https://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua https://blogs.pravda.com.ua/authors/yeltsov/69e7f4987cde6/ ukrpravda@gmail.com (Олег Єльцов) Wed, 22 Apr 2026 01:05:12 +0300 Кажется, народный гнев на предмет гнусного побега патрульных с места массового расстрела неадекватом, успешно канализирован. Министр сделал сенсационное заявление, что он не против лагализации короткостволов для населения и даже успел обратиться в профильный комитет ВР. Через неделю про это заявление забудут и начнут обсуждать очередной фонтан на месте памятника Ленину или Щорсу. Начполиции подал в отставку и утешился должностью советника в том же ведомстве. Наконец, срочно провели заседание суда по двум патрульным-беглецам. Их оперативно арестовали с правом внесения залога. Обоим, кстати, светит до 7 лет, но это вряд ли... Обязанности начполиции будет исполнять заместитель, который по должностным обязанностям курировал разрешительную службу. А это – очевидное подтверждение, что серьезного разбора полетов в этом ужасном преступлении никто проводить не собирается. То есть: не будут искать виновных в том, что явно неадекватный гражданин, проходивший в суде по хулиганке, постивший антиукраинские тексты в соцсети получил разрешение на огнестрел и даже недавно его продлил. Значит масса иных неадекватов продолжат владеть оружием и в любой момент смогут последовать примеру демиевского стрелка. Логично было бы обсудить и проверить работу службы участковых: конфликт стрелка с соседом этажом выше был затяжным, именно это подтолкнуло его к решению убивать. Знал ли о конфликте участковый, а также о том, что у одного из участников конфликта есть оружие?... Вряд ли мы услышим ответ от нового руководства Нацполиции. Отдельным пунктом должна была стоять проверка контор по выдаче медицинских справок (именно так: выдаче и продаже справок, но не проведении медосвидетельствований). Через них проходят тысячи украинцев. Все что требуется от клиента – оплата мзды по тарифу. В таких конторах даже нет медперсонала, только девочка на ресепшене, получающая деньги и распечатывающая справку для водителей, работников общепита, воспитателей, охотников... И это понятно: населению такие нюансы непонятны, а бенефициары из Минздрава, долгие годы сидящие на этом высокоприбыльном бизнесе, сделают все, чтобы система работала и дальше... Расходимся, товарищи: новым немотивированным расстрелам быть! P.S. Сегодня новый неадекват за рулем несколько раз выстрелил в пешехода, который пересекал дорогу в неположенном месте. Вы все еще выступаете вместе с министром внутренних дел за легализацию короткостволов?... https://blogs.pravda.com.ua/authors/yeltsov/69e7f4987cde6/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e7b7a34fa87/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Tue, 21 Apr 2026 20:45:07 +0300 На перших двох фото уламки наших літаків "Спис", які вибухнули в москві 14 березня і 29 квітня минулого року. Це хвостові частини з підривником, які зазвичай зберігаються після вибуху. Підривник унікальний, такого більше немає ні в кого, бо це я його розробив ще на початку 2023 року. Він повністю безпечний при запусках, і стовідсотково спрацьовує – жоден цілий "Спис" не потрапив до рук ворога. Влітку 2024 року, намагаючись розмінувати наш безпілотник на Курському аеродромі, підірвався головний сапер ФСБ. Путін на його похорон відправив квіти. Ці фото взяти з ворожих соціальних мереж, і потрапили в наші звіти о проведених операціях. Посилання на першоджерела – нижче. Там ще багато інформації про наслідки наших операцій. Подивиться на наступні фото нашого літака "Спис". Це ті самі літаки, які розробляли і запускали тільки ми. І вони мають ті самі деталі. Жодних повідомлень, жодних фотографій інших українських безпілотників, які б за останні півтора року хоча б долетіли до кордонів москви – немає. По колу москви – дуже щільна ППО. Всі успішні атаки москви за чотири рокі війни були помічені, їх не багато – можна порахувати на пальцях двох рук. І половина цих атак – наші. При тому що тільки за останній рік на москву було запущено більше 3000 інших дронів (привіт Штілерману) на суму близько 400 млн доларів – але жоден з них не долетів до москви. 7 місяців тому вороги України ліквідували наш підрозділ, який зробив багато чудових справ. Вже 7 місяців вороги України не відновлюють наш підрозділ. Літаки, катапульти, обладнання, фахівці не працюють на захист України. Я вимагаю від Генерального прокурора, ДБР відкрити кримінальну справу по статтям "Саботаж", "Протидія законній діяльності ЗСУ", а від СБУ вимагаю відкриття кримінальної справи по статті "Державна зрада". Стадіон так стадіон. Всі докази в мене є. І їх багато. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e7b7a34fa87/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69e7a960f35e2/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гончаренко) Tue, 21 Apr 2026 19:44:16 +0300 21 квітня у мережі з'явилися кадри зі стріляниною, справжньою погонею та затримання 8 співробітників Пересипського ТЦК та СП. Під час обшуків співробітники СБУ виявили у затриманих бити, кастети та гроші. Такий набір предметів у співробітників ТЦК викликають окремі питання. Як зʼясувалося, працівники ТЦК силою затримали чоловіка, який мав офіційне право на відстрочку від мобілізації, та "бусифікували його". У подальшому йому погрожували насиллям і вимагали 30 тисяч доларів. Одеський обласний ТЦК та СП та командування Сухопутних військ уже підтвердили факт затримання своїх військовослужбовців і заявили, що за наказом головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського начальників Одеського обласного ТЦК та СП, а також Пересипського РТЦК було усунено від виконання службових обов'язків. Одночасно з тим було розпочато службове розслідування щодо інциденту. Загалом ситуація з затриманням працівників ТЦК в Одесі стосується не лише окремих незаконних дій, а системних недоліків у роботі інституції. Однак вже сам факт проведення спецоперації та затримання підозрюваних свідчить про наявність інструментів реагування з боку правоохоронної системи. Окремим питанням залишається політична реакція на такі події. Такі інциденти значною мірою підривають обороноздатність країни та руйнують довіру до державних інституцій. І саме тому у таких ситуаціях важливим є не лише розслідування окремих випадків, а запровадження системних змін, які унеможливлять повторення подібного у майбутньому. Ключовою системною зміною має стати відмова від ТЦК. Українське суспільство ледве не щодня у соцмережах можуть спостерігати насилля та корупцію, яку приносить ця інституція. Усю мережу облетіли кадри з Ужгородського РТЦК та СП з жахливими та такими, що пригнічують людську гідність, умовами перебування мобілізованих громадян, а зараз омбудсмен з прав людини Дмитро Лубінець звітує про сотні повідомлень та звернень щодо ТЦК не лише по Одещині, відмічаючи, що критична ситуація також у Львівській, Миколаївській, Закарпатській та Черкаській областях. Лише відмова від ТЦК може призвести до вирішення цих проблема. І для цього вже зараз потрібно запровадити чіткі терміни служби, збільшити грошове забезпечення військових, сприяти рекрутингу іноземних добровольців та створенню адекватної системи цивільного рекрутингу в Україні. Тільки так можна припинити корупцію в ТЦК та постійне порушення прав людини їхнього боку. https://blogs.pravda.com.ua/authors/goncharenko/69e7a960f35e2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/69e60f59dd4e7/ ukrpravda@gmail.com (Ігор Смешко) Mon, 20 Apr 2026 14:34:49 +0300 "Every national revival begins with the revival of the ELITE... No one will build a STATE for us if we do not build it ourselves, and none of us will create a NATION if we ourselves do not wish to become one... The Cossacks set demands first and foremost upon themselves, rather than upon the masses. They did not shift their state duties onto the PEOPLE, but set an example to the people themselves of how these duties should be fulfilled. They did not follow the people, but led them... They did not place their hopes in popular creativity (the opinion of the majority), but themselves gave the people their creative impetus (plans and strategies for salvation) " (Viacheslav Lypynskyi, 1882-1931). The audacity of ignorance does not absolve one of responsibility. Erroneous actions or inaction driven by self-admiration and ambition, in the absence of professional knowledge, experience and the ability to foresee, lead to crimes. On a national scale, they lead to national tragedies. POLITICS is the science of the inevitable and the art of the possible. With SKILL, guided by KNOWLEDGE OF THE LAWS of the INEVITABLE and the ART OF THE POSSIBLE, one must forge appropriate strategic alliances in the right place and at the right time. It is impossible to become a genuine POLITICAL ELITE without bypassing the PROFESSIONAL ELITE. "The elite are people who can look far ahead and preserve what matters most – HUMAN DIGNITY. The elite are people distinguished by their life wisdom. WISDOM lies not only in knowledge, because someone may possess great knowledge and yet not be wise. WISDOM is the ability to see reality in its context, as a WHOLE." (Cardinal Liubomyr Husar, 1933- 2017). Historical experience demonstrates that the fate of states and nations depends on the condition and quality of SOCIETY, ELITES, and STRATEGY. In turn, the quality and state of these institutions depend on the activities of the three branches of state power-the legislative, executive, and judicial-as well as one non-state branch: the mass media. This is precisely why journalists, political scientists and sociologists are often referred to as the 'fourth estate'. In the context of the 21st-century information explosion, its influence on state processes cannot be overstated. Through their activities, all four branches of state power shape society's political culture. They also build or destroy the image of society's finest representatives – the professional elite. The latter is the sole source for the formation of a genuine political elite in the country. However, the transition from one to the other is possible only through elections. These same four branches of power either promote the right strategies for the country's development or conceal and suppress them. Only specialists from the professional elite can devise such strategies. Amateurs from the street are incapable of doing so. It is well known that whoever controls information also controls public consciousness. Therefore, the 'fourth branch of power', together with the three state branches, bears responsibility for