http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/4fbcfcf9c263f/ ukrpravda@gmail.com (Костянтин Матвієнко) Wed, 23 May 2012 18:06:33 +0300 Політика, надто політика українська, не існує без політичних спекуляцій – роздування актуальності суспільних проблем, обраних за предмет спекулювання, та демонстрації зусиль щодо їхнього подолання. Спекуляції частіше здійснюються у групах, бо щойно котрийсь спекулянт починає публічну "боротьбу за вирішення" визначеної проблеми до нього приєднуються колеги по політичному цеху, прагнучи й собі "шматочок рейтингу" увірвати. Найнебезпечніші та, водночас, найросповсюдженіші спекулянти це ті, хто імітуює роботу із подолання справді загрозливих суспільних явищ. Найкумедніші, хоча також суспільно шкідливі, – ті, які не будучи в змозі навіть імітувати політичної роботи, танцюють свої шаманські танці довкола ними ж проголошених ідолів-кумирів. До останніх належать, наприклад, борці з українською мовою. Зрозуміло, що мовний закон, який має цими днями бути розглянутий у парламенті, спрямований на право чиновників не знати та не використовувати української мови та на її витіснення російською, а не на захист "регіональних мов". Прикро, що єдиною публічною дією комітету Першого грудня після проведеного ще півтора місяці тому Загальнонаціонального круглого столу, стала рефлекторна і безпорадна реакція лише на той підлий законопроект – "ми підемо до В. Литвина і з ним про це поговоримо". Той самий контингент спекулянтів довкола мови, спекулює проблемою визнання вояків УПА борцями з фашизмом; міжцерковними взаєминами; федералізацією. Віп-спекулянти висувають "соціальні ініціативи" та пропонують механізми прямого підкупу виборців під виглядом "компенсації заощаджень, втрачених в Ощадбанку СРСР" або ініціюють референдуми з питаннями про те: "чи ви за аби більше грошей з бюджету виділяти на суспільні потреби". Набагато простіше, імітуючи стурбованість дитячим алкоголізмом, пропонувати підвищити адміністративну відповідальність за продаж пива неповнолітнім, замість важко працювати задля створення всеохопної системи захисту дитинства – від реінкарнації дитячих та юнацьких гуртків та туристично-спортивних секцій до психологічної підтримки та соціальної мотивації підлітків. Цим займаються поодинокі ентузіасти за власний кошт. Вони за рейтингом не женуться. До спекулятивних тем належить "у зубах нав'язла" депутатська недоторканість, заборона "пропаганди одностатевого злягання", боротьба з корупцією. Останню, як і дитячий алкоголізм, неможливо подолати адміністративними засобами – лише соціо-культурними та й то у новій державі, після системної та багатоетапної праці. Спекуляція темою цензури та "чесним фільтруванням ради" є виразним прикладом спекулятивного пшику – балаканини і ґвалту було багато, а цензури стало лише більше, та і склад майбутнього парламенту за етико-фаховою ознакою буде найгіршим за усі попередні. Політики, які лишень у політику зібралися, змушені шукати модерні спекулятивні теми, бо із заяложених рейтингу – катма. От, наприклад, "не сіло не впало" заходилися спекулянти-неофіти у Києві боротися з малими архітектурними формами – ятками та кіосками, які справді захарастили Київ по самі, ... ну, ці... самі. Не складно, використавши справедливе побутове роздратування киян, прийти на мітинг під Київраду з вимогами ті ятки демонтувати. На цьому можна "засвітитися" та почати "розкручуватися". Байдуже, що така вимога, направду, демонструє відсутність в її ініціаторів, як соціального досвіду так і соціального сумління – совісті, словом. Ятки і кіоски дають роботу тисячам людей та унеможливлюють цінові змови великих торгівельних мереж. Безумовно вони, водночас, спотворюють естетичний вигляд міста, є джерелом антисанітарії, стимулюють алкоголізм та паління, перш за все у дітей. З ними