http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48c6f262652fe/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Вот и последние мифы относительно "европейской перспективы" развеялись. Причем, даже неважно, является это следствием очередного фиаско Президента или это действительно такая позиция по отношению к нам. Wed, 10 Sep 2008 01:02:10 +0300 Ясно одно – нас там не ждут, поэтому нечего унижаться и стучаться в закрытую дверь, как бедные родственники. Единственное, чего не хватает для логического завершения этой псевдодружбы, так это выгнать в шею парочку "европейцев". Например, любого работника консульства за унизительное отношение к украинским гражданам. Неплохо было бы сделать это в "стиле Жириновского". Можно было бы провести опрос среди украинцев, выявить самое хамское посольство и объявить всех его работников персонами нон-грата. По-другому они никогда не будут нас уважать. P.S. А вообще-то, конечно, нужно строить дороги и поднимать уровень жизни у нас, не заглядывая в рот разлагающемуся европейскому трупу. http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48c6f262652fe/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48c4fa2941aad/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Где согласие, там победа! И наоборот. В обстановке взаимных обвинений и противодействия невозможно достичь позитивного результата. Если речь идет об органах власти, которые не могут достичь согласия, это значит, что результата не будет и в функции власти. Mon, 08 Sep 2008 13:10:49 +0300 Что значит достичь согласия? В случае с государственной властью, это означает безусловное подчинение всех действий некоей единой цели, единому вектору. Определение максимального приоритета и достижение результата, соответствующего этому приоритету. Можно еще по-другому сформулировать: Приоритет – это критерий действия власти, основа рационального действия государства. Кто же устанавливает или должен устанавливать этот Приоритет для общества, для государства? Его лидер (или лидеры) – тот (или те), кто получил власть в результате выборов. Каковы же сегодня эти критерии для Украины? Каков приоритет? Во имя чего необходимо согласие, и к какому результату мы стремимся? И кто сегодня эти лидеры? Если отбросить всякую чепуху, то все рассуждения можно свести к двум простым и очевидным ценностям, актуальным для нашего государства. Актуальным в масштабе истории, а не локальности сегодняшнего дня. Эти две безусловные ценности – независимость и территория. Никогда еще в истории оба эти параметра не совпадали так максимально. То есть, если руководствоваться этими критериями, то можно констатировать, что сегодня государство уже имеет максимальный исторический результат, притом в обстановке мира. Это и есть совокупная главная ценность. Очевидно, что цель государства и власти сегодня исходит из сбережения и развития этой совокупной ценности. Еще раз – территория, независимость, мир. Можем ли мы сегодня увеличить какой-либо из этих параметров? Расширить территорию, стать более независимыми, или получить еще больше мира? Очевидно, что нет. Кроме независимости, которую можно расширить от политической к экономической. Вот и есть основной приоритет! Та цель, куда власть должна направлять все свои усилия. Та цель и задача, которую двадцать четыре часа в сутки должен исповедовать глава государства, а за ним и все остальные политические лидеры. Видим ли мы это на самом деле? Нет. Глава государства тратит время на борьбу с другими политическими лидерами, достаточно почитать сайт Президента или послушать его обращения к народу, чтобы с очевидностью убедиться, что он не выполняет свою основную функцию. Апогеем противоречия своей функции является фанатичная попытка вовлечь страну в военный конфликт между Россией и Грузией. То есть на самом деле поставить под угрозу все три основные ценности государства. Так происходит самоуничтожение. И в глубине души это понятно большинству людей, то есть обществу. Я спросил себя: хочу ли я войны с Россией? И точно сформулировал ответ – НЕТ. Хочу ли я, чтобы страна была вовлечена в военный конфликт? Нет. Поддерживаю ли я в таком случае стремления лидера? Тоже нет. Думаю, что подобные рассуждения будут справедливы для многих людей. Если лидер не выполняет свою функцию, а в своих действиях противоречит базовым критериям, то на его место приходит другой (или другие), более сильные. Отживающий лидер создает предпосылку для консолидации других – Ubi concordia. Консолидированное множество образует единицу, цельное – общество, парламент. В этом случае начинает действовать другой фундаментальный принцип Ubi major minor cessat: Там, где сильный, слабый уходит. Действие этого принципа лежит в основе эволюции всех живых существ на Земле. Это является предпосылкой для достижения результата, победы. Ibi Victoria. http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48c4fa2941aad/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48bda2a78cd70/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) 1.