http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4fbba23c4a06a/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Tue, 22 May 2012 17:27:08 +0300 Маршрутки приказали долго жить. Наконец-то! Они, безусловно, бич транспортной инфраструктуры украинских мегаполисов (особенно – Киева). Маршрутки – полная лажа с точки зрения безопасности, здравого смысла, уважения к пассажирам, а также с точки зрения эстетики. Этот вид транспорта предназначен, чтобы создавать социальное напряжение в городе. Из-за них социально напрягаются другие участники дорожного движения, попадая в аварийные ситуации. Из-за них социально напрягаются пассажиры, которых трамбуют в желтые "Богданы", как капусту в бочке (а сверху – булыжником). Ни в Западной Европе, ни в США нигде я не видел такого явления, как маленькие уродливые автобусы для перевозки людей по городу. Большие автобусы есть везде, трамваи есть везде, кое-где – троллейбусы. А вот микроавтобусами на городских пассажирских маршрутах никто нигде людей не калечит (морально и физически). Колесников в прошлом году намекал, чтобы частные перевозчики прекратили закупать "богданы" и прочие "ивеко", а перешли на крупногабаритный транспорт. Но никто особо всерьез это не воспринял. А в этом году страшный сон по-жлобски настроенных маршрутчиков начал сбываться – "Киевпастранс" грозится вывести на маршруты 400 новых автобусов и троллейбусов. И уже пару сотен вывели, кстати говоря. И нечего ор поднимать насчет ущемления прав малого бизнеса! Неужели за столько лет усиленной трамбовки пассажиров многоуважаемые частные перевозчики не смогли натрамбовать денег на пару десятков крупных автобусов? Могли и натрамбовали! Да вот только не для закупки нормального транспорта. 30-метровые очереди перед маршрутками, которые не едут лишь потому, что мало утрамбовали людей... Искренне надеюсь, когда это идиотское явление постепенно исчезнет, как страшный сон. Безусловно, досадно за многих водителей, которые потеряют свою работу. Но это уже другая тема для иной беседы. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4fbba23c4a06a/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4fba178ac2637/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Mon, 21 May 2012 13:23:06 +0300 Гей-парад в Киеве отменили! Он не состоялся ни на Контрактовой площади (как планировалось ранее), ни в лесу возле ежиков и белочек (как планировалось позже). И это очень хорошо! Зато настучали по лицу Святу Шеремету! А вот это очень плохо! Во-первых, это – провокация против всего просемейного движения, не зависимо от того, кто это подстроил (или сами гомы, или ребята радикальных взглядов). Во-вторых, человека жалко. В-третьих, это не эстетично и противоречит современным методам борьбы в стиле soft power. Кстати говоря, предвидя это, еще 16 мая мы сделали официальное заявление движения ЛПГ относительно физического насилия по отношению к представителям ЛГБТ. А тем временем в этот же день – 20 мая – коалиция общественных организаций "Всі разом – за сім'ю" провела одноименный социальный фестиваль на Подоле. Вышли более двух тысяч человек, они заняли Почтовую площадь, улицу Сагайдачного и Контрактовую площадь. Большинство журналистов и агентств традиционно "не замечают" многотысячные семейные акции. Вместо этого они с самого утра тщательно выискивали десяток гомосексуалистов, чтобы сфотографировать "притесненных". Стандартная схема деформирования в медиа реальной картины общественных процессов. Репортаж с феста и карналава "Всі разом – за сім'ю" читайте ТУТ! И напоследок – побольше фото! http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4fba178ac2637/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4faa76d31a6bb/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Wed, 09 May 2012 16:53:23 +0300 Сходил на Крещатик, чтобы в очередной раз узреть красивых седовласых старцев и старушек в форме с боевыми и юбилейными медалями. Каждый год 9 мая этих красивых людей на центральных улицах и площадях становится все меньше. Становится все меньше тех, кто родился в двадцатые годы, то