http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_rus.gif http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/48a3dc3c6b889/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) В последние дни мы видим Виктора Ющенко, за которого не стыдно. Возможно, если бы он был таким же решительным все годы своего президентства, его судьба сложилась бы иначе, и сегодня он был бы фаворитом выборов-2010. Thu, 14 Aug 2008 10:18:20 +0300 Ющенко показал себя человеком, для которого суверенитет своего государства не является пустым звуком. Хотя, конечно, появление Ющенко в Тбилиси никоим образом не нивелирует его оплошность, когда он ушёл в отпуск в разгар спасательных работ на Западной Украине. Однако, речь сейчас не о Ющенко. Уже неделю я как избиратель жду, что скажет о произошедшем в Грузии Тимошенко. Но Тимошенко молчит. Вообще непонятно, где она находится. О её отпуске никем не объявлялось. Несколько недель назад пресс-служба Кабмина сообщила, что она на лечении. Но с какими диагнозами это связано – объяснений также не последовало. На вопросы "Украинской правды" представители Тимошенко предпочли просто отшутиться. На западе такая непубличность политического руководителя была бы уже причиной скандала. Безусловно, Тимошенко имеет гарантированное Конституцией право на отдых. Только она не имеет права молчать как политик. Если кто-то скажет, что Тимошенко якобы не хочет влазить во внешнюю политику, то это не так. Во-первых, когда Саакашвили применил силу против оппозиции в прошлом году, Тимошенко никто не заставлял, но она его поддержала. Во-вторых, события Грузии – это уже часть внутренней политики Украины. Сегодня она молчит, хотя ещё год-полтора назад опубликовала в США статью "Сдерживая Россию", подготовленную от её имени Григорием Немырей, где режим Путина фактически сравнивался с фашизмом. Но сегодня Тимошенко не решается повторить вслух то, что тогда вышло за её подписью. Хорошо, может Тимошенко поменяла свои взгляды и теперь она поддерживает Путина. Но она должна сказать хоть что-то. Газ не может быть важнее демократии. Иначе это дорога к туркменбашизации Украины. Обстоятельства прижали Тимошенко к стенке. Для неё настал момент истины, когда будет понятно, действительно ли она находится в системе теневых договорённостей с Кремлём или это лишь бурные фантазии Игоря Криля. Если сейчас простить Тимошенко её молчание, то такая возможность уходить от ответа в критический момент развращает политика. И в случае избрания её президентом мы об этом ещё пожалеем. http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/48a3dc3c6b889/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4899a87eea0f1/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) Сьогодні вдень на сайті МВС з'явилося непримітне повідомлення. Wed, 06 Aug 2008 16:34:54 +0300 Під час отримання хабара затримано високопосадовця Державної податкової адміністрації України Сьогодні працівниками Антикорупційного бюро ГУБОЗ МВС України спільно з Генеральною прокуратурою України затримано директора Департаменту контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, радника податкової служби 1 рангу, державного службовця 3 категорії, під час отримання хабара в сумі 20 тисяч доларів США. Згадані кошти посадовець вимагав та отримав від приватного підприємця за видачу ліцензії на оптову реалізацію алкогольної продукції. Слід зазначити, що даний Департамент займається контролем та видачею ліцензій у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в державі. За даним фактом Генеральною прокуратурою порушено кримінальну справу за статтею 368 Кримінального кодексу України. Вирішується питання про обрання запобіжного заходу щодо затриманого. Наразі здійснюється комплекс оперативно-слідчих заходів. У повідомленні МВС не сказано, якого саме чиновника затримано – названо тільки його посаду. Однак на сайті Державної податкової адміністрації не складно з'ясувати, хто очолює Департамент контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Це – Гончар Ігор Михайлович, дата народження 6 січня 1949 року, місце народження – Вінниця. Є всі підстави підозрювати, що згаданий Гончар – це колишній сват українського президента Віктора Ющенка. Ігор Гончар – це батько Михайла Гончара (дата народження – 14 серпня 1975 року, місце народження – Вінниця), який проживав у