Погуділи і до роботи
Сьогодні опівдні я їхав у київських заторах, і, звичайно ж, роздумував над непростою долею країни. Від важких думок мене відірвали декілька настирливих гудків, які досить тривало розривали задимлену тишу вулиць, а потім змовкли.
Не одразу я зрозумів, що це почалася гучна акція "Гудок як спосіб спротиву". Але одразу зрозумів, що акція провалилася. Нескінченного гулу клаксонів я не чув. І для цього є декілька очевидних і простих причин.
Перша і головна – я знаю дуже мало людей, які настільки непорядні, що будуть нескінченно гудіти три хвилини. Така поведінка не тільки негативно вплине на їхнє самопочуття (у середнього класу не так багато машин, які ідеально ізольовані від зовнішнього шуму), але й викличе негативну реакцію пішоходів. Не буду згадувати про вплив подібної поведінки на дорожній рух.
До речі, про пішоходів. Про них автори акції, вочевидь, подумали найменше. Беріть дудки і дудіть. І взагалі вийдіть на вулиці з офісів, покричіть голосніше. Випустіть пар.
Випуск суспільної пари – ось основне, що я побачив у Маніфесті. Поряд з масово поширеною інформацію про минулі заслуги його автора, а також занадто активна підтримка акції Юлією Тимошенко навели на сумні думки про черговий політичний проект. Проект, в якому розумна людина вправно використовує суспільні настрої собі на корить, але без шкоди для потенційних політичних спонсорів.
Проект, який ідеально лягає під будь-яку популістську платформу. Підтримати його може і Черновецький, і Ющенко. Але швидше за всіх була Юлія Володимирівна. Не виключено, що сьогодні по телевізору покажуть, як вона гуділа. З машини свого помічника, наприклад.
Я згадую масові акції різноманітних молодіжних організацій проти мера Омельченка – була колись така весела забава. Після акцій і активної критики лідери цих організацій спокійно йшли займатися своїми справами у мерію.
Випуск суспільної пари – це ефективний метод боротьби з народним обуренням. Дай людині видовища, і вона тимчасово забуде про хліб. Саме видовище нам запропонували в Маніфесті. Погудіть, а далі ми запропонуємо щось нове.
Я знаю, що критикувати дуже легко, важче зробити щось своє. Я не революціонер, і не потребую політичних спонсорів, тому подібний проект для мене завжди ввижався більш практичним і менш гламурним. Наприклад, створення сайту з шаблонами листів та позовів до суду проти чиновників, які відключають нам воду, газ, проти урядовців, які витрачають наші гроші на свої машини. Все, що треба – роздрукувати такий позов, поставити підпис і направити за адресою.
Якщо громадяни почнуть закидати такими листами та позовами органи державної та місцевої влади, якщо таких листів будуть сотні тисяч – це налякає чиновників набагато сильніше, ніж трихвилинне гудіння. Юристи мене підтримають – на відміну від демагогів вони знають, що папірці мають більшу силу, ніж будь-які клаксони.
Боротьба проти свавілля чиновників – це не тільки мітинги, і гучні маніфести. Набагато більше важить об'єднання людей навколо захисту їхній конкретних прав. Я вітаю рух blokiratora.net, який дає людям аргументи. Я вітаю людей, які пишуть про те, як правильно боротися зі свавіллям даішників – вони теж дають людям аргументи.
Що дав Маніфест? Надію, що нам достатньо погудіти, і за нас все вирішать...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
