Укроборонбруд. Непарадні думки не про Грузію
"К Подолу танки грохотали..." Тільки-но підписав вчора до друку номер газети "Обзор" з фотографією на першій шпальті якихось БТРів у центрі Києва, як вийшов з офісу та побачив на Поштовій площі саме ці БТРи й танки. І так немає чим у місті дихати, а тут такий грім та сморід. Добре, що до 22:30 уся ця техніка Поштову проїхала.
Асфальт на Сагайдачного та бруківка Володимирського узвозу нібито залишилися непошкодженими (на відміну від повітря). Хіба що стали БРУДківкою – після танків можна було побачити якісь білі сліди.
Проте публіка, не шкодуючи вуха, спостерігала за цією репетицією параду 24 серпня та жваво обговорювала, чому на техніці намальовані "якісь фашистські хрести". Підозрюю, що російські телеканали ці хрести також не обминуть, розповідаючи в неділю про "нове шоу мілітаристського Києва".
А київські товариші додадуть потім, що Тимошенко відробляла кремлівський мільярд та закликала Ющенка скасувати парад на День незалежності.
Для мене українська незалежність є святом.
Та й для кожного справжнього білоруса незалежність України – це свято. Тому що без незалежності України (декларації 16 липня 1990-го, конституційного закону 24 серпня, референдуму 1 грудня) не було б незалежності Білорусі (декларації 27 липня 1990-го, конституційного закону 25 серпня 1991-го, Біловезької пущі 8 грудня). Тому що без незалежної України не буде незалежної Білорусі. Як, до речі, без незалежної Білорусі дуже швидко може не стати незалежної України. Погано, що не всі в Києві це розуміють.
Але в Києві багато чого не розуміють. Наприклад, що для армії головне не паради, а щоденна бойова підготовка. І що паливо краще було б витратити на навчання танків у полі, а не на Подолі. Не кажучи вже про допомогу потерпілим від повені в західних областях.
Та й кому зараз ці танки потрібні? З ким Україна воюватиме? З НАТО, до якої намагається вступити? З Росією? Але чи допоможуть проти неї танки? З Білоруссю? (Дивись вище). Хто там залишився із сухопутних сусідів – Молдова з Придністров'ям? Ну хіба що громадян ПМР з українськими паспортами змушувати до миру з одеською митницею.
Як казав в інтерв'ю "Дзеркалу тижня" екс-міністр оборони Анатолій Гриценко: "Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує" (заголовок в останньому номері газети).
Я чомусь одразу згадав цю цитату, коли повертався з параду додому. Бо знов побачив вночі сілует сусіднього будинку з фонду Міноборони. Кому цікаво – відвідайте адресу Артема, 59. У середині кварталу стоять якісь руїни, начебто на дворі 1943-й. Або тут когось нещодавно до миру примусили з допомогою бомбардування. Але місцеві мешканці кажуть, що так тут чи не з часів надбання Україною незалежності.
До речі, дуже дивні круглі дати врочисто святкуємо останнім часом. То "ювілей" – 1020-річчя хрещення Київської Русі (ювілей – це 50, 75 та 100). То 17-річчя незалежності з парадом. Можливо, на УП варто масово відсвяткувати 29 серпня моє 34-річчя та 36-річчя ще однієї місцевої блогерки-адекватки? Адже дата точно кругліша буде: 34+36=70.
Але повернемося до наших руїн на Артема та Гриценка. Раніше на Артема, 59, базувався "Укроборонбуд" – підприємство Міноборони, яке мало будувати житло для військових, а насправді продавало за гроші гектари оборонних земель. Діяв директор "Укроборонбуду" за довіреністю міністра оборони Анатолія Гриценка. Останній, треба додати, каже, що без його відома.
Зайдіть на сайт Єдиного державного реєстру судових рішень України (www.reyestr.court.gov.ua) та наберіть у відповідній графі "Укроборонбуд". Сайт видасть вам 177 (!) судових рішень стосовно цього підприємства. А скільки оборудок до суду не дійшло?
Екс-власкор "Экономических известий" у Севастополі Надія Шкаріна якось написала, що саме робила ця фірма в її місті. Навіть міські депутати до Києва зверталися, щоб кримінальну справу порушили.
Ось де справжня військова проблема Севастополя та української держави! Російський флот – це одне. А коли українські чиновники батьківщину гектарами продають за безцінь – це не гуманітарна катастрофа? Особливо коли прикриваються високородною метою забезпечення житлом військових. Які й на параді будуть безквартирними – хіба це не гуманітарна катастрофа для української армії?
В Одесі "Укроборонбуд" продав стадіон у центрі міста під забудову житлом. Кажуть, Ющенко приїхав, втрутився та стадіон місту залишив. А що поруч із цим стадіоном робиться? Стояв собі будинок газети Одеського військового округу "Защитник Родины" на Французькому бульварі, де за часів СРСР заступником головного редактора працював мій батько. Потім перейменували газету на "Слава і честь", а міністр Гриценко її ліквідував. Будинок, в якому були зареєстровані безквартирні військові, списали та продали. Двічі. Двом різним забудовникам. Тепер дві фірми судяться між собою та з Міноборони, проходячи по кілька разів судову вертикаль аж до Верховного суду й назад.
Українські корумповані суди виносять за цією справою абсолютно протилежні рішення. Вищий господарський суд України за одною одеською справою "Укроборонбуду" вирішив, що все було належним чином за довіреністю Гриценка, а за другою, теж одеською, теж "Укроборонбуду", того ж періоду й за тією ж довіреністю – що все було зовсім незаконно.
А екс-директор ліквідованого "Укроборонбуду", якого пан Гриценко вже після всіх оборудок позбавив довіреності, у травні цього року судився в Печерському суді. Йому не сподобалося формулювання того, як військова прокуратура проти нього кримінальну справу закрила. Мовляв, треба було так закрити, щоб усім було зрозуміло, що ніякого злочину взагалі ніде не було. Відповідне рішення Печерського суду можна теж знайти на сайті Єдиного державного реєстру серед усіх 177 згаданих – на 170-му місці.
От я собі й думаю: може, якийсь танк заїде під час параду на Хрещатик, 42-а, де Печерський суд працює? А потім ще й на Артема, 59, завітає, щоб добити ще одну брудну споруду?
Міністру оборони Єханурову нема ж коли такими дрібними справами займатися. У нього – парад!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
