http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua/authors/tkach/4f3547905baf9/ ukrpravda@gmail.com (Михайло Ткач) Fri, 10 Feb 2012 18:36:32 +0200 Центральний залізничний вокзал міста Києва. Ось так купують квитки прості смертні. Окрему касу на вокзалі мають депутати Верховної Ради. Навіщо, якщо нею ніхто не користується? Тобто для 450-ти депутатів – передбачено окрему касу, в той час як сорок мільйонів українців, чи скільки нас там залишилось, пакуються у тридцять віконець. http://blogs.pravda.com.ua/authors/tkach/4f3547905baf9/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4f3539a344875/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Окара) Fri, 10 Feb 2012 17:37:07 +0200 Кабаре ''Весёлый ПесецЪ'' продолжает иследование метафизики украинской власти: А Толибджон Курбанханов из Таджикистана исследует метафизику власти российской – в отличие от множества своих соотечественников, исследующих химический состав снега, льда, мусора и осенних листьев в московских дворах... P.S. Как по мне, вот тот, который на балалайке у храма Христа Спасителя, просто замечателен! А вот этот, который ниже, – ну просто Паганини! http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4f3539a344875/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/nayem/4f3533c0bed81/ ukrpravda@gmail.com (Мустафа Найем) Fri, 10 Feb 2012 17:12:00 +0200 Юрій Луценко: ...Ми не ходимо підкуповувати депутатів від меншості. Ми не ходимо примушувати їх вчиняти проти своїх... Савік Шустер: А кто ходит покупать депутатов? Юрій Луценко: Сьогодні, очевидно, вся країна була свідком відеосюжетів, які продемонстрували мужні – я підкреслюю "політично мужні" – депутати БЮТу, які показали, як їх купували за десять мільйонів доларів і хто це робив... Йосип Вінський: Я думаю, що в любій державі іншій така публічна заява політиків, депутатів вищого виконавчого органу мала би мала реакцію з боку Генеральної прокуратури миттєву... Савік Шустер: Секунду. А есть какие-нибудь доказательства? Йосип Вінський: Живі люди. Є свідки цього процесу. І є відповідні докази... Савік Шустер: Сейчас. Подождите. Я так смотрю, что 30 процентов людей не знают, о чём мы говорим (коментуючи графік). Юрій Луценко: Мова йде про те, що сьогодні вісім депутатів від БЮТ показали аудіо- і відеозаписи про те, як люди, яких вони називають близькими до партії Регіонів... Савік Шустер: А есть эти аудио- и видеозаписи? Есть они у кого-нибудь? Йосип Вінський: Є. Савік Шустер: Хорошо. Всё. Тогда есть... Я только хочу сказать, что мы всё скажем. Да. Мы это покажем. Володимир Литвин: Ні. На ICTV вже показували сьогодні. Савік Шустер: Уже показывали? Но подождите. Ну и что? Но есть зрители, которые смотрят там, есть зрители, которые смотрят здесь. Здесь – немножко больше. Йосип Вінський: Хай подивляться люди. Як здійснюється українська політика. Савік Шустер: Да. Давайте. Я отдаю продюсерам. Пусть смонтируют. Пожалуйста... ... (ПОСЛЕ РЕКЛАМНОЙ ПАУЗЫ) Савік Шустер: "Свобода" в прямом эфире. В прошлом эпизоде мы обсуждали видеоматериал Блока Юлии Тимошенко, который был представлен вниманию общественности сегодня. В этом материале человек, который представился помощником вице-премьера Андрей Клюева – он представился таковым, – предлагает деньги представителю Блока Юлии Тимошенко, которого мы не видим. Это реально очень громкая коррупционная история. _________________________________________ Это не сказка. Это быль. Фрагмент стенограммы эфира "Свобода Савика Шустера" на телеканале "Интер" от 30 ноября 2007 года. Я отчетливо помню тот день, потому что сам приложил немало усилий, чтобы видеофрагменты подкупа депутатов оказались в нашей редакции. Я это делал не по собстсвенной инициативе, у меня было такое редакционное задание. Тогда в подкупе обвиняли Михаила Бродского, Владимира Сивковича и некоего Тихонова – помощника Андрея Клюева. И Задирко, и Бродский были приглашены на эфир. Все же, это был скандал. Хотя, напомню, на той самой неделе решался вопрос премьерства Юлии Тимошенко и распада еле шатающейся коалиции. Тем не менее, редакция и Савик Шустер сочли правильным уделить этому скандалу почти половину эфира. Прошло меньше пяти лет. Принципы журналистики не изменились. Однако темы сегодняшних эфиров у