таки слід щось робити, як і загалом з містом, з країною, з континентом... Що? З точки зору відповідального суб'єкта муніципальної політики – таке: - інвентаризація та створення бази даних МАФів, включно з їхніми фото; - на основі бази визначення найбільш недоречних – тих, які створюють незручності пішоходам, становлять санітарну і пожежну небезпеку, встановлені у зелених зонах - визначення першорядного переліку таких об'єктів для перенесення та демонтажу; - вивчення нормативної бази – угод та дозволів на їхнє встановлення; - розірвання угод, скасування дозволів та демонтаж або перенесення недоречних МАФів. Зрозуміло, що така робота є компетенцією влади. Вона компетентна її виконати? Може політичні партії та пошукачі спекулятивних рейтингів? Відповідь є зрозумілою. Та не усе так песимістично, направду. Коли громадяни самотужки борюкаються з неправильним паркуванням автомобілів, ліплячи на них наліпки з вимогою до водіїв паркуватися правильно, вони виконують функції влади, якій вони ж за, незроблену нею роботу, гроші платять. Теж із незаконною забудовою та порятунком зелених зон і стадіонів, притулками для бездоглядних тварин, дитячим дозвіллям. Процес самопокладання суспільством відповідальності за країну на себе ж потроху йде. Лишень не зрозуміло: чи суспільство встигне його завершити до остаточної деградації влади щоб тоді підхопити країну, чи остання провалиться у чорну дірку безвладдя? А спекулянти нехай собі спекулюють. Зрештою багато революцій починалися саме спекулянтами. От, хоч би й на комуністів поглянути. Хух! Мабуть таких довгих дописів люди не читають! http://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/4fbcfcf9c263f/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/mykhelson/4fbcfca473499/ ukrpravda@gmail.com (Олександр Михельсон) Wed, 23 May 2012 18:05:08 +0300 Думка про "захисників російської мови" як колективного Гебельса – очевидна, і я не запозичував її з нещодавніх матеріалів УП. Це раз. А ось два. Говорячи про "протест на захист" (химерна конструкція, авжеж?), ми вже ставимо себе в позицію тих, котрі захищаються. Я б іще й стисліше сказав: у позицію. Хоча насправді "україномовні" захищають тільки двомовний статус-кво. Тоді як різні там Колесніченки так само "борються за права російськомовних", як Гебельс "боровся за права" судетських німців у Чехії та сілезьких німців у Польщі. Гебельс, як відомо, не ставив за мету, аби німці знали німецьку. Він відверто проголошував вимогу, щоб вони не знали польської та/або чеської. Нікого не нагадує, ні? При цьому Гебельс також наголошував, що от у Німеччині, бач, подібного на польське чи чеське "пригноблення нацменшин" нема і близько. Як ми знаємо, завдяки гебельсівській пропаганді та таланту німецьких генералів, "права" німців у Польщі та Чехії дійсно були "захищені". Ми також знаємо, за чий рахунок. Знаємо, на який час. І знаємо, як жорстоко поплатились за це 1945 року ті самі сілезькі та судетські німці. Та й сам Гебельс, коли на те пішло. Але це й підводить до печального, як сказав би Жадан, висновку: наразі протести нічого не дадуть. Якщо "подагричний король арканарський" ((с) бр. Стругацькі) у своєму Межигір'ї вирішить, що закон треба приймати, аби вибити карти з рук Москви (котра риє під нього Медведчуком і не тільки), то так і буде. А не вирішить – не буде. Згадайте Харківську зраду, врешті-решт. У парламенті нинішнього скликання замало людей, здатних завадити такому рішенню. Не "замало патріотів". Не "замало українців". Я б сказав так – просто замало грамотних. У класичному сенсі слова. А до того ж, декотрі аж надто грамотні розуміють ситуацію так: прийняття антиукраїнського законодавства дає нескінченні можливості для "проукраїнської" боротьби... То ж навіщо насправді йому протидіяти? Відтак, хлопці й дівчата, якщо закон дійсно