http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48f0570a2e64b/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Мені доводилось неодноразово захищати Президента Ющенка у ході зовнішньополітичних дебатів, коли, наприклад, члени президентської команди не могли пояснити пресі, як насправді правильно перекладається на українську мову слово "speculation". Але оптимістичні євроатлантичні заяви мають підкріплюватися прагматичними оцінками щодо ПДЧ і нової угоди з ЄС. Sat, 11 Oct 2008 10:34:34 +0300 1) НАТО Отже, у грудні – дострокові вибори, і у цьому ж місяці міністри закордонних справ НАТО будуть оцінювати, наскільки Україна готова приєднатися до ПДЧ. В умовах політичної кризи, зрозуміло, ми цей шанс у грудні втрачаємо. Однак Президент під час розпуску парламенту їде до Великобританії, потім – до Італії, і робить оптимістичні заяви. На сайті Президента України повідомляється, що Президент Італії Наполітано "висловив підтримку Україні в її прагненні приєднатися до ПДЧ на грудневій зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО". Натомість сайт Президента Італії повідомляє, що "Президент Наполітано ще раз наголосив про італійську допомогу в інтенсифікації відносин між Україною та Атлантичним Альянсом, як було підтверджено під час Бухарестського саміту минулого квітня, із повагою до вибору українського народу та духу поновлення дружби та співробітництва між сусідніми країнами". Навіть ті, хто не знають італійську мову, подивившись італійській оригінал, побачать, що чогось схожого на Membership Action Plan там немає: "Il Presidente Napolitano ha infine ribadito il sostegno italiano alla intensificazione dei rapporti fra l'Ucraina e l'Alleanza Atlantica, come confermato in occasione del Vertice di Bucarest dello scorso aprile, nel rispetto delle scelte del popolo ucraino ed in uno spirito di rinnovata amicizia e collaborazione con i Paesi vicini". Так для чого ж видавати бажане за дійсне? 2) ЄС У контексті неодноразових заяв про "асоційоване членство" (якого насправді немає) цікавою буде точка зору д-ра Романа Сольчаника, одного з тих західних аналітиків, який писав якісні матеріали про Україну ще до "перебудови", працював у РЕНД, є автором книжок про Україну і Росію. Коротше, як жартує п. Роман про себе, є "ветеран труда". Ось матеріал, надрукований в The Ukrainian Weekly 21 вересня. Сам Сольчаник хотів донести це до читача в Україні. Зараз, в контексті указу про розпуск парламенту, я хотів би ще раз наголосити, що ця стаття – критика Президента з позицій тих, хто хоче бачити Україну в Європі. Така критика має допомогати. Так що розміщую англомовний оригінал тут: UKRAINE IN EUROPE? NOT SO MUCH Roman Solchanyk Is the Ukrainian President challenging The Decider as to who is best at creating one's own reality? After being blown off by the European Union (EU) for the umpteenth time at the recent EU-Ukraine summit in Paris, President Viktor Yushchenko told a press conference in the French capital that he was "satisfied with the results of our negotiations and the results of this summit," adding that the meeting was "absolutely historic for our relations." "I can state with great satisfaction," he said, "that we welcome the signals sent to Ukraine by the European Union." What on earth is this man on about? Let's review. Ever since Ukraine's leaders declared that they intended to "return to Europe"-a notion whose validity is less than universally accepted-Kyiv has been asking and, in some instances, demanding that the Eurocrats in Brussels send it a clear signal-specifically, that they officially recognize the prospect of Ukraine becoming a member of the EU. That is something that the EU leadership has consistently refused to do, and in that respect the Paris summit remained true to form. Although supported by EU members like Poland, the Baltic states, and a few others, their backing has not been persuasive enough to turn around members of "old Europe" like Germany, France, and Italy, who have demonstrated pretty much zero interest in opening the EU's doors to Ukraine. And so while the official documents issued at the Paris summit abound with words and phrases like "partnership," cooperation," "deepening relationship," "common history and common values," "further convergence," and the like, the key phrase that the Ukrainian delegation wanted to hear-namely, "prospective European Union membership"-is nowhere to be found. Nonetheless, by all accounts Mr. Yushchenko appears to have been overjoyed by the outcome. Judging by what he said after the meeting, the basis for his euphoria-apparently the Ukrainian President told enquiring journalists that the summit was an "absolute