Савика Шустера и у Евгения Киселева выглядят несколько иначе: "сырная война" с Россией, акции протеста в Москве и реформа системы образования. Главные гости: Владимир Литвин и Дмитрий Табачник. И ни слова о самом большом скандале недели – записях разговоров Романа Забзалюка с Игорем Рыбаковым. Ни один из них на эфир приглашен не был. Нет там ни Тараса Черновола, ни Геннадия Задирко, которые косвенно причастны к скандалу. Насколько я понимаю, теперь и Шустер LIVE – по примеру "Большой политики" стал передачей "авторской". И мне искренне интересно, как это объяснят мои коллеги г-н Шустер и г-н Киселев. Какими журналистскими принципами объясняется отсутствие в эфире героев самого громкого конфликта и скандала недели? И почему эта тема не вошла в сценарный план главных политических эфиров? Очевидно, замолчать полностью не удастся – не дадут гости. Но сценарный план эфиров и гости говорят о том, что сами ведущие эту тему проигнорировали. В то же время, уверен: сегодня вечером и Савик Шустер, и Евгений Киселев будут красиво и аргументированно рассказывать о ситуации в России. О тех лучезарных изменениях и надеждах, которые охватили российское общество и СМИ. Между тем, каждая минута замалчивания в этих двух эфирах станут лишь грустным отпечатком украинских реалий, которые все больше и больше становятся похожими на страну, из которой бежали господа Шустер и Киселев. И самое главное. Вопрос к главе Администрации президента Сергею Левочкину, к Дарке Чепак с ее межведомственной комиссией, к Анне Герман с целым гуманитарным советом: скажите, у нас действительно в стране есть свобода слова и не замалчиваются важные политические темы? P.S. Хотя, конечно, я могу ошибаться. И на самом деле сказка-быль из прошлого станет дежавю: в эфире таки прозвучат слова Рыбакова о том, как он согласовывает подкуп оппозиционеров с Сергеем Левочкиным и Папой. А Романа Забзалюка таки впустят в студию и заставят ответить, чем же он болел, на какие операции просил денег и почему не хочет вернуть государству полученную взятку. http://blogs.pravda.com.ua/authors/nayem/4f3533c0bed81/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4f353225997c7/ ukrpravda@gmail.com (Борис Кушнірук) Fri, 10 Feb 2012 17:05:09 +0200 Сьогодні побачив третій випуск творчого проекту "Павлік Морозов". Дивимось разом, але дітей, бажано, до перегляду не допускати.:-) http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4f353225997c7/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/femen/4f352040490e9/ ukrpravda@gmail.com (Олександра Шевченко) Fri, 10 Feb 2012 15:48:48 +0200 Фото з зображенням нашої активістки Інни Шевченко отримало другу премію в міжнародному журналістському фотоконкурсі World Press Photo-2012. Фото французького фотографа Guillaume Herbaut була обрана з більш ніж ста тисяч зображень, поданих на ювілейный 55-й фотоконкурс. Автор назвав свою работу "Нові амазонки". Переможниця Інші фото з цієї серії Скуштували, куме, х.ю? http://blogs.pravda.com.ua/authors/femen/4f352040490e9/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/hetmanchuk/4f35199b7b2a0/ ukrpravda@gmail.com (Альона Гетьманчук) Fri, 10 Feb 2012 15:20:27 +0200 Урочисто, трохи навіть пафосно, Костянтин Грищенко сьогодні звітував про зовнішню політику України в 2011 році та розповідав про її пріоритети на 2012 рік. Перед студентами Інституту міжнародних відносин, а заодно перед послами, профільними експертами і журналістами. Ті, хто звикли бачити Костянтина Івановича в міру агресивним і в міру зверхнім, сьогодні явно були розчаровані: міністр виглядав надміру спокійним, чи-то втомленим чи-то трохи збайдужілим. А коли він наприкінці свого спічу взагалі почав розповідати про те, як завів собі iPad, налаштував Skype, щоб спілкуватись з послами (не всі посли були щасливі), почав користуватись Twitter-ом, не розуміючи спочатку йогопереваг, або ж як у років 12 вирішив стати дипломатом, спостерігаючи за своїм батьком – співробітником МЗС УРСР і як у приблизно такому ж віці його донька вирішила не стати дипломатом (хоча зараз працює радником з міжнародних питань міністра Бойка) – його, чесно кажучи, взагалі стало чомусь шкода. Враження про "якогось не такого" Грищенка склалось не лише у мене, але й у