есть – настоящих ветеранов. Одновременно все чаще можно видеть на всех этих официальных торжествах других ветеранов других войн и вооруженных конфликтов. Эти новые ветераны начинают выходить 9 мая в своей форме со своими медалями, при этом не имея никакого отношения к событиям, которые празднуются ежегодно 9 мая. Но они как бы подсознательно стремятся прийти на смену настоящим ветеранам настоящей Второй мировой войны. Ну и пусть – речь не об этом... Вернемся к красивым людям в форме и с медалями, родившимся в двадцатые годы, а то – и ранее... Их осталось настолько мало, что едва попавши в поле зрения молодых соотечественников, тут же наталкиваются на просьбу: "Можно с Вами сфотографироваться". Все спешат сделать снимки на память. И я сегодня поспешил, ведь завтра их уже не будет... Одновременно с вынужденной фотосессией эти красивые люди выслушивают много благодарностей и получают цветы – в знак почтения и признательности. Радостно наблюдать эти порывы пятиклашек и тех, кто уже чуть постарше. Эти красивые люди не любят рассказывать о войне в деталях и подробностях. Лишь – в общих чертах. Потому что подробности, возможно, не всегда приятны, героичны, достойны и благородны – ведь это ж была война, точнее – бойня, резня. Но, главное, что это в прошлом! А сейчас важно одно – победили! Конечно, слишком большой кровью, но таки победили... А мы помним, благодарим и расскажем другим! Больше моих фото – ТУТ! http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4faa76d31a6bb/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f8b19cd2b05d/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Sun, 15 Apr 2012 21:56:13 +0300 Біля мого під'їзду один зі столичних політиків умістив своє пасхальне привітання – на тлі фарбованих яєць та здоби характерної форми. Погугліть слово "пасха". Майже всі картинки, які видасть пошукова система, будуть про яйця та кекси. Більша половина пасхальних картинок на стінах у соцмережах – про яйця та печиво. Майже всі друковані пасхальні листівки/поштівки – виключно про яйця і кекси. Напередодні свята починається суцільна яйце-кексова істерія. Тому й діти на запитання, що таке Пасха, відповідають: "Це коли б'ються яйцями". Маячня! Пасха – це коли згадують і святкують історичний факт Христового воскресіння. Пасха – це про Ісуса Христа! Тому навіть політичні привітання логічніше розміщувати не на тлі продуктів харчування, а на тлі порожньої могили. Ось непогана тематична, а головне – коректна картинка. Не поспішайте дорікати мені крашанкофобією! Облиште! Я сьогодні так само, як і більшість, вживав фарбовані яйця, а чай закушував пасхальним кексом. Але перетворювати ці кулінарні витвори на головний візуальний символ найвеличнішої історичної події – це посміховисько! Важливо берегти чистоту дефініції і автентичність символів! І ще одне: язичницький Великдень і християнська Пасха – це різні речі. Христос воістину воскрес! Бажаю щасливого життя нині і воскресіння після смерті! http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f8b19cd2b05d/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f7b1084515a3/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Tue, 03 Apr 2012 18:00:20 +0300 В політиці вкрай важливо мати гарне передчуття, а також об'єктивно аналізувати історичні аналогії. Це в контексті планів Наталії Королевської розбудовувати Українську соціал-демократичну партію України – власну політичну силу, так би мовити. Останні років 15 партійного будівництва в країні показують, що різноманітні гучні розриви стосунків політика з великою партією нічим хорошим для цього політика-бунтаря не закінчуються. Просто так вибудувана система – вона гнобить бунтарів (інформаційно, юридично, політично, фінансово, а головне – адміністративно). Ось, наприклад, втік Валерій Коновалюк з Партії Регіонів після перемоги "помаранчевої" команди. Мав амбіції розбудувати власну політичну силу. Тут як раз Сергій Тігіпко зголосився віддати йому свою "Трудову Україну". От і очолив Коновалюк "Трудову Україну". Два роки намагався грати роль впливово партійного