http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif Українська правда - Блоги http://blogs.pravda.com.ua Українська правда - Блоги http://blogs.pravda.com.ua Тарас Кузьо: Державний переворот? http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/4af4d6b7f22d7/ ukrpravda@gmail.com (Тарас Кузьо) Прочитавши та переглянувши президента Віктора Ющенка, я був вражений його словами: "Треба міняти всю систему організації державної влади в Україні. Але зараз, у цю хвилину, часу для вмовлянь і чекання немає. Головним центром прийняття рішень має стати Рада національної безпеки і оборони. Невиконання її рішень буде супроводжуватися негайним поданням до правоохоронних органів." (http://www.president.gov.ua/news/15609.html). У будь-якій демократичній країні така заява може бути сприйнята як спровокування перевороту президентом. Sat, 07 Nov 2009 04:08:55 +0200 Але Україна інакша: вона – ще молода демократія, і заява Ющенка не розглядається в якості певного заклику до дій з метою повалення парламенту і встановлення самодержавства. З іншого боку, якщо б таку ж заяву зробила Тимошенко, в українських мас-медіа з'явилося би безліч блогерів з коментарями: "Ми ж вам говорили! Подивіться, як Тимошенко хоче повалити демократію в Україні і встановити диктатуру!" Можливо, мовчання українських блогерів свідчить про те, що більше ніхто не сприймає Ющенка всерйоз. За останні п'ять років стало очевидним, яким чином Ющенко зловживав РНБО в якості альтернативного парламенту, коли на посаді прем'єр-міністра перебували Юлія Тимошенко або Віктор Янукович. В 90-х роках, за головування Володимира Горбуліна та Євгена Марчука, Рада національної безпеки і оборони відігравала вирішальну роль як орган, який координував зовнішню політику та політику безпеки України. Чотири ющенківські секретарі РНБО (Петро Порошенко, Анатолій Кінах, Іван Плющ та Раїса Богатирьова) ніколи не були такими професіоналами, як Горбулін і Марчук. Заяви Ющенка і похмурі застереження щодо педофіл-скандалу, або стосовно теперішньої епідемії грипу, знову підтверджують, що Він є осередком нестабільності в Україні. У розпал глобальної економічної кризи і пандемії грипу президент прагне до заміни уряду, щоб розвалити коаліцію (знову). Замість того, щоб стояти понад внутрішньоелітними конфліктами, він брав у них активну участь, підриваючи своє претендування називатися батьком нації. Замість об'єднати українців і втихомирити ситуацію, він сіє паніку, чвари і недовіру, засуджуючи при цьому людей, які ще навіть не були визнані кримінальними злочинцями (а що сталося з основним принципом "невинний, доки не доведено вину"?). Ющенко засудив проведення мітингів, оскільки "це прямо нагадує Першотравневу демонстрацію в Києві після аварії на Чорнобилі ". У 1986 році Комуністична партія продовжувала проводити Першотравневий парад після світової ядерної аварії, яка трапилася за тиждень до цього недалеко від Києва. Ющенкова аналогія Чорнобиля з епідемією грипу є аморальною і просто безглуздою. Коли уряд Тимошенко наклав заборону на мітинги (у поєднанні з іншими стратегіями, які були найсильнішими за інші заходи в світі, що приймаються урядами щодо епідемії грипу), цих кроків для президента було не достатньо. 5 листопада парламент скасував заборону уряду на мітинги, – крок, який не отримав жодної критики з боку президента. В Ющенка не вистачає часу на когось, є тільки час для ганьблення Тимошенко. У обмеженому світогляді Ющенка все, що є поганого в Україні – з вини Тимошенко. На його думку, все працювало, як годинниковий механізм, доки вона не стала прем'єр-міністром. У реальному світі, який далекий від ющенкових уявлень про реальність, більшість проблем, що стоять перед Україною, накопичилися за останні два десятиліття. Наприклад, Ющенко поскаржився, що "в Україні досі існує несправедлива система надання медичної допомоги – одна для влади, інша – для народу". Це так, але занепад в медичних стандартах не почався у 2005 році, коли Тимошенко вперше стала прем'єр-міністром. І, якщо б Ющенко був такий занепокоєний медичною сферою, то чому він не скаржився на ці стандарти, коли він працював на президента України Леоніда Кучму в 1994-2001 роках? Ющенко одержимий Тимошенко і, здається, його єдина мета в житті – це знеславити її. Ющенко має намір не дозволити Тимошенко стати президентом, і він радше сприйме як належне, якщо Янукович займе президентське крісло. Це абсолютно очевидно, що Ющенко – "технічний кандидат Януковича". Чим раніше Ющенко залишить президентський пост, тим краще для України – як для її громадян, так і для міжнародного іміджу країни. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/4af4d6b7f22d7/ Борис Кушнірук: Ти дивись, виявляється, що перерахування в держбюджет прибутку НБУ все ж таки є емісією http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4af469833b662/ ukrpravda@gmail.com (Борис Кушнірук) Сьогодні мені на очі потрапив передрук на сайті УП основних тез статті міністра економіки академіка НАН України Богдана Данилишина в тижневику "2000". Мабуть аналіз цієї статті потребує окремої детальної уваги. В деяких випадках дійсно професійний економіст Данилишин відверто лукавить. Очевидно, що він змушений не стільки здійснювати фаховий аналіз ситуації в економіці у тому числі, пов'язаний з виконанням державного бюджету, скільки намагатись виправдати агресивний непрофесіоналізм голови уряду. Fri, 06 Nov 2009 20:22:59 +0200 Але в даному випадку я хочу прокоментувати лише одну тезу пана Данилишина. В серпні поточного року мені доводилось коментувати заяву пані Тимошенко про те, що неправдивим є твердження, згідно з яким, перерахування в держбюджет прибутку НБУ є емісією. . Тоді я робив спроби пояснити, що заява пані Тимошенко із цього приводу є повною непрофесійною дурістю, а БЮТівські штабісти натомість написали купу коментарів, де робили спроби переконати всіх, що все їх Юля Деві Христос правильно говорить. І як завжди брали вони не якістю аргументів, а агресивним непрофесійним нахрапом і кількістю написаних коментарів. І от з'являється стаття пана Данилишина, в якій він пише: "Альтернатива такому борговому фінансуванню дефіциту – або збільшення податкового тягаря на всю економіку, або інфляційно ризиковані методи емісійного фінансування внутрішніх позик, тобто висока інфляція". І далі: "Разом з тим, за його оцінкою, закон про Євро-2012, що передбачає стягнення до держбюджету додатково 9,8 млрд. гривень позитивної різниці витрат і доходів Національного банку України за 2009 рік є "цілком прийнятним варіантом", хоча і спирається на емісію гривні. Це не збільшує суму держборгу. По-друге, не забирає ресурси бюджету за іншими статтями. По-третє, виділені гроші, навіть при тому, що вони мають дійсно емісійну природу, підуть в економіку як довгі інвестиції". Правда слід зразу зазначити, що якщо таки буде реалізовуватись спільний варіант БЮТ та ПР використання цих емісійних коштів, то можна гарантувати, що половина їх точно піде не в довгі інвестиції, а в бездонні кишені ватажків цих двох угруповань. Але це так, між іншим. Отже, як бачимо, таки виявляється, що у разі реалізації норм закону про Євро-2012, ми будемо мати справу з емісією. Що у будь-якого професійного економіста, насправді, і не викликало сумніву. Але зрозуміло, це я не про кандидата економічних наук пані Тимошенко, яка займалась науковою діяльністю і "сама писала" свою кандидатську дисертацію, сидячі в кріслі Голови бюджетного комітету Верховної Ради, та яка начебто закінчила Дніпропетровський державний університет. Чому "начебто" тому, що є в цій частині її біографії є деякі дивні речі. По-перше, існує плутанина, скільки ж курсів вона навчалась в гірничому інституті, а скільки в університеті на економічному. Згадки про навчання в гірничому інституті на персональному сайті Тимошенко в розділі "біографія" взагалі немає. На це в свій час звернув увагу Сергій Лещенко. А, по-друге, в свій час піарщики Тимошенко дуже активно розповсюджувались інтерв'ю в ЗМІ її однокласників та шкільних вчителів, але жодного разу щось не доводилось чути спогади її одногрупників про спільне навчання на економічному факультеті Дніпропетровського державного університету. Дивно якось. Піарщики пані Тимошенко не допрацьовують, а може навпаки, знають щось таке, на що не хочуть давати привід звертати увагу. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4af469833b662/ Євген Іхельзон: Почему Индия отказывает нам в визах. Есть работа для нового главы МИД http://blogs.pravda.com.ua/authors/ihelzon/4af44ca9c598b/ ukrpravda@gmail.com (Євген Іхельзон) В индийском консульстве проблемы у всех, кто хочет получить двухкратную визу на въезд. Мы убедились в этом в среду, когда всей группой пришли за визами в консульство. Как я уже писал, с 1 декабря я везу людей в паломничество по местам, связанным с жизнью Будды в Индию и Непал. Нас набралось в первый поход за визами аж 10, и вот у окошка нам сказали, что двухкратной визы нам не дадут, поскольку у нас не забронированы билеты из Индии в Непал и обратно. Fri, 06 Nov 2009 18:19:53 +0200 Любой, знакомый с индийскими реалиями человек знает, что поездку из Индии в Непал большинство совершает по суше – это дешевле, удобнее и живописнее. Тем более в нашем случае, когда мы будем путешествовать невдалеке от непальской границы и вовсе не хочется возвращаться в Дели, чтобы лететь самолетов в Непал за $100 с человека в один конец. Одним словом, требование посольства заставляет либо лететь, либо приносить какие-то фальшивые билеты, то есть обманывать. Можно подумать, что индийцы просто хотят заработать на визах, обязав путешествующих в Непал получать вторую индийскую визу в Катманду. Однако, как говорят бывалые путешественники, это очень трудно и может занять неделю. Таким образом, можно точно сказать, что никаких коммерческих моментов здесь нет. Как сообщил источник в посольстве Индии, на самом деле индийцы создают неудобства для граждан Украины (и не только Украины, но и России) в отместку за поведение наших дипломатов в Индии. На самом деле условия получения украинской визы для индийцев за последние 3-4 года изрядно ужесточились. Как утверждают индийцы, вокруг получения визы создана коммерческая схема, которая, естественно, не позволяет отсеивать нежелательных граждан, зато позволяет зарабатывать всем, кто в схеме участвует. В результате приличные люди остаются без виз, например, в Украину не пустили высокопоставленного чиновника Верховного суда Индии. Он взяток давать не стал, плюнул и в Украину не поехал. Индийцы пару лет терпели (в прошлом году с дабл – визами еще было все в порядке), ну а теперь начали потихоньку прикручивать гаечки. Поток туристов в Индию большой, и украинцы не самые богатые из них, можно и слегка поиздеваться. В Москве например уже случаются отказы одиноким девушкам, у