https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1ecbfc57966/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Tue, 02 Jun 2026 15:26:36 +0300 В той час, коли по Києву знову прилетіло, а по москві – знову ні, ДБР призначила "транспортно-товарознавчу" експертизу дронів "Спис", які розроблялися при моїй участі ще у 2022 році, та використовувалися моїм підрозділом до жовтня 2025 року. Мутна історія. Ну, типу, як Штілерман проводив свої випробування на "відкритому конкурсі американського посольства", але навпаки: тут завдання отримати юридичний папірець, що дрони "Спис" – це афера століття. Задача зрозуміла – "довести", що дрони "Спис" ні на що не згодні, що вони гірші за "Фламінго", що вони не використовувалися як "волонтерськи" з серпня 2022 року, що ми обманули керівництво ГУР, керівництво "Армії Дронів", Федорова і Буданова, Дейнеку і адміністрацію ДПСУ, ДССЗЗІ, МО – загалом більше ста командирів і чиновників на протязі трьох років; що ніяких атак цими дронами по аеродромах противника, по системах ППО, нафтобазах не було, що це не ми зупиняли завод "Кремній Ел", не ми вдарили по Кремлю, і не ми бомбили москву. Розумієте?... Приходить слідчий ДБР і перекреслює півтора рокі роботи підрозділу в ГУР, і півтори роки роботи підрозділу в ДПСУ. Відміняє полігонні випробування 2022 року. Топчіть ногами звіти, результати OSINT-аналізу, супутникові знімки, які підтверджують ефективність, забороняє дивитися відомий на весь світ ролик, як наші дрони бʼють по резиденції путіна в кремлі. Всі навколо дурні, бомбили бо зна що, і тільки ДБР – красава. І Штілерман збоку. Слідчого ДБР можна зрозуміти – йому поставлене завдання довести, що Касьянов – супер злочинець, шахрай, навіть більший за Штілермана, що він все вигадав, і що його дрони несуть країні більшу загрозу, ніж всі фантастичні проєкти Fire Point разом взяті, зжираючії сотні мільйонів доларів. Але до чого тут виробник дронів?... Ідіть до тих, хто замовляв дрони "Спис", тому що вони були вкрай потрібні і ефективні. Ідіть до керівництва ДПСУ, яке приймало рішення використовувати ці "погані" дрони, ідіть до Дейнеки, його заступників, командування, яке віддавало накази, приймало звіти, було задоволено результатами. Ідіть до керівництва ГУР, до Буданова. Ідіть до "Армії дронів", ідіть до Федорова. Ідіть до росіян, і забороняйте їм писати в соцмережах і ЗМІ про наші прильоти. Постійно кажу – дайте нам можливість запустити наші дрони по москві, і одразу буде зрозуміло, хто де вкрав. Вся країна побачить. Але – ніт. Ці дурні не тільки бʼють по обороноздатності, але і влаштують в країні такий політичний шторм, який їх самих погубить. Бо терпіти це свавілля вже немає сил. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1ecbfc57966/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1e610c48460/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Tue, 02 Jun 2026 07:50:20 +0300 Київ у вогні. Десь там, за 600 км від мене, в моєму рідному місті мої рідні, друзі, десь там слідчий ДБР, якій намагається нас всіх посадити за атаки по москві, десь там Штілерман, якій заробляє всі гроші світу на своїх аферах, десь там президент Зеленський, якій віддає накази покінчити з Касьяновими. А москва спить спокійно, бо мої дрони її не атакують. І від усвідомлення цієї катастрофи, неможливості відплати, хочеться вити по-собачому. Тримайся, мій Київ. Які ж вони мудаки. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1e610c48460/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/fesenko/6a1df36300b5c/ ukrpravda@gmail.com (Володимир Фесенко) Tue, 02 Jun 2026 00:02:27 +0300 Який символічний збіг обставин. В Одесі відкривається форум, присвячений безпековим питанням в чорноморському регіоні. І в той же день російський дрон влучає в житловий будинок в прикордонному румунському місті Галац. На щастя обійшлося без жертв, хоча постраждали двоє мирних мешканців і сам будинок. В Румунії поки що епізодично відчули те, що кожного дня відбувається в Україні. В Румунії і НАТО обурились, навіть закрили російське консульство в Констанці, в черговий раз подискутували, що з цим робити. І нібито все. Але головний політичний юродивий в Кремлі – Дмітірій Медведєв – вже пообіцяв для європейців продовження. І, на жаль, він правий. Інцидент в Галаці є прямим закономірним наслідком беззубого і безпорадного реагування Альянсу на попередні численні порушення російськими дронами і ракетами повітряного простору Румунії і деяких країн НАТО і ЄС, що мають спільні кордони з Україною, яку щоденно атакує Росія, зокрема і з повітря. І постійно під ударами прикордонні регіони України, які поруч з країнами НАТО – Одещина, західноукраїнські області. Тому повторення таких інцидентів, який трапився в Галаці, є неминучим. В ці ж дні відбулось загострення бойових дій і в акваторії Чорного моря. Росія атакувала турецьке судно, яке поверталось з Одеси. А перед цим були удари по танкерах російського тіньового флоту в Чорному морі. Все це в черговий раз нагадало, наскільки важливим є цей регіон і в контексті російсько-української війни, і для європейської безпеки в цілому. В Україні чудово розуміють величезну значущість Чорноморського регіону для нашої національної безпеки. Коли Росія починала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, то одна з військових цілей Кремля полягала в тому, щоб захопити всі українські регіони на узбережжі Азовського і Чорного моря, повністю відрізати нас від моря як стратегічного ресурсу. По Азовському морю це їм вдалося, сподіваюсь, що тимчасово. А от по Чорному морю плани Кремля провалилися. Навпаки, Україні вдалося знайти оптимальну стратегію контрдій проти Росії в регіоні Чорного моря. На відміну від України, в НАТО і в ЄС явно недооцінюють безпекову вагу Чорноморського