the voters' ability to distinguish genuine professional elites from charlatans. The latter are formed either from professional elites – the treasure and reserve of the state resilience – or from political adventurers and professional ignoramuses. Such individuals in power become "useful idiots" for the state's enemies. Without the help of the media, society becomes blind and deaf, and the rise to power of moral and patriotic professionals is obstructed. The fate of states and nations becomes even more complicated when the media in a country become completely dependent on corrupt authorities, oligarchs, external influence or opportunistic owners. Under such conditions, the path to politics and power for self-serving ignoramuses, pseudo-activists, populist windbags, business wheeler-dealers, swindlers, and sometimes even traitors and criminals becomes even more wide open. Proclaiming themselves after the elections as "new faces in power" and a new "political elite", they in reality remain nothing more than puppets in a "political puppet theatre". Their backstage puppeteers may be the upper echelons of a corrupt regime, "clan feudal lords", oligarchs, international business groups or the secret services of other states. Sometimes – all of the above. Such pseudo-elites are incapable of predicting the future, identifying external and internal threats, formulating effective strategies to overcome them in good time, and preparing the country to defend itself against possible aggression. An indicator of this is the entry into an already corrupt system of former "exposers" of that system – journalists who abandon oversight in the interests of society. The circle closes. Having built their reputations as "exposers of previous authorities" and gained some credibility, they betray both professional ethics and society. Together with the "new" authorities, they become merely new beneficiaries of old corruption schemes within an unchanged system of power. They no longer fight the "system" but become accomplices in its new crimes. Moreover, they assist in destroying the reputations of professionals who continue to fight and are forced to publicly expose it, effectively replacing those who deserted from the media. Another sign of the degradation of the "fourth branch" is the "work" of political scientists, sociologists, and the media, aimed at silencing society's true elites and artificially creating the image of virtual pseudo-"political elites" from "new" candidates convenient to the authorities and oligarchs. An example of this is the removal of the political party "Strength and Honour" from opinion poll lists. A poll conducted on 21 January 2022 by the Kyiv International Institute of Sociology (KIIS) on the eve of the full-scale invasion recorded its leader's fourth-highest presidential rating – 9.6% of the vote – and also predicted that the party was guaranteed to enter the Ukrainian parliament with 7.8% support (https://www.kiis.com.ua/?lang=eng&cat=reports&id=1090&page=1&t=2). Following this, the party was excluded from all polls. The party was perhaps the only political force to have clearly enshrined its own ideology – Ukrainian neoconservatism – and its strategic goal – the development of democracy – in its constitution and programme. In the parliamentary elections, it received the support of around 2 million voters. Of its more than 600 local councillors, many volunteered for service and gave their lives for their homeland. Postage stamps are issued in their honour, and streets are named after them. Among them are Hero of Ukraine, flying ace, Colonel Oleksandr Oksanchenko; marine Ivan Funtovyi; and paratroopers Ruslan Shevchuk, Viktor Honcharuk, and Maksym Maksymenko... The consequence of such processes in society is the cementing of oligarchic and feudal-clan power. The deprofessionalisation of public administration is accelerating dramatically, whilst the likelihood of people appearing within it who can look far ahead and preserve what matters most – human dignity – is rapidly diminishing. Illustrative examples are at hand. One need only compare the wisdom of General George Washington with the statements made during the war in Ukraine by the then Secretary of the National Security and Defence Council, a veterinarian by profession. - Oleksii Danilov, Secretary of the National Security and Defence Council of Ukraine, 31 August 2022: 'When people say you can prepare for war... You can prepare for a wedding, or other things... But not for war. You don't know how a person will behave in such a situation. Everyone reacts differently to certain things'. (https://tsn.ua/ato/potim-bula-viyna-danilov-rozpoviv-pro-ranok-24-lyutogo-ta-pershi-dzvinki-prezidenta-2147614.html) - Ihor Smeshko, President of the Centre for Strategic Studies and Analysis, 26 October 2021: '...It is impossible to win a war against us, and the Kremlin understands this, too. But that doesn't make things any better for us if the Tsar suddenly decides to act, and we provoke him with our weakness, leading to an active phase of war. We must prepare for this; we must rule out this scenario through our strength. Let's recall Tuzla in 2003; Russia had a powerful army back then, too, and what happened? We immediately scrambled around 35 