Закон України "Про національний культурний продукт" Проект доповнений і виправлений, станом на 10.05.08
Цей закон регулює відносини, пов'язані зі створенням, виконанням, продюсуванням, виготовленням, тиражуванням, промоцією, дистрибюцією (розповсюдженням), продажем і споживанням національного культурного продукту в інформаційно-культурному просторі України, і спрямований на збереження і розвиток національної культурної і мистецької традиції, формування міцної національної мовно-культурної ідентичності та патріотизму громадян України, захист культурної самобутності й суверенності України в умовах глобалізації через забезпечення цілісності національного інформаційно-культурного простору та повноструктурності національної культури, через підтримку розвитку національних культурних індустрій та сприяння творчості українських митців і діячів культури, через задоволення й заохочення розвитку творчих, духовних, дозвіллєвих потреб громадян України.
З повною версією законопроекту можна ознайомитись тут: http://www.cultura.net.ua/
Свої думки з приводу прочитаного можна висловити тут: http://www.cultura.net.ua/programm.php?forum=1
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Національна культура – притаманна модерній нації унікальна і спільна для всіх її членів система духовних цінностей, традицій і звичаїв, різноматнітних форм творчої та дозвіллєвої діяльності, що охоплює всі розвинені в цій культурі види і жанри мистецтва, національну культурну спадщину, гуманітарну науку та освіту, характерні для нації форми господарської та дозвіллєвої діяльності.
національний твір – твір літератури, мистецтва, архітектури, аудіовізуальний твір, фільм, театральна постановка, концертна програма, комп'ютерна програма тощо, створений українськими авторами (продюсерами, виконавцями, постановниками) та суб'єктами культурно-мистецької діяльності України, що виражає і розвиває національні культурні і мистецькі традиції, [авторські права на який належать громадянам України чи іншим українським суб'єктам авторського права];
національний культурний виробник – фізична особа (професійний творчий працівник, продюсер) – громадянин України, або юридична особа – виробник (виготовлювач, тиражувальник) культурно-мистецьких творів і послуг (заклад мистецтва, мистецький колектив, студія-виробник, видавництво, телерадіоорганізація тощо), засновниками чи власниками якого є юридичні чи фізичні особи України;
культурний продукт (культурні блага) – товари та послуги, що виробляються (тиражуються) в процесі культурної діяльності на основі творів і служать для задоволення громадянами своїх творчих, духовних, дозвіллєвих потреб (видання, фільми, та їх демонстрація, аудіо-продукти (фонограми, аудіо-альбоми), вироби ужиткового мистецтва, театральні та циркові вистави, концерти тощо);
національний культурний продукт – культурний продукт (товар, послуги), вироблений чи наданий національним культурним виробником на основі національного твору, що його творчі та виробничі характеристики відповідають вимогам, встановленим цим Законом для відповідної галузі культури, виду чи жанру мистецтва;
національні канали культурної комунікації – телерадіоорганізації та провайдери програмних послуг, друковані та електронні засоби масової інформації, провайдери Інтернет-послуг, книготорговельні організації, театрально-видовищні заклади, бібліотеки, інші суб'єкти господарювання України, що їхньою основною діяльністю є розповсюдження культурного продукту або організація публічного показу творів;
національні регуляторні структури – органи та системи регулювання інформаційно-культурної діяльності – центральні органи виконавчої влади та їх регіональні підрозділи (представництва), що до їх функцій належить регулювання інформаційно-культурної діяльності, національні та міжнародні структури регулювання медіального простору та ринку культурного продукту, а також структури громадянського суспільства – творчі спілки та професійні асоціації, що здійснюють саморегулювання культурно-мистецького середовища;
дистриб'юція – діяльність, спрямована на формування і функціонування потоків культурних товарів і послуг між виробником і споживачем в умовах ринку, що має на меті досягнення як комерційних цілей (одержання прибутку від реалізації товарів і послуг), так і суспільних, некомерційних (поліпшення доступу широких верств суспільства до культурного продукту);
продюсер – фізична або юридична особа, яка бере на себе відповідальність за створення, виробництво й подальшу реалізацію культурного продукту в умовах ринку, особисто приймаючи стратегічні рішення як щодо ідеї (концепції) твору (мистецького проекту) й виробленого на його основі культурного продукту, так і щодо забезпечення комерційних аспектів виробництва й подальшої реалізації продукту;
промоція – діяльність, спрямована на формування споживацького попиту на конкретний культурний продукт та суб'єктів його виробництва – авторів, виконавців, виробників (брендів), що може відбуватися як на комерційній (підприємницькій), так і на некомерційній основі, і використовує засоби реклами, маркетингу, зв'язків з громадськістю тощо;
саунд-продюсер – фахівець у сфері музичного звукозапису та звукової режисури музичного виконання, відповідальний за створення якісного й мистецьки вартісного звукового образу фонограми твору (аудіо-альбому) або виконання (концерту);
cертифікація національного культурного продукту – офіційне визначення уповноваженим органом відповідності творчих та виробничих характеристик культурного продукту вимогам цього Закону щодо національного культурного продукту відповідної категорії у відповідній галузі культури (виді чи жанрі мистецтва);
український автор – автор твору – громадянин України або діяч національної культури та мистецтва минулих років.