регіону. На це звернув увагу в своєму виступі на Одеському безпековому форумі Валерій Залужний, екс-главком ЗСУ, посол України у Великобританії (https://zn.ua/ukr/europe/zaluzhnij-nazvav-osnovni-zahrozi-bezpetsi-v-chornomorskomu-rehioni-.html). Він відзначив відсутність стратегії НАТО в Чорноморському регіоні. За словами Залужного, Альянс продовжує ставитись до Чорного моря як до "внутрішнього озера" РФ. Тим самим НАТО дозволяє росіянам розширювати там свої бойові можливості. Євросоюз хоча і презентував стратегію щодо Чорного моря, і, навіть, заявив у ній амбітні цілі, однак, за оцінкою Валерія Залужного, у сучасних умовах ця стратегія – це всього-на-всього декларативний та недієвий документ. І ця недієвість лише підбурює росіян до активніших дій та демонстрації своїх спроможностей. Ексголовком ЗСУ зазначив, що сьогодні не реалізували навіть ідею створення Чорноморського центру морської безпеки. Повертаючись до інциденту в Галаці, зазначу, що для стримування Росії вкрай недостатньо ситуативних реакцій (тим більше, таких як зараз) з боку НАТО і окремих європейських країн. Потрібні системні дії. Власне до цього і закликає Валерій Залужний наших партнерів з НАТО і ЄС. Валерій Федорович сформулював ще декілька важливих викликів для безпеки Чорноморського регіону. І це вже стосується не лише нинішньої ситуації, а стратегічного ставлення до безпеки цього регіону. Залужний нагадав про ключову роль Босфорської протоки для безпеки в Чорноморському регіоні. Блокування Туреччиною руху військових кораблів Босфором під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну завадило росіянам посилити власний флот та обмежило їхні наступальні й ударні можливості. Однак ексголовком ЗСУ попереджає, що відкриття Босфору (після ймовірного завершення нинішньої війни) дозволить росіянам відновити в регіоні свої військові потужності, зокрема в Чорному морі, та підготуватися до наступного етапу конфлікту. Це такий делікатний натяк і на роль Туреччини в подальшому забезпеченні безпеки в Чорному морі, і, на мій погляд, на необхідність врегулювати обмеження військової присутності РФ в Чорному морі в повоєнний період. В широкому геополітичному контексті і російсько-українська війна і війна в Перській Затоці свідчать про надзвичайне зростання ролі морських проток для міжнародної безпеки і глобальної торгівлі. Ще одне попередження Залужного на майбутнє – зростання ролі Китаю, яке "якщо не становить загрози, то точно створює виклик, до якого ставитися серйозно мають всі країни регіону". Ексголовком ЗСУ зазначив, що КНР поступово та обережно розширює власну присутність у Чорноморському регіоні. Однак це може стати причиною того, що утвориться зовсім інше геополітичне утворення, через яке доведеться переглядати роль всіх суб'єктів регіону. Що мене трохи здивувало, так це відсутність згадування (з боку Залужного) про роль США для безпеки Чорноморського регіону. Можливо це тому, що ця роль зараз фактично відсутня. І це вже само по собі є серйозною проблемою. Критичні зауваження Валерія Федоровича щодо відсутності стратегії НАТО в Чорноморському регіоні повною мірою стосується і Сполучених Штатів. Однак, ймовірно, ексголовком ЗСУ суто з тактичних міркувань не хоче "всує" згадувати США. Адміністрація Трампа не любить критики на свою адресу. Безумовно, головна загроза для безпеки Чорноморського регіону – це прагнення Росії домінувати в Чорному морі. Ми з цією загрозою воюємо в прямому сенсі. А от іншим країнам регіону Валерій Залужний нагадує, що найнебезпечнішим є те, що втручання Росії у справи причорноморських країн може бути надто прихованим. Україна свого часу відчула це на своєму гіркому досвіді. Тому щодо Росії не може бути ні ілюзій, ні заспокоєння. На мій погляд, також треба враховувати, що для Росії домінування в Чорному морі є військово-політичним плацдармом для впливу в регіоні Середземного моря і на Близькому Сході. Підсумовуючи, зазначу, що для стримування агресивних амбіцій Росії в Чорноморському регіоні потрібні спільна безпекова стратегія і спільні скоординовані дій України і наших міжнародних партнерів. https://blogs.pravda.com.ua/authors/fesenko/6a1df36300b5c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a1dae2713884/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Mon, 01 Jun 2026 19:07:03 +0300 29 та 30 травня – в Одесі вже третій рік поспіль проходить масштабна подія – це чорноморський форум з безпеки Black Sea Security Forum. До речі, серед місцевих вже ходить такий вираз, що коли в травні проходить наш форум, який збирає сотні політиків і світових делегацій, то зазвичай в місті тихо, можна поспати без обстрілів. І це ще один аргумент, чому ми говоримо на форумі про безпеки, а головне – з ким. А цього року зібралось чимало гостей. Серед них були – американські сенатори і конгресмени, дипломати, президенти, діючі військові командири, представники бізнесу світового рівня. Особливим гостем був іранський наслідний принц Реза Пахлаві, який вперше приїхав до Одеси, щоб теж взяти участь в форумі. І це важливий сигнал для наших ворогів. путін мріє про Одесу, а натомість сюди приїжджає наслідний принц Ірану. Важливо і те, що сказав Пахлаві. Він заявив, що Іран та росія сформували єдину вісь зла, з якою має боротись увесь західний світ. Він неодноразово наголошував на звірствах іранського режиму проти власних громадян та відповідальність аятол за вбивства численних українців. Окрім того, Чорноморський безпековий форум відвідала й делегація США, сенатори Річард Блюменталь та Марк Келлі, когресмен Джим Гаймс, а також тимчасово повірена у справах в посольстві США Джулі Девіс. Також до нас доєднався і сенатор Рубен Галего. Під час панельних дискусій сенатор Келлі заявив, що хоче дожити до того дня, коли путіна ув'язнять, а