цивільному шлюбі з Віталіною Ющенко, в результаті чого на світ з'явилася президентська онучка Домініка-Ярина. Так от, а затриманий Ігор Гончар – це такий же дідусь Домініки-Ярини, як і Віктор Андрійович. Родинний зв'язок між затриманим Ігорем Гончаром і батьком президентської онуки Михайлом Гончаром прослідковується завдяки реєстру фізичних осіб України. І той, і другий були зареєстровані у одній і тій же квартирі в Києві на проспекті Маяковського. Михайло Гончар хоч і не узаконив стосунки з Віталіною, однак вважався повноцінним членом родини Ющенка. Зокрема, коли прес-служба уряду навесні 2001 року зібрала журналістів на дачі Ющенка для знайомства з побутом майбутнього президента, то репортери могли бачити там і Гончара-молодшого. Ще одне підтвердження, що Гончар був нечужим для Ющенків, можна знайти в реєстрі товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Трипілля". Ця структура була заснована в 2000 та ліквідована в 2005 році за рішенням акціонерів. Видом її діяльності значилося "інші види оптової торгівлі". Гончар був одним з п'яти акціонерів "Трипілля", кожен з яких мав рівну частку. Серед співвласників цієї фірми був також брат президента України Петро Ющенко. У секретаріаті президента це затримання Гончара-старшого вже вписали в сценарій Тимошенко зі знищення Ющенка. Хоча насправді проблему для себе вирішив Юрій Луценко. Відтепер усі спроби його звільнення, які будуть ініційовані у вересні, він подаватиме як помсту Банкової за принциповість. Затримання колишнього президентського родича – можливо, це і велике досягнення МВС, хоча на фоні всього, що відбувається в країні, 20 тисяч хабаря – це дитячий садок. http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4899a87eea0f1/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4891ec057550b/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) У Юлії Тимошенко є одна погана звичка – тримати всіх за дурнів. Інколи вона робить це настільки прямолінійно, що навіть дивуєшся – навіщо брехати так відкрито. Thu, 31 Jul 2008 19:44:53 +0300 У четвер парламент зібрався на позачергову сесію, де серед іншого мав підвищити акцизи на алкогольні вироби. Коли ж цього не сталося, Тимошенко перейшла до звинувачень. "Уряд пропонував підвищити акцизи ще на пиво і алкогольні напої. Але на жаль, у Верховній Раді сидить дуже багато виробників пива і алкогольних напоїв. Вони представлені в двох фракціях у Верховній Раді, у БЮТі таких немає, я хочу підкреслити. Як тільки щось стосується бізнес-інтересів цих депутатів, то вони повстають просто радикально...", – обурилася Тимошенко. У цей момент Тимошенко, м'яко кажучи, ввела в оману громадськість. У фракції БЮТ є щонайменше двоє депутатів, які мають стосунок до горілчаної індустрії – це Степан Глусь (марка Nemiroff) та Костянтин Бондарєв (Іванківський лікеро-горілчаний завод). Можна навіть припустити, що про Бондарєва Тимошенко забула, бо він депутат тільки перше скликання, але вона точно знала, чим займається її депутат Степан Глусь. Я не полінувався і знайшов блокнот із записами під час з'їзду блоку Тимошенко минулого літа. В неофіційній частині Тимошенко вручала нагороди своїм депутатам, промовляючи про кожного з них пару компліментів. Черга дійшла й до Глуся. - Підніміть руку, хто не куштував водку Nemiroff? – звернулася Тимошенко до присутніх. Побачивши, що руку підняв Турчинов, який не вживає алкоголь через баптистські переконання, Тимошенко пожартувала. - Олександр Валентинович, ви багато втратити. Степан Глусь – це людина, яка стояла біля витоків цієї горілки Nemiroff... Тобто не повинно бути жодних ілюзій стосовно того, що раптом Тимошенко не в курсі бізнесу своїх депутатів. Після того, як Глусь перейшов засідати до парламенту, справу взяв до своїх рук його син Олександр, який очолює "Nemiroff Холдинг". Навіщо ж тоді брехати, якщо це викривається настільки просто? http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4891ec057550b/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4865307b70791/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) Есть такая штука в нашей жизни, которая называется словом "жлобство". В каждом конкретном случае жлобством могут оказаться самые разные вещи. Например, плевать семечки под ноги – это жлобство. Курить в переходе – это тоже жлобство. Ну и так далее... Fri, 27 Jun 2008 