кількох послів та їх замів, котрі відразу після презентації накинулись до мене з питаннями, що чути в експертних колах про звільнення міністра. Посол однієї європейської країни взагалі запитав: "Чи правда, що готують Єлісєєва?", і не дочекавшись моєї відповіді продовжив: "Ну що ж, логічно – супер енергійний, професійний, знає всіх і вся в Брюсселі". Інші запитували, що сталось з кандидатурою начебто улюбленця Льовочкіна Руслана Демченка, якого в дипломатичних кулуарах у грудні вже майже інагурували на міністерський пост. Лише іноземні дипломати тоді, пригадується, знизували плечима: мовляв, а хто, взагалі-то такий цей містер Демченко? Але, якщо вже відверто, замінять Грищенка чи ні, але на фоні Соломатіна міністра оборони Костянтин Іванович виглядає навіть дуже професійно та по-європейськи. Що стосується презентації, озвученої міністром, то варто привітати Департамент політики і безпеки МЗС за те, що змогли не лише якимось чином все структурувати й оформити у вигляді слайдів, а ще й умудрились витиснути максимум плюсів від серйозно інфікованої внутрішньополітичними справами зовнішньої політики України. Плюсів, починаючи з завершення майже п'ятирічних переговорів з ЄС щодо Угоди про асоціацію та досягнення рекордного товарообігу з Росією в $50 млрд., до скасування візового режиму з Боснією та Герцеговиною, Аргентиною Ізраїлем та Бразилією (це для тих, як сказав міністр, хто полюбляє "ізраїльські святині", бразильський маскарад та аргентинські стейки), до евакуації українським крейсером "Костянтин Ольшанский" жертв військової операції в Лівії та української різдвяної ялинки у Ватикані. Не буду зараз переповідати, що міністр сьогодні розповідав у своєму дипломатично відшліфованому виступі. Всі, хто захоче, ознайомляться з ним на сайті МЗС. Скажу краще, чого він не сказав. Не сказав міністр того, що насправді найкрасномовніший результат зовнішньої політики Януковича зводиться до того, що якщо ще рік тому найпопулярнішими словами в інформаційному просторі були "євроінтеграція" та "модернізація", то сьогодні такими словами є "санкції" та "ізоляція". Не сказав міністр про те, що якщо раніше показником ефективності візиту того чи іншого західного гостя до Києва вважався рівень його офіційних зустрічей в українській столиці, то з кінця минулого року – чи зможе він потрапити спочатку в СІЗО, потім в колонію до Тимошенко (єврокомісар Фюле, кажуть, дуже пишався, що став європейським "першопрохідцем" до камери Юлії Володимирівни). Не сказав міністр і про те, що в Європейському Союзі в України де-факто залишилось лише два "стратегічні партнери" – Польща і Литва, а в самій Україні, як зізнаються за чашкою кави деякі українські дипломати, на 46 мільйонів населення знайдеться не більше 50 людей, які професійно орієнтуються в питаннях євроінтеграції. Явно свідомо оминаючи словосполучення "стратегічні партнери" не сказав міністр і про те, що за визначенням Банкової тепер нашими стратегічними партнерами (крім, звісно, традиційних Росії, США, Польщі), числяться ще й Туреччина (дякуємо пану Ердогану за дружбу з Януковичем), Бразилія (дежавю з часами Кучми, який все марив запустити українську ракету з бразильського космодрому в Алкантарі і начебто Янукович готовий це втілити вже в наступному році), Китай, і Азербайджан (Грузія тепер відпочиває – про неї у виступі жодної згадки). Не сказав міністр і про те, що обіцяючи сьогодні демократичні парламентські вибори, в Євросоюзі і США все більше схиляються до думки, що вибори апріорі не можуть бути визнані демократичними, якщо в них не зможе взяти участь Тимошенко й інші "політв'язні". І не сказав про те, що які б амбітні плани не вимальовував МЗС з приводу головування України в ОБСЄ у 2013 році (місія дійсно важлива і відповідальна), Україну не сприйматимуть у цій ролі, якщо вона "завалить" власні вибори. Принаймні, саме цю позицію доводилось чути буквально днями від одного дуже високопоставленого дипломата з чи не найвпливовішої країни-члена ОБСЄ. (Далі буде) http://blogs.pravda.com.ua/authors/hetmanchuk/4f35199b7b2a0/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/4f34f77b58d14/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Костенко) Fri, 10 Feb 2012 12:54:51 +0200 щодо "монетизації" музейних