також те, що Україна – це єдина країна, яка здатна протистояти росії в Європі. Серед американський гостей форуму також був славнозвісний пастор Трампа Марк Бернс, промова якого викликала надзвичайний ажіотаж серед гостей форуму, та засновник компанії Blackwater Ерік Принс, який уперше розповів про те що став головою компанії Swarmer, яка займається виробництвом дронів. Окрім них, до форуму також долучився колишній спецпосланець Трампа Кіт Келлог, який заявив, що США ніколи де-юре не визнають окуповані росією території, а також, що втрати росіян вже складають від 1.2 до 1.4 млн. людей, що створює для путіна питання, як закінчити цю війну без наслідків для режиму. На форумі також були присутні військові, зокрема заступник командира 12-ї бригади спецпризначення НГУ "Азов" Святослав "Калина" Паламар, командир РДК Денис "Вайтрекс" Капустін, радник командира 3-го армійського корпусу Владислав "Борисфен" Соболевський, які розповіли, що в ЗСУ вже почали використання екзоскелетів, а також те, що в 3-му армійському корпусі 30% піхоти можуть замінити наземними роботизованими комплексами вже до кінця року. Зокрема, дуже важливими у цьому контексті були роздуми щодо загальноєвропейської безпеки. Так, на думку Святослава Паламара, росія готується до війни з Європою й війна наразі є цілком ймовірною, з огляду на створення резервів та інші показники того, що росія може готуватися до атаки Європи, зокрема Балтійських країн. Однак окрім безпеки чорноморського регіону та відносин країн регіону з Європою та США, у тому числі обговорювались питання використання ШІ, цифровізації, геополітичного позиціонування країн регіону, впливу російської пропаганди в Румунії, Молдові та Україні, завершення війни та багато іншого. Фактично, Чорноморський безпековий форум за три роки став однією з найбільших платформ для обміну думками, створення нових концепцій, політик та підходів. Цьогорічний форум зібрав понад 1200 людей, що показує, що дедалі більше людей зацікавлені в тому, щоб в Україні настав мир, а чорноморський регіон нарешті знову став безпечним. Окрім великої кількості учасників, форум також отримав рекордну кількість партнерів, що свідчить про щиру зацікавленість в Одесі, а також про те, що питання миру та безпеки регіону вже давно вийшли за межі внутрішньоукраїнського контексту й мають велике значення для всіх країн чорноморського регіону, Європи та Північної Атлантики. І саме запрошуючи на такі форуми політиків, бізнесменів, дипломатів та урядовців до найбільшого міста регіону, щоб вони могли побачити на власні очі, як виглядає цей регіон та з якими проблемами він стикається, можна створити нову та більш досконалу систему для безпеки України та чорноморського регіону. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/6a1dae2713884/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1dacb7169d9/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Mon, 01 Jun 2026 19:00:55 +0300 Українські "далекобійники" ударними дронами deep strike продовжують активно палити російську нафтопереробку, а на середній відстані 1-й корпус НГУ, 3-й армійський корпус і підрозділи СБС взяли під дроновий контроль логістику противника. Це дуже добре. Це значно поліпшує становище наших військ на лінії фронту, розхитує ситуацію в самій імперії. Проте, це дає нам переваги тільки в короткостроковій перспективі. Війна – це завжди змагання; перемагає той, хто швидко адаптується і запроваджує нові рішення. По-перше, ворог вже почав затягувати сітками головні магістралі і виставляти стрільців вздовж доріг. С часом ефективність атак по логістиці знизиться. По-друге, ворог обовʼязково скопіює американський дрон "Хорнет", який широко застосовується для таких атак, і почне так само "кошмарити" нашу логістику. Потрібно готуватися до цього. По суті, нічого нового в "Хорнеті" немає – це дрон на проміжну дальність middle strike до 150, і вже навіть до 200 км. Старший брат, по класу, той же російської "Молнии". Довгий час високі чини в нас ігнорували такі дрони через нібито "занадто маленьку бойову частину" до 5 кг, проте більше і не потрібно для охоти за вантажівками ворога. Добре, що американці не слухали наших кабінетних вчених, інакше б в нас не було нічого на таку відстань, крім FP-2 з 200 кг бойовою частиною. До речі, сьогодні річниця операції "Павутина". Мої вітання колегам з СБУ. Нагадаю, що дрони, які спалили купу імперських бомбардувальників, несли бойову частину до 1 кг. Що стосується атак по НПЗ – це круто! Палає всюди. Проте, слід розуміти, що це стало можливим, в тому числі, через те, що ворог послабив свою протиповітряну оборону в регіонах, стягнувши велику кількість ППО для захисту москви і пітера, через острах перед українськими дронами. Тож, нам потрібні нові вдалі удари по "центрах прийняття рішень". Але їх немає через те що зрадники і корупціонери знищили наш підрозділ і безпілотники, які могли долати ППО москви. З 14 березня 2025 року українські дрони не долітали до центру москви. І це сумно. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1dacb7169d9/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/poznjak/6a1d9e52b0c55/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Позняк) Mon, 01 Jun 2026 17:59:30 +0300 Це друга стаття з циклу про те, чому Україні потрібні не декларації про розвиток ринку капіталів, а конкретні зміни – у законах, урядових рішеннях і регуляторних правилах. У першій статті йшлося про головну ідею: ветерани мають бути не тільки героями і не тільки отримувачами допомоги. Вони мають стати підприємцями, інвесторами, співвласниками відновлення України. Тепер – про цифри і конкретні механізми. Бо ринок капіталів не будується гаслами. Він будується правилами. І якщо правила написані так, що банкам вигідно тримати гроші у вузькому колі інструментів, а інші інструменти стають регуляторно невигідними – не треба дивуватися, що ринок не росте. Можна скільки завгодно говорити про відновлення, залучення приватного капіталу, муніципальні та корпоративні облігації, акції, інвестиційні фонди, ветеранські фінансові установи. Але якщо банківський капітал не має нормального регуляторного шляху в ці інструменти – все це залишиться слайдами на форумах. У чому суть проблеми Навесні 2025 року Національний банк ухвалив Постанову N43, яка затверджує нові правила визначення кредитного ризику для банків. Вони мають запрацювати з 1 серпня 2026 року. Офіційна логіка зрозуміла: наближення до стандартів Євросоюзу, зокрема до так званого Регламенту CRR (Capital Requirements Regulation). Це правильна стратегічна ціль. Україна іде в ЄС, і банківська система має рухатися у бік європейських правил. Але проблема не в меті. Проблема – в тому, як саме ці правила застосовуються. Коли з європейського регламенту беруть жорсткі норми, але не застосовують пом'якшувальні чи перехідні механізми – результат виходить абсурдний: українські банки отримують гірші умови, ніж банки країн ЄС, які працюють за тим самим CRR. Це не євроінтеграція. Це самостійне посилення тиску на власний ринок. І найгірше – це б'є не тільки по банках. Це б'є по громадах, які хотіли б залучати кошти через облігації. Це б'є по бізнесу, що шукає капітал. Це б'є по інвестиційних фондах. По програмах відновлення. І, звичайно, по ветеранській економіці, якій потрібен довгий і зрозумілий капітал. Що означає "вага ризику" простою мовою У публічній дискусії часто кажуть "резервування під облігації" або "резервування під акції". Насправді йдеться про дещо інше: про те, скільки власного капіталу банк зобов'язаний тримати під кожен вид активу. Чим вища "вага ризику" – тим більше капіталу треба тримати. Чим більше капіталу заморожено – тим менш вигідний інструмент. Чим менш вигідний інструмент – тим менше шансів, що банк у нього піде. Це не суха математика. Це відповідь на просте питання: чи буде банк купувати муніципальні облігації, фінансувати корпоративний сектор, входити в акціонерний капітал, підтримувати інвестиційні продукти – чи просто піде туди, де регуляторно простіше і дешевше? Ось ключова картина: як конкретні активи трактуються за різними режимами ---> Таблиця: де виникає перекіс Ця таблиця – не технічна суперечка між регуляторами. Це карта того, як власними руками звужуються можливості для розвитку ринку капіталів. Муніципальні облігації: відновлення громад або регуляторна дискримінація Україна потребує відновлення на місцях. Дороги, мости, школи, лікарні, водопостачання, енергетика, житло, реабілітаційні центри, простори для ветеранів – все це неможливо фінансувати тільки через держбюджет і міжнародну допомогу. Громадам потрібен доступ до ринку капіталів, і муніципальні облігації – один із ключових інструментів. Але якщо банк, купуючи держоблігації (ОВДП), отримує вагу ризику 0%, а купуючи муніципальні облігації – 20%, то для нього це різні економічні реальності. Так, 20% виглядає не катастрофічно. Але на фоні нульової ваги для ОВДП це створює структурну перевагу держпаперів. Банку просто простіше купити ОВДП, ніж розбиратися з муніципальним інструментом. Громада залишається без ринку. Відновлення знову залежить від бюджету чи гранту. При цьому в самому CRR є стаття (Article 115 (2)), яка дозволяє встановити вагу ризику 0% для муніципальних облігацій – якщо місцевий бюджет має власні законодавчо закріплені доходи, є механізми зниження ризику дефолту і нормальне обслуговування боргу. В Україні для цього є достатньо аргументів: місцеві бюджети мають власні доходи, запозичення погоджуються з Мінфіном, обслуговування боргу проходить через казначейські механізми, і за наявною статистикою ринок не знав дефолтів за муніципальними цінними паперами. То чому ми не застосовуємо 0%? Якщо Україна хоче створити ринок муніципальних облігацій як інструмент відновлення громад, відповідь має бути не "колись потім", а конкретна зміна підходу. Акції: або ми хочемо капітал, або його штрафуємо Ще гостріша ситуація з акціями. Фондовий ринок в Україні і так слабкий. Мало інструментів, низька ліквідність, недостатня участь інституційних інвесторів. У такій ситуації регулятор має бути особливо обережним – не можна добивати слабкий сегмент надмірними вимогами саме тоді, коли країні потрібен капітал для відновлення. Постанова N43 встановлює для біржових акцій вагу ризику 250% з 1 серпня 2026 року. Але у самому CRR III є перехідний механізм (Article 495a), який передбачає поступове підвищення. У 2026 році для банків ЄС фактично діє рівень 100%, а не 250%. Тобто українські банки отримують жорсткіший режим, ніж банки Євросоюзу. Питання просте: навіщо? Якщо ми кажемо, що імплементуємо європейський регламент – треба брати його повністю, включно з перехідною логікою. ЄС розуміє: ринок не можна переводити на нові правила різко, без адаптації. А ми, країна у стані війни, з недорозвиненим фондовим ринком і величезною потребою в приватному капіталі, чомусь готові зробити жорсткіше, ніж у ЄС. Це виглядає не як євроінтеграція. Ще гірше – ситуація з позабіржовими акціями. Для довгострокових стратегічних вкладень CRR III передбачає 250%. Для спекулятивних – 400%. Постанова N43 встановлює 1000% для всіх позабіржових акцій без розрізнення. 