приймуть, наше майбутнє реально залишиться тільки в наших руках. В принципі, це не так страшно. Не вперше. Треба тільки ніколи більше не забувати, що за нами немає нікого, крім нас. http://blogs.pravda.com.ua/authors/mykhelson/4fbcfca473499/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kyrylenko/4fbcf36c4c785/ ukrpravda@gmail.com (В'ячеслав Кириленко) Wed, 23 May 2012 17:25:48 +0300       Щойно комітет з питань культури і духовності ухвалив рішення про відхилення проекту закону "Про засади державної мовної політики" від Партії регіонів. Але владу найменше цікавить думка профільного комітету та визнаних у світі науковців, які сьогодні на засіданні укотре оприлюднили свої негативні висновки щодо цього проекту. Владу цікавить збурення, війна у головах та протистояння.      Заперечите? А навіщо тоді вони протягують закон, який від української мови лишає тільки її назву? В освіті, на телебаченні та радіо, у кінотеатрах, в рекламі її незабаром просто не буде взагалі. Не вірите? Прочитайте проект закону. І обов'язково сьогодні, бо завтра уперше за 20 років Незалежності він має усі шанси стати законом. А такий закон це – валуєвщина, столипінщина і сталінщина у одній упаковці.      Що робити? Не мовчати і не сидіти дома. Вони ставлять закон на завтра після 16 години. Але насправді можуть почати голосувати коли завгодно. ЯКЩО ВІД УТОМИ, ЗНЕВІРИ ЧИ ВІДСУТНОСТІ ЧАСУ ЗАВТРА НІХТО НЕ ПРИЙДЕ ДО РАДИ НА ЗАХИСТ МОВИ, ВЛАДА ВІДЧУЄ СЕБЕ ПОВНІСТЮ БЕЗКАРНОЮ. А після втрати мови втрата Незалежності лише питання часу. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kyrylenko/4fbcf36c4c785/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4fbcefe40201b/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Лещенко) Wed, 23 May 2012 17:10:44 +0300 Не секрет, что свобода слова основных политических сил строго регламентируется штабами. Люди, которых мы видим вечером в студии – это решение не редакции и не ведущих, а закулисных кукловодов на Липской, Туровской и других улицах. Подтверждение этому удалось найти только сейчас, в руках одного из депутатов, читающего письмо Савика Шустера руководителю фракции Партии регионов Александру Ефремову. По моей информации, такое же предложение было направлено и фракции "БЮТ-Батькивщина". Итак, перед вами регионалы, которых, по мнению партийной верхушки, не стыдно показать людям. Им предписано быть в студии 30 мая в 14 часов на записи программы Шустера. Вспомните, именно эти лица – иногда даже симпатичные – вы чаще всего видите на экранах. Слушая их речи, кто-то может поверить сказанному. Проблема же в том, что эти депутаты за редким исключением не имеют никакого отношения к принятию решений. Их функция – вызвать у вас доверие, а взамен получить ваши голоса. Распоряжаться которыми будут совсем другие люди. http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4fbcefe40201b/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/parubiy/4fbcec9edef44/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Парубій) Wed, 23 May 2012 16:56:46 +0300 Завтра, 24 травня, о 13.00 біля стін Верховної Ради України відбудеться громадська акція на захист української мови. Саме завтра парламентська більшість збирається проштовхнути українофобський законопроект Колесніченка-Ківалова "Про засади державної мовної політики", який має на меті знищення української мови. Закликаю усіх прийти на мітинг! Публікую на своєму блозі відкрите звернення громадських організацій з приводу законопроекту Колесніченка-Ківалова. Головними жертвами закону Колесніченка-Ківалова можуть стати Литвин, Гриневецький, Рибаков та мажоритарники Під час планування спрямованої проти антиукраїнського законопроекту "Про засади державної мовної політики" акції протесту 24 травня були обговорені подальші дії загальноукраїнської кампанії, яка