21:24:59 +0300 А есть еще в Киеве такая штука, как мэр Леонид Черновецкий. Благодаря нездоровому авантюризму Юлии Тимошенко этот человек получил теперь путевку в большую украинскую политику. Но разговор не об этом, а о жлобстве Леонида Михайловича. В пятницу он показывал свою заботу о велосипедистах. На встречу с ребятами мэр приехал на "Майбах" в сопровождении охраны (спасибо Олегу Ельцову за фото). Возглавлял кортеж Черновецкого черный кубик с четырьмя огромными проблесковыми маячками. Чудаковатый мэр, наверное, позабыл, как президент Ющенко запретил использование этих маячков еще три года назад, а милиция активно их изымала у всех, кого видела. Короче говоря, установка этих маячков незаконна и любого пересичного громадянына за такую шалость ГАИшники отымели бы по полной программе. Конечно, остается вопрос, зачем Черновецкому маячки. Может, он таким образом освещает дорогу, чтобы киевляне не споткнулись в темноте? Возможно, мы не заметили больших колонок на джипе, и синие с красным фонари – это просто цветомузыка, призванная развлекать киевлян на улицах города? Как в Берлине на Loveparade? Или даже не цветомузыка, а инсталляция!? О, своеобразное произведение современного искусства – допустим, под названием "иллюминационный косморабль"? Пожалуй, нет. Пожалуй, Черновецкий прицепил себе на джип охраны мигалки, чтобы просто не стоять в пробках, и чтобы все лохи-водители уступали ему дорогу. Ведь время Черновецкого так дорого! Черновецкого можно даже приравнять к "скорой помощи". "Мэр спешит помочь каждому киевлянину, поэтому ему просто необходимы проблесковые маячки", – написал бы по этому поводу Киевский медиа-холдинг. Черновецкого можно понять. Пробок в Киеве, с которыми он как бы должен бороться, меньше не становиться... А стоять в общем потоке машин, чтобы тебя все разглядывали и, не дай Боже, фотографировали слева – это просто недопустимо! Так вот, Леонид наш Михайлович Черновецкий, ездить с такой штуковиной как вы ездите спереди машины – это тоже жлобство. Даже не просто жлобство, а мега-жлобство. http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4865307b70791/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/486161900929d/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) Есть в украинском парламенте такой депутат Кирилл Куликов, который ведет блог на "Украинской правде". Правда, почему-то он пишет о себе в третьем лице. Wed, 25 Jun 2008 00:05:20 +0300 Однако совсем не эта деталь в последнем блоге Куликова вызывает у меня жалость и улыбку. Жалость, потому что депутат не нашел другого повода напомнить о себе обществу, кроме как выступить в защиту от журналистов уже далеко не беззащитных дочери и зятя Юлии Тимошенко. Жалость, что молодой депутат не находит других причин заслужить благосклонность премьер-министра. Улыбку же потуги Кирилла Борисовича вызывают, потому что аргументация его нелепа. То есть депутат предлагает не писать о детях политиков, потому что это наносит "вред государству". Скорее вред государству наносят депутаты, которые хотят создать вокруг себя закрытое общество без посторонних глаз. В своем произведении Куликов также упомянул историю с Андреем Ющенко. "Роздмухування скандалу безвідповідальними засобами масової інформації та окремими політиками навколо доньки та зятя прем"єр-міністра України Юлії Тимошенко, між іншим, до болі нагадує брудну PR-кампанію під назвою "син Бога", розгорнуту свого часу навколо сина Президента Андрія Ющенка і є так само неприйнятною як засіб політичної боротьби у цивілізованому суспільстві". В 2005 году Куликов, будучи руководителем украинского бюро Интерпола, был слишком занят безрезультатными попытками вернуть в Украину хоть кого-то из предводителей "кучмизма", поэтому он забыл, что "брудну PR-кампанію" против себя же развернули сам Андрей Ющенко со своим способом жизни, а также его отец с последовавшей на то реакцией. Сейчас Кирилл Куликов уподобился своему предводителю Юрию Луценко, который три года назад в прямом эфире выписывал протокол Андрею Ющенко за неправильную парковку автомобиля. Хотя в той подзабытой истории говорилось совсем о другом – о несоответствии уровня жизни сына президента его статусу и доходам семьи. И даже формально речь шла о более грубом нарушении – об отсутствии у Андрея Ющенко какого-либо права на управление тем легендарным