1000% – це фактично табличка "не входити". Банк, який бачить таку вагу ризику, не буде думати про відновлення, про капіталізацію українських компаній, про участь в інвестиційному фонді. Він просто не піде туди. Регуляторна ціна занадто висока. Програми відновлення: пільга, яку ми забули застосувати Окремо варто згадати Article 133 (5) CRR III. Він дозволяє застосовувати вагу ризику 100% для інструментів капіталу в межах державних програм стимулювання економіки – за умови державного нагляду, обмежень на обсяг інвестицій та участі в програмах розвитку. Для України це не теорія. Це саме те, що потрібно. Ми можемо створювати програми відновлення за участі держави, міжнародних фінансових організацій, банків, інвестиційних фондів, ветеранських фінансових установ, громад і приватного бізнесу. Ми можемо запускати інструменти капіталу для фінансування підприємств, інфраструктури, виробництва, енергетики, ветеранського бізнесу. Але якщо пільговий режим для таких програм не застосований, банки знову не мають зрозумілого стимулу в них заходити. І знову питання: ми справді хочемо ринок капіталів чи тільки говоримо про нього? Чому це важливо для ветеранів Комусь може здатися, що ця стаття занадто технічна для ветеранської теми. Але це помилка. Ветеранська економіка не може вирости тільки на грантах. Грант – добре для старту. Але системний розвиток потребує кредиту, інвестицій, фондів, облігацій, банківського ресурсу і довгого капіталу. Перший ветеранський фінансовий сервіс FinStream, ветеранські корпоративні інвестиційні фонди, Асоціація підприємців-ветеранів України – всі розуміють це чітко: якщо ми хочемо масштабувати ветеранський бізнес, нам потрібна не подачка, а фінансова інфраструктура. Уявімо модель, в якій банк інвестує в ветеранський фонд або надає ресурс ветеранській фінансовій установі, яка кредитує малий бізнес. Для банку це ефективніше, ніж будувати власну інфраструктуру роботи з сотнями ветеранських підприємців. Для ветеранів – доступ до фінансування. Для держави – підприємництво, робочі місця, реінтеграція людей з бойовим досвідом. Але ця модель потребує нормальних правил гри. Якщо банківський капітал регуляторно замкнений у вузькому коридорі – жодної великої ветеранської фінансової архітектури не буде. Будуть окремі проєкти, окремі гранти, окремі історії успіху. А потрібна – система. Системний перекіс Сьогодні складається небезпечна ситуація: ОВДП мають максимальний регуляторний комфорт, а інструменти, які можуть розвивати ринок капіталів, отримують завищене або неповне регуляторне трактування. Держоблігації – важливий інструмент. Під час війни вони критично потрібні. Ніхто не ставить під сумнів їхнє значення. Але країна не може жити тільки держборгом. Після війни – і вже зараз – нам потрібні інші канали капіталу. Громади мають залучати кошти на відновлення. Компанії – ресурс на розвиток. Банки мають підтримувати не тільки державу, а й реальний сектор. Інвестиційні фонди мають отримати інституційний попит. Ветеранські установи мають мати можливість залучати ресурс від банків. Якщо цього не буде, Україна залишиться в моделі, де держава і банки обертаються навколо ОВДП, а ринок капіталів залишається слабким додатком до банківської системи. Це стратегічно хибний шлях. Що треба змінити ------> конкретні пропозиції тут. Ключовий принцип простий: якщо Україна бере європейський регламент – вона має брати його повністю. Не можна брати лише обмеження і забувати про пільги, перехідні механізми та спеціальні режими для розвитку. Повна імплементація – це не тільки про "закрутити гайки". Це також про розумні винятки, пропорційність і стимулювання потрібних інструментів. Що має зробити держава На законодавчому рівні: закріпити принцип, що при адаптації норм ЄС регулятор не має права створювати для українських учасників ринку гірші умови, ніж ті, в яких працюють учасники ринку ЄС – якщо інше прямо не обґрунтовано воєнними або макрофінансовими ризиками. На урядовому рівні: визначити розвиток ринку капіталів як частину політики відновлення, а не вузьку тему для фінансистів. Муніципальні облігації, корпоративні облігації, інструменти капіталу, інвестиційні фонди – це інструменти фінансування відбудови. На рівні НБУ: переглянути норми Постанови N43 щодо муніципальних облігацій та акцій, ініціювати розгляд повноти імплементації CRR і відкрити професійну дискусію з НКЦПФР та ринком. На рівні НКЦПФР: продовжити лінію захисту ринку капіталів і винести ці питання в парламентську, урядову та публічну площину. Бо без публічного тиску складні регуляторні теми часто ховаються в тиші кабінетів. Наша позиція Асоціація підприємців-ветеранів України, FinStream і ветеранська бізнес-спільнота підтримують зміни, які відкривають шлях банківському капіталу в ринок капіталів і реальний сектор. Ми не просимо особливих привілеїв. Ми просимо чесних правил. Ми хочемо, щоб ветеранські фінансові установи, ветеранські підприємці і банки могли працювати в системі, де регулювання не карає за інвестиції в розвиток. Щоб громади могли залучати ресурс через муніципальні облігації. Щоб компанії могли розвиватися через ринок капіталу. Щоб банки бачили в цьому не регуляторний головний біль, а нормальний інструмент роботи. Щоб ветерани поверталися з фронту в економіку можливостей – а не обмежень. Для цього потрібно виправити конкретні норми. Не колись. Не після війни. Не тоді, коли "буде простіше". Бо відновлення вже йде. Ветерани вже повертаються. Бізнес вже шукає капітал. Громади вже потребують фінансування. І якщо сьогодні не побудувати правильну фінансову архітектуру – завтра ми знову говоритимемо, що ринок капіталів в Україні не працює. Він не запрацює сам. Його треба розблокувати. Висновок Україна не має права імплементувати європейські норми так, щоб власний ринок опинявся у гірших умовах, ніж ринок ЄС. Україна не має права говорити про відновлення і одночасно регуляторно блокувати інструменти, через які це відновлення може фінансуватися. Україна не має права обмежувати ветеранів роллю отримувачів допомоги, коли вони можуть стати інвесторами, підприємцями і драйверами нової економіки. Постанова N43 має бути переглянута в