нас такого нет,но в скором времени тоже может быть. На месте нового министра иностранных дел Петра Порошенко я бы немедленно обратил внимание на ситуацию в отношениях с Индией. Индия и Китай – наши будущие инвесторы, и относиться к гражданам этих стран как к людям третьего сорта – преступно и некрасиво. Работа в украинском дипломатическом корпусе не должна быть кормушкой для проходимцев, она должна быть почетной, и нашу страну в мире должны представлять достойные люди. Пока обойдемся без фамилий, но я думаю, что журналистские расследования в отношении торговли визами еще впереди. P.S Необходимые визы мы все-таки получили, благодаря моей настойчивости, но не все такие наглые как я. Так что, если кто собирается за индийской визой в ближайшее время, внимательно прочтите блог. Кроме того, помните, что лучше занимать очередь с 8.30, поскольку желающих очень много. http://blogs.pravda.com.ua/authors/ihelzon/4af44ca9c598b/ Олег Медведєв: Голос Ющенка пояснив всім, хто сіє паніку. Банкова вимагає надзвичайного стану і перенесення виборів http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4af447f4a6494/ ukrpravda@gmail.com (Олег Медведєв) От щойно "УП"із всесвітньої нформаційної какофонії виловила голос з Варшави, де нібито побачили, що "Прем'єр Юлія Тимошенко боротьбу з епідемією грипу використовує для відволікання уваги суспільства від недоліків у своїй роботі". Вчора один поважний телеканад буквально вичавлював із експертів думку про те, що Тимошенко... прагне введення надзвичайного стану. Але всім дезінформаторам щойно тут же на УП дав відповідь заступник глави секретаріату Ющенка Ігор Попров. Тут – детальна й чітка відповідь на питання, хто нагнітає паніку й хто прагне надзвичайного стану. Якщо далі піде так само, і кількість хворих зростатиме, неодмінно постане питання введення надзвичайного стану. У цьому питанні має бути мінімум суб'єктивізму та політиканства. Якщо в діючих правових умовах влада не впорається – треба вводити надзвичайні умови щодо правил, процедур та менеджменту. "Надзвичайний стан дозволить взяти під контроль внутрішніх військ та підрозділів МНС розподіл ліків, дотримання обов'язковості заборони масових заходів, виконання рішень РНБО без політичних дискусій, і нарешті мінімізує появу політиків з коментарями щодо медичних нюансів. Менеджмент операції через єдину вертикальну систему штабів із чітким підпорядкуванням прибере бюрократичні перепони та конкуренцію відомств". Секретаріат поділився своєю блакитною мрією. Але – погляньте, які вони тан на Банковій хитрожопі. Вони хочуть, щоби введення надвзичайного стану ініціювала Тимошенко: "Будемо сподіватися, що Уряд справиться з епідемією і без надзвичайного стану, але якщо вірус і паніка не будуть погашені – керівник уряду стане перед серйозною дилемою. Випустити ситуацію з-під контролю – це пряма загроза національній безпеці. Зробити подання про надзвичайний стан – це перенесення виборчої кампанії та втрата шансів на перемогу". А далі Попов думкою багатіє: "В разі дії режиму надзвичайного стану протягом двох місяців, нова дата виборів може припасти на 30 травня, одночасно з місцевими виборами, що до речі зекономить державі мільярд гривень. Одночасні вибори ускладнюють роботу комісій, проте в умовах економічної кризи потрібно економити". Fri, 06 Nov 2009 17:59:48 +0200 http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4af447f4a6494/ Сергій Лещенко: ''Со спекулянтами мы разберемся: они никогда не будут руководить нашей страной...'' http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4af43c7162026/ ukrpravda@gmail.com (Сергій Лещенко) "Зробіть людям роз'яснення, що це такий політичний час, коли сьогодні політики, які накопичували всі роки незалежності борги у різних напрямках, по заробітних платах, порушували державні зобов'язання, розкрадали державне майно, знущалися з людей – зараз вони знову рвуться до влади, і зараз вони ганьблять наші з вами спільні дії". Це звернення прем'єр-міністра до губернаторів було виголошено у середу на розширеному засіданні уряду в Києві. Fri, 06 Nov 2009 17:10:41 +0200 Більшість з тих, хто читає цю фразу, свято переконані, що це сказала Юлія Тимошенко. Але насправді наведена фраза належить Віктору Януковичу, а вимовлено її було п'ять років тому, коли він очолював уряд і балотувався у президенти як спадкоємець Леоніда Кучма. ...Днями я розмовляв з одним товаришем, який дав пораду – частіше нагадувати людям про події п'ятирічної давнини. Тому що людська пам'ять коротка. Атмосфера тих часів забулася. Дехто навіть починає сумувати за "епохою Даніловіча"... Насправді, багато з того, що сталося в 2004, уже виглядає неймовірним в сучасній Україні. Атмосфера у країні змінилася. Але багато чого негативного пустило ще більш глибоке коріння. Внаслідок безкарності політики знову годують виборців комбікормом, термін придатності якого минув п'ять років тому. Слова і вчинки нинішньої влади стають дуже схожими на поведінку своїх попередників п'ятирічної давнини. І, відповідно, те ж саме сталося з опозиціонерами. По мірі можливості я буду нагадувати в своєму блозі події п'ятирічної давнини. Отже, що сталося 5-6 листопада 2004 року? Центрвиборчком вже шість днів не міг дорахувати результати першого туру виборів президента. Мороз і Кінах оголосили, що підтримують Ющенка в другому турі. Через два роки і той, і другий будуть в Януковича... Максима Курочкіна