має на меті цілеспрямовану роботу по зниженню рейтингу політичних сил та окремих політиків, і в якій лише за кілька днів вже висловили бажання взяти участь понад 15 організацій, більшість з яких до цього часу була скептично налаштована як щодо влади, так і щодо опозиції. Окрім планів на найближче майбутнє – обіцяних під час вручення "листів щастя про мову" поїздок до округів, де мають намір балотуватися Колесніченко, Ківалов, Єфремов та Литвин – було прийняте стратегічне рішення зосередити першочергову увагу, окрім Партії регіонів, також на найбільш впливових постатях тих фракцій та партій, які віддадуть свої голоси за розкольницький законопроект й балотуватимуться за мажоритарними округами. Це стосується як членів Партії регіонів, які висуватимуться у західній та центральній Україні, так і членів Народної партії, групи "Реформи заради добробуту", позафракційних депутатів та тих представників БЮТ і НУНС, які проголосують за дітище Колесніченка-Ківалова. Серед прізвищ можливих першочергових "жертв" кампанії, яка вестиметься в основному не в площині мови (на сході та півдні її взагалі проводитимуть тією мовою, якою говорять мешканці округу), а через донесення виборцям негативної ролі цих партій та кандидатів при вирішенні соціальних та економічних проблем, які непокоять мешканців будь-якої області України значно більше, ніж мови, окрім деяких регіоналів, називалися також прізвища голови Верховної Ради Володимира Литвина, голови фракції Народної партії Ігоря Шарова, одного з авторів відкликаного після протестів громадськості законопроекту "Про мови в Україні" Сергія Гриневецького, голови депутатської групи "Реформи заради майбутнього" Ігоря Рибакова та цілої низки "ризикованих" з точки зору позиції щодо мовного питання позафракційних депутатів – Наталії Королевської, Сергія Буряка, Богдана Губського, Сергія Осики, Валерія Писаренка, Руслана Богдана та інших. Учасниками кампанії вже зібрані кошти на першу, пробну, поїздку, яка відбудеться наступного тижня (поки що вона запланована до Новоград-Волинського, де балотуватиметься Володимир Литвин). В подальшому планується іще низка поїздок, окрім вже обіцяних, а також формування осередків кампанії на місцях по всій Україні та співпраця (в т.ч. ресурсна) з опонентами тих, хто віддасть свої голоси за антиукраїнський законопроект. Кампанія вестиметься все літо і всю осінь до самих виборів, а після виборів переросте в антипрезидентську кампанію, яка триватиме до 2015 року, якщо закон буде прийнятий Верховною Радою та підписаний Віктором Януковичем. Також плануються звернення до європейських політиків та урядів, оскільки законопроект "Про засади державної мовної політики" загрожує порушити стабільність у державі, що поставить хрест на євроінтеграційних перспективах України (не виключено, що саме таку мету й переслідують лобісти законопроекту з огляду на їх ідеологічні погляди та приналежність до проросійських українофобських організацій). Джерело: http://maidan.org.ua/2012/05/holovnymy-zhertvamy-zakonu-kolesnichenka-kivalova-mozhut-staty-lytvyn-hrynevetskyj-rybakov-ta-mazhorytarnyky/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/parubiy/4fbcec9edef44/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kozhara/4fbce84c530fd/ ukrpravda@gmail.com (Леонід Кожара) Wed, 23 May 2012 16:38:20 +0300 На початку року, якщо ви кудись летіли Турецькими авіалініями, у звичайному рекламному журналі, який можна погортати у польоті, ви могли побачити цікаву рекламу. Поруч із відомими туристичними маршрутами Сходу та Заходу читачам пропонувалося здійснити подорож – куда б ви думали? – у Сомалі. У нарисі розповідалося про мечеті та історичні місця центру Могадішо, пропонувалися зручні рейси до сомалійської столиці через Стамбул. Ця стаття наочно ілюструє причини того, чому динаміка