український виконавець – артист – громадянин України чи український виконавський мистецький колектив, або український артист чи мистецький виконавський колектив минулих років.
Стаття 2. Національний інформаційно-культурний простір
Національний інформаційно-культурний простір становить сукупність сфер суспільно-культурної діяльності та засобів забезпечення культурно-мистецьких і мовних потреб громадян України, що включає сфери мистецької, культурно-просвітницької, культурно-дозвіллєвої діяльності (професійної та аматорської), ефірний простір електронних ЗМІ, національний ринок видавничої продукції, ринки інших культурно-мистецьких товарів та послуг, українські ресурси Інтернету, а також суміжні сфери освітньої та наукової діяльності.
Складовими елементами національного інформаційно-культурного простору є:
творці культурно-мистецьких цінностей (творів, виконань, мистецьких проектів) – автори, виконавці, продюсери, постановники (професійні творчі працівники та аматори, мистецькі колективи);
національні культурні виробники (тиражувальники);
канали культурної комунікації (зокрема телеканали, радіоканали, мережі мовлення та кабельне ТБ, кіномережі, мережі бібліотечних та клубних закладів, мережі промоції та дистриб'юції культурного продукту);
споживачі культурного продукту, індивідуальні та колективні;
регуляторні структури – органи та системи регулювання інформаційно-культурної діяльності й саморегулювання культурно-мистецького середовища.
Стаття 3. Сфера дії закону
Дія цього Закону поширюється на відносини між cуб'єктами діяльності, пов'язаної зі створенням, виконанням, продюсуванням, виготовленням, тиражуванням, промоцією, дистриб'юцією (розповсюдженням), продажем і споживанням національного культурного продукту в інформаційно-культурному просторі України – юридичними особами незалежно від їх форм власності та фізичними особами.
Стаття 4. Засади державної політики в національному інформаційно-культурному просторі
Основними засадами державної політики в національному інформаційно-культурному просторі є:
забезпечення цілісності національного інформаційно-культурного простору, захист культурної суверенності України;
забезпечення повноструктурності національної культури при збереженні її відкритості щодо світових культурних процесів;
збереження самобутності української національної культури, культурних і мистецьких традицій України, забезпечення розвитку традиційно притаманних національному мистецтву стилістичних і жанрових характеристик;
формування й захист міцної мовно-національної ідентичності громадян України через їх активне долучення до національної культури;
свобода творчого самовираження;
стимулювання творчості національних авторів та виконавців, протекціонізм щодо національного культурного виробника;
забезпечення збалансованості структури національного ринку культури й дозвілля, належної присутності на ньому національного культурного продукту та безперешкодного доступу до нього всіх громадян України, незалежно від їхнього соціального і майнового стану, місця проживання, етнічної та расової належності, мови, політичних, релігійних та інших переконань;
рівноправність українських суб'єктів культурної діяльності всіх форм власності.
Стаття 5. Цілісність національного інформаційно-культурного простору
Цілісність національного інформаційно-культурного простору забезпечується:
існуванням спільної національної символьної основи (мови, системи цінностей, культурної спадщини) для комунікаційної бази суспільства;
належною присутністю національного культурного продукту в структурі задоволення культурних (творчих, духовних, дозвіллєвих) потреб суспільства;
задоволенням усіх основних культурних потреб всіх суспільних груп через національні канали культурної комунікації;
наявністю дієвого контролю національними регуляторними структурами всіх основних каналів культурної комунікації.