намагалися підірвати в центрі Києва. Мине два з половиною роки, і смерть його наздожене на подвір'ї Святошинського суду Києва. Це вбивство досі не розкрито. "Россия все равно для нас была, есть и будет стратегическим партнером", – клянеться Ющенко в інтерв'ю "Московскому комсомольцу" п'ять років тому. А от Янукович відповідає "Московскому комсомольцу" на закид, що після запровадження урядом доплат до пенсій ціни поповзли вгору: "То, что произошло с ценами, иначе как беспределом и не назовешь! Ведь никаких объективных причин для повышения стоимости мяса и сала в этом году не было, – обурюється Янукович. – Просто спекулянты поспешили заработать на повышении пенсий и заработных плат. Со спекулянтами мы разберемся: они никогда не будут руководить нашей страной!..." Нікого не нагадує? http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4af43c7162026/ Юрій Свірко: Лукашэнка ў кампаніі з Клінтанам, Гавэлам і Саакашвілі. Беларускі цэнтар у Кіеве адкрывалі аўралам http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4af43436b28af/ ukrpravda@gmail.com (Юрій Свірко) 06.11.2009 12:23 Ганна Соўсь Чаму Лукашэнка, які ніколі ня быў у Курапатах, наведаў мэмарыял Галадамору ў Кіеве? Як менавіта вырашылі праблемы даўгоў прэзыдэнты Ўкраіны і Беларусі? Візыт Лукашэнкі камэнтуе рэдактар Кіеўскай газэты "Обзор" Юры Сьвірко. Fri, 06 Nov 2009 16:35:34 +0200 Соўсь: Лукашэнка зь Юшчанкам ушанавалі ля помніку памяць ахвяраў Галадамору ва Ўкраіне. У Беларусі Лукашэнка ніколі ня быў на месцы масавых растрэлаў у Курапатах, ён жа – адзін зь ініцыятараў усталяваньня Лініі Сталіна пад Менскам, тут – ушаноўвае памяць ахвяраў Галадамору, хаця і не прызнае яго генацыдам супраць украінскага народу. Якія ацэнкі гэта выклікала ва Ўкраіне? Сьвірко: Найперш Лукашэнка патлумачыў, што прыехаў у Мэмарыял, бо хацеў ушанаваць памяць мільёнаў ахвяраў гэтай трагедыі і нават сказаў, што "ў Беларусі таксама нямала людзей загінула". Новы помнік Галадамору, які быў пабудаваны прэзыдэнтам Юшчанкам, месьціцца побач з Кіева-Пячэрскай Лаўрай, і там жа яшчэ савецкі Парк Славы з магілай невядомага салдата. Лукашэнка ў прынцыпе паехаў ускладаць кветкі на магілу невядомага салдата, а заадно і пасадзіў каліну на тэрыторыі Мэмарыялу ахвярам Галадамору. Ва Ўкраіне гэта ўспрынялі вельмі пазытыўна: Юшчанка быў задаволены, бо некаторыя эўрапейскія палітыкі, прыкладам, Ангела Мэркель, не хацелі наведваць Мэмарыял, каб не дражніць Расею, а Лукашэнка на гэта пайшоў. Увогуле, ён шмат чаго незвычайнага рабіў гэтым разам. Напрыклад, адкрыў Цэнтар беларускай мовы і культуры ў Кіеўскім нацыянальным унівэрсытэце, паказаў сябе прыхільнікам разьвіцьця беларускай мовы і нават атрымаў званьне пачэснага доктара Кіеўскага нацыянальнага Ўнівэрсытэту. Такое званьне, напрыклад, маюць Біл Клінтан, Вацлаў Гавэл і Міхаіл Саакашвілі. Соўсь: Лукашэнка пасьля перамоваў зь Юшчанкам заявіў, што ўсе праблемы ва ўзаемадачыненьнях дзьвюх краінаў вырашаныя. А што перашкаджала двухбаковым адносінам раней? Сьвірко: Галоўнае пытаньне – пра дзяржаўную мяжу паміж дзьвюма краінамі. У 1998 годзе Лукашэнка заявіў, што "пакуль Украіна не заплаціць свае даўгі Беларусі, дамова пра дзяржаўную мяжу ратыфікаваная ня будзе. Ад таго часу – хаця сама дамова была падпісаная ў 97-м і тады ж ратыфікаваная Вярхоўнай Радай, Лукашэнка трымаўся свайго. І ад таго часу дыскутавалася гэтае пытаньне: як пагасіць даўгі ад 92-га году, калі некалькі беларускіх прадпрыемстваў пастаўлялі прадукцыю ўкраінскім, а тыя не заплацілі – называліся лічбы 150 мільёнаў даляраў, 200, 130. Цяпер украінскія газэты пішуць, што Ўкраіна пагадзілася заплаціць 50 мільёнаў даляраў у такой форме: яна будзе пастаўляць электраэнэргію па цане, ніжэйшай за сабекошт, і гэтая электраэнэргія будзе прадавацца далей у краіны Балтыі: у Літву, дзе закрываюць Ігналінскую АЭС, і нават у Латвію, якая таксама атрымлівала энэргію з Ігналінскай АЭС. У Кіеве ўсе перакананыя, што перашкаджала ня толькі само па сабе пытаньне мяжы і даўгоў, а перашкаджала Расея, якая рукамі Беларусі трымала Ўкраіну на кручку, каб тая не ўступіла ў НАТА. Бо калі няма ўрэгуляванай мяжы зь Беларусьсю, гэта значыць, што ёсьць праблема з суседзямі, а таму нельга стаць членам НАТА. Цяпер Лукашэнка паводзіў сябе як вялікі прыхільнік Украіны і нарабіў столькі камплімэнтаў, што ўзьнікла пытаньне: а чаго ж ён столькі гадоў сюды ня езьдзіў? Хаця ёсьць і адказ: у 2005 годзе ў часе свайго першага візыту ў Вашынгтон Віктар Юшчанка паабяцаў Джорджу Бушу, што будзе "прасоўваць дэмакратыю ў Беларусі і на Кубе". Тады Лукашэнка абразіўся. Цяпер Юшчанка кажа, што базавая мэта супрацоўніцтва – гэта сяброўства Беларусі ў Радзе Эўропы, а пра тое, што гэта абумоўліваецца правамі чалавека і дэмакратыі, Юшчанка ўжо ня кажа. http://www.svaboda.org/content/article/1870984.html Беларускі цэнтар у Кіеве адкрывалі аўралам 06.11.2009 14:37 Радыё Свабода Пытаньне з адкрыцьцём беларускага цэнтру вырашылася за два месяцы. На дапамогу прыслалі рабочых зь Беларусі, – расказаў Свабодзе дырэктар інстытуту філялёгіі Кіеўскага унівэрсытэту. У часу візыту Аляксандра Лукашэнкі ў Кіеў быў адкрыты Цэнтар беларускай мовы і культуры на базе інстытуту філялёгіі Кіеўскага нацыянальнага Ўнівэрсытэту. Дырэктар інстытуту філялёгіі Кіеўскага нацыянальнага ўнівэрсытэту імя Тараса Шаўчэнкі, доктар філялягічных навук, загадчык катэдры сучаснай украінскай літаратуры Рыгор Семянюк