Об'єднав Захід і Схід (щоправда, проти себе). 2.Остаточно утворив парламентську республіку (щоправда, шляхом повної дискредитації посади Президента). Рем. Важко було навіть уявити, що у такий дивний спосіб – хаотичними, непослідовними, нелогічними і небезпечними діями, вдалося видати реальний продукт. Цим продуктом є консолідований національний парламент, який представляє всі без виключення регіони України і здатний в критичний момент взяти ситуацію під контроль. Tue, 02 Sep 2008 23:31:35 +0300 http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48bda2a78cd70/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48bbe66326193/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Если ЕС, НАТО и вообще Запад и США не предпримут решительных действий по восстановлению территориальной целостности Грузии, то это просто и ясно означает одно – в мире главное слово за Россией. Все остальное – это пустопорожние заявления, сотрясания воздуха, за которыми не стоит ничего реального Mon, 01 Sep 2008 15:56:03 +0300 Вот, маленькая страна Грузия так спешила в НАТО, искала там гарантию безопасности. И что в результате? Уже нет части территории. И все. Нет никакого НАТО, никаких гарантий безопасности. Мыльный пузырь. Несложно спрогнозировать, что ситуация с территорией Грузии останется в таком виде, как она есть сейчас, что фактически означает установление нового мирового порядка, при котором мнение ЕС, ООН и прочих полумаргинальных структур уже не будут иметь никакого значения. При этом новом порядке реальные "гарантии" опасности или безопасности будут исходить от России, возможно от кого-то еще, например, Китая, все остальные будут исповедовать политику невмешательства, демократических и прочих фантазий, рассуждений о глубинах и принципах международного права, оказании гуманитарной помощи и прочее. В данном рассуждении нет никакой идеологии или агитации. Если анализ фактов говорит о чем-то другом, обоснуйте. Кстати, по отношению к Украине ЕС пока не в состоянии даже наладить нормальный визовый режим. Стоит ли в таком случае рассчитывать на их помощь в случае возникновения угрозы? http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48bbe66326193/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48b3e2488a6d9/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Homo homini lupus est – человек человеку волк. Так древние теоретики государства и права характеризовали определенное состояние гражданского общества, когда внутри коллектива людей, внутри страны, народа устанавливались и царили отношения вражды, взаимной агрессии и ненависти. Что это значит? И какую актуальность имеет в наши дни? Tue, 26 Aug 2008 14:00:24 +0300 Этот тип отношений в обществе – человек человеку волк. Что это? Теоретическая модель выживших из ума римлян или знание цивилизации, которое позволяет получить ответы на вопросы сегодняшнего дня, понять природу глубинных процессов, происходящих в организме общества? Общество – это способ жизни людей в конкретной исторической ситуации, это форма существования человека на земле в координатах пространства (территории) и времени (истории). Почему это способ? Потому что первая базовая задача каждого конкретного человека – выжить. Выжить физически, биологически, обеспечить процесс роста своему организму и организму своего ребенка. В условиях биологического цикла планеты процесс выживания индивидуума не происходит сам собой, а связан с постоянным, целенаправленным приложением усилий. Такие усилия человека, направленные на достижение конкретного результата, называются трудом. С момента возникновения людей в координатах этой планеты и до сегодняшнего дня единственным способом жизни является эта коллективная деятельность, направленная на достижение общего результата и специфицированная по различным отраслям (охота, домашний очаг, дети, энергетика, наука, бизнес, власть и т.