частині муніципальних облігацій та інструментів капіталу. CRR має бути імплементований повноцінно, а не вибірково. Перехідні механізми мають бути застосовані. Пільгові норми для програм відновлення – враховані. Банківський ресурс має отримати шлях у ринок капіталів. Це питання не тільки банків. Це питання громад. Це питання бізнесу. Це питання ветеранів. Це питання відновлення України. Якщо ми справді хочемо перемагати не тільки на фронті, а й в економіці – маємо перестати самі ставити регуляторні міни на дорозі до розвитку. https://blogs.pravda.com.ua/authors/poznjak/6a1d9e52b0c55/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/tkyrychenko/6a1c60012bcde/ ukrpravda@gmail.com (Тарас Кириченко) Sun, 31 May 2026 19:21:21 +0300 ​Сьогодні переглянув відео розмови філософа Сергія Пролеєва та Юрія Остапюка у CEOclub. На засіданнях Бордів та стратегічних сесіях ми звикли оперувати цифрами: ROI, EBITDA, капіталізація. Але ми рідко заглядаємо за економічний фасад. Що стоїть за бізнесом та підприємництвом на рівні людського буття? ​Спробував розкласти цей філософський концентрат на чотири життєві пласти: ​💰 Про гроші та інвестиції: свобода чи пастка? Гроші – це не мета, а еквівалент концентрованої енергії та інструмент розширення свободи. Якщо ваші інвестиції працюють лише на примноження заради примноження – це золота клітка. Страх втратити капітал починає диктувати рішення, звужуючи простір маневру. Фінансова мудрість інвестора полягає в тому, щоб капітал купував вищий рівень автономії та створював нові можливості, а не ставав джерелом тривоги для вашого его. ​🚀 Про бізнес та підприємництво: творення світів Ми часто плутаємо бізнесмена та підприємця. Бізнесмен – це оптимізатор. Він бере готову систему й вилучає прибуток. Підприємець – це "справжній дієвець" і творець реальності. Він приходить туди, де панує хаос, і силою власної волі й ризику будує новий світ. Підприємництво – це не професія, це екзистенційний вибір розширювати горизонти для інших. ​🧠 Про життя та мудрість: радикальна чесність Найголовніший ворог успішного лідера – самообман. Коли компанія росте, легко повірити у власну непогрішність. Мудрість починається з безжальної чесності перед собою. Хто я без свого статусу? Які мої справжні мотиви? Лише здатність тверезо бачити свої слабкості рятує від кризи сенсів. ​🌍 Про філософію життя: відповідальність за хаос Свобода в бізнесі – це не свавілля. Це важкий тягар, зворотним боком якого є абсолютна відповідальність. Час переходити від захисту власного "паркану" до позиції господаря країни. Справжній дієвець трансформує навколишній хаос у простір можливостей для тисяч інших. ​Ключові думки: ​Масштаб лідера вимірюється не сумою на рахунку, а обсягом свободи, яку він створює для світу, і рівнем відповідальності, яку він здатен утримати. ​Бізнес без внутрішньої чесності – це тимчасова інженерна споруда, що впаде під тиском першої кризи. ​Колеги, що для вас сьогодні є головним мірилом успіху: цифри у звітах чи рівень вашої внутрішньої свободи? Чи є ви діячами? Ваші думки? https://blogs.pravda.com.ua/authors/tkyrychenko/6a1c60012bcde/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1beaeb9a448/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Sun, 31 May 2026 11:01:47 +0300 Давайте поговоримо про мир. Це майже заборонена тема, яку дозволено артикулювати тільки першим особам держави, і яка то зʼявляється в публічному дискурсі, то зникає, поступаючись звичної мілітарної риториці. Ми вже забули, що таке мир. Люди, які напередодні вторгнення не хотіли вірити у війну, тепер не можуть повірити в мир. Страшна довготривала війна перетворила нас не тільки на націю воїнів (не всіх, звісно), але й на суспільство фаталістів, яке звикло приймати війну як частину свого життя. Ми вже не очікуємо добрих новин, крім новин з полю бою, ми вже не віримо в завершення війни, ми змирилися зі смертю, прийняли її. Така психологія, з одного боку, допомагає вижити, бо ти живеш одним днем, і концентруєшся на вирішенні сьогоденних питань. З іншого боку, коли ми забуваємо про мир, не згадуємо якім він був, не мріємо, яким він буде, ми стимулюємо продовження війни. Бо війна сама не піде, не закінчиться. Навіть якщо ми вийдемо на кордони 1991 року, дійдемо до Кремля – війна буде тривати на Волзі, на Уралі. Фокусуючись на війні і тільки на війні, ми перестаємо помічати, як поруч з нами, за нашими спинами, на нашій шиї зʼявляються паразити від війни; ті, кому завершення війни невигідно, хто нечувано заробляє на війні, хто не хоче втрачати владу і привілеї через завершення війни. Тому – думайте про мир. Про вільну, толерантну, демократичну Україну до війни. Про те, якою ми хочемо бачити Україну після війни. Яким ми бачимо кінець війни. І як ми повернемося додому. Без цих думок, цього бачення і цього обговорення завершення війни неможливо. Бо немає сенсу. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1beaeb9a448/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1ac024f2bdc/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Sat, 30 May 2026 13:47:00 +0300 Великий успіх цього етапу війни – взяття під контроль логістики росіян на південній ділянці фронту. 