расказаў пра задачы новага цэнтру. Семянюк: У нашым інстытуце вывучаецца больш як 30 моваў і існуе ўжо 15 моўна-культурных цэнтраў розных народаў сьвету. Гэта будзе 16-ты цэнтар, але першы ва Ўкраіне цэнтар беларусістыкі. Мэта яго – працяг і разьвіцьцё тых традыцый, якія стагодзьдзямі складаліся ў духоўным, культурным, літаратурным пляне паміж нашымі народамі. А таксама разьвіцьцё новых традыцый, зь якімі нашы дзяржавы крочаць, як незалежныя, у 21-м стагодзьдзі. Калі больш канкрэтна: наша задача – вучыць студэнтаў беларускай мове. Мы спадзяемся, што нам удасца адкрыць, магчыма, трайную спэцыяльнасьць: каб студэнты вывучалі беларускую, украінскую і ангельскую мовы. Сёньня жыцьцё прагматычнае, таму трэба глядзець у будучыню і прадбачыць наперад лёс нашых выпускнікоў: каб палепшыць ім потым уладкаваньне на працу. Беларуская мова вывучалася ў нас на факультэце тры гады: з 1990 да 1993 – гэта быў спэцкурс. А сёньня ў нас для студэнтаў чытаецца курс замежнай літаратуры, у тым ліку ў гэты курс уваходзіць і беларуская літаратура. Раней такога вялікага зацікаўленьне не было, але пасьля візыту Віктара Юшчанкі ў Беларусь, а цяпер вось і Аляксандра Лукашэнкі ва Ўкраіну – трэба аддаць належнае супрацоўнікам беларускай амбасады: як апэратыўна вырашылася пытаньне з адкрыцьцём беларускага цэнтру – літаральна за два месяцы! На пачатку навучальнага году селі за стол перамоваў, акрэсьлілі плян мерапрыемстваў, а сёньня ўжо маем адкрыцьцё. Фінансаваньне выдзеліў беларускі бок. На абсталяваньне і рамонт памяшканьняў гэтага Цэнтру былі прысланыя рабочыя зь Беларусі. І мэблю, і кнігі, і кампутары, і інтэрнэт – усё аплаціў беларускі бок. Вялікі ім дзякуй. Гэта сьведчыць пра тое, наколькі Беларусь зацікаўленая, каб мова яе дзяржавы вывучалася і ў іншых краінах." Чакаецца, што ва ўнівэрсытэце будзе адкрытая катэдра беларускай мовы і літаратуры. http://www.svaboda.org/content/article/1871145.html http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4af43436b28af/ Александр Чаленко: О сале, ВТО и о ''России Сахарова и Портникова'' http://blogs.pravda.com.ua/authors/chalenko/4af411b187f15/ ukrpravda@gmail.com (Александр Чаленко) Давеча читал статью Володи Корнилова. Испугался. Оказывается, из-за вступления во Всемирную торговую организацию с 1 января на рынках может исчезнуть САЛО!!!!!! Fri, 06 Nov 2009 14:08:17 +0200 Вот отрывок из нее о ВТО, сале, а заодно и об украинских евроатлантистах. "Хочу обратить особое внимание на то, что в отличие от разных концепций патриотического воспитания молодежи в царской России или в Советском Союзе нынешняя украинская концепция воспитания "национал-патриотов" вообще не предусматривает таких понятий, как честь, совесть, правдивость, за исключением штампованных фраз со ссылкой на Конституцию о "защите чести и достоинства гражданина". Нравственные категории чести и совести сведены к не менее штампованным фразам об "общечеловеческих ценностях" без конкретизации данного понятия. Авторы современных украинских концепций построения общества все и всех пытаются подчинить "интересам нации", "интересам государства" и т. д. Какими путями это достигается, нужно ли для этого врать, подхалимничать, приспосабливаться – неважно. Что ж, уверен, недостатка в "воспитателях", практикующих согласно концепции, не будет. Я редко описываю закулисье различных политических ток-шоу, в которых доводится принимать участие. Но для иллюстрации этих тезисов приведу два ярких примера. Недавно в прямом эфире я высказал упрек присутствовавшим в студии "евроинтеграторам" по поводу того, что они, так долго агитируя нас вступать в ВТО, "забыли" рассказать украинскому народу, что одним из условий вступления в эту организацию являлся фактический запрет уже с 1 января следующего года торговли на рынках творогом, молоком, маслом и даже салом. В эфире по этому поводу спорить никто не стал, а за кулисами один из основных "экспертов", ранее убеждавших нас, что "украинский народ почувствует на себе позитивные последствия от вступления в ВТО сразу же после вступления", подошел ко мне и сказал: "Ну что вы шум подняли из-за пустяков? Да, было такое условие. Но кто ж его у нас собирается выполнять? Если вы после Нового года не найдете на рынках домашнего сала, приходите ко мне – я вам расскажу, где его достать". Я спросил, насколько его фактическое признание в намерении нарушить украинский закон и обязательство перед европейскими партнерами соответствует понятиям порядочности и европейскости, которую он так отстаивает в эфирах. Мой собеседник посмотрел на меня с искренним недоумением, пожал плечами и ушел". Дискуссия, если мне не изменяет память, произошла на 5 канале в программе Анны Безулик. Помнится, что в студии присутствовали евроатлантисты Тарас Березовец (что-то он блоги перестал писать) и Валерий Чалый, а также евроинтегратор и "нейтрал" Александр Чалый. Ну, еще можно к этому списку добавить такого сторонника вступления в ВТО, как Арсений Яценюк. Он, как я понимаю, сало по идее любить должен. Кто же из них разговаривал с Корниловым? А вот разговор Володи с другим евроатлантистом. "В эфире другого телешоу один известный украинский журналист долго говорил о системе моральных ценностей, о том, что есть "плохая" "Россия Путина и Медведева", а есть другая Россия – Россия Сахарова, Бродского, Лихачева, российских правозащитников и т. д. При этом в свои речи сей господин неоднократно