Політична реклама. Серпень
Маховик політичної агітації затягує все нових кандидатів. Можливість дешевого літнього розміщення і необхідність захоплювати комунікативне поле подарували нам безпрецедентно політизований рекламний серпень.
Як люблять говорити деякі політологи, розберемося спочатку з термінами.
Так, політична реклама визначена лише в законах про вибори як вид політичної агітації, а отже починає трактуватися таким чином тільки у виборчий період (120 днів). В якийсь час цього періоду вона заборонена, в якийсь – дозволена, але в міжвиборчий період її не існує.
Отже, те, що сьогодні висить на вулицях – це дещо інше. Можливо, на допомогу прийде Закон про рекламу? В ньому є два потенційно цікавих терміни:
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
соціальна реклама – інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.
Цікаво, що самі політики свої сюжети прагнуть називати соціальними. Наприклад, в середу Юлія Тимошенко заявила, що сюжети типу "вони зраджують, вона – працює" є соціальними і підтримують дух країни. І справді, таку рекламу можна запідозрити навіть в "популяризації загальнолюдських цінностей" – вона прославляє роботу і необхідність працювати. Протестантська етика, так би мовити.
Втім, подібне пояснення можна вважати невдалим жартом, оскільки навіть дурню зрозуміло, що мета цієї реклами – не підняти дух країни, але "сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару". Тобто по суті така реклама є комерційною. І стане політичною, як тільки розпочнуться офіційні виборчі перегони.
Хоча у юристів БЮТ є ще одна цікава юридична лакуна – таку рекламу можна обізвати інформаційним оголошенням або повідомленням. Щось на кшталт "Куплю телевізор. Дешево". На імідж теж навряд чи вплине, як і незнання законодавства щодо реклами.
Натомість ідею та креатив біло-червоних сюжетів можна лише хвалити і ставити прикладом для більшості кандидатів. По суті, він класичний, і було б поганим тоном принагідно згадувати одного німецького агітатора минулого століття. По-перше, сюжет повністю відповідає нормам зовнішньої реклами: мінімум тексту, необтяжений графічний зміст, контраст і легкість прочитання. По-друге, чіткі асоціації, які виникають у всіх громадян: не треба називати замовника, всі і так все зрозуміли. І по-третє, сугестивний зміст, тобто робота із підсвідомістю.
Відтепер правильним буде будувати цілий ланцюжок для реклами Ю.В.Т.: наступного місяця ми отримаємо щось на кшталт "Вона працює – країна виходить з кризи", потім – "Країна виходить з кризи – люди багатіють", і нарешті "Люди багатіють – бо вона працює". Коло замкнулося. Ми отримали типовий блок сигнальних фраз для підсвідомості, які методом безкінечного повтору і закільцювання можуть перетворитися на безумовний рефлекс у виборця. У випадку правильної агітаційної роботи і безвідмовної роботи штабу вся ця стратегії може принести очікуваний результат. А може й не принести – ніхто не відміняв в нашій країні такі фактори, як підкуп виборців, викид компромату і нічний Камаз на дорозі.
Втім, це лише моделювання. Факти ж говорять про те, що в креативній частині розбираються не лише у штабі БЮТ. Сергій Тігіпко також вийшов на вулиці із "правильним" сюжетом. Чесно кажучи, саме такий сюжет необхідно було чекати від Арсенія Яценюка: гаряча лінія, молодий технократ, обізнаність у всіх проблемах України і готовність їх вирішувати. В принципі, декількома штрихами Тігіпко також чітко формулює свою виборчу стратегію: наявність гарячої лінії та аналіз питань, які непокоять виборців – це безвідмовна фішка. Адже найбільше людям подобається, коли з ними говорять про їхнє наболіле.
Однак такі сюжети вимагають дуже серйозної роботи "від дверей до дверей", адже їхня роль – підтримувати імідж, формувати на задвірках свідомості якесь уявлення про кандидата. Бажання ж голосувати прийде лише тоді, коли його представники сподобаються виборцю. Чи готовий штаб до таких дій – невідомо.
І зовсім трошки залишилося до того часу, коли навіть хороші сюжети загубляться в масі інших. Вибори наближається, штаби все більше цікавляться адресними програмами, і виборців чекає важка візуальна осінь. А також безліч обіцянок, якими, будемо сподіватися, аж ніяк не буде викладена дорога України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
