Київське правосуддя: чи варто маратися-3
ЯК АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЄВА ПІДРОБЛЯЄ ДОКУМЕНТИ
Чи має право займатися справою Жванії, який нібито підробив документи щодо свого громадянства, суд, який точно – без будь-яких "нібито" – сам підробляє документи?
Свою сьогоднішню обідню перерву я витратив на відвідування Печерського суду Києва, щоб нарешті дізнатися обставини справи "Віктор Пінчук проти Юрія Свірка", про яку я вже двічі писав на цьому блозі.
Обставини виявилися простішими та страшнішими, ніж я очікував.
Отримавши справу в канцелярії, я побачив, що на її аркуші 136 – на моїй розписці про те, що я повідомлений про час та місце розгляду справи в Апеляційному суді міста Києва, – виправлено адресу суду.
Коли я підписував цей папірець, там було "Солом'янська, 2-а", а тепер це замарали білим коректором та зверху написали "Володимирська, 15".
І тепер я маю доводити, що я не верблюд – що не підписував документ із вже виправленою адресою.
Як усе просто! Порушили закон (ст. 6 ЦПК) – та приховали сліди, підробивши судовий документ. Браво, суддя Мараєва!
У нормальній країні після оприлюднення такої інформації на популярному новинному сайті пішли б у відставку голова суду та причетна до підробки суддя. Пішли б – або покарали б журналіста за брехню.
А в Україні й відставок в Апеляційному суді Києва не буде, і мене в брехні ніхто не звинувачуватиме (бо це правда).
Тому доведеться після цього тексту на блозі продублювати його в офіційному варіанті як скаргу прокуророві – щоб порушив кримінальну справу за фактом підробки судових документів Апеляційним судом міста Києва.
Сподіваюсь, судово-технічна експертиза виявить точний час цієї підробки, яка відбулася вже після підписання мною цієї розписки.
А поки що пропоную Апеляційному суду Києва поширити своє ноу-хау на всіх відвідувачів, яких у цьому суді не надто хочуть бачити. Викликайте їх годину на 15-ту, потім виправляйте час десь на 10-ту, проводьте засідання без небажаних осіб, а далі заявляйте їм, що вони вчасно не прийшли та були відсутні без поважних причин.
Бо вони – усі ми – верблюди. Яким легше пролізти крізь голку, ніж побачити в реальності київське правосуддя.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