вкраплял откровенную ложь, в чем я и постарался его уличить. В очередной рекламной паузе этот журналист в ответ на мои упреки и аргументы ухмыльнулся и сказал (даже не постеснялся стоявших рядом депутатов и своих коллег): "Ну да, ну и солгал. Но об этом знаем только мы с вами, а публике это неведомо. Поэтому я достиг своей цели, а вы – нет". Я спросил его, слышал ли он что-нибудь о таких понятиях, как честь и совесть, о тех самых моральных принципах, которые он упоминал, говоря о "России Сахарова и Бродского". Вы бы видели, как он искренне смеялся. Да, за кулисами они позволяют себе быть искренними". Если я не ошибаюсь, то речь идет о программе "Свобода слова" с Андреем Куликовым. В одной из них, действительно, Виталий Портников, кстати, твердый украинский государственник (он мне сам об этом говорил), говорил о двух Россиях – Путина и Сахарова. http://blogs.pravda.com.ua/authors/chalenko/4af411b187f15/ Ігор Головань: Адвокатам Донецької області http://blogs.pravda.com.ua/authors/golovan/4af407fc128a9/ ukrpravda@gmail.com (Ігор Головань) Шановні колеги! Як я дізнався з оголошення у газеті "Жизнь", загальні збори адвокатів з питання виборів нового складу Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) перенесено з 31 жовтня на 21 листопада 2009р. Оскільки я (як і багато хто з моїх колег) таки пропустив попереднє оголошення, вважаю за необхідне вжити всіх доступних мені скромних можливостей для повідомлення донецьких адвокатів про цю важливу для нашої професійної спільноти подію. Отже, загальні збори адвокатів Донецької області з питання виборів представників до нового складу КДКА відбудуться 21 листопада 2009р. об 11 год. у Палаці молоді "Юність". Реєстрація адвокатів з 10 години. Закликаю колег-адвокатів до участі у зборах. І не забудьте свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та документ, що посвідчує особу. Про всяк випадок додаю копію оголошення. Fri, 06 Nov 2009 13:26:52 +0200 http://blogs.pravda.com.ua/authors/golovan/4af407fc128a9/ Євген Іхельзон: Пассажирская авиация. Что лоукосты нам готовят? http://blogs.pravda.com.ua/authors/ihelzon/4af3fd3335e08/ ukrpravda@gmail.com (Євген Іхельзон) Маленький отчет о встрече с руководителем компании Wizzair в Украине Натальей Казмер Fri, 06 Nov 2009 12:40:51 +0200 Хочу сообщить несколько важных на мой взгляд моментов, которые я вынес из дискусии с г-жой Казмер. - В ближайшие полгода Виззейр не будет открывать новые рейсы из Украины. В то же время компания обещает не повышать цены на уже существующих направлениях. До сих пор в ноябре – декабре 2009 билеты на определенные даты можно купить по 169 грн. Каждый человек – пассажир, и каждый пассажир хочет летать дешево, в этом преимущество философии лоукост компаний надо так называемыми традиционными компаниями. Украина – одна из последних стран Европы, где внутренние перевозки стоят баснословно дорого – $200 туда и обратно. Правда, весь следующий год надежды на их удешевление – никакой. - Пока Виззейр будет летать из Киева в Дортмунд, Тревизо (Венеция), Катовице, Симферополь, Кельн – Бонн, Мемминген (Мюнхен) и Лутон (Лондон). Рейс в Осло пока отменяется, возможно до летнего расписания. Из Львова пока выполняются только рейсы в Дортмунд. Впрочем, как сообщалось, 1 апреля 2010 аэропорт Львов должен закрыться на реконструкцию, и рейсы будут отменены или перенесены в другой порт по возможности. - Что касается внутренних рейсов, то до летнего расписания – 2010 это будет только Киев – Симферополь. Дальше компания будет анализировать рынок. По моему мнению, внутренних дешевых рейсов не будет еще как минимум год. Ни Харькова, ни Запорожья, ни Одессы, ни Львова из Киева. Основная причина – слишком высокие аэропортовские сборы в периферийных украинских аэропортах. Наши аэропорты до сих пор считают, что летать самолетами это не передвигаться, а "понтоваться". - С июня месяца 2010 года в летнем расписании Виззейр надеется на открытие новых направлений из Украины. Эти надежды связаны с поставкой третьего самолета А-320 в Украину, если будут расширяться возможности на международных перевозках, будет и самолет. На сегодняшний момент в ГАА (Госавиаадминистрации) лежат заявки на рейсы в Эйндховен (Нидерланды), Шарлеруа (Брюссель), Бергамо (Милан), Чампино (Рим), Прага, Хан (Франкфурт). Пока их удовлетворение зависит от переговоров между ГАА и правительствами этих стран. До тех пор пока договор об "открытом небе" между Украиной и ЕС не подписан, для открытия новых направлений нужны двухсторонние договора. Компания Виззэйр уже имеет назначение в Тбилиси, но рейсы пока открывать не спешит из-за небольшого пассажиропотока в этом направлении. - Виззейр не собирается уходить с украинского рынка, несмотря на то, что проект на нашей территории пока еще не приносит прибыли. В 2010 компания планирует выйти на "ноль", а прибыль начать получать в 2011 году. На сегодняшний день компания имеет на киевской базе 2 самолета марки А-320. - В долгосрочные планы Виззейр входит создание еще нескольких баз в Украине. Следующей базой после Киева может стать Львов, по самым оптимистическим прогнозам – не раньше чем через 2 года. - Ситуация с пассажирскими авиаперевозками в Украине должна измениться после подписания договора об "Открытом небе" между Украиной и ЕС. Для этого необходимо, чтобы Украина имплементировала правила воздушных перевозок, существующие в ЕС. После подписания договора