1-й корпус НГУ "Азов" почав з повітряних атак в районі Маріуполя, а тепер тримає під вогневим контролем сухопутний коридор в Крим. Для атак використовуються американські ударні дрони Hornet з електричним двигуном і дальністю польоту до 150 км; кажуть, що їх вже "прокачали" на 200 км. Керування дронами – або по радіоканалу, або через Старлінк. Радіо трохи дешевше, але потребує літака-ретранслятора на великої відстані, і може бути заглушено. Старлінк працює надійніше, але тільки над окупованими територіями. На кінцевому етапі наведення використовуються алгоритми "захвата" і "утримання" цілі, які в нас називають "штучним інтелектом" – у нас будь-яку автоматизацію приписують "ШІ", хоча ці алгоритми відомі з сорокових років минулого століття... Але неважливо, головне, що працює. У противника паніка – десятки відео палаючих автівок розлетілись мережею. Яка ж бойова частина в цього чудо-дрона?... – "Всього" 4,5 кг; точніше – до 4,5 – може бути і менше. І як ми бачимо на відео – цілком вистачає. Нагадаю, що в нас купа експертів з подачі "великих конструкторів" не визнає бойову частину вагою менше 20 кг, хоча зрозуміло, що вага вибухівки залежить від характера цілі, бойової задачі, а не від "експертної думки". Не секрет, що вже довгий час деякі великі виробники великих дронів лобіюють нові вимоги МО і ГШ, за якими вага бойової частини не може бути, скажемо, менше 20 кг для middle strike, і менше 40 кг для deep strike, що одразу ліквідує менші за розміром дрони конкурентів як клас. Не буде, доречі, і "Хорнетів"... Прошу міністра Федорова звернути на це увагу. До речі, "викидання в повітря" сотен важких дронів з десятками кілограмів бойової частини в марному намаганні "взяти москву" вартує нам не тільки великих грошей, а й людських життів, бо нерідко, на жаль, хлопці підриваються на спробах дістати вибухівку зі старих снарядів і мін, бо вибухівки на фронті не вистачає. Цікава ціна дрона "Хорнет" – близько 5,8 тис доларів в базовій конфігурації без Старлінку. Це в декілька разів дешевше ціни наших аналогів ворожого "Ланцета", тих, що з хрестоподібними крилами. Як бачимо, для перерізання ворожих шляхів постачання не потрібні дрони з 200 кг вибухівки і надманеврені дрони с хрестоподібними крилами. Це ще одна маленька "революція" в військовій справі, подібна появі дешевих "Молній" у ворога, які ми потім скопіювали. Наш ударний безпілотник "Спис" в варіанті "фпв", такій самий як "Хорнет", а його бензиновий варіант виносив ворожі носії КАБів на аеродромах і долітав до центра москви. Зараз на складах більше 150 таких літаків, тож, можна б було спалити купу ворожої техніки. Проте, завдяки зрадникам, які ліквідували наш підрозділ, літаки і катапульти гниють. Нагадаю їх поіменно: Андрій Єрмак – отримав підозру НАБУ. – Дав вказівку тодішньому голові Держприкордонслужби Дейнеці ліквідувати наш підрозділ. Генерал Сергій Дейнеко, в минулому голова Держприкордонслужби, – отримав підозру НАБУ за контрабанду, ховається за посадою на фронті. – Дейнеко безпосередньо виконав вказівку ліквідувати наш підрозділ; зробив це в максимально стислі терміни з показовою жорстокістю; дав вказівку відкрити кримінальне провадження проти мене, моєї родини, моїх хлопців. Генерал Валерій Вавринюк, виконуючий обовʼязки голови Держприкордонслужби, кум Дейнеки, підозру НАБУ ще не отримав, але 22 січня детективи НАБУ проводили в нього обшуки. – Вавринюк виконує всі вказівки Дейнеки, і не відновлює наш підрозділ, хоча всі інші командири "за". Чудова компанія!... Для СБУ є робота. Вчора, до речі, НАБУ розповіло про викриття чергового факту топ-корупції на мільйон доларів в адміністрації Держприкордонслужби. І це не остання справа по цім нахабним хлопцям. Державна зрада по ним плаче. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/6a1ac024f2bdc/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6a199f4ec4a1f/ ukrpravda@gmail.com (Ігор Смешко) Fri, 29 May 2026 17:14:38 +0300 Війна, яку Росія розв'язала проти України, – це не просто протистояння двох держав чи народів. Це зіткнення двох цивілізаційних моделей: європейської демократичної та євразійської авторитарної. Попри те, що західні політики десятиліттями переконували себе й суспільства у нібито поступовому русі Росії до демократії, у реальності цього ніколи не відбувалося. Голоси українських фахівців і аналітиків на Заході часто ігнорувалися, хоча сама Росія давно відкрито заявляла – і продовжує заявляти сьогодні, – що її "спеціальна військова операція" є війною проти так званого "Колективного Заходу". Під цим поняттям Кремль розуміє всі демократичні держави світу, а однією зі своїх стратегічних цілей називає "кінець гегемонії США". Справжня мета розв'язаної Росією війни полягає не лише у знищенні української державності, ліквідації незалежності України та її поглинанні. Йдеться також про спробу завдати поразки світовій демократії – демократичному Заходу як цивілізаційній моделі. У разі успіху Росія прагне встановити контроль над, як вона сама визначає, "деградуючою" та "декадентською" Європою, а також сприяти формуванню нового багатополярного світу, у якому лідерство демократичних країн і США буде замінене домінуванням авторитарних режимів. Україна ж упродовж століть залишається брамою європейської цивілізації та світової демократії. Сьогодні вона фактично є щитом Європи, стримуючи авторитарну євразійську експансію Росії. Професор Єльського університету Тімоті Снайдер у своїй книзі Криваві землі визнав, що найтрагічніші події Європи ХХ століття відбувалися саме на українських землях: дві світові війни, революція, колективізація, Голодомор, репресії проти української інтелігенції та "зачистки" так званого "буржуазного українського націоналізму". Україна втратила десятки мільйонів своїх громадян. Але навіть попри століття поневолення та нестачу політичного досвіду незалежного державного існування, дух свободи в українському народі не був знищений. Він інтуїтивно проривався зсередини – через прагнення до гідності, свободи та незалежності. Свідченням цього стали два українські Майдани та понад дванадцять років спротиву російській агресії. Для утвердження європейського демократичного шляху розвитку України ключовими пріоритетами державної стратегії мають стати зміцнення чотирьох основних складових національної сили: ЕКОНОМІКИ, АРМІЇ, ДИПЛОМАТІЇ та ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ. Водночас критично важливою є наявність відповідальної політичної аристократії, здатної реалізувати цю стратегію в інтересах держави та суспільства. Особливий акцент має бути зроблений на розвитку індустріально-інноваційної економіки та пріоритеті національного матеріального виробництва. Україна повинна виробляти продукцію з максимальною доданою вартістю та забезпечити стратегічну самодостатність власного військово-промислового комплексу. Насамперед – у виробництві сучасних зразків озброєння і військової техніки, у яких Україна традиційно має потужний науковий та інженерний потенціал. Будучи найбільшою за територією державою Європи та одним із ключових світових виробників продовольства, Україна здатна забезпечувати харчуванням сотні мільйонів людей у світі. Водночас вона має повернути собі місце серед найбільш розвинених індустріальних держав світу. Після повернення всіх тимчасово окупованих територій українська армія повинна залишатися достатньо сильною, щоби унеможливити будь-яку нову агресію проти України. Успіх у відновленні та розвитку української економіки має стати локомотивом для створення умов зі зниження податкового тиску в Україні, посилення соціально-економічного захисту середнього класу, а також розквіту малого і середнього бізнесу. Саме це має стати основою для реалізації Національної ідеї України у трьох її вимірах: духовному, соціально-економічному та державотворчому: 1. БОГ, СВОБОДА, СІМ'Я і УКРАЇНА – завжди були й залишатимуться найвищими духовними цінностями УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ; 2. КУЛЬТУРА, НАУКА, ЗЕМЛЯ та ВЛАСНІСТЬ, справедливо і збалансовано розподілені між громадянами та державою, – завжди будуть основою добробуту УКРАЇНИ; 3. ВИБОРНІСТЬ, СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ЗАКОННІСТЬ і АРМІЯ – мають завжди захищати права українців на життя, свободу і гідне майбутнє, а також боронити соборність і незалежність УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. Держави будують аристократи – люди, які покладають своє життя на те, щоб створити чесне ім'я і незаплямованим передати його наступному поколінню. Для них служіння суспільству є сенсом життя, а найстрашнішим покаранням – втрата честі та суспільний сором. Честь понад усе – це не гучні слова, а основа справжньої державницької відповідальності. Ми, на жаль, значною мірою втратили таку політичну еліту. Її винищували протягом цілого століття, а найкращі представники служили іншим урядам, часто демонструючи там приклади вірності, професіоналізму та честі. У нас так і не сформувалася нова відповідальна політична еліта. Натомість після здобуття незалежності значною мірою "розконсервувалася" стара псевдоеліта з партійно-комсомольських функціонерів та "спритних ділків". Вони не обтяжені стратегічним мисленням про велич держави, майбутнє нації та відповідальність перед наступними поколіннями. До сьогодні в українському парламенті фактично немає жодної по-справжньому ідеологічної партії, яка б усвідомлювала, що в сучасних умовах єдиною стійкою моделлю розбудови сильної держави є ефективна демократія. Спроби побудови демократичної держави в Україні часто були дискредитовані популізмом, політичною безвідповідальністю та імітацією реформ. Частина політичних сил, які декларували відданість демократичним цінностям, на практиці нерідко відтворювала авторитарні методи управління, завдаючи демократичному розвитку держави не меншої шкоди, ніж відкриті противники демократії. І те, що ми опинилися в епіцентрі зіткнення двох цивілізацій без сильного уряду, потужної економіки, сильної армії та відповідальної еліти, – і є тією межею, за якою ми або почнемо працювати виключно в інтересах власної держави і нації, або загинемо. Національна стратегія розвитку України в сучасних умовах може бути лише одна – побудова розвиненої та дієвої європейської демократії. Із ринковою соціально орієнтованою економікою, потужним середнім класом і розвиненим громадянським суспільством. З обмеженим державним регулюванням стратегічно важливих галузей промисловості і сільського господарства та збереженням і розвитком власного оборонного потенціалу. Тому що без потужного середнього класу, активного громадянського суспільства та незалежних гілок влади, які перебувають під контролем суспільства, – не існує вільного громадянина держави. А без вільного громадянина не може існувати й справжня демократія. Батькові "Декларації про незалежність Північної Америки" Томасу Джефферсон приписують наступний вислів: "Дійсна незалежність, свобода і демократія – це не іграшка, яку дарують дітям. Це дуже серйозна річ, якою можуть користуватися лише високоосвічені, сильні та мужні люди, для яких особиста гідність є однією з найвищих рис людського життя". І навпаки – світовий досвід переконливо свідчить: саме дієва демократія забезпечує найвищі стандарти якості життя, гарантії прав і свобод громадян та їхню безпеку – як усередині держави, так і на міжнародній арені. Іншого шляху в України немає. Водночас це історичний шанс для нашої держави стати сполучною ланкою, донором безпеки та, нарешті, повноцінним політичним гравцем у формуванні нового європейського безпекового простору. Саме так Україна може долучитися до завершення процесу об'єднання Європи і Євроатлантики та зробити власний історичний внесок у продовження мирного і еволюційного процесу взаємопроникнення і поступової інтеграції цивілізацій Світу. Попередні матеріали з цієї тематики: Тези до Плану і Стратегії Відновлення України – Еліти, Суспільство і Стратегії (частина – 5.1.) Тези до Плану і Стратегії Відновлення України – Еліти, Суспільство і Стратегії (частина – 5.2.) https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6a199f4ec4a1f/