aircraft and began exercises. We immediately contacted the Kremlin through the intelligence services and warned that we would immediately invoke the Budapest Memorandum and convene consultations with the guarantor states. It's all down to professionalism..." (https://apostrophe.ua/articles/ukraine-nechem-voevat-protiv-rf-no-shans-dat-otpor-est-eks-glava-sbu.html) - Despite the fact that experienced military officers provided well-founded forecasts and warnings regarding the need for immediate preparations for war, in particular: the imposition of martial law, the restoration of a time-tested mobilisation system, the conduct of early mobilisation with appropriate operational and strategic reserves, the conversion of the defence industry to a wartime footing, the rearmament of air defence systems in particular, missile defence and the air force, as well as the early deployment of a multi-layered strategic defence system along the entire perimeter of the Russian-Belarusian border. "Whose gunmen were shooting at people, and how Putin got exposed," TVi Channel, 11 March 2014. (https://youtu.be/H3xX-6P2uN4?si=d7gShA_2lNJNKjyV). As for the hallmarks of the pseudo-elite, they have long been known. The fact that Ukrainian society still cannot recognise them is yet another testament to the quality of the work of the 'fourth branch of state power'. As far back as the 19th century, Gustave Le Bon, the founder of social psychology, aptly characterised such figures: "Whoever can supply them with illusions is easily their master; whoever attempts to destroy their illusions is always their victim." Examples from Ukraine's recent history are close at hand: the two Maidan protests of 2004 and 2014. According to Stepan Khmara, a participant in both, "it was not the Maidans that came to power, but the spectacle of the Maidans". At the same time, warnings from the leadership of the Security Service of Ukraine were already voiced in 2004: "Those who believe in and are ready to fight for freedom and democracy will take to the streets, but power will go to those who were already part of the old system of power. They will not fight to change the system of power because they support authoritarianism and corruption. They need the Maidan to take the helm of power. Their hidden dream is power unrestricted by anyone or anything, akin to the Russian dictatorship." After the 2004 Maidan protest, the professional officials who "set things straight" and prevented Viktor Yanukovych's first attempt to seize power and the bloodshed in Ukraine were dismissed – in violation of the Constitution and laws of Ukraine, 'in the revolutionary manner'. Power was filled with pseudo-revolutionaries, since no revolution in the classical sense of the word – "a radical change in the system of governance" – had taken place. No one even intended to reform it. Once again, the ancient maxim was confirmed: "Power not guided by wisdom leads to disorder and injustice" (Socrates, 5th century BC), "Those who buy power with money become accustomed to profiting from it" (Aristotle, 4th century BC). The collapse of the ideals of the 2004 Maidan protest was due to the fact that civil society in Ukraine was only just taking shape. There were no genuine political elites, nor any plans or strategies for building democracy. The strength of the Maidan lay in the middle class, which was dissatisfied with the slow pace of legal reforms and the loss of trust in the authorities. Its numbers were then at their highest since Ukraine's independence. Economic growth stood at 12.1% of GDP per year – one of the highest rates in Europe. The unpreparedness of pseudo-democrats for reform and their betrayal of the Maidan's ideals cost "the people's president", Viktor Yushchenko, the support of society and the chance of re-election for a second term. In the 2010 elections, he secured 5.45% of the vote. Having taken over a country with 12.1% GDP growth, he left the presidency with growth having fallen almost fourfold, to 3.8%. The system of government became even more corrupt and authoritarian. Tens of thousands of the most qualified professionals were ousted from government bodies. A handful of the super-rich turned into full-fledged oligarchs. The destruction of legal procedures for personnel appointments, the closure of criminal cases against Yanukovych's circle, and backroom deals with him paved the way for his presidency. Ukraine's first two presidents at least admitted that they did not understand the laws governing the development of democracy. In an interview with the newspaper Den (Day) on the eve of the 2019 elections, President Leonid Kravchuk confirmed this once again. When asked: "What went wrong and why does Ukraine remain unreformed?" – he replied: "In 1991, it was proclaimed that Ukraine had become... a democratic state. And the people? We suddenly began building a new state. We had no knowledge of the new system, even though we were educated people: in Ukraine, there were over 900 people with secondary and higher education per thousand of the population. But this knowledge was completely different from what we needed in the new Ukraine... We began building a country that did not correspond to the aspirations of the people, but to a political class unfit to be