д.) на основе принципа разделения труда. Это общее дело древние называли RES PUBLICA. Именно таковой была первая естественная и единственная форма объединения людей. Таково есть гражданское общество. В этом обществе нет места принципу "человек человеку волк", потому что общее дело, общие усилия направлены на достижение общей цели. И самой природой установлено, что сильный и быстрый мужчина добывает пищу на охоте, женщина, которая ждет ребенка, занимается домашним очагом, старики, на основе мудрости своего жизненного опыта, координируют действия внутри племени. Имеющий талант к науке расширяет возможности человека, тот, у кого красивый голос, обеспечивает всему коллективу так необходимое человеку эстетическое наполнение. В таком обществе каждый человек является функцией для других, для этого общего дела. Все прекрасно. Тогда откуда же берется этот волк? Почему вдруг охотник перестает добывать пищу, почему песня теряет гармонию, почему ребенок становится не результатом любви, а средством манипуляции и шантажа, почему старики теряют мудрость и взамен приобретают маразм, болезнь из временной дисфункции превращается в моду (становится хронической)? Почему в любом нашем селе (городе, офисе) можно обязательно обнаружить столкновение людей (konflictus), причем что характерно, самыми лютыми врагами являются кумовья или другие близкие. Фермер воюет с фермером, голова рады с головой администрации, регионы с бютом, доярка с механизатором, отдел продаж с HR? Древние дают ответ. Это происходит потому, что Человек добровольно перестает быть функцией и становится вещью. Илотом. Он перестает протягивать руку и брать то яблоко, которое природой уже приготовлено для него. Есть человек, и есть яблоко на дереве. Все это внутри замысла природы. Не человек для яблока, а яблоко для человека. В чем между ними разница? Человек активен, у него есть воля и возможность совершить это действие. Яблоко – предназначено для человека, ждет, когда он протянет руку, но само не может прыгнуть ему в рот и перевариться в желудке. Итак, природа предусмотрела эту связку: Человек – яблоко. Между ними стоит "действие". Это действие – свойство исключительно человека, а не яблока. Когда человек не производит этого действия – яблока не берет, то при этом уже не так важно, не производит он его вообще вследствие лени, либо производит ошибочное действие, например, стремится не за яблоком, а за веткой. В этом случае нарушается глобальный порядок природы. Человек превращается в вещь, к тому же страдающую, потому что не насытился и голоден, а яблоко – превращается в господина, оно начинает действовать. Как действует яблоко? Оно начинает усиленно стремиться к человеку, производит неуместную жизненную активность, гниет, отдает себя червям и, в конечном счете, падает на голову этому безумцу, не сумевшему распорядиться собой и даром природы. Неважно, что гнилое яблоко не пробьет голову, важно, что человек стал объектом действия вещи. "Яблоко" – это все, что предусмотрено и дано природой для роста и жизни человека. Это работа, здоровье, любимый или любимая, друг, профессия, политика, бизнес, наука... Для каждого конкретно. Для охотника – копье, для матери – колыбельная, для банкира – деньги, для политика – искусство управления, для земледельца – поле, для ребенка – школа, для мужчины – женщина, для старика – мудрость, для тела – здоровье, для ума – интеллект, для штукатура -раствор, для строителя – кирпич, для булочника – мука. Но человек не берет то, что задумано природой, он в ошибке (или в лени) идет дальше, он рисует национальный символ – вареники, которые сами прыгают в сметану, а потом в рот. Вот она, квинтэссенция. Есть человек, есть вареник. Но действия нет. Все! Вещи начинают управлять людьми, а человек становится объектом действия вещи, страдающим, неудовлетворенным, голодным, больным. Вещи превращаются в господина, все меняется местами. Школа становится тюрьмой, деньги – причиной самоубийства, работа – каторгой, культура – бизнесом, политика – грязью, материнство – шантажом, старость – маразмом, государство – монстром, здоровье – болезнью. В этом ужасном состоянии человек стыдливо или с ненавистью, со страхом или претензией смотрит на другого человека, пытаясь сопоставить меру страдания. С надеждой убедиться, что другому еще хуже, а если еще нет, то скоро должно быть – возникает ложная справедливость псевдоравенства: "другому не должно быть лучше, чем мне". Так возникает "Человек человеку волк!" Так возникает общество людей, потерпевших поражение, где достижение и жизненный успех одного становятся поводом к коллективному