для открытия международных рейсов уже не будут необходимы межгосударственные соглашения, достаточно будет договора между аэропортами – то есть новый рейс можно будет открыть за неделю – две, как это сейчас делается в Европе при необходимости. К примеру, "Открытое небо" позволяет перехватывать пассажиропоток обанкротившихся компаний, быстро занимать освободившиеся направления, да и вообще обеспечивает гибкость системы пассажирских перевозок и противостоит коррупции в разрешительной сфере. - К лету 2010 году рынок украинских авиаперевозок кардинально изменится. Во-первых, крупные игроки на этом рынке ожидают окончательного "приземления" "Аэросвита", это освободит ряд перспективных направлений, на которые могут стать дешевые авиакомпании. Даже если этого не случится, и компанию каким-то образом купят структуры Игоря Коломойского, все равно ее придется реструктуризировать, и некоторые направления будут потеряны. Как известно, "Аэросвит" закрыл рейсы в Алматы, Астану, Гамбург, Стокгольм, Дюссельдорф, Каир, Дели, Торонто и Баку. Исходя из того, что Дели закрыли в самый самый сезон, можно подозревать, что у компании не все хорошо. Официальная позиция компании – "мы закрыли эти рейсы временно, из-за отстутствия загрузки". На мой взгляд, билеты в Дели у "Аеросвита" были слишком дорогие ($1100), и даже акции, когда часть билетов продавалась по $399, рейс не спасли, акционных билетов было слишком мало. Кроме того, в июне 2010 заканчивается монопольное право компании МАУ на выполнение ряда европейских перелетов, что также может оздоровить рынок и увеличить конкуренцию, которая всегда приводит к снижению цен. - Новые лоукост-перевозчики пока на украинский рынок не стремятся, считая его проблемным. Пока что, кроме Виззэйр к нам летают только Эйр Арабия (в Шарджу) и Germanwings (в Кельн). Очевидно, что до лета 2010 новых компаний на украинском рынке не прибавится. Компания Эйр Арабия когда-то обьявляла о планах создания в Киеве крупного транзитного хаба, но пока что от этих планов отказалась. Такое же решение приняла и компания Флайдубай, которая хотела перехватить украинских пассажиров, следующих в Индию. Компания не стала выходить ни на украинский, ни на индийский рынки. http://blogs.pravda.com.ua/authors/ihelzon/4af3fd3335e08/ Андрій Окара: НА СУНДУК МЕРТВЕЦА (7). Почему на украинских выборах побеждает тот, кто убедит свой электорат прийти на избирательные участки http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4af3efcfceb52/ ukrpravda@gmail.com (Андрій Окара) Игра в ''третий лишний'', или Почему на украинских выборах побеждает тот, кто убедит свой электорат прийти на избирательные участки ПРОФИЛЬ, N37 (106), 7 ноября 2009 г. Нынешние президентские выборы в Украине похожи на игру в орлянку: орел или решка? Решка или всё-таки орел? Вероятность, как известно, 50 на 50. Виктор или Юля? Юля или Виктор? Как говорится, tertium non datur. Но, видит Провидение, до такой ситуации, когда третьему – Ющенко, Яценюку, Литвину, Тигипко, Симоненко, Богословской – в жестком предвыборном споре этих двух места нет и не предвидится, украинскую политику довели не Кучма, не Путин с Медведевым, не Буш-младший, не Барак Обама, ну и не сами Янукович с Тимошенко, а совсем другие люди: Ющенко, Яценюк, Литвин, Тигипко, Симоненко, Богословская и далее по списку. Не враги и не конкуренты виновны в низких цифрах их рейтингов, а они сами, их штабы и креативные группы. Fri, 06 Nov 2009 11:43:43 +0200 Несколько лет подряд о Ющенко, Тимошенко и Януковиче можно было говорить как о "Бермудском треугольнике" украинской политики – когда двое ситуативно время от времени объединяются, чтобы "зачистить" третьего. Но Ющенко сам своими руками и своим языком методично, шаг за шагом обломал под собою все сучья, сжег за собою все мосты, и из человека, который не без некоторых оснований считал себя Избранником Судьбы и главным героем Оранжевой революции, превратился в статистическую погрешность – в технического кандидата – по всей вероятности, на стороне Яценюка. А может и на стороне Януковича – столь велика президентская ненависть и зависть к Юлии Тимошенко. Главное, что его перспективы теперь не берутся в расчет никем – даже его ближайшим окружением. И его нынешний рейтинг в 2-3% – это даже не число его сторонников и не остатки его "ядерного" электората. Это доля тех, кто считает, что на переправе коней не меняют, что старый конь борозды не испортит, и что лучше плохая прогнозируемость с Ющенко, чем хорошая непрогнозируемость с новым президентом. В это же самое время Арсений Яценюк показал невероятные чудеса политтехнологий. Так, в июне-июле по некоторым соцопросам его рейтинг достигал 17-19%. Чтобы осенью это всё превратилось в 7-8%, надо иметь воистину нетривиальные способности! Если бы Яценюк был настоящим, он не допустил бы всего того беспредела, который творился в украинском информационном пространстве всё это время от его имени. Но, как говаривали в Московском царстве в XVII веке, царь-то оказался ложным! Я признателен моим коллегам и землякам Дмитрию и Тимофею за то, что они выступили в роли ассенизаторов украинского политического процесса и показали – почти как на рентгене, – кто таков их заказчик. Теперь Яценюк и его полуподпольная команда говорят – мол, мы и не думали в президенты, мы партию "Фронт змін" в Раду продвигаем! Да, он разочаровал. Но слава Богу, что это разочарование