лідера, розкручувати власний і партійний бренд, аж поки не втомився і у 2007-му не повернувся до рідної Партії Регіонів. Повернувся сам і "ТУ" туди ж загнав. Інна Богословська на посаді голови Держкому з питань регуляторної політики та підприємництва влаштовує бунт проти першого віце-прем'єра Азарова на початку 2004-го. Потім засновує партію "Віче". Потім з усім "Вічем" вливається в "Партію Регіонів" – незважаючи на старий конфлікт. Далі проходить у парламент по списку ПР. Далі попри статус четвертого номеру партійного списку у 2009-му виходить з Партії Регіонів, щоб вести власну президентську кампанію. Не набравши й 1%, знову згадує про великого татуся, який "простить і візьме назад". Доля партії Сергія Тігіпка "Сильна Україна" також всім відома. Один з небагатьох позитивних прикладів хіба що Олег Тягнибок. Перебуваючи свого часу у парламентському блоці "Наша Україна", не припиняв займатися власним партійним будівництвом – спочатку в рамках СНПУ, потім в "Свободі". Але про національні успіхи поки що теж рано говорити – осінь покаже... Насправді, це не лише українські реалії. Партійне будівництво в усьому світі дуже монополізоване. І йдеться не лише про США, чи Велику Британію, де є лише два-три ключові партійні гравці. Так майже всюди. І лише сукупність не завжди зрозумілих і навіть алогічних факторів часом дозволяє з'явитися принципово новому гравцеві, як то "партія чаювання" у Сполучених Штатах. Поки цей новий гравець рано чи пізно таки не приб'ється до якогось старого і перевіреного гіганта... Одним словом – драма. Це я до свого підсумкового запитання тягну: цікаво, скільки пройде часу, коли Наталія Королевська повернеться у лоно "Батьківщини" чи все ж таки пристане до Партії Регіонів? Що вдієш – такий закон "природи"... http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f7b1084515a3/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f78dfc841f8d/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Mon, 02 Apr 2012 02:07:52 +0300 "Телекритика" багато років справедливо відстоює стандарти об'єктивної журналістики. Але 22 березня вони про ці стандарти забули, наплювали на них з високої гірки і опублікували ось цю пропаганду під виглядом новини. Тут – розлогі цитати лише двох людей: народного депутата Юрія Стеця і одного з провідників руху українських гомосексуалістів Святослава Шеремета. Вони вдвох з показовою єдністю "засуджували і викривали" законопроект N8711. Нагадаю, йдеться про законопроект "Про захист прав дітей на безпечний інформаційний простір", який забороняє пропаганду гомосексуалізму. Як я вже зазначив, "Телекритка" (володіє сайтом "Медіаграмотність"), запхавши усю свою медіаграмотність подалі, забула бодай формально процитувати позицію авторів законопроекту або представників просімейних організацій. Як власне і забули вказати, що за документ зібрано по всій країні рекордні понад сто тисяч підписів – з іменам і адресами. Тому, виконуючи функцію "гласу, що волає у пустелі" і намагаючись трохи мінімізувати пропагандистскьй ефект публікації "Телекритики", в чергове нагадую факти і коментарі. Вони викладені у моєму офіційному листі на ім'я Стеця Юрія Ярославовича. Бо, судячи з усього, він спробує заблокувати законопроект через рішення свого Комітету. Але я не певен, що сотні тисяч і мільйони громадян України зможуть і схочуть йому це простити. І попри будь-яке рішення Комітету, законопроект N8711 має бути винесений на голосування у сесійну залу! Чи хтось хоче ризикнути проігнорувати більше ста тисяч підписів?! Вони та мільйони інших слідкують за позицією і голосуванням кожного депутата по цьому законопроекту. Особливо напередодні парламентських виборів. А поки що – офіційний лист голові Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Стецю Ю.Я. ------------------------- Шановний Юрію Ярославовичу! Користуючись нагодою, засвідчуємо Вам глибоку повагу і звертаємося до Вас з наступним клопотанням. 