Рада, що так і не стала громадською
Недієздатні органи та структури, що існують лише "на папері", мають властивість шкодити своєю бездіяльністю. Вони засмічують робочий простір, який міг би працювати ефективно, та заважають адекватно оцінювати ситуацію. Заради руху вперед з ними треба вчасно прощатися.
Саме тому сьогодні я направив офіційний лист на ім'я Міністра охорони здоров'я України проханням достроково припинити діяльність Громадської ради при МОЗ України, заступником Голови якої я є. Підставою для цього стало те, що Громрада не збиралася на своє засідання протягом більше, ніж два квартали. Якщо точніше, то останнє офіційне засідання було рівно рік тому – 18 січня 2018 року. Фактично ж, причини попрощатися з існуючою Громадською радою є набагато глибшими і драматичнішими. В чому драматизм? Давайте згадаємо, як все починалося.
Від громадської цукерки – до бюрократичного сухаря
Нинішня Громадська рада при МОЗ мала унікальний шанс стати дійсно громадською, за суттю, а не лише за назвою. Адже вперше в історії нашої країни, у 2017 році її склад обирався громадянами України, шляхом відкритого онлайн голосування. Нагадаю, раніше кандидати до ГР МОЗ обирали самі себе, вона складалася з 200 осіб, за діяльністю яких фактично не можливо було слідкувати.
До складу ГР зразку 2017 року увійшли 35 осіб, серед яких багато достойних людей. Це волонтери, бізнесмени, очільники благодійних фондів та багато інших, хто проявив небайдужість до сьогодення та майбутнього системи охорони здоров'я та мали пряме відношення до громадськості. Мені було приємно опинитися в числі тих, кого українці підтримали своїми голосами.
Голосування відбулося в квітні 2017 року, але фактично Громрада була сформована в червні. Мене було обрано заступником Голови Громради при МОЗ та Головою комітету громадського здоров'я та аналітики.
З початком роботи цього органу я пов'язував багато планів і сподівань. Ця Громрада мала стати містком між громадськістю та виконавчою й законодавчою владою у вирішенні повсякденних питань охорони здоров'я. Ми планували наладити тісну співпрацю з МОЗ і вимагати від виконавчої влади робити все можливе задля збереження здоров'я громадян.
Однак, за увесь час роботи Громадська рада при МОЗ так і не використала свій потенціал. Дуже швидко від ентузіазму більшості новообраних членів ГР нічого не лишилося. Все частіше робочі питання стали супроводжуватися неорганізованістю та переходом на особистості.
На посаді заступника голови ГР я особисто доклав багато зусиль, щоб цей орган був функціонуючим та впливовим. Громрада підключилася до боротьби за забезпечення українців вакцинами, до напрацювань в напрямку громадського здоров'я та впровадження eHealth. Я ініціював від Громради пропозиції зміни до законодавства в напрямку трансплантації. Задля популяризації та зростання авторитету ГР я взяв на себе створення та наповнення Фейсбук-сторінки, організовував та проводив прес-конференцій та інші заходи на тему охорони здоров'я за участю народних депутатів та представників Громради.
До кінця 2017 року стало цілком очевидним, що у більшості членів ГР немає ані часу, ані бажання виконувати взяті на себе зобов'язання. Громрада та її керівництво фактично стали бездіяльними. Ось чому ще рік тому я виступав за переобрання складу Громадської ради та доопрацювання Положення про діяльність Громради та Регламенту її роботи.
На жаль, за цей час нормальної роботи Громради так і не вдалося налагодити. По факту, Громадська рада перестала бути постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом, який забезпечує участь громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики.
Вона не має річного та квартальних планів роботи (як це передбачене її Положенням і Регламентом), не виконує жодних завдань та не публікує жодних звітів.
Тому і сенсу в подальшому існуванні Громради цього складу немає.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
