Всеукраїнське об'єднання "Свобода" вимагає перевірити наявність громадянства Російської Федерації у керівництва Автономної Республіки Крим.

Як відомо, Москва розпочала окупацію Грузії, мотивуючи агресію потребою "захисту" своїх громадян.

Всі знають, що Російська Федерація забезпечила своїми паспортами більшість південних осетинів. В першу чергу це стосується маріонеткового керівництва Південної Осетії (зауважимо – грузинської автономії), яке повністю складалося з громадян РФ.

Ось лише ключові посади цього "автономного уряду":

- прем'єр Юрій Морозов – уродженець Башкортостану, перед тим як у 2005 році очолити "уряд" Південної Осетії, працював комерційним директором Курської паливної компанії;

- начальник місцевого КҐБ Анатолій Баранов раніше очолював філію ФСБ у Мордовії (РФ);

- керівник МВС Міхаіл Міндзаєв – апарат МВС Північної Осетії (РФ);

- міністр оборони Васілій Луньов був військовим комісаром Пермі (РФ);

- секретар Ради безпеки Анатолій Баранкєвіч – колишній заступник військового комісара Ставропольського краю (РФ).

Едуард Кокойти працював першим секретарем Цхінвальского міському ВЛКСМ, помічником депутата Держдуми Російської Федерації Чєхоєва, після чого став "президентом" Південної Осетії.

Цілком очевидно – це агентура Кремля. Перед нею поставили чітке завдання – вести антидержавну політику в Грузії, постійно дестабілізувати ситуацію та слугувати форпостом Росії на Кавказі.

Читать дальше...

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" вимагає, аби українська влада чітко і однозначно підтримала заклик Президента Грузії Саакашвілі до України вийти зі Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Цинічна військова агресія Росії (ініціатора СНД) проти незалежної Грузії (члена СНД) зайвий раз доводить, що будь-які союзи з центром у Москві – не варті паперу, на якому вони написані.

Усі 17 років існування СНД довели єдине: ніяка це не "співдружність незалежних держав". СНД – інструмент утримання держав у геополітичній орбіті Москви. Цей інструмент в руках Кремля не просто задовольняє імперські комплекси "російського ведмедя", але й легітимізує в очах світу його геополітичні претензії до усього т.зв. "пострадянського простору". За допомогою СНД, наче циркуля, Кремль окреслив символічне коло своїх інтересів у 1991-му, не маючи на той час змоги реально втримати народи, які вирвалися на волю. Окрім того, "співдружність" стала знаряддям ідеологічного впливу на населення незалежних держав, за допомогою якого досі прищеплюють психологічну залежність від Москви.

Читать дальше...

Раби, подножки, грязь Москви...

Ласкаво просимо, гості дорогі! Не соромтеся – будьте як вдома!

Затуліна знову запрошують безперешкодно в'їжджати в Україну. Ні, це не сон рябої кобили і не сюрреалістичне марення. Це – реалії нашої зовнішньої політики: посольство України в Росії 7 серпня офіційно повідомило МЗС Росії про зняття заборони в'їзду на територію України депутатові Держдуми РФ, голові т.зв. "Інституту країн СНД" (що власне досліджує цей "Інститут"?), Костянтину Затуліну. Речники СБУ підтвердили цю радісну звістку вже після того, як її розтрубила російська сторона. Підтвердили, проте ніяк не пояснили. І взагалі жоден український посадовець не вважав за потрібне щось пояснювати громадянам.

Читать дальше...

Початок збройного протистояння Грузії та сепаратистського режиму в Південній Осетії спричинив повномасштабну збройну інтервенцію з боку Російської Федерації. Скориставшись елементом раптовості та спираючись на високу бойову підготовку своїх військ, Грузія в короткий строк зуміла суттєво зменшити контрольовану маріонетковим прокремлівським режимом територію, проте зіштовхнулася з регулярними російськими підрозділами. Енергія, з якою вели операції грузинські війська, пояснюється гостротою конфлікту та залученням всіх можливих резервів, тоді як російська військова машина кинула в бій лише частку своєї потуги. Сьогодні після перших успіхів та важких позиційних боїв грузинські сили почали відступати із завойованих позицій. Відлік часу йде на дні, і якщо Грузії не вдасться радикально переламати хід кампанії на свою користь, її існування як самостійної держави опиняється під загрозою.

Читать дальше...

Прибуття в Україну на святкування 1020-річчя хрещення Русі Вселенського Патріарха Варфоломія та незграбні реверанси правлячої лжееліти спровокували черговий етап політичних дискусій щодо майбутнього устрою церковного життя нашої держави.