світового розвитку стрімко зсувається на схід. Сомалі, як, втім, і половини африканських країн, не існує для європейського туриста. Турки ж активно торгують із Могадішо, допомагають цій країні фінансово та гуманітарно. Одночасно китайські робочі прокладають залізниці та нафтопроводи в африканських джунглях, де європеєць погодиться працювати хіба за надвелику грошову компенсацію та об"ємний пакет соціальних пільг. Держава, що кілька століть була потужною імперією, ніколи не погодиться на роль третєсортної країни. У цьому мав змогу переконатися, відвідавши у травні Стамбульский світовий політичний форум, що у робочому графіку вмістився у короткий проміжок часу між поїздками до Брюсселя та Парижа. Стамбульський форум збирається щорічно з 1987 року. Проти саме зараз він доріс до рівня, на якому може сміливо кидати виклик Давосу. До речі, і це підкреслюють європейці, інтерес до Давоського форуму стрімко падає з кожним роком. Стамбульський форум збирає країни, що динамічно розвиваються, країни, які або визначатимуть економічний розвиток світу у 21 столітті (Китай, Індія, Бразилія, Туреччина), або становлять пріоритетну сферу впливу для цих держав (країни арабського світу та Африки). Традиційно потужним було представництво на форумі США. А ось Європи у Стамбулі маже не було. Виступали представники європейського науково-дослідного світу, журналісти, експерти. У той же час ми з єврокомісаром Штефаном Фюле були чи не єдиними присутніми європейськими політиками. Така ситуація, як на мене, підтверджує тезу, яку багато разів чув від партнерів – європейських соціал-демократів: Європа втратила для себе Туреччину, коли відмовила їй у перспективі членства в ЄС, і це стало найбільшою зовнішньополітичною помилкою правих європейських урядів. Зате на Стамбульському форумі можна було побачити та почути лідерів країн, думкою яких рідко цікавляться на аналогічних західних форумах. Ми спілкувалися з лідером Лівії Мустафою Абдул-Джалілем, президентами та міністрами закордонних справ численних африканських та близькосхідних країн, а також – із героями майдану Тахрір у Каїрі. У кожної з цих країн є власна точка зору на події в світі, але ці погляди чим далі, тим менше збігаються із усталеними стереотипами Західного світу. Туреччина дає цим країнам можливість бути почутими, продемонструвати свою міжнародну значущість. Це і є "soft power" у класичному сенсі слова, якою турки навчилися віртуозно користуватися. Мені довелося виступати із доповіддю у секції, присвяченій Китаю та його геополітичному зростанню. Це запрошення свідчить, у тому числі й про те, наскільки пильно турецька сторона слідкує за розвитком як українсько-китайських відносин взагалі, так і за міжпартійними зв"язками між Партією регіонів та Комуністичною партією Китаю. Дійсно, ці зв"язки помітно пожвавилися із підписанням Угоди про співробітництво між двома партіями: вже ледь не щомісяця ПР та КПК обмінюються делегаціями високого рівня. Сьогодні ми знаємо Китай краще ніж будь-коли, добре знаємо його як внутрішні, так і зовнішні пріоритети. І розуміємо, що Китай не просто хоче мати більший вплив у світі, чого бажають, в принципі, всі країни. Китай як держава, що існує понад 2500 років, має власну систему цінностей – політичних, суспільних, релігійних. Китай не сприймає "маніхейський" чорно-білий поділ світу, який був особливо притаманний адміністрації Буша, не сприймає втручання у внутрішні справи інших під будь-якими приводами. І як би не ставився до цих принципів західний світ, зростаючий глобальний вплив Китая змусить Захід, принаймні, до певної міри, рахуватися з цими принципами. Україна також ніколи не була прихильницею догматизму у зовнішній політиці. Україна, завжди відкрита до діалогу цивілізацій, може у багатьох речах бути справжнім міжнародним партнером і Китаю, і Туреччини, і інших держав, на які ще позавчора дивилися звисока, але які завтра та післязавтра будуть визначати розвиток світу. І Стамбульський форум це переконливо довів. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kozhara/4fbce84c530fd/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/sobolev/4fbcdf604c78e/ ukrpravda@gmail.com (Єгор Соболєв) Wed, 23 May 2012 16:00:16 +0300 Як обіцяли, зробили підбірку рішень Київради по землі, які вона готується завтра ухвалити. Для зручності – по районах. Що з цим можна зробити? Подивіться свій район. Якщо побачите, що поруч з Вами є будь-яка земельна операція – там може вирости багатоповерхівка. Далі варіантів два. Ви закриваєте браузер, матюкаєте владу і нічого не робите. Багатоповерхівка буде. Або Ви кажете собі – я цього не допущу. Повідомляете сусідів, яких знаєте. Розклеюєте оголошення на дошках у під'їздів для тих, кого не знаєте. Збираєтеся з іншими небайдужими киянами, яких це зачепило. Починаєте тиснути на депутатів та КМДА, від яких залежить ці рішення. Ми з задоволенням розскажемо більше, як це робити. Познайомимо і познайомимося з іншими киянами, що живуть по сусідства. З'єднаємо вимоги і будемо говорити з владою мародерів єдиною мовою, яку вона розуміє – мовою вулиці. Приходьте прямо завтра, з 09:00. Багато друзів розпитують мене – "Навіщо збиратися? Нічого ж не сталося". Так для цього і треба приходити, щоб нічого не ставалося! Коли ми виходимо на вулицю ПІСЛЯ руйнування Андріївського, підкопу під Гостинним двором, забудови скверів, парків та лісів, десятків інших бід зі смертю Ігоря Індила включно, вже пізно, друзі. Треба брати владу за горло, коли вона лише готується до чергового злочину. http://blogs.pravda.com.ua/authors/sobolev/4fbcdf604c78e/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4fbcdefbabed6/ ukrpravda@gmail.com (Олег Медведєв) Wed, 23 May 2012 15:58:35 +0300 "Невиконання обіцянок – запорука щасливого ректорства, або яка ціна ректорського патріотизму "Українці – народ міцного внутрішнього стрижня, стійкої ментальності, твердого національного характеру" (В. П. Андрушенко "Організоване суспільство", 2006). Саме таким українцем, стійким ментально і твердим національно, звикли бачити свого ректора студенти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Віктор Петрович Андрущенко – справжній українець, бездоганно володіє мовою, на вітання студентів "Слава Україні!" не роздумуючи відповідає "Героям слава!", полюбляє розповідати історію про те, як через власні патріотичні переконання в молодості, будучи студентом, ледь не вилетів з університету з ідеологічних причин. Та чи є Віктор Петрович патріотом насправді? Ще 17 жовтня минулого року інформацію про те, що НПУ імені М. П. Драгоманова підтримав законопроект "Про засади державної мовної політики", виклав у своєму блозі депутат Вадим Колесніченко. Цей закон, який фактично остаточно знищить українську мову на половині території України, зробивши її де-факто другою державною, був розкритикований як українськими, так і закордонними експертами й організаціями. Верховний комісар ОБСЄ, Венеціанська комісія Ради Європи, Національна Академія наук України й навіть міністри уряду Януковича виступають категорично проти прийняття такого закону. Звісно ж підтримка цього українофобського законопроекту рідною альма-матер викликала не просто занепокоєння, а обурення з боку патріотично налаштованих студентів і викладачів університету. За короткий термін було зібрано понад 1000 підписів з вимогою до ректора відкликати суперечливе рішення. Крім того, внаслідок проведеного студентами розслідування було виявлено, що ректор взагалі на момент підписання поданого від його імені документу перебував у відпустці за кордоном, а його підпис під документом – підробка. Студентів університету також підтримала