20 червня 2011 року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір) ". Реєстраційний номер – 8711. Даним Законом передбачається впровадження покарання за пропаганду гомосексуалізму в Україні. Цілком очевидним фактом є те, що пропаганда гомосексуалізму і як наслідок його поширення складає загрозу національній безпеці України. Адже це призводить до зростання епідемії ВІЛ\СНІД, руйнує інститут сім'ї і поглиблює демографічну кризу. А будь-яке діяння, яке складає загрозу національній безпеці, неодмінно має каратися. Окрім того, пропаганда та поширення гомосексуалізму, суперечать державній політиці України у справі захисту сім'ї і дитинства; зазіхають на традиційні для України сімейні та християнські цінності. Щоб зупинити цей руйнівний процес, необхідно впровадити відповідні імперативні норми, які заборонять вітчизняним мас-медіа популяризувати і унормовувати одностатеві сексуальні стосунки. Для вирішення вказаних проблем конче потрібно створити умови для спрямування державної політики на покращення морального здоров'я нації, в тому числі шляхом впровадження дієвих механізмів утвердження сімейних цінностей та запобігання поширенню через засоби масової інформації проявів моральної розбещеності. Повідомляємо, що в Україні зібрано вже понад сто тисяч підписів за цей законопроект, збір підписів триває. Більше сімдесяти тисяч підписів вже були передані співавторам законопроекту Царькову Є.І. та Григорович Л.С. У будь який час ми готові передати особисто Вам ще одну партію бланків з підписами. Українська громадськість вже понад 4 роки домагається ухвалення цього закону. По всій Україні тривають вуличні акції, у тому числі – під стінами Парламенту. Ми мали особисте спілкування з лідерами найбільших фракцій – всі вони підтримують законопроект. Державний комітет телебачення і радіомовлення, а також парламентський Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму також офіційно висловили підтримку законопроекту. Але саме Ваш Комітет визначений як основний у розгляді вказаного законопроекту. Тому просимо якомога швидше розглянути його та рекомендувати Верховній Раді проголосувати за документ у першому і другому читанні, а також – в цілому. Також просимо Вас запросити представників просімейних організацій на засідання фракції, коли розглядатимуть законопроект N8711. Просимо повідомити про результат розгляду листа у зазначені законодавством строки. З повагою, Р.В. Кухарчук ----------------------- Фактично цей лист адресується усім членам Комітету. Ось їхній перелік: Абдуллін Олександр Рафкатович (фракція "БЮТ-Батьківщина") Баграєв Микола Георгійович (фракція Партії регіонів) Бондаренко Олена Анатоліївна (фракція Партії регіонів) Голуб Олександр Володимирович (фракція Компартії України) Кондратюк Олена Костянтинівна (фракція "БЮТ-Батьківщина") Ландік Володимир Іванович (фракція Партії регіонів) Муц Орест Павлович (фракція Партії регіонів) Стець Юрій Ярославович (фракція Блоку "Наша Україна – Народна Самооборона") Уколов Віктор Олександрович (фракція "БЮТ-Батьківщина") Федун Олексій Леонідович (фракція Партії регіонів) Шевченко Андрій Віталійович (фракція "БЮТ-Батьківщина") І ще раз: попри будь-яке рішення Комітету, законопроект N8711 має бути винесений на голосування у сесійну залу! Чи хтось хоче ризикнути проігнорувати більше ста тисяч підписів?! Вони та мільйони інших слідкують за позицією і голосуванням кожного депутата по цьому законопроекту. Особливо напередодні парламентських виборів. Трохи більше про норми і логіку законопроекту N8711 – ТУТ. Додаткове корисне чтиво щодо всієї проблематики – ТУТ. А ще – цікавий "їхній" Маніфест. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f78dfc841f8d/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f744fa4bc48c/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Thu, 29 Mar 2012 15:03:48 +0300 Зґвалтована та спалена живцем Оксана Макар сконала. Очевидно, в Україні слід скасовувати заборону на смертну кару. Завжди був у цьому переконаний, але тепер з'явився показовий привід про це сказати. Злочин має призводити до покарання. Золоте правило закону, судочинства і справедливості в принципі – невідворотність покарання. Важкий злочин за логікою має передбачати важке покарання. Це нонсенс, коли за крадіжку мобільних телефонів можуть посадити аж на 4 роки, а за сплановане і умисно скоєне жорстоке вбивство – лише на 10 років. Це алогізм, це ляпас здоровому глузду і принципу справедливості. Ставши членом Ради Європи Україна припинила виконання смертельних вироків, а з 2000-го взагалі викинула такий вид покарання з Кримінального кодексу. На вимогу знову ж таки Ради Європи. Але нині навіть у Європі замислюються над адекватністю своєї політики, коли, наприклад, норвезькому серійному вбивці Брейвіку можуть дати не більше 15 років. Поза всяким сумнівом – сплановане і умисно виконане вбивство з особливою жорстокістю (як з Оксаною Макар), а тим більше – серійні вбивства слід карати смертною карою. Проте одночасно у спеціальному законодавстві слід зафіксувати кілька обов'язкових супровідних норм: 1. Вирок про застосування вищої міри покарання має обов'язково підтверджувати відповідна колегія Верховного Суду. 2. Часовий інтервал між вироком Верховного Суду і виконанням покарання має складати не менше 10 років. Це для повного унеможливлення помилок у розслідуванні справи. Тут варто пригадати, як за перше вбивство, скоєне Чикатилом, був поспішно і помилково страчений Олександр Кравченко. 3. Засуджений до страти злочинець має отримати право вільного спілкування з обраним ним священнослужителем протягом останнього року. Вища міра покарання застосовується у близько 80 країнах світу, і не лише в Африці та Середньому і Близькому Сході, а й у Японії та Сполучених Штатах. За умови справедливого судочинства вона оздоровлює суспільство. Наголошую: за умови справедливого судочинства, якому довіряє суспільство. Її можна застосовуватися вкрай рідко в особливих випадках. Проте дамоклів меч смертної кари має тяжіти над кожним, хто починає виношувати у своїй голові скоєння страшного злочину – вбивство людей. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f744fa4bc48c/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f7177863dd24/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Tue, 27 Mar 2012 11:17:10 +0300 Свій перший блог на УП Юрій Луценко присвятив Петру Порошенку, а точніше – його рішенню піти працювати до уряду Азарова (фактично – в команду Януковича). Юрій Віталійович пише, що шляхетним намірам Петра Олексійовича не судилося здійснитися. І ставить риторичне запитання: "Чи можна врятувати економіку, продавши душу організатору її дерибану?" І ще цитата Луценка: "Петро Олексійович, безсумнівно, буде професійним урядовцем. Але в цьому уряді на нього чекає безліч моральних самоконфліктів, коли йому доведеться вибирати між порятунком країни і благополуччям режиму". Луценко, звісно, цілком правий. Але чи має він моральне право закадите щось Порошенку. Бо ж всі пам'ятають, як у серпні 2006-го року сам Юрій Віталійович повівся ще більш нелогічно – погодився працювати міністром внутрішніх справ в уряді прем'єра Януковича. І навіть спеціальну годинну прес-конференцію провів для журналістам, щоб пояснити логіку свого вчинку – "щоб продовжити реформування МВС". І це той Луценко, який чи не найбільше знущався з Януковича через його судимості і "зеківське минуле". Юрію Віталійовичу, як щодо "моральних самоконфліктів" – чи не виникали вони у Вас тоді? І чи не "продавали душу організатору дерибану"? То навіщо тоді зараз вдавати з себе морального суддю? P.S. Юрію Віталійовичу, прийміть мої співчуття у зв'язку з життєвими обставинами, у яких Ви опинилися. Бажаю міцного здоров'я та внутрішньої витримки! Це щиро... http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f7177863dd24/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f702e24782b5/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Mon, 26 Mar 2012 11:51:48 +0300 Микола Азаров особисто їде на сесію міської ради Обухова та представляє і поздоровляє новообраного мера Олександра Левченка. Всі звикли, що прем'єр-міністр представляє колективу міністерства нового міністра або нового голову співробітникам якоїсь державної монополії. А от щоб голова уряду пхався у містечко з населенням трохи більше 30 