Як нам не дають можливості бути здоровими, або проблеми громадського здоров'я в Україні
Чи знаєте ви, що в країнах Заходу, наприклад, вивчають, яким чином міська інфраструктура (наявність велосипедних доріжок, парків, тощо) впливає на рівень серцево-судинних хвороб, ожиріння та здоров'я населення в цілому? У Великобританії та деяких інших країнах жваво обговорюється політика високого оподаткування продуктів, що містять велику кількість цукру та жирів...
Виявляється, шкідливі звички не обмежуються лише курінням та вживанням алкогольних напоїв. Сьогодні прогресивна міжнародна спільнота ретельно вивчає фактори, що впливають на тривалість та якість життя людини. Визначення причин, які шкодять здоров'ю, та їх усунення зі сфери нашого життя – одне з основних завдань, які ставить перед собою Всесвітня організація охорони здоров'я.
З моменту, коли держави почали опікуватися питаннями здоров'я населення, виникає таке поняття як "громадське здоров'я" (Public Health). Це наука та практика, яка націлена на попередження захворювань, продовження життя та зміцнення здоров'я кожного індивіда та суспільства в цілому шляхом тісної кооперації та зусиль громадськості.
Це не тільки про здоровий спосіб життя
В Україні, на жаль, про громадське здоров'я майже не говорять. Більшість із українців вкладає у це поняття лише медичну допомогу та пропаганду здорового способу життя. Але термін "громадське здоров'я" є більш широким та фундаментальним поняттям.
Одних лише зусиль у сфері медицини замало для досягнення високих показників тривалості та якості життя. Громадське здоров'я – це результат міжсекторального підходу. Так, питаннями здоров'я людини та суспільства мають займатися не тільки медики, чи профільне міністерство, а й практично усі державні органи та програми.
В усіх розвинених країнах функціонують інститути, що опікуються питаннями громадського здоров'я. Це наукова спільнота, яка виступає своєрідним провідником між населенням на профільним міністерством як суб'єктом управління. Вчені, медики, соціальні працівники та інші представники інститутів громадського здоров'я займаються збором даних та аналізом, на основі чого у профільному міністерстві робляться висновки та приймаються відповідні рішення.
Саме висновки вчених, які проводять дослідження, стають основою для впровадження політики обмеження куріння в громадських місцях, впровадження стандартів автомобільного палива, якості харчових продуктів та багатьох інших аспектів людської життєдіяльності. Тобто, до цього процесу долучаються законотворці, юристи, громадські організації, фахівці з економічного розвитку та багато інших спеціалістів. Для прикладу, активна політика обмеження куріння у розвинених країнах в тому числі обумовлена негативним впливом цієї шкідливої звички на економіки країн. Підраховано, що збитки держав від хвороб, що асоційовані з курінням, набагато більші, аніж прибутки від акцизу тютюнових виробів.
Громадське здоров'я у міжнародних документах
З середини 90-х років все більше уваги з боку міжнародних правових інституцій приділяється тематиці громадського здоров'я.
- Громадське здоров'я в Конституції ВОЗ. В останній редакції Статуту (Конституції) Всесвітньої організації охорони здоров'я громадське здоров'я згадується у двох статтях – стаття 2 (p, s) та стаття 21 (b). У статтях, зокрема йдеться мова про зобов'язання ВОЗ співпрацювати з усіма урядовими і неурядовими організаціями, які так чи інакше впливають на здоров'я суспільства.
- Декларація про обмеження вживання тютюну (Нью-Делі). Країнами-підписантами (в тому числі і Україною) визначена стратегія із обмеження вживання тютюнових виробів у будь-яких формах.
- Стратегія ВООЗ "Health-21" про здоров'я суспільства у 21 сторіччі. У цьому документі відображені основні стратегічні напрямки для подолання проблем на шляху до покращення громадського здоров'я у світі.
- Глобальна стратегія плану дій щодо громадського здоров'я, інновацій та інтелектуальної власності. У рамках затвердження даної стратегії була створена Міжурядова робоча група, яка, зокрема, прийняла резолюції WHA59.24 та WHA61.21, де йдеться про стратегічну роль Всесвітньої організації охорони здоров'я у взаємозв'язках між громадським здоров'ям, інноваціями та інтелектуальною власністю.
