А сьогодні я виграв у Верховному суді. Вирок ВСУ москалям (повний текст)
І сьогоднішній день розпочався дуже гарно. Чекаючи на позитивне для мене рішення Верховного суду України за моїм позовом проти агентства Рейтер, яке звільнило мене майже 12 років тому, я знайшов на другому поверсі головного будинку ВСУ сенсаційний вирок.
Біля кабінету 219/220, де слухалася моя справа, у галереї портретів усіх гетьманів України (щоправда, Ющенка я там не помітив) біля обличчя Богдана Хмельницького написано ось що:
У 1654 р. вибившися з-під польської неволі, вступив у союз із Москвою на правах рівної держави. Але Москва хотіла убити дух самостійності і зробити українців такими ж рабами, якими вічно було москалі.
Як вам останнє речення? Звісно, воно краще виглядало б на офіційному бланку ВСУ з тризубом, але й у коридорі найвищої української судової інстанції цей остаточний вирок виглядає непогано та оскарженню не підлягає.
На моєму засіданні сьогодні були присутні екскурсанти з Академії суддів, які разом зі мною чекали в цьому коридорі, поки п'ятеро верховних суддів за стінкою з цим портретом Хмельницького вирішували, чи правильно мені відмовили усі московські суди в поновленні на посаді мінського кореспондента Рейтер та чи правильно це повторили суди київські.
Звичайно ж, неправильно. Українці, не будьте такими ж рабами! Не давайте вбити дух самостійності!
А на сусідньому портреті Івана Виговського написано, що той "вщент розбив 100-тисячне московське військо". Так їм і треба, клятим супостатам, які звільнили мене з Рейтер в червні 1997 року телефонним дзвінком з Москви.
Але ж ось у чому проблема. Дух самостійності настільки міцний, що досі не дає деяким киянам хоча б трішечки побути рабами – навіть не Москви, а власного українського закону.
Як ви вже знаєте, вчора суд поновив мене на роботі в "Экономических известиях". Сьогодні і їх представник Микола Оліфер, і я отримали копії рішення за підписом судді Бужак.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва
В складі головуючого судді Бужак Н П.
При секретарі Очалюк М.В., Волокітіної Н.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Свірка Юрія Вікторовича до ЗАТ "Видавництво "Економічні відомості", ТОВ "Медіа Інвест Групп", треті особи: Ратюк Андрій Миколайович, Бердинський Олександр Анатолійович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов"язання видати довідку про заробітну плату та про проведення оплати відрядження, стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,
Керуючись ст. 209 ч 3 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В
Позовні вимоги задовольнити частково.
Поновити Свірка Юрія Вікторовича на роботі на посаді виконуючого обов"язки головного редактора друкованого засобу масової інформації "Економічні відомості щоденна газета" з 7 квітня 2008 року.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Видавництво "Економічні Відомості" на користь Свірка Юрія Вікторовича середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 216 296,08 (без відрахування податків).
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Видавництво "Економічні Відомості" на користь Свірка Юрія Вікторовича моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Зобов"язати Закрите акціонерне товариство "Видавництво "Економічні Відомості" провести виплату Свірку Юрію Вікторовичу добових за перебування у відрядженні у місті Давос (Швейцарія) з 23 січня по 26 січня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в розмірі 15 185,27 грн підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання заяви апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя (підпис Бужак)
Зробивши в суді декілька ксерокопій цього рішення та отримавши від судді два виконавчі листи про негайне виконання, я одразу поїхав до редакції "Экономических известий" на Глибочицьку, 44, де роздав співробітникам ці копії.
Виконуючий о. директора "Медіа Інвест Групп" Юрій Лобко виконувати виконавчі листи відмовився. Директор же юрдепартаменту "МІГ" Тетяна Відді наказала охороні виставити мене з редакції, після чого я викликав міліцію. Охороні виставляти мене різко розхотілося, тому почалися мої переговори з Відді та Лобком у кабінеті останнього. Вони сказали, що виконуватимуть рішення суду лише за присутності державного виконавця.
Ось тобі й негайне виконання! Троє міліціонерів, які приїхали за півгодини, сказали, що вони нічого зробити без держвиконавця теж не можуть, і додали: "Це цивільні правовідносини". Я ж показав їм вирізку з газети "Сегодня" минулого тижня, де юрист Олександр Кротенко пояснював читачам:
Кроме того, вы можете обратиться с заявлением о возбуждении уголовного дела в милицию на основании статьи 382 Уголовного кодекса Украины. Согласно части 1 статьи 382 УК Украины, умышленное неисполнение судебного решения служебным лицом (тут – предприятия по установке окон) или препятстование исполнению решения суда наказывается штрафом от 8500 до 17 000 гривен или лишением свободы на срок до 3 лет с лишением права занимать определенные должности на срок до 3 лет.
Відповідь була такою: "А мы газет не читаем. И ничем вам не поможем. Обращайтесь в исполнительную службу на Саксаганского, 110".
Агов, поновлений сьогодні Юлією Тимошенко у правах міністре Луценко! Щоб вам так завжди допомогали ваші міліціонери, як вони допомогли мені та допомогають усім "пересічним українцям". І в цьому, звісно, винні не ви, не Тимошенко і навіть не Ющенко, а ті самі кляті москалі, які хотіли вбити дух самостійності.
На Саксаганського, 110, мої виконавчі листи прийняли та сказали, що держвиконавець розгляне їх упродовж трьох робочих днів, після чого поштою надішле "Экономизвестиям" листа з пропозицією їх виконати.
Ну просто дуже негайне виконання! А все москалі, хай їм грець.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