цінностей http://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/4f34f77b58d14/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/turner/4f34f40eca7a3/ ukrpravda@gmail.com (Лі Тернер) Fri, 10 Feb 2012 12:40:14 +0200 Що має відбутись, щоб Україна почала отримувати користь від Угоди про асоціацію з ЄС та пов'язаної з нею Угоди про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (УГВЗВТ), завершення переговорів щодо яких було оголошено на саміті Україна-ЄС 19 грудня 2011 р.? Важливо зрозуміти, що Угода про асоціацію та УГВЗВТ не вступлять в силу без певних подальших кроків. Поки цього не станеться, ці угоди не зможуть виправдати своєї мети і створити передумови для довготермінових реформ та економічного зростання України. Деякі з цих кроків є технічні, інші – політичні. Якщо говорити про них по черзі, то: (і) парафування угоди. Це технічний процес, який не вимагає політичного рішення. Разом з юристами, перекладачі та інші експерти працюють над узгодженими текстами, щоб усунути невизначеність або різницю в значенні того, що було узгоджено; цей процес ймовірно триватиме кілька місяців. (ii) Наступна стадія - підписання угоди. Для того, щоб це сталося необхідне політичне рішення Ради ЄС, яка представляє всі країни-члени ЄС. Оскільки Рада ЄС прийматиме рішення про підписання цілого пакету угод (тобто Угоди про асоціацію, включно з УГВЗВТ), на жаргоні ЄС це звучатиме як підписання "змішаної угоди". Це означає, що рішення Рада має прийняти одностайно: кожна окремо взята країна має проголосувати "за". (iii) Після підписання Угоди про асоціацію, її мають ратифікувати 30 парламентів: 27 парламентів країн-членів ЄС, Парламент України, Європейський Парламент та Парламент Хорватії, яка незабаром набуде членства в ЄС. Технічні деталі того, як відбувається підписання та ратифікація, є важливі, оскільки ЄС та країни-члени висловили занепокоєння тим, що нещодавні судові процеси над лідерами опозиції в Україні виглядають політично мотивованими та вибірковими. Вони чітко та недвозначно заявили, а надто під час саміту Україна-ЄС 19 грудня 2011 р., що, якщо лідери опозиції, ув'язнені в результаті недосконалих судових процесів, не будуть звільнені та не отримають можливості брати участь у політичній діяльності, то малоймовірно, що Угоду про асоціацію буде підписано чи ратифіковано, як вказано вище (етапи (іi) та (ііi)). Механізми для підписання та ратифікації означають, що вимоги всіх урядів країн-членів мають бути задоволені до того, як можна буде підписувати Угоду про асоціацію, а також що вимоги всіх парламентів країн-членів, включно з Хорватією та Європейським Парламентом, мають бути задоволені перед тим, як її можна буде ратифікувати. Тому виглядає малоймовірним, що якийсь із цих етапів відбудеться, поки лідери опозиції залишаються ув'язненими і не зможуть займатись політикою в результаті недосконалих судових процесів. Таким чином, ці важливі угоди як найбільш важливий інструмент для здійснення європейської інтеграції України не почнуть діяти. PS: Як я помітив, у деяких кабінетах вважають, що навіть якщо неможливо буде підписати чи ратифікувати Угоду про асоціацію та УГВЗВТ, деякі елементи цих угод можна буде ввести в дію попередньо, на тимчасовій основі. На практиці це також виглядає малоймовірним. Я незабаром напишу про це в своєму наступному блозі. Photo © DR http://blogs.pravda.com.ua/authors/turner/4f34f40eca7a3/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4f34bc19b9f73/ ukrpravda@gmail.com (Олег Медведєв) Fri, 10 Feb 2012 08:41:29 +0200 Дисципліна в ПР та всій виконавчій вертикалі кульгава на обидві ноги. Всі вже, напевно, читали та обговорили хамську заяву кримського спікера Константінова з мовного питання. Цей невіглас-регіонал не читав, мабуть, ані Конституції України, ані її законів, ані рішень КС, якими закріплений державний статус української мови та її обов'язковий характер на всій території України. Нагадаю, українофоб-регіонал обурився тим, що останнім часом органи центральної влади "знову почали направляти кореспонденцію на адресу кримської влади на українській мові". Його це дужа "дратує". Тут за Фрейдом. Звичайно ж, Константинова не може не дратувати Янукович, який реальну владу в Криму віддав макіївським, а