the political class of an independent Ukraine. Decisions and laws were adopted that did not serve the people's interests. This situation persists to this day..." When asked what Ukraine's national idea should be, Leonid Kravchuk remarked: "The national idea... is to live independently, democratically and in abundance. There is no need to specify: spiritually or materially? Independence and democracy encompass everything... We have set out on the path of democracy and this is the only correct decision... the main thing is the fight against corruption, uncertainty, ignorance, dual power, and irresponsible state governance... we must give people the opportunity to live and earn a living with dignity, to ensure democracy not in words but in deeds, independence not in words but in reality." In the same interview, he warned: "These (presidential) elections could be our 'last mistake'." (https://day.kyiv.ua/article/podrobytsi-litnya-shkola-zhurnalistyky/tsi-vybory-mozhut-buty-nashoyu-ostannoyu-pomylkoyu). As managers of the Soviet school, the first two presidents at least respected professional expertise. The fate of career professionals in the USSR is another matter, but the fact remains that during the civil war, over 60% of the officers of the imperial army were recruited into the Red Army. The first two presidents of Ukraine, with prior managerial experience, adhered to established procedures during appointments: they considered candidates' education, professional training, prior experience, and the existence of compromising material. Following Viktor Yushchenko's "revolutionary" innovations in personnel policy, all subsequent presidents have abandoned such procedures. After the era of "dear friends", personal loyalty became the main criterion for selection. For the first time since 2005, a candidate's foreign citizenship ceased to be an obstacle to government appointments. The first draft of the public broadcasting bill was torpedoed by the "people's president". Finance was handled by those who kept their funds in offshore accounts, healthcare by those who had been treated abroad, and education by those whose children studied outside Ukraine. Laws began to be drafted and passed by those to whom they no longer actually applied. For example, Andrii Derkach, a graduate of the Academy of the Federal Security Service (FSB), was appointed head of the national nuclear energy generating company Energoatom. Before he appeared on the Maidan stage alongside Yushchenko, he had been in hiding in Russia. In 2004, A. Derkach was implicated in two criminal cases, the investigations into which the Security Service of Ukraine (SBU) had successfully concluded: the establishment within the SBU of a 'situation centre' with links to Russian special services, and the smuggling of weapons to Sierra Leone in violation of UN sanctions. These cases were closed by the new SBU leadership, as were the cases concerning the parallel server of the Central Election Commission, the separatist congress in the City of Sievierodonetsk, and the Donetsk-based 'Hamadei' counterfeit cigarette factory. Had these cases been brought to court, which would have taken just one or two months, the resurgence of Yanukovych and his political force would have been impossible... To be continued... https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/69e60f59dd4e7/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e6096eb346c/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Mon, 20 Apr 2026 14:09:34 +0300 Військово-морські сили ЗСУ вчора нанесли удар по підприємству, яке виробляє дрони, у Таганрозі. Били "Нептунами", і дуже влучно. А де "фламінгі", запитаєте ви?... – В Караганді. В той же час президент Зеленський сказав, що Україна повинна за рік зробити власну антибалістичну систему ПРО. Чудово!... Проте перше питання – війна буде іти ще щонайменше рік?... Тоді навіщо перемовини?... Друге питання – хто зможе за рік зробити антибалістику?... У всьому світі не так багато таких систем. Російські С-300/С-400/С-500 – розробка першого протиракетного (антибалістичного) варіанту зайняла не менше девʼяти років. Американська Patriot – першій варіант розроблявся цілих 13 років. Німецька IRIS-T SLS – розроблялася близько десяти років. Як громадянин я всіляко підтримую наших геніїв, які малюють ракети на серветках в ресторані. Проте як старий, фаховий і досвідчений інженер я не можу в це повірити. Вибачте. Розробити антибалістичну (протиракетну) систему значно складніше, ніж зробити атомну бомбу. Будь-якій школяр знає, як збагатити уран, і як його підірвати. Проте мало хто знає, як влучити в балістичну ракету, яка несеться до вас зі швидкістю декілька тисяч кілометрів на годину. Щоб зробити атомну бомбу потрібне дороговартісне обладнання. Потрібні гроші. Щоб зробити систему ПРО потрібні мізки, потрібні науково-дослідницькі інститути, конструктори ракет, радарів, систем управління. Потрібна виробнича база електроніки, приладів. Нічого цього в нас немає за всі гроші світу. Пару прикладів. Північна Корея має свою ядерну зброю, має балістичні ракети, проте не має навіть власної системи ППО, не кажучи вже про збиття балістики. Іран серйозно зайнявся збагаченням урану, побудував потужне виробництво балістичних ракет і дронів, але так само навіть не намагався розробити свій антибалістичний щит. Прості рішення, накреслені на салфетці в ресторані, не працюють без фахівців, досвіду, обладнання, виробничої бази. Хтось ввів президента в оману. Напевно той, хто хоче "заробити" чергову купу грошей на черговій вундервафлі. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e6096eb346c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/lucenko/69e52a3f6bae2/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Луценко) Sun, 19 Apr 2026 22:17:19 +0300 Трагедія із розстрілом людей у Києві викликала бурю емоцій і пропозицій щодо проблеми безпеки в тилу. Спочатку про емоції. Я так і не розумію, чому Міністр ВС не приніс вибачення за дезертирство своїх озброєних підлеглих, які кинули мирних громадян під кулі вбивці. Це – обовʼязок будь-якого керівника системи, що дала збій із людськими жертвами. Я не розумію, чому після 4 років війни в Нацполі все ще є працівники, які не пройшли фронт і тікають лише від звуків пострілів. Невже не можна організувати ротацію патрульних і бойових бригад Нацгвардії? Я так і не розумію, чому не говорять про покарання тих працівників Дозвільної служби, які мали обовʼязок вилучити ствол після ряду сутичок та погроз злочинця із іншими людьми. Як і про відповідальність дільничих, які мали би бити на сполох першими. Тепер про рішення. На жаль, простих рішень немає. У 18-19 столітті питання безпеки людей та їх майна було перекладено із самих озброєних громадян на державу. В авторитарних державах при цьому ще й всіляко обмежували наявність будь-якої зброї у людей. Така система працює все гірше. У нас вона давно стала ілюзією. Злочинці легко купують будь-яку зброю. Громадяни плюнули на корупційні державні процедури і заборони та запаслися колосальною кількістю нелегальних стволів. Думаю, треба ввести абсолютно спрощену систему реєстрації короткостволів та неавтоматичних довгостволів. Обмеження – лише за медичними показниками і за контакти з ворогом. За встановлені судом факти асоціальної поведінки або антиукраїнські висловлювання в соцмережах – скасування дозволу. Треба також уточнити закон про право використання зброї для захисту життя, здоровʼя та майна. Щоб ті, хто відбиває напад злочинця, не мордувалися місяцями в судах чи – тим паче – роками в тюрмах. При цьому я за те, щоб ця зброя зберігалася по місцю проживання або в бізнес-обʼєктах власника. Вулиця – територія відповідальності поліції. З високими правами і високою відповідальністю за результат. За який несе відповідальність Міністр ВС і його політична сила. Ми розуміємо, що поліцейський патруль неможливо приставити до кожного кварталу. Патрульних у нас всього 15-20 тис. Значить, треба йти на дозвіл носіння зброї на вулиці іншим професійно навченим людям. У першу чергу – резервістам, учасникам бойових дій. Ця система добровільних помічників поліції була. Але переродилася в бізнес-інструмент отримання дозволу на зброю. Хто міг би координувати і контролювати цих людей? Відповідь лежить на поверхні. Це – перехід на систему виборних шерифів. З числа тих, кому громада довірить свою безпеку. PS. Остання новина про те, що керівник Патрульної служби написав рапорт про відставку, викликає змішані почуття. Добре, що є люди, для яких честь і відповідальність – не порожні слова. Погано, що цим користуються ті, хто має набагато більше підстав для відставки. https://blogs.pravda.com.ua/authors/lucenko/69e52a3f6bae2/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e4dad52565c/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Sun, 19 Apr 2026 16:38:29 +0300 Нічого не буде. Мережа криком кричить про вчорашні вбивства в Києві, але нічого не зміниться. Покарають двох сцикливих поліціянтів, винесуть догану їх начальнику, і все. Ніякого дозволу на зброю, ніяких звільнень керівників, ніяких змін в державі. Не на часі. Тому що війна. Влада глуха і сліпа. Останній раз вони почули народ під час "Картонкового майдану". Потім трохи почули НАБУ і західних партнерів і "звільнили" Єрмака. Трохи перефарбували фасад, випустили декількох політвʼязнів, взяли "нові обличчя" зі старої колоди, провели купу блискавичних, яскравих шоу, захистили Близький Схід, розблокували Ормузьку протоку, роздали по черговій тисячі, і заспокоїлись. Вони не бачать черкаської трагедії, бусифікації, нападів на військових, смерті цивільних, страху перед штурмовими полками, втоми від війни, беззаконня, порушення прав людини, відсутності свободи слова, катастрофічного падіння рівня життя, і фантастичного збагачення на війні. Нічого не бачать. Нікого не чують. Не хочуть чути. Бо план один – ніяких змін! В них все добре. І вони щиро вірять, що все добре в нас. Вони роблять потужні заяви, чудові світлини, виміряють рейтинги, і нібито все в плюс... Як раптом приймають закон про антисемітизм, і отримають купу лайна. І питання не в антисемітизмі, не в одному жахливому випадку тероризму, не в бездіяльності поліції, не в дозволах на зброю, і навіть не в короткостволі. Питання в іншому... Колись, за часів добродія Януковича, коли долар був по вісім, і не було війни, все почалося з Врадіївки – не почули. Потім не помітили першій "Студентський майдан". А коли побили дітей – прорвало. Це нагадування. Це тривожний дзвіночок. Суспільство на межі. Проте влада не памʼятає, не чує, не робить висновки. Влада чомусь вирішила, що вони назавжди, і ніщо не потребує змін. Так думати дуже небезпечно для країни, для нації, і для влади теж. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e4dad52565c/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e46afb014ce/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Sun, 19 Apr 2026 08:41:15 +0300 Прочитав звернення президента стосовно трагедії зі стріляниною в Києві. Дізнався від міністра внутрішніх справ, що зброя була легальна, зареєстрована. Звернув увагу на заклики "посилити відповідальність". Подивився відео, як поліцейські тікають, кидаючи людей напризволяще. Почув чутки, що божевільний стрілок народився в росії і "антисеміт". І зрозумів, що знову винними будуть власники легальної зброї, патріоти і небайдужі громадяни. Немає ніяких сумнівів, що цю трагічну подію влада використає для закручування гайок, для того щоб народ позбавити зброї. А повинно бути навпаки – якби на вулиці була б хоча б одна підготовлена, небайдужа і озброєна людина, цієї трагедії можна б було запобігти. Але влада боїться народу. І навіть під час війни роззброює його, тому що на крадії шапка горить. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e46afb014ce/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/muzhdabaev/69e3cf895b986/ ukrpravda@gmail.com (Айдер Муждабаєв) Sat, 18 Apr 2026 21:38:01 +0300 По-перше, мої щирі співчуття родичам загиблих і побажання найскорішого одужання пораненим терористом. По-друге, такі терористи прагнуть розстрілу беззбройних, а не перестрілки з озброєними. Тому – пістолет кожному доброчесному громадянину, хто бажає його мати та зможе пройти ретельну всебічну перевірку в медиків, у поліції, в СБУ, перевірку всіх акаунтів у соцмережах. Можливо, щось ще, це мають визначити фахівці та законодавці. Усе це – за державним безпековим протоколом, який має негайно затвердити Рада з Урядом. Це має бути дуже складно, але можливо за великим бажанням, і якщо протягом перевірки не виявиться жодного "червоного прапорця". Мають бути рекомендації від декількох інших доброчесних власників зброї, сусідів, колег, ретельна перевірка біографії, можливо, поліграф тощо. (А не так, як було із цим терористом, який пройшов перевірку чисто формально, маючи жахливу, як пишуть, біографію.) Але можливість має бути. Як у Польщі, де мій друг рік проходив перевірки, але зрештою отримав дозвіл і має добрий арсенал – і на випадок війни, і для повсякденного самозахисту. Тоді цього покидька точно вбив би кожен третій-пʼятий перехожий на вулиці. Просто статистично це було б так. Тож вимагаймо цієї реформи у влади. Бо час вочевидь настав. https://blogs.pravda.com.ua/authors/muzhdabaev/69e3cf895b986/ https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e38d3cee8bb/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Касьянов) Sat, 18 Apr 2026 16:55:08 +0300 Влада знову, устами Сибіги, заявила, що ми ні за що не віддамо Донецьку область. І в той же час він сподівається на зустріч Зеленського з путіним в Туреччині. Не розумію, навіщо та зустріч?... Ну, якщо Володимир Олександрович прибʼє антихриста – це одне, це добре, проте не вірю, що він з ним домовиться. Не піде путін з Донбасу, не припинить вогонь, не вернеться на кордони 1991 року, не віддасть Крим. Вимога росії відома – віддавайте Донецьку область. Трампу теж не шкода, йому потрібна чергова "перемога". Європа готова нас підтримувати, але навряд чи до зими, побоюючись чергової енергетичної кризи внаслідок російських ударів, обвалу фронту і потоку біженців. Це, в принципі, відомі речі. Відомо також, що наш ворог теж в скрутному становищі, проте людський і військовий потенціали не співставні – росія ще може обʼявити загальну мобілізацію і закидати нас сотнями тисяч трупів. Всі чули про дедлайн, який озвучив президент, – серпень. Вимога Трампа. Так про що говорити з путіним?... І навіщо? Питання залишається відкритим. Давайте змоделюємо, що буде, якщо ми не погодимся на вимоги Кремля. Літній наступ ворога навряд чи зламає нашу оборону на Донбасі, але "пояс фортець" ми можемо втратити. Поступово міста перетворюються на зруйновану "сіру зону". Тактика ворога перевірена часом – сотні КАБів зносять всі будинки, закопують підвали. Дрони – спочатку шахеди, потім ланцети і молнії, потім фпв, по мірі наближення лінії фронту – контролюють всі переміщення. Довершує роботу артилерія. Сумна перспектива. Війна вже давно інша, ніж була чотири роки тому, коли в міській забудові можна було триматися місяцями і роками, і навіть не та, коли шли бої за Бахмут. Війна змінилася. І коли ми кажемо про паритет, або, навіть, нашу перевагу в дронах, ми забуваємо, чомусь, про перевагу ворога в КАБах. КАБи, носії КАБів, – головна загроза для нашої оборони, якщо не враховувати розумові здібності деяких керівників. Проти цієї зброї в нас майже немає захисту, бо літаки-носії КАБів тримаються на відстані від наших засобів ППО, а сотні, тисячі КАБів збивати просто нічим. І якщо ми змогли – за допомогою дронів – нівелювати перевагу ворога в бронетехніці, в артилерії, в піхоті, то небо, на жаль, не за нами. Якщо ми хочемо втримати Донецьку область і зупинити просування ворога на інших напрямках, нам потрібно відвоювати небо, бо КАБи руйнують все – будинки, підвали, укріплення, інфраструктуру, залишаючи після себе вижену землю. Проблема не нова. На початку вторгнення росіяни намагалися