success"-resides in two areas. First and foremost, Mr. Yushchenko emphasized that the new and enhanced agreement between the EU and Ukraine, which is meant to replace the Partnership and Cooperation Agreement that expired in April of this year, will be called an "association agreement." According to the President, the "philosophy grounded in this [new] agreement" is the same as the association agreements signed with Poland and other formerly East European countries in the 1990s (commonly referred to as the Europe Agreements) that paved the way for their eventual EU membership. In short, Mr. Yushchenko seems to believe that because the proposed agreement, which is expected to be concluded next year, carries the name "association" the result for Ukraine will be the same as it was for Poland. Nonsense. Someone needs to inform the President that the EU has association agreements with, among others, Algeria, Mexico, Chile, Israel, and the Palestinian Authority. None of these countries will ever be EU members. In all fairness, Mr. Yushchenko is not alone in putting lipstick on a pig. Since negotiations began last year, Ukrainian diplomats have been pressing their EU counterparts to agree to what they presumably believe is the magic formula of an "association agreement"-energy that could have been put to considerably better use in focusing on the content of the agreement rather than its title. Another "convincing result" of the summit, argued Mr. Yushchenko, is the following: "In our joint statement, the European Union forcefully expressed its complete support for the sovereignty and territorial integrity of Ukraine." Well, thank goodness for that! Does this mean that the good citizens of Ukraine can now rest peacefully in the knowledge that Belgian and Dutch soldiers stand ready to defend them from outside threats? Uh, not so much. I wonder if Mr. Yushchenko is aware of remarks made by German Chancellor Angela Merkel in Leipzig last week. She could not have been more blunt. Germany and Russia, Mrs. Merkel explained, are bound by common ties that are stronger than any "controversies" that may divide them. What she had in mind, of course, was that petty and somewhat annoying matter of Russia invading a neighboring country. So much for the practical benefits of European expressions of support for Ukraine's security. If Mr. Yushchenko actually believes that Europe is prepared to face down Russia in the event that Ukraine is confronted with a threat to its territorial integrity from its northern neighbor, then I have a bridge to nowhere that he may be interested in. It is difficult to understand what the Ukrainian President is so excited about with respect to the EU's "forcefully expressed" support for Ukraine's security. The joint declaration simply states that the "the Parties reiterated full and wholehearted commitment to strict adherence to and respect for internationally recognized principles of sovereignty and territorial integrity as well as inviolability of borders" and that the "EU and Ukraine shall address in a timely manner the challenges to these principles at all appropriate levels of the political dialogue." I haven't actually checked, but these kinds of formulations can probably be found in hundreds of bilateral and multilateral documents to which Ukraine is a signatory, and serious security analysts have long stopped paying attention to this kind of empty rhetoric. In this connection, a newsflash for Mr. Yushchenko. One of Kyiv's "strategic partners" (of which there are many) that, like the EU, is on record as supporting Ukraine's sovereignty and territorial integrity is-uh, Russia. Now that's reassuring! And all of this comes at a time when many news reports and various learned commentators are suggesting that after Georgia, "Ukraine is next." Last week, Ukraine's Minister of Defense, Yurii Yekhanurov, told conference participants in Copenhagen: "The rhetoric of influential Russian politicians gives Ukraine the basis for thinking about the necessity of expanding the list of potential threats to [our] national security." Earlier assessments about the absence of a real threat to Ukraine's territorial integrity in the mid term, the minister asserted, "no longer correspond to reality." Presumably, he knows (or should know) what he is talking about. But I digress. The question that looms rather largely behind the comedy cum farce of EU-Ukrainian relations since independence is why the Europeans are not prepared to send Ukraine that long awaited signal-especially when Bulgaria and Romania were accepted last year and Albania is officially slotted for membership. That