Київське правосуддя: чи варто маратися-2, або Як пов'язані Віктор Пінчук, Вахтанг Кіпіані, Олена Притула та інші ''Великі українці''

(МІЖ ІНШИМ, ТИСЯЧНИЙ БЛОГ "УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ"!)

ПЕРЕДІСТОРІЯ. Її викладено в найпопулярнішій статті про нерухомість всіх часів київського ріелторського народу. На відміну від деяких відомих адекватів на букву м., ви легко можете знайти її за адресою:

http://www.eizvestia.com/state/full/7176

ІСТОРІЯ. Її можна відшукати на цьому ж блозі 17 червня.

Якщо стисло, то мене як відповідача викликали до Апеляційного суду міста Києва на Солом'янську, 2-а, а провели засідання в той же час в старому будинку на Володимирській, 15, – без попередження, порушивши статтю 6 Цивільного процесуального кодексу України.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4858088b9d408/

ЦІНА ПИТАННЯ. Сім тисяч доларів США, які за курсом 5,05 хоче стягнути з мене Віктор Михайлович Пінчук (не той ).

ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ. Ще 17 червня я надіслав поштою скаргу голові Апеляційного суду м. Києва на дії судді Мараєвої з вимогою переглянути справу за моєї присутності. Скаргу отримали в суді 23 червня. А 25 червня закрили провадження та надіслали справу до Печерського суду, щоб відомий суддя Максим Оніщук (племінник міністра юстиції, який судитиме 24 липня Вахтанга Кіпіані та Олену Притулу за позовом Укргазбанку стосовно підсумків голосування за "Великих українців") зміг видати виконавчий лист для стягнення з мене 35 тисяч 350 гривень.

ВЕЛИКИЙ СУДДЯ ОНІЩУК. Він у мене дві справи розглядав – стосовно завдатків за квартири. За першою (де я був позивачем) присудив мені виплатити лише один завдаток (замість двох за договором), і те лише після того, як Апеляційний суд Києва скасував його абсолютно неписьменну ухвалу про недоліки в моєму позові. Найсмішніше те, що Апеляційний суд скасував з тієї причини, що Оніщук постановив свою ухвалу на добу раніше, ніж передбачає закон.

За другою (де позивач Пінчук) він присудив стягнути завдаток з мене, хоча раніше Пінчук від грошей та претензій письмово відомився. Адвокат позивача мав довіреність з адресою, яка не співпадала з його адресою в паспорті. Позов був датований січнем 2006 р., а направлений 2007 року. Пінчука до суду не викликали. Мій зустрічний позов залишили без розгляду та взагалі без відповіді.

Обидва рішення Оніщука настільки однакові та юридично безграмотні, що робиться страшно за міністра юстиції.

НОВИНИ. Сьогодні я отримав у канцелярії Апеляційного суду ухвалу судді Мараєвої від 24 червня. Звісно, за радянськими традиціями на скарги відповідають ті, на кого поскаржилися. Отже, суддя Мараєва встановила:

"23 червня 2008 року на адресу Апеляційного суду м. Києва надійшла від Свірка Ю.В. скарга, заява про перегляд рішення у зв"язку з нововиявленими обставинами. Проте заява не відповідає вимогам ст. 364 ЦПК України, крім того Свірко Ю.В. посилається в своїй заяві на ту обставину, що він отримав повідомлення Апеляційного суду м. Києва про розгляд його апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року по справі за позовом Пінчука Віктора Михайловича до Свірка Юрія Вікторовича про стягнення коштів, – на 17 червня 2008 року на 10 год. 00 хв. на Солом"янську площу, 2-А, але Свірко Ю.В. не надає Апеляційному суду м. Києва до своєї скарги, заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, документ на який посилається".

На цій підставі суддя Мараєва залишила мою скаргу без руху та надала мені строк для усунення недоліків до 28 липня.

Я зараз не буду доводити, що моя скарга відповідала всім вимогам статті 364. Зверну увагу лише на ствердження, що я "отримав повідомлення Апеляційного суду". Насправді це суд отримав від мене повідомлення – розписку, що я поінформований про час і місце розгляду справи на Солом'янці. А я нічого не отримував, окрім візуальної інформації з розписки.

Візуальну інформацію до справи підшити не можна. А ось розписку було підшито до справи суддею Мараєвою. Цю розписку вона мала біля себе 24 червня, коли писала ухвалу. Проте, як я вже писав, 25 червня вона закрила провадження та надіслала справу до найкращого районного суду України. А тепер вимагає від мене, щоб я представив їй цю розписку.

Якщо це не НАПЕРСТОЧНИКИ, то хто вони?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.