Україна втрачає своїх лікарів
За різними оцінками, Україна не дорахувалася від 60 до 100 тисяч лікарів та медсестер. В країні більше 14 мільйонів людей з хронічними хворобами, а багатьох людей просто нікому обслуговувати.
Сьогодні багато українських лікарів шукають кращої долі за кордоном. Основна причина – фінансова. Якщо у Польщі чи Словаччині лікар отримує у 5-10 разів більше, то причини масової еміграції цілком зрозумілі, тим паче, що наші західні сусіді відкрили двері для українських спеціалістів і радо їх приймають, адже і самі потерпають від нестачі кваліфікованих кадрів, які подалися до країн Старої Європи.
Катастрофічною виглядає ситуація у західних регіонах, де наші лікарі та студенти медичних вузів масово виїжджають на роботу до Словаччини, Польщі та Угорщини. Ще декілька років, і ми просто ризикуємо залишитися без медиків.
Як залишити лікарів в Україні
Одразу зазначу, що універсального рецепту немає. Потрібен комплекс заходів, а також скоординована робота законодавчої, виконавчої влади, і найголовніше – участь громадянського суспільства. Ось декілька заходів, які мають бути виконані якомога раніше.
Державна міграційна стратегія
Перше, що має бути зроблене – стратегія державної міграційної політики, яка направлена на повернення наших співвітчизників з інших країн, і стосується це не тільки лікарів. Така стратегія існує (розпорядження КМН від 12.07.2017 N482-р). Уряд країни схвалив її до 2025 року. На меті – створити полегшені умови внутрішньої міграції населення, а також спрощення процедури імміграції та натуралізації українців, що проживають за кордоном.
Та які б розпорядження не ухвалював уряд країни, поки в Україні скрутне економічне становище, ми і далі будемо спостерігати за тим, як сотні тисяч наших співгромадян щорічно покидають Україну. Варто зазначити, що еміграція з Україні владі може бути вигідною. Так вдається зменшити рівень безробіття, а також забезпечити приток іноземної валюти, адже українські заробітчани, як правило, надсилають гроші своїм близьким, тим самим стимулюючи національну економіку. Але це дорога в нікуди, і за декілька років ми просто ризикуємо втратити фахівців, які мають творити цю державу.
Автономізація лікарень
Це один з ключових елементів медичної реформи. Автономізація передбачає, що лікарня може набувати статусу некомерційного комунального підприємства. Це стимулюватиме самостійність у господарських та управлінських справах, а також підвищить економічну ефективність використання активів.
Автономізація лікарні означає, що керівництво буде самостійно розпоряджатися отриманими коштами. Гроші можуть бути спрямовані на закупівлю новітнього обладнання, а також на премії і надбавки лікарям. Ба більше, лікарням дозволять мати свій власний банківський рахунок. Це дозволить конкретній лікарні, наприклад, залучати інвесторів та меценатів. Основна перевага автономізації – поява легальних грошей, які підуть не в кишені корупціонерів, а на розвиток та платню медику.
Здорова мотиваційна система
Попри фінансову скруту держава має створювати здорове мотиваційне середовище для лікарів. Варто суттєво підвищити заробітні плати для найкращих лікарів. При цьому потрібно створити всі умови для того, щоб підвищені зарплати йшли дійсно найкращим, а не тим, хто ближче до чиновника.
Варто закласти в бюджеті стажування та практику наших лікарів за кордоном, але при умові, що після цього вони 3-5 років відпрацюють в Україні. Потрібно серйозно задуматися над системою пільг для молодих лікарів та медичних працівників, яким пропонується робота у сільській місцевості. Наприклад, пільгова система отримання житла могла б стати гарною мотивацією для випускника вишу.
Міграція медичних працівників: що робить світ
Дефіцит медичних працівників – проблема не тільки українська. У "Доповіді про стан охорони здоров'я за 2006 рік: спільна робота заради здоров'я" йдеться про те, що у світі бракує 4,3 мільйони лікарів, акушерів, медичних сестер та інших представників медичного персоналу. Тобто, величезна кількість людей просто залишається без медичної допомоги, адже надати їм професійну допомогу просто нікому. Левова частина країн, для яких дефіцит кваліфікованих кадрів стоїть дуже гостро, знаходиться на Африканському континенті. Поки що у звітах ВООЗ немає офіційних статистичних даних, але, враховуючи тенденції у нашій країні, то до цього списку скоро може долучитися і наша країна. В Україні безліч населених пунктів, де люди не в змозі звернутися до лікарів вузької спеціалізації, того ж кардіолога чи ендокринолога.
