Кілька зауваг до трагічної загибелі президента Республіки Польща під Смоленськом
Секретом Полішинеля були тверді переконання президента Польщі Леха Качинського щодо облаштування Центрально-Східної Європи, польсько-німецьких, польсько-американських, польсько-європейських стосунків.
Не приховував покійний президент і своїх твердих релігійних переконань та моральних засад, які часто приходили в суперечність з політичною доцільністю а часом і моральним релятивізмом багатьох світових політиків сучасності.
Не було секретом, що Лех Качинський був сильним претендентом на майбутніх президентських виборах у Польщі.
Не було секретом, що він важко знаходив порозуміння з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском. Особливо у питаннях стосунків з Москвою, Берліном та Брюсселем.
Якоюсь мірою президент Качинський, особливо в тому, що стосується східної політики Республіки Польща, політики щодо України, був своєрідним продовжувачем політики Маршалка Юзефа Пілсудського. Тобто всіма силами підтримував існування незалежної України як певної гарантії незалежності Польщі. Всіма силами, але не до безкінечності чи безрозсудства. Для нього національні інтереси Польщі були, як президенту Польщі, понад усе.
Не був президент Качинський і прихильником нового Ялтинського розподілу світу та Європи на зони впливу (тепер це зветься – зонами відповідальності, сферами інтересів), який пропонує сучасна Російська Федерація. Якщо з Україною, здається, у цьому питанні все ясно – РФ бачить її як виключно свою "зону відповідальності" чи "зону інтересів", то з Польщею та Балтією питання за великим рахунком, здається, відкрите.
Не секретом було і те, що навіть організація заходів по відзначенню 70-х роковин масового вбивства польського офіцерського корпусу та польської інтелігенції сталінським НКВД 1940 року не примирило президента Качинського та прем'єр-міністра Туска. Туск прийняв участь у вшануваннях жертв разом з прем'єр-міністром Російської Федерації Владіміром Путіним 8 квітня. При цьому Владімір Путін так і не сказав, ким конкретно було вбито десятки тисяч полонених. Туск, нав'язуючи нові стосунки з Росією, з цим погодився. Качинський – ні. Тому вшанування жертв Катині розділилося. І закінчилося трагедією.
Цікаво, що на вшануванні за участю Путіна та Туска була присутня і російська гвардія, і ієрархи Російської православної Церкви. На вшануванні за участю президента Качинського їх не передбачалося.
Чи це перша загибель польських урядовців такого рівня? Ні.
Трохи історії:
Так само в авіакатастрофі за таємничих обставин над Гібралтаром 4 липня 1943 року загинув командувач польськими збройними силами, прем'єр-міністр еміграційного уряду республіки Польща Владислав Сікорський (Władysław Eugeniusz Sikorski). Він був безсумнівною першою фігурою, яка могла претендувати на головні ролі у повоєнній Польщі. Результат Другої світової війни вже можна було передбачити. Йшла боротьба за те, яке обличчя матиме повоєнна Центрально-Східна Європа. Попри зусилля Сікорського зберегти стосунки між СССР та еміграційним урядом Польщі на міждержавному рівні (тоді цей уряд міг би брати участь у міждержавних переговорах щодо післявоєнного облаштування Європи), у квітні 1943 року Сталін розриває дипломатичні стосунки СССР та Республіки Польща. Приводом, між іншого, стала й вимога Сікорського прояснити справу знищення польських офіцерів під Катинню. А через три місяці після старту літак Сікорського розбивається. Справжні обставини смерті, ясна річ, залишилися таємницею.
СССР створює маріонетковий просовєтський уряд і Польща, не без згоди інших союзників – США і навіть Великої Британії – на півстоліття попадає у совєтську сферу впливу. У Польщі торжествує сталінізм.
З цією сторінкою новітньої польської історії пов'язана таємнича смерть сталіністської маріонетки, голови ЦК Польської об'єднаної робітничої партії, президента Польщі, прем'єр-міністра Польщі Блєслава Бєрута (Bolesław Bierut, Bolesław Biernacki). За не вияснених обставин він неначе помер 12 березня 1956 року в Москві будучи гостем ХХ з'їзду КПСС, на якому Нікіта Хрущов виголосив таємну доповідь в якій розкрив злочини сталінізму "Про культ особи та її наслідки". Це не могло не потрясти сталініста Бєрута. Однак причини смерті так і залишилися неясними. Офіційною версією став сердечний припадок. Хоча розтин неначе свідчив про тромб. Однак були і версії про отруєння та самогубство з огляду на миттєве засідання ЦК у Варшаві, яке теж засудило сталінізм. Але є і версія про те, що агент НКВД Бєрут був застрелений іншим совєтським агентом, членом політбюро ЦК ПОРП Францішком Мазуром (Franciszеk Mazur). Йшлося про те, що його спеціально ліквідували совєтські спецслужби, щоб він не заважав хрущовській політиці у Польщі. Справжні обставини смерті, ясна річ, залишилися таємницею.
Ось такі долі дуже різних, однак впливових польських політиків ХХ століття. Та чи тільки польських?
Однак чи знову справжні обставини смерті залишаться таємницею?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