закидати нас звичайними авіабомбами, але швидко отримали по зубах, втратили декілька десятків літаків, і вже наприкінці 2022 року перейшли на атаки КАБами – ті ж бомби, але з крилами і модулем наведення по сигналах супутникової навігації. Спочатку КАБи літали не далеко, і їх навігація доволі легко придушувалася. Але зараз дальність може досягати вже сімдесяти кілометрів, а модулі корекції значно складніше придушити. До того ж, коли КАБ летить на місто, помилка в навігації приводить до того, що він влучає в іншу будівлю, а не в заплановану ціль. Від цього не легше... Памʼятаєте, в минулому, позаминулому роках намагалися боротися з носіями КАБів за допомогою "Петріотів", підтягнутих до лінії фронту. Ворог дійсно втратив декілька бортів фронтової авіації, але швидко зробив висновки, і почав полювати на наших зенітників. І цю роботу довелося згорнути. Але зараз я нагадаю інші рецепти, способи боротьби з КАБами, які чомусь сьогодні широко не практикуються. Ідея не нова – вбивати носії КАБів ще на аеродромах. В травні 2022 року ми, тоді ще добровольці, конструктори БПЛА, почали розробляти безпілотник "Спис" саме для знищення літаків фронтової авіації ворога на аеродромах. Були успішні атаки; активно атакували аеродроми ворога і інші підрозділи deep strike. Ми всі бачили фотографії знищеної авіації на аеродромах, зруйнованих складів з КАБами. Але вже довгий час зусилля безпілотників Сил оборони направлені, переважно, на руйнування російської нафтопереробки, заводів хімічної промисловості, портової інфраструктури, а не на боротьбу з носіями КАБів. Тому, напевно, є декілька причин: по-перше, політичне, стратегічне рішення, намагання зруйнувати фінансове підґрунтя війни; по-друге, атакувати аеродроми стало значно важче – ворог посилив їх захист засобами ППО і РЕБ, побудував захисні споруди для літаків. І це якраз і свідчить про пріоритети ворога. Будь-який нафтопереробний завод відновляє свою роботу після атаки наших дронів в середньому за 3 тижні. А літаки бойової авіації будуються місяцями і коштують дорожче збитків нафтопереробних заводів. Не кажучи вже про те, що зменшення кількості атак КАБами внаслідок ураження носіїв може привести до радикальних змін на фронті не на користь росіян. Це відома логічна задача Абрахама Вальда, математика, який у роки Другої світової війни використовував статистичні методи для вирішення проблеми зменшення втрат американської бойової авіатехніки. Вальд проаналізував тисячи пошкоджень бомбардувальників, які повернулися з бойових завдань, і сформулював свою "помилку вижившого" – додатково бронювати потрібно не ті місця, в які влучили снаряди повернувшихся додому бомбардувальників, а ті, в які влучили снаряди зенітної артилерії, через що вони не повернулися. Так само і в нас. Запалювати нафтопереробні заводи – це добре, корисне і яскраво. Проте, без боротьби з авіацією ворога на аеродромах ми ризикуємо програти війну. Що робити?... – Бити по аеродромах ворога всім, що є постійно. Бити дронами, бити закордонними ракетами, бити "паляницями", бити "фламінгами" – нехай покажуть де вони є, бити "Сапсанами", бити розрекламованою балістикою Штілермана, бити "Павутиною" СБУ. Бити святим духом, якщо це допоможе. Зі свого досвіду: навіть якщо під час нальоту дрони не вразять літаки на аеродромах, будуть збити, однаково атака призведе до зриву вильоту авіації ворога, і менше КАБів прилетить до нас. Напередодні відомої Курської операції ми декілька разів наносили удари дронами "Спис" по фронтовій авіації ворога на Курському аеродромі, через що противник був змушений відвести частку літаків і вертольотів на інші аеродроми, і тиск на наші сили вторгнення зменшився. Боротьба з КАБами – це поєднання розвідки і математики з нанесенням ударів. Ми в своїй роботі враховували все: кількість авіації на аеродромі, кількість льотчиків, які запаси КАБів, можливості обслуговування літаків, як часто і з какою періодичністю вони можуть виконувати бойові завдання. І тоді тільки залишається в потрібний час наносити удари, щоб не дати їм можливість злітати, знищувати літаки, руйнувати злітно-посадкові смуги. Під загрозою знищення авіації ворог змушений перекидати літаки на інші, більш віддалені аеродроми, а це не просто інша парковка, тому що зміна локації потребує налагодження сервісного обслуговування літаків, поточних ремонтів, переміщення зброї і сотень технічних фахівців. Це також зменшує кількість повітряних атак для нас. Ну і перекидання авіації в тил зменшує кількість КАБів, які літаки можуть донести до наших позицій за виліт, бо їм потрібно брати більше палива на більшу відстань. І це знову плюс для нас. Проблему КАБів треба вирішувати. Це важливіше, ніж робити гучні заяви, що ми не віддамо українськи землі. Щоб не віддати – треба мати умови і засоби. На жаль, наш підрозділ, якій наносив удари по носіях КАБів – так званий "підрозділ Касьянова" – знищили вороги України після наших нальотів на москву. Тепер вони намагаються нас остаточно дискредитувати і запроторити до вʼязниці за надуманими звинуваченнями. Кажуть, у тому числі, що літаки погані... Ну, Ок. Більше сотні літаків і катапульти гниють на складах. – Давайте перевіримо, наскільки вони погані. Давайте знищувати носії КАБів. Відмова – саботаж і державна зрада. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kasjanov/69e38d3cee8bb/