осуждению, где в молитве у Бога просят, чтобы дом сгорел у соседа. Так на знамя поднимаются пустые лозунги, которые заводят толпу в поиске объекта – причины своих неудач. Так на сцену выходят ораторы, наиболее талантливо обвиняющие других. Так порождаются успокоительные мифы о величии нации, о красоте наших женщин, о трудолюбии народа, о соловьиной мове. На самом деле за этими мифами кроется тайное, даже от самих себя, желание оправдать свою лень, либо свою ошибку. http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/48b3e2488a6d9/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/4880aee76ff7c/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Сегодня во время брифинга Александра Медведько стало известно, что в отведенный законом двухмесячный срок Генеральная прокуратура не закончила следствие по уголовному делу в отношении Андрея Портнова, возбужденному 17 мая этого года. Fri, 18 Jul 2008 17:55:35 +0300 Уголовно-процессуальный кодекс четко устанавливает, что досудебное следствие в уголовных делах должно быть закончено в течение двух месяцев. Двухмесячный срок расследования закончился вчера. Закон твердит, что этот срок может быть продлен до трех месяцев лишь в случае невозможности закончить расследование. То есть, Александр Иванович, уже сегодня Вам прийдется напрягать голову, чтобы придумать причины, по которым следствие невозможно закончить. А еще через месяц, 17 августа, когда дело приобретет статус "особо сложного", Вам прийдется объяснять, чем настолько особенным отличается дело Портнова. Как Вы знаете, Александр Иванович, ст. 120 КПК четко указывает, что срок досудебного следствия может быть продлен до шести месяцев в особо сложных делах. Хочу напомнить, что госпоже Корняковой понадобилось меньше одного рабочего дня, чтобы возбудить это дело и выявить признаки преступления. На родине Александра Ивановича, как, впрочем, на моей родине и на родине Портнова, в этом месте преложили бы "ответить за базар", то есть, свернуть это дело в трубочку и незаметно вернуть его Корняковой назад. Мы же предложим ответить по Закону. До 17 августа осталось меньше месяца... Тик-так, Александр Иванович. http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/4880aee76ff7c/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/485a3ca0207f4/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Пропоную звернути увагу на процеси, які відбуваються навколо законопроекту про судоустрій. Ми є свідками дуже запеклої боротьби за можливість встановлення Президентом тотального контролю над всією судовою системою через право призначати керівників судів всіх рівнів, включаючи право подання кандидатури на посаду голови Верховного Суду України та право формувати кваліфікаційну комісію суддів. Така постановка питання суперечить не тільки прямим нормам Конституції, якими не передбачені подібні повноваження Президента України, а і взагалі принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, що має забезпечувати баланс влади в державі. Це унікальна спроба поставити Президента фактично на чолі всієї судової гілки влади та перетворити її на допоміжний орган президента. Thu, 19 Jun 2008 14:01:52 +0300 Причому в поданому ще рік тому президентом законопроекті такі повноваження не передбачались, а майже в останній момент були ініційовані як пропозиції депутатів від партії регіонів, які чомусь синхронно вирішили, що саме президенту необхідно надати ці повноваження. Як мінімум, це дивна позиція, особливо для представників партії регіонів. Отже, на цьому прикладі можна побачити абсолютно консолідовані дії секретаріату президента і фракції регіонів, за якими стоїть, не багато не мало, повне переведення всієї судової системи під тотальний контроль секретаріату. В якості особливої вдячності Верховному Суду України, який визнав свого часу фальсифікації виборів президента у 2004 році і призначив третій тур виборів, де і отримав перемогу Віктор Ющенко, зараз вже діючий президент пропонує фактично знищити цю судову інстанцію, скоротивши її до 16 осіб і надавши їй майже наукові функції. Особливої пікантності цьому дійству додає той факт, що проведення цієї операції по перепідпорядкуванню судової системи секретаріату президента доручено Сергію Ківалову, долі якого важко позаздрити, оскільки саме на нього діючою владою постійно покладається виконання нереальних завдань. Для втілення в життя цього унікального задуму задіяні, крім представників партії регіонів, ще Юрій Кармазін і всім вже відомий Юрій Бут, які і забезпечили