автомобилем BMW M6, зарегистрированным в Чехии. Если бы подобное приключилось с простым смертным, это вылилось бы в задержание автотранспорта и "вырванные годы" в общении с сотрудниками МВД, а также некоторой суммой денег на содержание семей украинских милиционеров. Для сына же президента тогда все ограничилось небольшим телеспектаклем в исполнении министра внутренних дел. На самом деле политиков никто не принуждает заниматься этой деятельность, на коленях их не умоляют. Политики идут туда по собственной воле, руководствуясь желанием набивать карманы и рассуждать о счастье народа, желательно делая все это в темноте. Просто нужно помнить, что иногда в комнате включают свет. Хотя, будь их воля, они бы и лампочки выкрутили... http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/486161900929d/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4845b0df0d3d8/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) Залишилося менше півроку до моменту, коли українські керівники знову будуть пороти "НАТОвську гарячку". Wed, 04 Jun 2008 00:00:15 +0300 Нічого не зробивши, щоб змінити ставлення до цієї організації всередині країни, Ющенко дивуватиметься, чому йому вдруге відмовляють з приєднанням до Плану дій щодо здобуття членства. Натомість Партія регіонів буде доводити, що вони виключно за позаблоковий статус держави. Для цих дискусій у них заготовлений, як їм здається, "забойний аргумент". Вони люблять посилатися на Декларацію про державний суверенітет України від 1990 року, де записано нейтральний статус України. Аби зняти питання раз і назавжди, наводжу офіційний документ. Вважайте це моїм внеском у справу євроатлантичної інтеграції... Перед вами висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради, яке проаналізувало законопроект Нестора Шуфрича про державний нейтралітет України. Парламентські юристи розставили крапки над "і" – посилання на Декларацію про державний суверенітет є абсурдним. Усім, хто ітиме на дебати з опонентами вступу до НАТО, бажано роздрукувати цей висновок і тримати його при собі, щоб сперечатися аргументовано. http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4845b0df0d3d8/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4836e42fc35e2/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) У заяві Катерини Ющенко про відмову від громадянства США особливо зворушує один абзац. Fri, 23 May 2008 18:35:11 +0300 "Будучи громадянкою США, пані Катерина мала всі соціальні гарантії, які надає своїм громадянам ця держава. Вона свідомо відмовилася від громадянства США, розуміючи, що такий крок позбавить її цих пільг". Прикро, що в Україні навіть перша леді з усіма Феофаніями, Конча-Заспами, ДУСями, "Гутами", "Заліссями", авіакомпанією "Україна", охотхозяйствами і Управлінням державної охорони, не може почувати себе захищеною. Дивно, куди дивиться чоловік Катерини Михайлівни – він же президент України? http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4836e42fc35e2/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/480fbf0453bc0/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) 23 квітня – день, коли Юлія Тимошенко зробила велику дурницю. Thu, 24 Apr 2008 01:58:12 +0300 Зазвичай український прем'єр дуже вміло носить свою маску і навіть зживається з нею настільки гармонійно, що вона сама починає вірити в те, що говорить. Але цієї середи крізь маску проступило обличчя. Спочатку ситуація розвивалася досить мирно. На брифінгу за підсумками Кабміну Тимошенко розповідала про ухвалені рішення. Однак, коли мова дійшла про дії уряду в питанні повернення незаконно відчужених лісів, Тимошенко вирішила повчити журналістів їх професії. По-суті, вона звинуватила мас-медіа в заангажованості. "Я знаю, що зараз присутні журналісти дають команди своїм операторам зупиняти зйомку, бо вона просто не потрібна. Країні не потрібно знати, що за останні чотири роки 5 тисяч гектарів лісу практично ліквідовано. Я розумію, що це неактуальне питання, коли йдуть програми на замовлення", – заявила Тимошенко. В деяких демократичних країнах такі заяви найвищого урядовця могли би викликати демарш з боку преси. В Україні демаршем виглядало питання, яке було поставлено Тимошенко відразу після цього. По-суті, замість лісів головною темою брифінгу стала нестриманість Тимошенко. Журналісти запитали – у чому суть