Укроборонбруд-2. Вищий господарський маразм України
Думаю, що голова Верховного суду України Василь Онопенко має рацію, коли заперечує проти передачі левової долі повноважень Верховного суду спеціалізованим вищим судам, зокрема – Вищому господарському.
Нижче ви зможете прочитати витяги з двох постанов ВГСУ, ухвалених іменем України в жовтні 2007 року. Їх можна знайти також в Єдиному реєстрі.
Кривда – це правда. Я тут не іронізую, оскільки в постанові під головуванням судді Кривди абсолютно правильно написано, що неможна було продавати дитячий табір Міноборони на Дачі Ковалевського в Одесі. І не лише тому, що 2,8 га землі пішли всього за 1,95 млн. грн.! А тому що видана 9 березня 2006 року міністром оборони Анатолієм Гриценком довіреність не давала директорові "Укроборонбуду" В'ячеславу Мельнику права торгувати військовими землями й спорудами.
Але почитайте також витримки з другої постанови того ж ВГСУ (головуючий – суддя Самусенко). Йдеться про іншу земельну дільницю в Одесі – на розі Французького та Італійського бульварів. Її продали за 2,8 млн. грн., хоча її площу не порівняти з дитячим табором – лише пара десятків соток. Але в цій справі також фігурує та сама довіреність Гриценка від 9 березня 2006-го року, той самий Мельник і "Укроборонбуд".
Навіть номери договорів подібні: N19/05-06/02 – суддя Кривда, N19/05-06/01 – суддя Самусенко. Але що робить останній разом з колегією? "Касаційна інстанція визначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дали їм невірну правову оцінку та дійшли помилкового висновку про перевищення директором філії ЦСБУ "Укроборонбуд" Мельником В.Л. наданих йому довіреністю N610 від 09.03.2006 повноважень при укладенні договору від 10.05.2006 N19/05-06/01".
Тобто ВГСУ 3 жовтня 2007 року не визнав, а за 13 днів після того все ж таки визнав екс-міністра Гриценка співучасником земельних оборудок в Одесі.
Хотілося б почути самого пана Гриценка про його довіреність, скасовану 16 червня 2006 року, та про його персональну роль в цій історії.
А ще більше – голову ВГСУ Сергія Демченка. Чи не вважає він, що такий плюралізм в очолюваній ним касаційній інстанції є шизофренією або маразмом.
Можливо, варто скасувати саму таку касаційну інстанцію, а не відбирати повноваження Верховного суду?
Витяги з документів:
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2007 р. N1/495-06-12547
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Кривди Д.С,
суддів Жаботиної Г.В., Фролова Г.М.
10.05.2006р. між позивачем та відповідачем -Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд" в особі Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., укладено договір N19/05-06/02 "Про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін", предметом якого є спільна діяльність щодо будівництва об'єкту, яким є будівлі та споруди житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, а також інженерними мережами, розташовані на земельній ділянці, площею 2,80 га за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128 (територія військового містечка N234).
Пунктом 2 договору від 10.05.2006р. N19/05-06/02/2 визначено, що компенсація паю Міністерства оборони України здійснюється позивачем шляхом купівлі-продажу нерухомого майна, зазначеного у договорі від 10.05.2006р. за N19/05-06/02, яке розташоване на земельній ділянці, площею 2,80 га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128 (загальна площа будівель та споруд – 2435,6 кв.м., мощіння – 2000 кв.м., огорожі – 745,20 п.м.)
Пунктом 4 договору від 10.05.2006р. N19/05-06/02/2 визначено, що сума договору складає 1950000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 325000 грн.
Таким чином, із обставин справи, що встановлені господарським судом попередніх інстанцій випливає: 10.05.2006р. в інтересах Міністерства оборони України уклала договори філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд", оскільки і одержувачем коштів за договором була саме філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд".