українська інтелігенція, яка закликала ректора не ганьбитися підтримкою антиукраїнського законопроекту що було особливо важливо на фоні тогочасного присвоєння видатній поетесі Ліні Костенко звання почесного професора університету на зустрічі зі студентами і співробітниками НПУ. Зрозуміло, що ігнорувати все це Віктор Петрович не зміг і на черговій зустрічі зі студентами пообіцяв в максимально короткий термін розв'язати суперечливе питання і зробити так, щоб ім'я університету припинили використовувати в своїх цілях політики-лицеміри. Та пройшло вже півроку, а жодного прогресу у цій справі не спостерігається. Видається, що невиконання своєї обіцянки аніскільки не тривожить Віктора Петровича. Більш того, 14 травня на погоджувальній раді парламенту голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов виступив за розгляд законопроекту "Про засади державної мовної політики" у найкоротший термін. Вадим Колесніченко за відсутності офіційного спростування продовжує брехливо включати НПУ імені М. П. Драгоманова в перелік університетів, що підтримали його законодавчу ініціативу, а патріоти з усієї країни терміново активізуються до боротьби за свою мову і за свою державу, бо за оцінками експертів згаданий законопроект викличе гострий конфлікт на мовному ґрунті з непередбачуваними наслідками, які можуть призвести аж до розколу України. На жаль, до цих патріотів не належить ректор Андрущенко Віктор Петрович, для якого, схоже, гарні стосунки з владою важливіші, ніж українська мова. Тепле місце, шанована посада і спокійне життя – ось ціна ректорського патріотизму. Закінчити статтю хочеться знову ж таки словами з праці Віктора Петровича: "Серцевину національних інтересів складає мовна проблема. Для України і українців вона має особливий сенс, оскільки впродовж століть не лише не вирішувалась як того вимагає ідея буття національного, але й провокувалася шовіністичною політикою центру, спрямованою на знищення мови, а разом із нею – пригнічення й знищення нації як її творця, носія, хранителя". Вікторе Петровичу, Ви наразі приєдналися до тих, хто провадить "шовіністичну політику, спрямовану на знищення мови". Немає в Україні мовної проблеми, є проблема людей, які здатні поступатися національними інтересам на користь інтересів власних. http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4fbcdefbabed6/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4fbcce57705bc/ ukrpravda@gmail.com (Борис Кушнірук) Wed, 23 May 2012 14:47:35 +0300 Розміщую в себе в блозі звернення активістів, які борються за заборону куріння в громадських закладах харчування, барах, нічних клубах. Зі свого боку закликаю всіх підтримати цю акцію! "Шановні друзі, колеги, партнери! Історичний момент наближається: у четвер, 24 травня, Верховна Рада голосуватиме за законопроект N9474 у другому читанні! Приміщення кафе, барів та ресторанів мають шанси стати 100% вільними від куріння! Ніяких неефективних розподілів на зали для курців та некурців! Дуже просимо Вас долучитися до акції та стати частиною історичних змін в сфері захисту прав на безпечне повітря в громадських місцях та безпечні умови праці для сотні тисяч працівників! Приходьте самі та запрошуйте друзів! Будуть цікаві люди та гарний настрій! 