звинувачень Тимошенко. "Я давно помітила, що питання, які пов'язані з глибокою корупцію, землею, в цей момент я бачу, що журналісти дають команду своїм операторам не знімати. Наступного разу я просто звертатимусь поіменно і проситиму не вимикати камеру". Схоже, Тимошенко переплутала посади. Вона зараз є прем'єр-міністром і в неї є сотні своїх підлеглих – міністри, голови комітетів, чиновники різних рангів. Журналісти в статус підлеглих Тимошенко ще не потрапляли. Якщо в прем'єра є бажання, щоб її думка від А до Я була оприлюднена – будь-ласка, для цих потреб існує газета "Урядовий кур'єр", заснована Кабінетом міністрів. Тимошенко може давати вказівки їм хоч з ранку до вечора. Однак вона не має права навіть натякати, що знімати, а що ігнорувати, журналістам недержавних ЗМІ. І неважливо, хто є власниками цих медіа. Реагуючи на репліку від журналістів щодо втручання в роботу преси, Тимошенко зазначила, що "в Україні існує свобода слова, і я, як урядовець, маю право користуватися цим". "Свобода слова, яку ми всі так важко виборювали в 2004-2005 році, має атаки ззовні. Це претензія не до журналістів, а до певних власників, які починають робити певні впливи на формування інформаційних сюжетів. Я, на жаль, спостерігаю за цим, і можу констатувати, що ситуація не покращується", – заявила Тимошенко. От, власне, і вся історія. Насправді, говорячи про "атаки на свободу слова", Тимошенко не відчула, що сама щойно здійснила таку саму атаку. А тепер по-суті. Безперечно, Тимошенко має найвищі шанси очолити Україну протягом найближчих років – чи то ставши президентом, чи то канцлером з розширеними повноваженнями. Тому дуже добре, що Тимошенко зірвалася зараз, а не потім, коли в її руках опиниться значно більше влади. І коли в неї буде значно вища спокуса повчати пресу, що знімати, а що – ні. І коли в неї буде набагато більше оточення підлабузників, які з радістю кинуться виконувати її вказівки щодо неправильних журналістів. І коли в Тимошенко буде ширший інструментарій боротися, як вона каже, з "програмами на замовлення". Добре, що це сталося зараз, і тепер ніхто не повинен мати ілюзій відносно Тимошенко. Взагалі добре дорослішати на таких ситуаціях і не ділити політиків на "друзів" і "ворогів преси". Відносно цього конкретного випадку. Не володіючи технологією журналістики, Тимошенко дозволила собі різкі заяви. Хоча все набагато простіше. Очевидно, що тележурналісти головною темою своїх сюжетів збиралися зробити незалежні тестування випускників шкіл. Власне, саме цьому було присвячене засідання уряду. І синхрон Тимошенко про врятовані ліси їм не лягає в сюжетну лінію. Тим більше якщо цей синхрон зводиться до банальної і бездоказової заяви про "антикорупційні дії уряду", які журналісти чують на кожному брифінгу за підсумками уряду. Більше того, навіть якби оператори зняли той синхрон, це жодним чином не означає, що він потрапив би в сюжет. І звинувачення в цій ситуації виглядають просто безглуздо. Однак Тимошенко образилася. Можливо, їй просто було складно звикнутися з думкою, що існують особи, які не зобов'язані ловити кожне її слово. І що в деякі моменти прем'єр-міністр, як і всі люди, може бути банально нецікавою. А якщо Тимошенко хоче повчити когось свободі слова, то нехай почне з підконтрольних до себе видань. З тієї ж газети ВВ, яка являє собою агітаційний листок блоку імені Юлії Володимирівни. http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/480fbf0453bc0/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4808fc4637859/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) Было пять утра, Берлин, я возвращался из ночного клуба в Кройцберге, шел вдоль стены и увидел целующихся мужчин. Сделаю смелое признание – они на меня произвели большое впечатление. Fri, 18 Apr 2008 22:53:42 +0300 На самом деле это были нарисованные мужчины, уже мертвые на тот момент – Хонеккер и Брежнев. Поцелуй Хонеккера и Брежнева является одним из символов ГДР, страны, из которой бежали, и которая не добежала до социалистического счастья. Сейчас стены в Берлине осталось совсем немного, может, километр или полтора, находится она в районе восточного вокзала. Часть стены привели в порядок и назвали East Side Gallery. Вдоль стены ходят туристы, которые ищут это легендарное граффити – поцелуй Брежнева и Хонеккера. Тогда в пять утра я их тоже