У 2013 році була розпочата робота з Глобальної стратегії для розвитку кадрових ресурсі світової системи охорони здоров'я. Всесвітня організація охорони здоров'я значну уваги приділяє доступу до працівників охорони здоров'я у віддалених та сільських районах. Було прийнято дві резолюції – з міграції (WHA57.19) та швидкому зростанню масштабів підготовки працівників охорони здоров'я (WHA59.23). В документах йдеться про механізми та заходи, які мають бути задіяні державами-членами задля кращого утримання лікарів та медичного персоналу.
В 2009 році була прийнята Кампальска декларація та Програма глобальних дій, що спонукає лідерів держав докласти максимальних зусиль для створення умов подолання кризи трудових ресурсів у медичній сфері. Програма з розширення доступу до працівників системи охорони здоров'я доповнюю існуючу роботу над Глобальним кодексом практики з міжнародного найму медичних працівників, що був одноголосно прийнятий у травні 2010 року на 63 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я. Основною метою цього Кодексу є встановлення добровільних принципів та стандартів міжнародного найму медичних працівників, враховуючи права, обов'язки та очікування країн походження та країн призначення, а також самих працівників. Завдяки положенням розробленого Кодексу суттєво полегшується міжнародна співпраця, яка торкається питань найму лікарів та медперсоналу.
Ще одним суттєвим елементом у боротьбі з проблемою нестачі медичних кадрів є створення та підтримка професійних мереж у світовій системі охорони здоров'я. Професійні співробітники охорони здоров'я відіграють ключову роль у підвищенні якості медико-санітарного обслуговування. Завдяки своїй діяльності через мережі та партнерства, ВООЗ здатна виконувати наступні задачі:
- Підтримка держав на рівні створення умов для міжпрофесійної освіти та обміну досвідом.
- Визначення міжнародних та регіональних мереж спеціалістів у сфері охорони здоров'я, що здатні внести свій вклад у глобальні ініціативи, пов'язані з охороною здоров'я.
- Встановлення зв'язків між медиками, науковцями та іншими спеціалістами, що мають відношення до сфери охорони здоров'я у всьому світі.
- Забезпечення можливості безперервної освіти для медичних працівників.
Залишити лікарів – врятувати націю
Як ми бачимо, сучасний світ є набагато ближчим, ніж нам може здатися. Проблеми, що стосуються здоров'я людини, вже не розглядаються на рівні окремої держави, а носять глобальний характер. Окрім проведення реформ, Україні потрібно якомога швидше інтегруватися у світові процеси. Безумовно, у нашій країні є певна специфіка, і розробляючи стратегії із призупинення відтоку медичних працівників, та дослухаючись до рекомендацій міжнародних експертів, ми не маємо діяти всупереч національним інтересам.
На прикладі наших сусідів (Польщі, Словаччини) ми бачимо, до яких кроків вдаються держави аби компенсувати відтік власних кадрів за рахунок наших лікарів. Наразі ми не можемо собі дозволити таку політику, адже за рівнем заробітної платні ми є найбіднішою країною у регіоні. У такій ситуації колись була Грузія. Цю проблему тодішня влада вирішила шляхом відведення 95% медичних закладів у приватний сектор та загального медичного страхування населення. Ця система не є ідеальною, і у грузинській медицині ще безліч проблем, але їм вдалося зупинити масову еміграцію медичних працівників, які до того головним чином шукали роботу у Росії та країнах Європи. Ба більше, багато з грузинських лікарів, що працювали в інших країнах, повернулися до Грузії.
Зрозуміло, що наша країна в досить скрутному становищі, але це навпаки, має стати серйозним поштовхом для втілення реформ, що дозволять нам докорінно змінити ситуацію. Допоки громадськість незадоволена діями уряду, хоча ми визнаємо, що саме Міністерство охорони здоров'я є одним з флагманів сучасних реформ в Україні, через що у бік в. о. міністра лунає часто неправомірна та популістська критика від політиків.
Громадська організація Платформа Здоров'я закликає в першу чергу медичних працівників гуртуватися довкола цієї проблеми. Громадськість має бути включена до обговорення бюджету об'єднаних територіальних громад (ОТГ), що дозволить, наприклад, виділити кошти на надбавки для лікарів.
Сьогодні Україні професія лікаря потрібна як ніколи. Коли на Сході лунають постріли, а тисячі військових з посттравматичним синдромом намагаються адаптуватися до цивільного життя, саме лікар стає одним з рятівників нації. І якщо владі не вдасться у найближчі роки зупинити масову еміграцію лікарів за кордон, то мільйони наших громадян сам на сам залишаться зі своїми проблемами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