is a complex and multifaceted issue that deserves to be examined in some detail. For the moment, let's call attention to just one aspect of the problem. • In April 2008, the Razumkov Center, Ukraine's premier think tank, asked Ukrainians which foreign policy orientation should be a priority for Ukraine. For 50.2 percent of respondents the answer was relations with Russia and the former Soviet republics in the Commonwealth of Independent States (CIS); 34.2 percent opted for the EU; 10.7 percent were undecided or did not answer. • Another poll, this one just recently completed by the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences, framed the issue somewhat differently, asking Ukrainians which foreign policy orientation they favored. The preferred option for 30 percent of respondents was Ukraine together with Russia and Belarus; 18 percent favored integration with Europe. • The Democratic Initiatives Foundation, another solid outfit in Kyiv, reported on the results of its poll taken in March of this year. Asked how they would vote in a hypothetical referendum on joining the EU, 56 percent said that they would cast their ballots for membership; 25 percent were against and 19 percent were undecided. Yet, only 25 percent of respondents considered themselves to be European; 70 percent did not. • And finally, according to the highly respected Kyiv International Institute of Sociology, in August 2008 only a bare majority (50.1 percent) was prepared to vote for Ukraine's independence in a hypothetical referendum; nearly a quarter (22.1 percent) said they would vote against; and the remainder (almost 28 percent) would either not vote at all or remained undecided. The regional disparities are striking. If in Western Ukraine 82 percent support independence, the corresponding figures for the eastern and southern parts of the country are 27.8 percent and 32.9 percent, respectfully. The Razumkov Center, also in August, found that 52 percent of voters would support independence. Memo to Kyiv. There are people in Brussels who know how to draw conclusions from survey research. P.S. The Ukrainian President, Ukraine's diplomats, and others need to stop talking about "associate membership" in the EU. There is no such concept in the EU's official nomenclature and, therefore, no such status. http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48f0570a2e64b/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48ed9d6f9f492/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) "Партія війни" перемогла, але указу ще немає. Треба, щоб парламент виділив кошти і щоб було знято вимогу про реєстр виборців, якого немає. А хто за це голосуватиме? Партія регіонів, частина НУ. 226 голосів не буде. Приєднаються комуністи і Литвин? В такому випадку уявляєте, який козир отримає "партія миру" (опоненти виборів), говорячи про витрачання народних грошей, про те, хто насправді кидає країну у передвиборчий шал (чим скористається "Газпром" напередодні Нового року), і про те, хто хоче проводити вибори без реєстру, тобто збільшуючи потенціал адмінресурсу і фальсифікацій. Хто візьме це на себе? Невже Ющенко дасть критикам такий козир? Thu, 09 Oct 2008 08:58:07 +0300 А може він блефує, і "б" сказано не буде, може хоче когось до чогось підштовхнути і ще зупиниться? Щось занадто складно. Є логіка бойових дій, виникає проблема збереження обличчя та й впертість Президента відома. М-да, заганяє сам себе в глухий кут, а головний сантехнік країни піддакує – йому-то що... http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48ed9d6f9f492/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48eb522ac0563/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Я уже писав про це в УП, але оскільки Президент ставить ультиматум про кінець дня сьгоднішнього (а БЮТ говорить про кінець листопада), хотів би зауважити ще раз. Tue, 07 Oct 2008 15:12:26 +0300 Проблема ж навіть не в правових обгрунтуваннях розпуску та дати. Проблема в морально-політичній легітимації цього кроку. У 2007 р., попри хиткі правові підстави, була суспільно-політична підтримка цього кроку і загроза монополізації влади однією силою, які виправдовували указ Президента. Зараз такої легітимації немає. У майбутньому парламенті Ющенко отримає або прем'єра Януковича, або в кращому випадку коаліцію, в якій домінуючу роль гратиме Партія регіонів (з Табачником, Колесніченком та іншими "українофобами"). Прихильників цього кроку я хочу запитати: так буде краще для національної безпеки? http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48eb522ac0563/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48eb1466d70f9/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Посмотрел