кворум на засіданні комітету з питань правосуддя та проведення всіх цих пропозицій. Отже, от вона – неформальна широка коаліція в дії. Цього разу ціна питання – незалежність судової системи. Хочу одразу зауважити, що всі перипетії, які були навколо закону про Кабінет Міністрів, – це маленька дріб'язковість в порівнянні з прихованою приватизацією судової системи. Не хочу цим сказати, що зараз ми маємо бездоганні суди. Але у разі їх підпорядкування Секретаріату, це буде справжній монстр, який буде діяти виключно за вказівкою з Банкової на всій території країни, разом з Генеральною прокуратурою і СБУ. Про таке не міг мріяти Кучма. Отже, дивіться самі. Відео. http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/485a3ca0207f4/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/483e734e27ac4/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Виконуючи гасла одного з кандидатів в Президенти України про відкритість і прозорість влади, думаю, що необхідно інформувати про хід кримінальних переслідувань, які ініційовані по політичним питанням особисто Президентом Ющенко В.А. Всі документи по кримінальній справі Портнова – Ющенка, які є в розпорядженні на сьогоднішній день. Наступні документи будемо оприлюднювати таким же чином. P.S. Хоча передбачений законом термін на вирішення клопотань сплинув, повідомлень про результати їх розгляду поки що не отримано. Thu, 29 May 2008 12:11:42 +0300 http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/483e734e27ac4/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/483c0e9407af4/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) Я вже говорив, що досудове слідство – це інструмент встановлення істини, тому ми (ми – це я і Портнов) вирішили максимально висвітлювати хід розслідування кримінальної справи. Інформація, яка отримується в ході цього слідства, дає повне уявлення про справжнє обличчя людини, яка сьогодні керує нашою країною, і дозволяє трохи зрозуміти приховані причини тих чи інших процесів. Чому саме ця інофрмація? Тому що в діях, мотивацією яких є помста, надзвичайно сильно проступають приховані риси характеру, те, що старанно ретушується, але насправді визначає поведінку людини. Tue, 27 May 2008 16:37:24 +0300 Щодо суті цієї справи – все, що інкримінується Портнову, виходить з невиконання ним одного з трьох абсолютно ідентичних за текстом Указів президента України. Чому лише одного з трьох ідентичних? Тому, що два інші ідентичні укази визнані незаконними судами двох різних інстанцій. Іншими словами, логіка цієї справи така: або винний Портнов, або винний Ющенко. Зрозуміло, що якщо винний Портнов, то йому пред'являть обвинувачення і відправлять справу до суду. А от як бути, якщо навпаки? Якщо це президент, умисно порушуючи Конституцію в інтересах якоїсь третьої особи, незаконно використовує свої повноваження? Мені можна відповісти – ну і що тут нового? І так всі знають, що там не все гaразд і ви теж не святі. Так, це буде правдою, всі давно знають, бачать, розуміють. І нічого від того не змінюється. Згоден, але все ж таки інколи настають еволюційні зрушення, і динозаври вмирають. Тепер по суті. Перше, що лежить на поверхні, це питання – а хто насправді виконує обов'язки президента? Чи дійсно це пан Ющенко? Виявляється, що це не він. Це не він підписує укази, які є "обов'язковими для виконання" на території країни. Це робить хтось інший, причому можливо навіть не один. На Указах президента немає його особистого підпису. Замість підпису Ющенка, якась інша особа ставить на цих Указах факсимілe, що не пердбачено українським законодавством і фактично є делегуванням повноважень президента іншим особам, що прямо заборонено Конституцією України. Отже, всі думають, що президентом є Віктор Андрійович Ющенко, а сам він комусь це діло передоручив. Ми попросили Генпрокуратуру припинити цю вакханалію і чекаємо відповіді. Друге цікаве питання – а якщо громадянин Ющенко вчинить будь-який злочин чи правопорушення? Наприклад ДТП? Що тоді? А тоді нічого. З цього приводу вже є довідка від Генпрокуратури – що б не сталося, ми навіть реєструвати заяву не будемо. І не тільки відносно президента, а і відносно всіх працівників його секретаріату. http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/483c0e9407af4/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/4832d06604caf/ ukrpravda@gmail.com (Святослав Олійник) У модній зараз темі "Портнов і його кримінальна справа" є один аспект, який випадає із загальної уваги. Давайте спробуємо знайти