всіляких там місцевих типу костянтинових перемістив на церемоніальні посади. Оце і є справжньою причиною кримського неврозу, а зовсім не те, що Янукович спеціально для Константинова не перекладає своїх указів російською. Він цього не робить навіть для Азарова, який в страшних муках, але все ж таки без перекладу читає кореспонденцію з Банкової. Звичайно, не варто залишати поза увагою традиційну для багатьох регіоналів неприязнь, а то й ненависть до української мови. Не дарма, водночас з наїздом на Януковича, кримський спікер заговорив про підтримку одіозного мовного закону Колесніченка-Ківалова. За його словами, "на першому пленарному засіданні четвертої сесії кримського парламенту 22 лютого планується розглянути питання про звернення до Верховної Ради про підтримку законопроекту "Про основи державної мовної політики". З цією ж ідеєю Колесніченко позаминулого тижня припхався на президію Севастопольської міськради. Однак, як написала газета "Слава Севастополя", "севастопольське депутаты и чиновники приняли предложение без особого энтузиазма". Глава місцевої адміністрації пан Яцуба порадив Вадіку перш ніж пропихувати це питання на місцевому рівні, "хорошенько проработать в Кивеве на заседании фракции. Понятого, что восточные области всегда будут "за", но нельзя не учитывать мнение других регионов". Тим не менше, президія вирішила винести це на розгляд Ради. Як стверджує Колесніченко, аналогічні акціх готуються на Луганщині, Запоріжжі, Одещині тощо. Єдине, що не зрозуміло, чи цей черговий парад мовних суверенітетів – піар-самодіяльність цього пішака, чи задум офіцерів з Банкової, яким вже не залишилося, що сказати виборцям, крім як вп'яте чи вшосте впарити їм мовну тему. Різниця, однак, в тому, що цього разу регіонали мають можливість ухвалити закон. Проект Колесніченка – тема окремої розмови, однак зазначу, що, по-хитрожопому, а інакше, вибачте, і не скажеш, залишаючи українську єдиною державною, автори заклали в документ кілька статей, в яких прописана чітка технологія швидкого витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя та її повна маргіналізація. Думаю, саме це, а не захист прав російськомовних, яких насправді ніхто не порушує, і є метою цього проекту. http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4f34bc19b9f73/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f34bbb19d8d1/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Fri, 10 Feb 2012 08:39:45 +0200 У вересні, тусуючись в кулуарах Верховної Ради, особисто уважно слухав ветерана української політики Івана Плюща, який пояснював журналістам перспективність молодого політика на ім'я Ігор Рибаков. Перед тим Плющ став членом рибаковської депутатської групи "Реформи заради майбутнього". І ось депутат Роман Забзалюк гучно йде з "Реформ" і на весь світ оголошує, що це парламентське об'єднання формується за принципом "500 тисяч доларів кожному на вході". Принаймні, саме стільки дали Забзалюку – за перехід з БЮТу до Рибакова. Поза всяким сумнівом, це ганьбище на весь світ. І тепер, щоб бодай якось відмити репутацію вищого законодавчого органу України, треба оголошувати дострокові вибори, а нинішній склад розганяти. В принципі і раніше було відомо про торгівлю голосами у стінах Верховної Ради, але інформація від Забзалюка та публікація його аудіо записів вимагають якихось хоча б мінімально показових дій для відбілення репутації. Але передусім хочеться почути коментар однієї знакової персони з групи Рибакова "Реформи заради майбутнього". Я – про Івана Плюща. Щоб там не казали, він – не простий депутат, він уособлює цілу епоху, а в уявленні декого навіть є моральним авторитетом. Отже, Іване Степановичу, скажіть, будь ласка: чи отримували Ви 500 тисяч доларів або якусь іншу суму грошей за входження до групи "Реформи заради майбутнього", як отримував їх Ваш колега Роман Забзалюк? Доволі просте запитання, на як хотілося б почути таку ж саму просту відповідь! Тоді у вересні у кулуарах Верховної Ради Іван Степанович говорив журналістам таке: "Як же йому не довіряти?! Все рівно Україну, яку ми задекларували, збудують лише молоді". Цікаво, що він мав на увазі, кажучи таке про Рибакова... http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f34bbb19d8d1/