24 травня о 10:30 зі сторони Маріїнського парку на майданчику перед Верховною Радою. Пікетування супроводжуватиметься акцією "Чемпіонат з кидання попільничок у смітник історії", серед ініціаторів якої і Київська асоціація офіціантів. Офіціанти та громадські активісти у такий спосіб закликатимуть депутатів прийняти у другому читанні історичний законопроект N9474, розгляд якого заплановано у другому читанні на 24 травня. Законопроект має на меті звільнити приміщення закладів громадського харчування – кафе, бари, ресторани – від куріння та захистити професію офіціанта від дискримінації. В змаганнях візьмуть офіціанти, бармени, депутати, журналісти. Учасники кидатимуть попільнички в кошик, на якому буде напис "Смітник історії". Законопроект стосується кожного із нас, адже в сучасних умовах нас періодично обкурюють в тих самих кафе, барах та ресторанах: 65% українцями є пасивними курцями. Нагадаємо також, що за даними Київського міжнародного інституту соціології 84% населення України підтримують цю законодавчу ініціативу. З повагою, Команда ГО "Життя" та Коаліції "За вільну від тютюнового диму Україну" Координатори акції: Андрій Скіпальський 0503123974 Ганна Гопко 0676721120 Світлана Сидорова 0503568420" http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4fbcce57705bc/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4fbcc74fabaf5/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Окара) Wed, 23 May 2012 14:17:35 +0300 Одним из НАРОДНЫХ авторов этого блога является Андрей Арнаутов – человек далекий от Киева и околополитических киевских кругов, но искренне болеющий за будущее Украины. В его взгляде на украинскую реальность здравый народный прагматизм соединяется с искренним желанием придумать элексир от всех социальных болезней сразу. Сегодня – речь о диспропорции развития различных регионов Украины. АВТОР: Андрей Арнаутов. Отличительной чертой современной Украины является искусственность всего и вся. К любому понятию можно смело добавлять сленговое словечко "типа". "Типа" оппозиция борется с "типа" властью, "типа" милиция борется с "типа" преступниками, "типа" коммунисты борются с "типа" националистами – и так везде. Хочу остановиться на борьбе "типа" защитников Киева с "типа" олигархами-застройщиками. Почему я называю защитников Киева "типа"? Журналисты точно знают, что остановить застройку публикациями нельзя, но продолжают зарабатывать на этом деньги. Организаторы акций протеста (в том числе и насильственного) знают, что максимум, что они могут сделать, – это задержать стройку на пару недель, но продолжают зарабатывать на "внедрении тревожности". С другой стороны, уверен, что "типа" олигархам самим страшно смотреть на то, что они делают с Киевом. И никто не связывает проблемы Киева с проблемами умирающих городов и сел. А связывают их деньги. Киев уродуется избытком денег, большая часть остальной Украины умирает от недостатка денег. Для решения этих вопросов необходимо: 1. Изменение налоговой политики. Сделать так, чтобы налоги платились там, где произведен товар и там, где его купил конечный потребитель, а не там, где зарегистрирована фирма-производитель или фирма-перекупщик. 2. Устранение перекосов в социальной политике. Человек, владеющий собственностью на сотню тысяч долларов и больше (квартира в Киеве), не должен иметь социальных льгот (дотаций на коммунальные услуги, на продукты питания, образование и медицину). Если нет денег на содержание дорогой недвижимости – ее надо продавать, а взамен – покупать (в десятки раз дешевле!) квартиру в Енакиево или дом в экологически чистом районе Полтавщины. Тогда будет меньше откровенных маразматиков, которые одновременно голосуют за "Черновецкого + гречку" и при этом требуют, чтобы им оставили парк для прогулок. 3. Упорядочить трудоустройство в Киеве. Хочешь работать – имей киевскую регистрацию. Арендуешь квартиру – зарегистрируй договор аренды и заплати налоги. 4. Перенести все правительственные учреждения в новый район Киева, построенный в 30-километровой Чернобыльской зоне. Плюсов масса: вред от остатков радиации гораздо меньше, чем от киевской загазованности. Земля дармовая. Можно создать компактный и уютный экологический комплекс. Ну и конечно Киев проголосует за тех, кто освободит ее от правительственных кортежей. АВТОР: Андрей Арнаутов. http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4fbcc74fabaf5/