справжню причину дій Генеральної прокуратури щодо Андрія Портнова. Що стоїть за цим? Tue, 20 May 2008 16:21:42 +0300 Немає жодних сумнівів, що за терміновим порушенням справи відносно члена парламенту (незалежно від фракційної належності) стоїть воля Президента. Причому ця воля проявлена настільки очевидно, що дає цікаву можливість зазирнути всередину психічних процесів Віктора Андрійовича і зрозуміти точки його мотивації. Тобто виокремити ті імпульси, на які найбільш сильно реагує Ющенко – людина, і зрозуміти, в який саме спосіб люди, які знаходяться поруч із Президентом, керують ним. Як завжди, досліджуємо хронологію подій. Достатньо тривалий час президенту вдавалося, в межах своєї стратегії, підтримувати кулуарно-паперове протистояння з урядом у подіях навколо ФДМ. Тривав взаємообмін указами і постановами, ухвалами Конституційного та інших судів, точилися дискусії щодо необхідності та принципів приватизації окремих підприємств, але все це залишалось в межах посадових позицій. Якась частина цих дій була відома широкому загалу, але крім них були ще тихі стратегії, невидимий фронт, де кожна сторона проявлялася у своїй здатності реалізовувати власні стратегії та наближатися до своєї мети. Особливим поворотом ситуації стали публікації Портнова в Українській правді, де він висловив позицію, яку можна розцінювати як критичну по відношенню до голови держави. Це дійсно питання: чи не слід було Портнову проявити більше дипломатії і не виставляти свої особисті думки у публічну площину? Але, як би там не було, думаю, що саме ці публікації запустили стартовий механізм, і в результаті підбурений своїм оточенням президент вийшов за межі державної позиції. У цьому цькуванні генеральної прокуратури простежується явно виражена особиста помста ображеної людини. Зрозуміло, що кожній людині, незалежно від посади, яку вона обіймає, все ж таки властиві певні емоційні реакції, і вона, безумовно, має право на особисті почуття, але ситуація, коли особисті риси високопосадовця стають засобом маніпуляції у вмілих руках його оточення, може перетворитися на серйозну проблему. Отже, так ми стаємо свідками надзвичайно небезпечної ситуації, коли за допомогою вдалої гри на особистих амбіціях Ющенка його оточення може спровокувати дії глави держави, які будуть виходити за дозволені офіційним статусом межі і переходити на мотивацію іншого порядку. Знаючи слабкості президента, задіяння механізму виявляється надзвичайно простим: через донесення в той чи іншій спосіб інформації про особисте негативне ставлення до нього, можна отримати доступ до всього силового ресурсу і направити його проти будь-якої особи. Тепер питання: чим закінчиться ця історія для її учасників? Я особисто ще вчора привітав Портнова, і ми до другої години ночі відмічали цю подію. Будь-якому фахівцеві в галузі кримінального процесу одразу зрозуміло, який гарний інструмент потрапив у наше розпорядження. Досудове слідство – це спосіб встановлення істини, і, якщо мова йде про замах на незаконну приватизацію, то саме Портнов зацікавлений у всебічному і глибокому дослідженні всіх обставин підготовки до приватизації, порівняння запропонованих стартових умов, забезпечення конкуретності, виявлення справжніх мотивів і кола осіб, під яких готувався продаж ОПЗ попереднім керівництвом ФДМ, виявлення прихованих інтересів у схемах оптимізації, які сьогодні працюють на даному підприємстві і багато інших питань, які просто ще не зрозумілі окремим персонажам. Можна прогнозувати, що вже за два тижні з боку генеральної прокуратури будуть надходити тихі пропозиції оскаржити порушення кримінальної справи до суду, щоби в суді її закрили. Одразу можу дати відповідь – ця справа не буде оскаржуватися у суді, бо майже неможливо було добитися від генеральної прокуратури порушення кримінальних справ щодо незаконних приватизаційних дій Семенюк-Самсоненко, але тепер ці дії так само є предметом розслідування, тому що без такого дослідження встановити істину неможливо. Отже, готуємося дізнатися багато цікавої інформації щодо приватизаційних процесів, які відбувалися останнім часом в Україні. PS. І ще цікаве питання: що би такого заявити про обставини зникнення з мапи України 350 га землі біля гори Синяк у Закарпатті чи про зникнення дна Чорного моря, щоб Генеральна прокуратура порушила ще якусь кримінальну справу, хоча б проти чергового депутата, та в ході її розслідування все ж таки з'ясувала ці питання? http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/4832d06604caf/