нашел. Точнее, рисунка два. Один – оригинальный поцелуй со времен ГДР и подписью: "Господи, помоги мне выжить среди этой смертной любви". Я не знаю, сохранился этот рисунок сейчас или нет. Зато в отреставрированной части стены есть еще одно граффити с поцелуем, его ко всему украсили "Трабантом" – народным автомобилем из пластмассы, который должен был удовлетворить потребности ГДР в транспортных средствах. Все-таки тот мужской поцелуй отложил серьезный отпечаток на психику немцев. Сегодня на сайте "Остров" я увидел других целующихся мужчин, которые любили друг друга очень мало, но все равно целовались. Ринат Ахметов и Юрий Луценко. Луценко рос в семье коммунистического руководителя области. Возможно, он там приобщился к этой традиции. Ахметов рос в более сложной среде, однако, судя по фильму "Крестный отец", при встрече целовались не только партработники. Сегодня эта традиция целоваться сыграла плохую шутку с обоими участниками поцелуя, но в большей мере – с Юрием Луценко. Возможно даже, фото поцелуя Ахметова и Луценко подошло бы для символа страны погибших идеалов оранжевой революции. Хоте умерли они намного раньше, просто иллюстрации удачной не было. Ясно, что это фото не получит такой популярности, как фото Брежнева и Хонеккера, и не затмит собой изображения, характерные для украинских заборов. Безусловно, Луценко имеет право целоваться с кем он хочет. Только ему нельзя быть при этом политиком. Потому что избиратель спросит у такого политика: постойте, вы нам три года рассказывали о "Донецкой мафии", даже такую книжку напечатали, а ваш подчиненный Корнич, который тогда руководил всем украинским УБОПом, называл Ахметова "реальным руководителем организованной преступной группировки"... А сегодня вы при встрече с этим человеком целуетесь! Мне как избирателю интересно: может, через три года Луценко будет целоваться и с Черновецким? Поняв, каким проколом был его поцелуй с Ахметовым, уже на следующий день Луценко на пресс-конференции в Донецке начал опять рассказывать: "Меня, как и все общество Украины, волнует, почему люди с темным прошлым имеют самые большие капиталы в Украине?". Волнует? Так взял бы и спросил прямо на ушко во время поцелуя, блин... Можно ли целоваться Ахметову с Луценко? Тоже нельзя. Вчера он сажал твоего друга в тюрьму, "беркут" штурмовал на бронетранспортере твой дом и при обыске бегал по твоей кровати в ботинках... И пусть Луценко сегодня министр и многое решает, однако даже это не повод целоваться. Если Ахметову хочется лояльности властей, то ему правильно было бы целоваться непосредственно с Ющенко. Или, что более естественно и, наверное, приятней – с Тимошенко. Однако произошло что произошло. Двое мужчин слились в поцелуе, а я пишу этот блог. Чисто из любопытства, мне просто интересно, кого к кому первым потянуло – Луценко к Ахметову или Ахметова к Луценко? http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/4808fc4637859/ http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/48037a65b7efa/ ukrpravda@gmail.com (Сергей Лещенко) Иногда в украинской политике нужно иметь чувство юмора, чтобы сохранить здоровье мозгов. Александр Морозов, интервью с которым мы недавно публиковали в Украинской правде, продает портрет Леонида Черновецкого. Собственно, изображение этого портрета и было использовано в одной из последних статей по поводу ситуации в Киеве. Mon, 14 Apr 2008 18:38:13 +0300 Ничего страшного, если на портрете немного не соблюдены пропорции тела. Зато мэр изображен на холсте в образе олигарха первой половины 20 века – костюм-тройка, перстни, амулеты на запястьи. Автор работы – как ни странно, один из чешских художников. Стартовая цена портрета – 50 тысяч долларов. По словам Морозова, он предлагал купить его Олесю Довгому, но Довгий якобы согласился максимум на половину стартовой цены. Если Морозов не продаст портрет Черновецкого, то он подарит его Юрию Луценко, и тот будет бросать в изображение киевского мэра колющие и режущие предметы. Поэтому, пока не поздно, нужно спасать художественное произведение от рук вандала. Все, кто хотят купить портрет Черновецкого, могут обращаться moroziv-mobile@ukr.net или непосредственно к владельцу. Просьба считать это блог акцией по сохранению культурного наследия нации. http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/leschenko/48037a65b7efa/