вчера первую из 12 финальных передач проекта "Имя Россия". Любопытно, какие-то новые для меня факты, неожиданные интерпретации. Но некоторые моменты не могли не настораживать, поскольку свидетельствовали о некоей генеральной линии и противопоставлении возрождения России действиям иных, злых сил. Tue, 07 Oct 2008 10:48:54 +0300 Итак, Александра Невского представлял один из наиболее влиятельных иерархов РПЦ митрополит Кирилл. Тот самый Кирилл, который на рок-концерте в Киеве, посвященном 1020-летию крещения Руси, скандировал речевки "Россия, Украина, Беларусь – это все святая Русь!". Спору нет – умеет говорить, убедительно, эмоционально. Да вот начал с того, что украинцы нехорошие переписывают историю (к лицу ли церковного иерарха давать оценки, касающиеся соседней страны, где значительная часть населения принадлежит к пастве его церкви?). А далее отдает должное Александру Невскому, который понял, что основная опасность не от монголо-татар, а от Запада. Потому что это от Запада исходит "цивилизационный" яд, саму душу Руси хотели покорить, а от Орды можно было хоть данью откупиться. И этим он отличался от Данила Галицкого, который как раз искал поддержки Запада против Орды. А в ходе телешоу все это проецируется на день сегодняшний. И присутствующий Черномырдин (член совета проекта) снова говорит об американской опасности и в 90-х годах, и сейчас. Неспроста, наверное, он будет представлять Петра I – тут ему и карты в руки поговорить о Мазепе и Полтаве. И именно так, видимо, задумали кремлевские политтехнологи, используя посла в Украине. Выступавшие все время подчеркивали, что Александр Невский объединял Россию (которой тогда еще и не было). А чему удивляться? Какие люди в совете проекта? Рогозин (многие уже забыли, что это бывший соратник Жириновского, и он же будет представлять Достоевского – просто трагикомедия!), Зюганов, ставший придворным живописцем Глазунов, генерал-гкчпист Варенников, путинские номенклатурщики Миронов и Ткачев. На этом фоне Капица и Кублановский явно выпадают. И выбирать есть из кого: Сталин, Ленин, Иван Грозный, Екатерина ІІ... (есть, правда, хоть один правитель-либерал – убитый народовольцами Александр II). И призыв – "голосуй Украина, Армения, Азербайджан и т.д..." Интерес к истории, национальному возрождению – все это замечательно и познавательно, да вот не будет ли сама манера подачи материала и соответствующая селекция людей, фактов, интерпретаций подстегивать великорусский шовинизм, который приводил к бедам и саму Россию, и ее соседей? http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48eb1466d70f9/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e9ae1323854/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) СОГЛАСНО ДОКУМЕНТАМ ООН, ГЕНОЦИД МОЖЕТ БЫТЬ НЕ ТОЛЬКО ЭТНИЧЕСКИМ Алексей ГАРАНЬ Ваши Превосходительства! Основная аргументация тех, кто не хочет признавать Голодомор геноцидом, связана с тем, что пострадали не только этнические украинцы, а и представители других национальных меньшинств, проживающих в селе. Но ведь современное понимание "народа, нации" как раз и включает не только этническое большинство, но и представителей других этносов, проживающих на данной территории. Таким образом, это действительно был "геноцид украинского народа" в широком понимании этих слов. При этом удар был нанесен по крестьянству (абсолютное большинство которого составляли этнические украинцы). Но мы слышим и другой аргумент: в городах-то голода не было, да и крестьянство не все уничтожили, а значит, и геноцида не было. Mon, 06 Oct 2008 09:20:03 +0300 Два года назад мне приходилось анализировать эти аргументы в "Украинской Правде", но они повторяются, в том числе и на высоком уровне. "Израиль не может признать Голодомор актом этнического геноцида" – под таким заголовком вышло интервью посла Израиля "Зеркалу недели" (N36). И далее: "Израиль признает актом геноцида то, что признано международным правом. А именно: геноцидом считается уничтожение по этнической принадлежности". На самом деле, это суженная трактовка того, что в современном международном праве понимается под геноцидом. Начнем с определения Конвенции ООН 1948 года о предотвращении преступления геноцида и наказании за него: под геноцидом понимаются следующие действия, совершаемые с намерением уничтожить, полностью или частично, какую-либо национальную, этническую, расовую или религиозную группу как таковую: а) убийство членов такой группы; b) причинение серьезных телесных повреждений или умственного расстройства членам такой группы; с) предумышленное создание для какой-либо группы таких жизненных условий, которые рассчитаны на полное или частичное физическое