произошло до выборов, а не после – как с Виктором Ющенко. Считается, что Сергей Тигипко в своей карьерной истории вышел из днепропетровского комсомола. Хотя впечатление, что он ниоткуда не выходил и песня "Не расстанусь с комсомолом – буду вечно молодым!" – именно о нем. Его президентская кампания хоть и ведется как-то вяло и невнятно, но он чуть ли не единственный, кто раскручивается с помощью содержательной программы и программных статей. С его экономоцентристским концептуальным подходом можно серьезно спорить, однако, судя по всему, Тигипко борется не за победу на выборах, а за третье место, которое теоретически вполне можно конвертировать в премьерское кресло. Президентский "поезд" Тигипко ушел еще в 2004 году – тогда он выглядел вполне перспективным, несудимым и проходным кандидатом от Партии регионов. Но сегодня он вполне успешно отбирает голоса у Виктора Януковича в первом туре. Вопрос в том, кого предпочтет его небольшой электорат в туре втором? Ну а Владимир Литвин, Петр Симоненко, Инна Богословская и иные кандидаты с непроходными рейтингами ведут фактически не президентскую, а парламентскую кампанию своих партий. Тот же Литвин за последние два года так и не придумал ни одного нового аргумента на свою любимую тему – зачем всё-таки "країні потрібен Литвин". Самая большая интрига – с рейтингом Юлии Тимошенко. Очевидно, что быть премьер-министром во время мирового структурно-финансового кризиса – это сознательно подставиться под град ударов. Не говоря уже об ударах со стороны Ющенко и его команды. Юлии Тимошенко было бы выгоднее переждать последний год не в премьерском кресле, а в самом выгодном для нее месте и амплуа – в оппозиции. Но она сама решила иначе – с очевидным ущербом для рейтинга. Тем не менее, ее рейтинг постепенно восстанавливается – например, на Западной Украине – за счет уменьшающегося рейтинга Яценюка. Ее оппоненты и враги рассчитывали, что кризис станет для нее политическим капканом, но они забыли о динамичности ее рейтинга – она, как никто другой из украинских политиков, умеет очень быстро добирать проценты. Если стакан наполовину заполнен водой, можно доказывать, что он наполовину пуст, можно – что наполовину полный. Примерно так строится и полемика вокруг деятельности Тимошенко: одни говорят, что в кризисе и его последствиях виновата она, другие – что если бы не она, было бы значительно хуже, обвал украинской экономики был бы смертельным, и Украина уже никогда бы не поднялась. Спорить об этом можно бесконечно – главное, что для своего электората Тимошенко – спасительница экономики и гарант выплаты пенсий и зарплат бюджетникам. Президентские выборы 2004 года, закончившиеся Оранжевой революцией, проходили по мобилизационно-катастрофическому сценарию, поэтому электораты были предельно поляризованы, а явка – уникально высокой. Казалось, если изберут "неправильного" кандидата, небо упадет на землю и жизнь на Земле пресечется. Но если изберут "правильного", то до рая на земле – рукой подать. Нынешние выборы пока что проходят по инерционному сценарию: народ предельно апатичен, вера в то, что в Украине может что-то измениться к лучшему, предельно низка. Даже "педофильский" скандал сыграл не на поляризацию электоратов, на что, видимо, надеялись его авторы, и не на уменьшение рейтинга Юлии Тимошенко, а на увеличение безразличия и уверенности, что "все политики одинаково отвратительны". Очень важно, как распределятся голоса, отданные в первом туре за непроходных кандидатов, во втором туре. Не разочаруются ли эти избиратели? Придут ли во втором туре на избирательные участки? Допустим, в первом туре человек голосует за Симоненко или иного левого кандидата, означает ли это, что во втором он автоматически проголосует за далекого от левых взглядов Януковича? Возможно, симпатизировать он будет именно ему, но значит ли это, что такой симпатии будет достаточно, чтобы прийти на избирательный участок? Ну и в какой степени электораты Яценюка, Литвина, Гриценко "передаются" Юлии Тимошенко – тоже вопрос. Получается, во втором туре у избирателя, как и в 2004 году, будет четыре мотивации выбора: "за" Тимошенко, "против" Януковича, а также "за" Януковича и "против" Тимошенко. Поэтому в электоральных условиях, когда весь украинский электорат более менее в равных долях поделен между Януковичем и Тимошенко, а любой третий – лишний, побеждает тот кандидат, который сумеет мобилизовать своих сторонников – убедить их прийти на избирательные участки и проголосовать. Который уболтает их, что именно он выведет страну из кризиса и что именно с ним надо связывать надежды на модернизацию страны и построение "светлого будущего". Который докажет, что его конкурент – тормоз и исчадие ада. Итак, украинские президентские выборы – это игра в орлянку: на одной стороне монеты – профиль дамы с косой, на другой – улыбающийся донецкий "орел". Однако если в орлянку играют увесистыми монетами, крайне редко выпадает и третий вариант: монета встает на ребро. Поэтому сценарии с выдвижением в предпоследний день непрогнозируемых, но суперрейтинговых кандидатов, ровно как и сценарии новых послевыборных бунтов, революций и повторных голосований тоже не стоит исключать. Всё-таки хорошо, что Украина – это страна не только с непрогнозируемым прошлым, но и с непрогнозируемым будущим. ПРОФИЛЬ, N37 (106), 7 ноября 2009 г. http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4af3efcfceb52/