тисяч і представляв/поздоровляв його нового мера – це знаково. Партія регіонів ці вибори виграла. Виграла чесно. І для них це було принципово з двох причин. Перше: продемонструвати, що у час не найкращої економічної ситуації люди довіряють їм (регіоналам). Друге: продемонструвати, що навіть у Київській області, де Партія регіонів традиційно пасе задніх, біло-блакитні таки можуть перемагати. І все це важливо продемонструвати саме напередодні парламентських виборів. Власне, Азаров про це і заявив прямим текстом. Другим в обухівському забігу прийшов Шафаренко від УДАРу Кличка, третьою стала Старикова від "Батьківщини" Тимошенко. Комітетчики з Комітету опору диктатурі неабияк засмутилися. Юля з-за ґрат криком кричить колегам по опозиції, щоб ті об'єдналися, "бо буде пізно". І це правда! Якби УДАР і "Батьківщина" висунули єдиного спільного кандидата, то, швидше за все, перемогли б. Це ще один аргумент на користь того, що опозиціонерам слід висувати узгоджених кандидатів по мажоритарним округам на жовтневих виборах до Ради. Бо ж другого туру виборів до парламенту не буває. Єдина формула перемоги в округах – спільні узгоджені дії від самого початку. Але мені особисто, за великим рахунком, байдуже, чи будуть ці узгоджені дії учасників КОДу. It's up to them! Якщо вони мазохісти, які налаштовані на ляпаси по обличчю і нові тюремні строки для свої лідерів, – хай продовжують гратися у самостійництво. http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f702e24782b5/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f67356a2ef26/ ukrpravda@gmail.com (Руслан Кухарчук) Mon, 19 Mar 2012 15:32:26 +0200 Сьогодні повернувся до України – їхав поїздом N053/054 ("Санкт-Петербург – Київ"). У вагоні перебувало четверо "представників кавказьких національностей". Усі вони живуть і працюють у Петербурзі. Наголошую: живуть там легально і працюють там легально – усі відповідні документи на руках. Але попри все раз на три місяці їм необхідно перетинати кордон. На контрольно-пропускному пункті Терюха (поблизу Гомелю у Білорусі) їм без проблем поставили печатки у паспортах про виїзд з території союзної держави Росія-Білорусь. А от на КПП у Горностаївці (Чернігівська область) українські прикордонники просто так печатки у паспортах "нє рускіх" ставити відмовляються. Особливо, коли розуміють, що це формальний перетин кордону для того, щоб ввечері цим самим потягом повернутися до Росії. Увесь цей спектакль виглядає так. Прикордонники-паспортисти крокують вагоном, перевіряюсь документи, ставлять у паспортах печатки. Коли ж бачать особу, дуже схожу на середньо-азійського заробітчанина з Росії, його запитують, чи сьогодні він повертаєшся назад. Почувши ствердну відповідь, запрошують пройти до купе провідника. У купе провідника починаються "базар і торгі". У міграційний талон печатку ставлять безкоштовно, а от у паспорт – лише за гроші. Сума – як вторгуєш. В одного мого сусіда-киргиза – працює поваром у Пітері – виклянчили 2000 рублів (десь 520 гривень). Інший мій попутчик – азербайджанець, який працює на будівництві нового терміналу в аеропорту Пулково – сторгувався до 1000 рублів (260 гривень). Не хочеш платити гроші, не сумнівайся – знайдуть причину, щоб печатку не поставити і депортувати назад. Скажуть, мовляв, прямуй на Батьківщину, там печатку поставлять безкоштовно (десь, в Азербайджані чи Киргизії). Звісно, будь-яка країна хоче трохи обібрати приїжджих. Бажання цілком зрозуміле. У Західній Європі цей процес називають "процедурою отримання візи", а у нас – напівлегалізоване "жебрацтво руками прикордонників". Так от просто хочу дати пораду Держаній прикордонній службі та іншим, хто задіяний у цьому шляхетному процесі: якщо ви вже і баригуєте у вагонах та в автобусах, то робіть це якось красивіше. Придумайте процедуру, підставу, видавайте квитанцію, а гроші – в казну. Бо в іншому разі і надалі після кожного обходу вагону на північних кордонах нашої Батьківщини з кожного купе лунатимуть вигуки про "хітрожопих украінцев". http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4f67356a2ef26/