист не сприймати це як політику направлену лише проти нього.

Наведу простий приклад: національний інтерес Росії полягає в тому, щоб зберегти після 2017 року головну базу Чорноморського Флоту Російської Федерації у Севастополі.

З іншого боку, є конституційна норма, яка забороняє існування і розташування будь-яких військових баз, у тому числі й російських, на території України. Це яскравий приклад такого протиріччя.

Небезпека, яка підстерігає саму Україну на цьому шляху, полягає в тому, що нажаль на сьогодні ані політична еліта, ані українське суспільство до кінця не усвідомило, в чому ж полягають національні інтереси України.

Проілюструю цю тезу ще одним прикладом. Чи є національним інтересом України для всієї політичної еліти та українського суспільства вступ України до НАТО? Однозначно – ні!

Однак, для частини політичного класу та громадян, які орієнтовані на євроатлантичну інтеграцію, без сумніву – так!

В той же час, інша частина еліти та та суспільства – категорично проти такого розвитку подій.

І останнє базове положення: стратегічні відносини між Україною та Росією повинні базуватися на передбачуваності та чесності.

І це, перш за все, стосується української сторони. Українські можновладці дуже багато обіцяли в минулому своїм російським візаві. А потім не виконували дані обіцянки.

Напевне, чесніше було б не обіцяти завідомо нездійснене, а наполягати, що в силу тих чи інших обставин ми не можемо піти на умови, які запропоновані російською стороною. Оскільки наші національні інтереси не дозволяють нам цього зробити.

Принаймні, це було б зрозуміло нашим партнерам.