уничтожение ее; d) меры, рассчитанные на предотвращение деторождения в среде такой группы; e) насильственная передача детей из одной человеческой группы в другую". Внимательно читая процитированную выше статью 2, видим, что на самом деле для признания Голодомора геноцидом не имеет юридического значения, был ли он направлен против всего украинского народа (хотя понятно, что это было частью цели) или против его части – украинского крестьянства. Ведь пункт третий четко говорит о "намеренном создании для какой бы то ни было группы таких жизненных условий, которые рассчитаны на ее полное или частичное физическое уничтожение". Что значит "жизненные условия" в изложении международных юристов? В "Докладе подготовительной комиссии для Международного криминального суда от 6 июля 2000 года сказано: "термин "жизненные условия" может включать, но не ограничиваться, намеренное лишение ресурсов, незаменимых для выживания, таких как пища или медицинские услуги, или систематическое выселение из помещений". Также подчеркивается: "Важной является фраза "полное или частичное". Уничтожение только части группы (например, ее просвещенных членов или таких, которые проживают в одном регионе) также является геноцидом". (The phrase "in whole or in part" is important. Destruction of only part of a group (such as its educated members, or members living in one region) is also genocide.) Таким образом, геноцидом является и уничтожение по классовому, социальному признаку. Но почему вдруг в Конвенции проводится разница между национальным и этническим признаком? Разъяснения предоставлены на том же сайте. "Национальная группа включает группу индивидов, чья идентичность определяется их общим гражданством или страной происхождения, в отличие от "этнической группы", для которой идентичность определяется "общими культурными традициями, языком, или наследием". (A national group means a set of individuals whose identity is defined by a common country of nationality or national origin"; "An ethnical group is a set of individuals whose identity is defined by common cultural traditions, language or heritage.) Действительно, в романо-германских языках слово "nation" на самом деле чаще имеет значение "народ, гражданская нация", чем "нация" в этническом смысле. Исходя из первого определения, можно говорить о геноциде украинского народа, который включает и представителей других этносов, которые пострадали от Голодомора. Признание этого будет актом исторической справедливости и послужит тому, чтобы подобное не повторялось ни в одном регионе мира. С уважением, Алексей ГАРАНЬ, доктор исторических наук, профессор политологии НаУКМА "День", N177, пятница, 3 октября 2008 http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e9ae1323854/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e7b6190c5d0/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Президент заявив, що вже має право розпуску ВР, але почекає до 7 жовтня. А чому саме до 7-го, а не 8, 9,13, 16-го зрештою? Є якась формальна логіка? Може хтось пояснить... Схоже, що бажання змінити прем'єра (не янгола, звичайно) затьмарює все інше. А якщо прем'єром стане Янукович – мабуть, за цією логікою буде краще. Sat, 04 Oct 2008 21:29:45 +0300 http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e7b6190c5d0/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e4894391ae1/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Здавалося, що зі скрипом, але поїзд у "переговорах трьох" все-таки зрушив з місця. Можливо президентська сторона почула сигнали міжнародної спільноти, а вчора пролунала заява Тимошенко про неподолання вето Президента на проголосовані 2 вересня закони. Звичайно, можна дебатувати наскільки це реальний рух, а наскільки маневри, коли насправді одна сторона буде рухати країну до дострокових виборів (з яких переможцем цілком ймовірно вийде ПР), а інша сторона переговорів, яка не хоче дострокових виборів, підштовхується до коаліції з ПР. Тим більше, що одразу пішли заяви з президентcького боку, що ці голосування мають бути одразу скасовані (хоча можна, наприклад, просто не долати вето, або вносити зміни в проекти законів по держслужбі і референдуму уже у другому читанні), або представниці Президента у парламенті про те, що крісло прем'єра у коаліції треба віддати Литвину (!), або Гавриша, що така коаліція все одно довго не протягне. А самі переговори, як прямо зазначає Тарас Стецьків, може зірвати не весь НУНС, а "радикалізм однієї з партій блоку, а саме НСНУ" ("Газета 24", 2 жовтня). Thu, 02 Oct 2008 11:41:39 +0300 Тепер історія з літаками у Борисполі. Все може трапитися, і безпека керівництва – святе. Але невже в країні немає достатньо літаків для урядовців? І