Відмова Вселенського Патріарха, який приїхав до Києва на запрошення патріарха московського Алексія ІІ, взяти участь в спільних заходах із ієрархами українських православних церков за повної підтримки вищого керівництва держави, є прямим викликом українцям. Адже насправді – це трактування керівників Української Православної Церкви Київського патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви як самозванців, що прикривається візантійсько-фарисейською демагогією про вигадану "неканонічність" українських церков.

Читать дальше...

Пам'яті Ярослава Мельника-"Роберта" та старшинської школи УПА "Олені".

Наша пам'ять робить нас нами – як окремих людей, так і цілі нації. Все, що ми пам'ятаємо, як ми пам'ятаємо, що ми хочемо або не хочемо пам'ятати, складає основу нашої ідентичності. Саме крізь призму нашої культурної та історичної пам'яті ми, як нація, пізнаємо себе, визначаємо головні життєві цінності та орієнтири у світі. Наша спільна пам'ять робить можливим справді осмислений вибір, тобто, в остаточному підсумку – свободу.

Із 1988 року на горі Яворина традиційно відбувається вшанування полеглих вояків-повстанців. Щороку тисячі українців віддають тут данину пам'яті полеглим борцям за волю. У 1944 році неподалік Яворини у нерівному бою з карателями НКВД полягли курсанти старшинської школи "Олені", а 1 листопада 1946 загинув провідник ОУН Карпатського краю Ярослав Мельник-"Роберт". (Варто наголосити – не "Клим Савур", як це часто можна почути у недобросовісних ЗМІ).

Читать дальше...

Оце щойно перечитав інтерв'ю з Бутом на УП і чомусь захотілося дописати і викласти враження про травневі вибори, про які вже було писано-переписано...

Слідкуючи за свіжими трагікомічними подіями в українській політиці, ще раз переконуєшся у необхідності люстрації та політичної відповідальності партій за зміст своїх списків. А може ці водевілі безпринципності нарешті відкриють очі суспільству? На цьому досвіді вже давно прийшов час навчитися обирати. Обирати не кольорові фантики партійних брендів і тим більше не зализані фотошопом ікони лідерів. Все більше і більше українців усвідомлюють, що підтримувати варто лише ідеологічно послідовні, принципові політичні сили.

Читать дальше...

День Героїв встановлено в пам'ять відважних борців, які загинули у травні – засновника та Провідника Організації Українських Націоналістів, полковника Євгена Коновальця, ідеолога державної самостійності України Миколи Міхновського, керівника української національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр. Симона Петлюри.

У цей День українці маніфестують єдність з Українськими Героями, мільйонами відомих і незнаних сьогодні синів України.

Запрошую Вас, шановне товариство, разом з родинами, відсвяткувати цей День.

Урочистості розпочнуться на Майдані Незалежності, 23 травня, у п'ятницю, починаючи з 15 год.

У програмі – фольклорний концерт, а також виступи українських гуртів "Кому вниз", "Тартак", "Гайдамаки", "Мандри", "От вінта", сестер Тельнюк, кобзаря Тараса Компаніченка. Ведучий – Сашко Положинський.

Ось про що і про кого будемо говорити, пригадувати, вшановувати:

Читать дальше...

Чергова порція провокацій російських посадовців, що ставлять під сумнів суверенітет і територіальну цілісність України, зайвий раз підтверджує – ми перебуваємо в стані холодної війни з північним сусідом. Поки що холодної. Передусім, цей факт необхідно усвідомити. Бо страусина позиція у подібних обставинах ще нікого в історії не рятувала. Україну вже "будували" на початку минулого століття одні "демократи". Вони теж, запхавши голову в пісок модних тоді утопій, твердили, що нова соціалістична Росія – "наш стратегічний партнер". І тому, мовляв, оборона нам не потрібна. Хоча ті "демократи", принаймні, були більш порядними від сучасних – чим закінчилася їхня безпечність варто би пам'ятати. Нагадаю – жертовною смертю трьохсот київських студентів під станцією Крути. Далі була більш ніж 70-ти літня окупація: терор, голодомори, репресії, русифікація...

Читать дальше...

Вперше в житті на власні очі бачив встановлення рекорду, який увійде у Книгу Гіннеса.

Особливо приємно, що це відбувалося в столиці України, світовий рекорд встановив українець, більше того – побратим-"свободівець".

Найщиріші вітання Тарасу Корніюку!!!

Тарасе – Ти гордість нації!

Офіційно про подію:

Читать дальше...