Розділ II. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОДУКТУ
Стаття 6. Напрямки підтримки національного культурного продукту
Напрямками здійснюваної державою підтримки національного культурного продукту є:
підтримка авторів (продюсерів, постановників), що створюють національні твори;
підтримка виробників (виготовлювачів, тиражувальників) національного культурного продукту;
підтримка національних каналів культурної комунікації;
забезпечення доступу споживачів до національного культурного продукту, підтримка його дистриб'юторів та розповсюджувачів;
промоція національного культурного продукту в Україні та за кордоном.
Стаття 7. Державна підтримка створення національних творів
Держава підтримує створення національних творів шляхом:
бюджетного фінансування всеукраїнських творчих спілок;
надання державних стипендій і грантів на здійснення мистецьких проектів, створення національних творів;
закупівлі національних творів за рахунок коштів державного бюджету для поповнення музейних фондів, репертуару театрів, музичних колективів тощо.
Стаття 8. Державна підтримка національного культурного виробника
Держава підтримує національного культурного виробника шляхом:
запровадження знижених або нульових ставок ПДВ на операції, пов'язані зі створенням та виробництвом (виготовленням, тиражуванням) національного культурного продукту;
надання податкових пільг у відповідності з законодавством національним виробникам (тиражувальникам, надавачам) товарів і послуг, сертифікованих як національний культурний продукт;
увільнення від мита і ПДВ імпорту техніки та матеріалів, що використовуються при виробництві національного культурного продукту;
надання грантів на конкурсній основі на створення національного культурного продукту (фільмів, аудіоальбомів, вистав, концертних програм, телерадіопрограм тощо);
закупівлі за кошти бюджету українських книжок, аудіо-альбомів, відеофільмів для поповнення фондів бібліотек, фонотек, відеотек тощо.
Стаття 9. Державна підтримка національних каналів культурної комунікації
Держава підтримує національні канали культурної комунікації шляхом:
розвитку українських державних та суспільних ЗМІ;
підтримки українських некомерційних ЗМІ культурно-просвітницького спрямування;
розвитку мережі концертних залів, кінотеатрів, книгарень, виставкових залів та галерей, забезпечення для них сприятливих умов оренди;
фінансування передплати української періодики бібліотеками та іншими культурно-просвітницькими закладами;
підтримки гастрольної діяльності українських виконавців.
Стаття 10. Забезпечення доступу до національного культурного продукту
Держава забезпечує доступ до національного культурного продукту шляхом:
впровадження стандартів і нормативів надання культурних послуг громадянам України;
розвитку базової мережі державних і комунальних закладів культури, дотування їхньої діяльності;
підтримка дистриб'юторів та розповсюджувачів національного культурного продукту.
Стаття 11. Промоція національного культурного продукту
Держава підтримує промоцію національного культурного продукту шляхом:
фінансування кампаній з промоції національної культури;
підтримки організації й проведення просвітницької роботи з дітьми й молоддю, спрямованої на пропаганду української книги, музики, кіно;
надання фінансової підтримки у формі конкурсних грантів Національного інноваційного фонду української культури на промоцію сертифікованого національного культурного продукту.
Стаття 12. Форми підтримки національного культурного продукту
Держава підтримує національний культурний продукт, функціонування і розвиток національного інформаційно-культурного простору шляхом:
а) здійснення з Державного бюджету України видатків на культуру і мистецтво;
б) встановлення мінімальних квот ефірного часу для національного аудіовізуального продукту або музичних творів українських авторів чи виконавців;
в) встановлення мінімальних квот екранного часу для національних фільмів;
г) надання податкових пільг національним виробникам (тиражувальникам) товарів і послуг, сертифікованих як національний культурний продукт;
д) надання податкових пільг благодійникам, що здійснюють пожертви (благодійну допомогу) на створення (виробництво) національного культурного продукту;
е) надання фінансової підтримки у формі конкурсних грантів Національного інноваційного фонду української культури на виробництво, промоцію, дистриб'юцію, розповсюдження національного культурного продукту.
Оскільки законопроект надто довгий, щоб розмістити його тут повністю, ми розмістили лише перші два розділи. З продовженням законопроекту можна ознайомитись тут: http://www.cultura.net.ua/
Свої думки з приводу прочитаного можна висловити тут: http://www.cultura.net.ua/programm.php?forum=1