для чого "якесь джерело" повідомляє пресі, що у Борисполі Тимошенко не привіталася с Президентом. Дивно все це. Адже ясно, що черговий скандал послаблює позиції країни на газових переговорах у Москві. Складається таке враження, шо навіть невеликі зрушення прагнуть підірвати, аби все це використати у внутрішньополітичних розкладах. PS "Джерелом" виявилася Ірина Ваннікова, вона оприлюднила тепер цей коментар в ефірі http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e4894391ae1/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e1d92a945ab/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Отже, Олег Тягнибок та його "Свобода" ініціюють референдум щодо скасування кримської автономії та спеціального статусу Севастополя. Про зміну статусу Севастополя у принципі справді колись можна буде говорити (не зараз). А от яку роль ідея скасування автономії відіграє у подальшій ескалації напруги у Криму неважко передбачити (при тому, що реалізувати її за нинішніх умов протистояння в країні все одно не вдасться). Tue, 30 Sep 2008 10:45:46 +0300 Таку роль п. Тягнибоку грати не вперше. Згадаємо його гучні заяви у 2004 р. про "жидів і москалів", якими він дискредитував Ющенка і об'єктивно грав на користь Януковичу – закінчилось це виключенням із фракції "Нашої України". Після того він посоліднішав, став набувати респектабельнішого вигляду. Соціал-національна партія (назва ж яка!) перейменовується на "Свободу", до неї долучаються знакові для української інтелігенції постаті (як-то Бенюк, Іллєнко). І це недивно, це типово для правих радикалів, котрі намагаються захопити частину правоцентристського, консервативного електорату. В українській політиці для цього склалася сприятлива кон'юнктура, бо націонал-демократи та КУН себе дискредитували. Більше того, на тлі розвалу коаліції Ющенко-Тимошенко "Свобода" матиме шанс відкусити шматочок розчарованого помаранчевого електорату і подолати 3% бар'єр (а може й навіть отримати "золоту акцію" у майбутніх парламентських розкладах). В цьому контексті ініціювання "Свободою" референдуму по Криму – грамотний політтехнологічний хід. Тим більше якщо вдало це розкрутити – учора, наприклад 20-хв. соло Тягнибока на 1 каналі Нацрадіо. Інша річ, що цим безумовно скористаються. Хто? Правильно – проросійські сили і Кремль (тим більше, що для Тягнибока пріоритетом є не НАТО, а Вишеградська четвірка та неіснуючий наразі Балто-Чорноморський союз). Всім, хто цікавиться історією і політикою, відомо: крайні радикали, справа і зліва, потребують і підживлюють один одного. Тягнибок потрібен російським націоналістам, а вони – йому. А ще його дії в Криму підігрують тим, хто хоче дестабілізації ситуації в Україні й половити рибку у каламутній водичці. http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e1d92a945ab/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e07e11a05a0/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Сьгодні Ющенко відбув до США разом із силовиками. Що скаже йому Буш? Mon, 29 Sep 2008 10:04:49 +0300 Ми можемо здогадуватися, виходячи із інтерв'ю посла Тейлора "ДТ". Все має відбуватися в межах демократичного і правового поля. Сильним місцем цього інтерв'ю були слова про те, що "неповинно бути місце надзвичайним станам, прямому президентському правлінню чи використанню сили". Це пряме попередження "гарячим головам". Є ще один важливий момент. Традиційна американська позиція – будемо працювати з будь-яким законно сформованим урядом і поважати вибір українського народу. Але Ющенкові можна також нагадати, що нестабільність в країні, дострокові вибори поставлять хрест на і без того невеликих шансах Київа приєднатися до ПДЧ у грудні. А крім того, Ющенко (щоправда, як і інші помарачневі політики) все далі віддалюються від цінностей, проголошених Майданом, який і зробив Ющенка Президентом. І що потрібно відновлення бодай ситуативної єдності з Тимошенко, які б особисті стосунки між ними не були. Можливо до цих слів він би ще прислухався? http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48e07e11a05a0/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48dc07fedd07f/ ukrpravda@gmail.com (Олексій Гарань) Можна ще раз задуматися, якими методами встановлено "порядок" у Чечні і що це за "порядок"... "В Москве убит один из главных врагов Рамзана Кадырова, экс-депутат Госдумы от Чечни Руслан Ямадаев. Бывшего полевого командира расстреляли средь бела дня в самом центре Москвы, в двух шагах от дома правительства России". http://www.gazeta.ru/politics/2008/09/24_a_2842014.shtml http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1031553 Fri, 26 Sep 2008 00:51:58 +0300 http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/48dc07fedd07f/