Оскільки вищезгадані договори підписані філією, особу якої представляв Мельник В'ячеслав Леонідович, а не фізичною особою -Мельником В'ячеславом Леонідовичем, який має посаду директора відповідної філії, то укладені від імені філії договори є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Отже твердження відповідача про відповідність даних договорів чинному законодавству є безпідставною.
Оскільки предметом купівлі-продажу за договором N19/05-06/02/2 від 10.05.2006р. є майно військового містечка N234, яке як свідчать встановлені господарським судом попередніх інстанцій факти, є майновим комплексом, то рішення щодо відчуження даного майна мав прийняти Кабінет Міністрів України.
Проте, рішеннями господарського суду попередніх інстанцій не встановлено факту щодо прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо відчуження даного майна. Не посилається на наявність такого рішення і позивач. За таких обставин, майно військового містечка N234 є таким, що відчуженню не підлягало.
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 р. N30/52-07-1118
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Самусенко С.С.,
суддів: Дунаєвської Н.Г.,
Плюшка І.А.,
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія ЦСБУ "Укроборонбуд" в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006, зареєстрованої в реєстрі за N610, та ТОВ "Балтеко" укладено договір від 10.05.2006 N19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленого порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
10.05.2006 між Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія ЦСБУ "Укроборонбуд" в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006, зареєстрованої в реєстрі за N610, та ТОВ "Балтеко" укладено договір N19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі N19/05-06/01.
Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено у даній справі, що Мельнику В'ячеславу Леонідовичу видано Міністерством оборони України довіреність N610 від 09.03.2006, якою йому надано право від імені Міністерства оборони України укладати правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир), за умови існування рішення Міністра оборони України, погодженого директором департаменту будівництва Міністерства оборони України.
Тобто, на підставі довіреності N610 від 09.03.2006 Мельнику Л.В. було надано право підписувати від імені Міністерства оборони України правочини, акти прийому – передачі, інші документи, необхідні для виконання правочинів (договорів, контрактів).
Виходячи з повноважень за довіреністю при існуванні відповідного рішення Міністра оборони України та погодження директора департаменту будівництва Міністерства оборони України, представник Мельник В.Л. був наділений правом укладати будь-які правочини (договори, контракти), спрямовані на врегулювання відносин між Міністерством оборони України та суб'єктами господарювання.
З огляду на викладені вище встановлені попередніми судовими інстанціями обставини у даній справі, касаційна інстанція визначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дали їм невірну правову оцінку та дійшли помилкового висновку про перевищення директором філії ЦСБУ "Укроборонбуд" Мельником В.Л. наданих йому довіреністю N610 від 09.03.2006 повноважень при укладенні договору від 10.05.2006 N19/05-06/01, тому невірно застосували ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Колегія суддів також вважає помилковим висновок попередніх судових інстанцій щодо відсутності прийняття, виконання та схвалення спірної угоди Міністерством оборони України.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, платіжним дорученням N1 від 26.10.2006 відповідач перерахував філії ЦСБУ "Укроборонбуд" 2 800 000 грн. з призначенням платежу "Оплата за нерухоме майно, що складає пайову участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006 N19/05-06/01 згідно договору від 10.05.2006 N19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ".
Невірним є також посилання на ст.248 ЦК України, оскільки як встановлено судом першої інстанції, довіреність N610 від 09.03.2006 Мельнику Л.В. скасовано 16.06.2006.
Тобто, на дату укладення оспорюваного договору у даній справі від 10.05.2006 N19/05-06/01 довіреність N610 від 09.03.2006 була чинною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визначає, що вимоги позивача у даній справі про визнання недійсним договору від 10.05.2006 N19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленого порядку проекту шляхом пайової участі сторін є безпідставними, оскільки даний договір був не лише укладений уповноваженим на це представником юридичної особи, а й у подальшому був схвалений цією юридичною особою шляхом прийняття його виконання, та не суперечить нормам законодавства.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