У березні 2014 року ЄС прийняв програму з охорони здоров'я, розраховану на 7 років (2014-2020), яка переслідує чотири основні цілі:
- Сприяння здоров'ю громадян; профілактика захворювань та підтримання сприятливих умов для ведення здорового способу життя на території країн ЄС.
- Захист громадян від серйозних транскордонних загроз здоров'ю.
- Створення інноваційних та ефективних систем у сфері охорони здоров'я.
- Сприяння доступу громадян до більш ефективної та безпечної системи охорони здоров'я.
У стратегії ЄС 2014-2020 чітко зазначена орієнтація на співпрацю з громадськими організаціями, які працюють у сфері громадського здоров'я. У документі передбачається поступове збільшення фінансування програм та кампаній, направлених на збільшення тривалості життя людей. Крім того, у цьому документі йдеться про співпрацю країн ЄС з третіми країнами (в том числі і Україною) у питаннях, що стосуються громадського здоров'я.
Громадське здоров'я та Україна
Сьогодні поняття "громадське здоров'я" в Україні сприймається радше як радянський атавізм. У той час, як у розвинених країнах до проблеми громадського здоров'я залучені майже усі державні та численні недержавні організації, в Україні тільки починають цьому вчитися. Правила, за якими жив Радянський Союз, в умовах незалежної України не працюють. Світ сильно змінився за останні 20 років, тож і ми маємо якнайшвидше змінюватися, аби досягти європейських стандартів, в тому числі і у питаннях, що стосуються здоров'я.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року була схвалена Концепція розвитку системи громадського здоров'я, де, зокрема, йдеться про неможливість збереження радянської системи Семашко і необхідність приведення в дію комплексу інструментів та заходів задля зміцнення здоров'я населення. Цікаво, що функції у сфері громадського здоров'я, окрім профільного міністерства, тепер ще виконуватимуть і інші органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, наприклад Мінприроди, Міністерство регіонального розвитку, Міністерство аграрної політики, Міністерство освіти, ДСНС, Державна екологічна інспекція та інші. Таким чином, ми бачимо, що цією Концепцією держава залучає до проблем громадського здоров'я майже усі організації, які мають вплив на якість життя людини (як це передбачено європейськими і світовими деклараціями та нормами).
У серпні 2017 року Кабінет Міністрів затвердив план заходів щодо реалізації прийнятої Концепції розвитку системи громадського здоров'я, але робота у цьому напрямку йде досить кволо. Нагадаю, що ще у 2014 році, коли була підписана Угода про Асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе певні зобов'язання щодо створення умов для побудови сучасного громадського здоров'я в країні. Багато з тих вимог досі не виконані, наприклад, законопроект N2820 від 13.05.2013 "Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров'я населення від шкідливого впливу тютюну", який би гармонізував законодавство України із європейськими стандартами, досі і не прийняли. Ми залишаємося чи не єдиною державою на Європейському континенті, де ринок електронних сигарет та інших виробів для куріння не регульований, і сьогодні такі вироби в Україні у вільному продажу, і їх може придбати навіть дитина.
Залучення суспільства до проблем громадського здоров'я є одним із важливих пунктів прийнятої Концепції. Новостворена громадська організація "Платформа здоров'я" активно долучається до розбудови цілісної системи, метою якої є покращення умов життя та праці наших громадян. Ми з превеликим задоволенням приймаємо до своїх лав усіх небайдужих до теми суспільного здоров'я – науковців, лікарів, експертів з Public Health, юристів, спеціалістів у сфері IT та інших громадян, яким цікаво стати частиною спільного успіху. Наша мета – європейські стандарти життя, де право на здоров'я громадянина стане найвищою цінністю держави.
Погоджуєшся?
Долучайся до розбудови ефективної системи громадського здоров'я в Україні разом з ГО "Платформа здоров'я": https://goo.gl/55bJ1u
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
