Німці нам поможуть
Як завжди, порадувала промовиста (в усіх лінгвістичних сенсах) новина із життя моєї рідної столиці.
Київська адміністрація підписала меморандум з німецькою урядовою компанією GIZ, згідно з яким компанія надасть допомогу в розробці бренду Києва.
"На сьогоднішній день ми провели зустрічі з німецькою урядовою компанією GIZ, з якою підписаний меморандум на три мільйони євро, які нам допоможуть систематизувати наші знання і підготувати міжнародний конкурс з проектування (бренду) Києва. На жаль, на сьогоднішній день у нас немає бренду, девізу і гасла", – зазначив начальник головного управління економіки та туризму Ігор Довбань.
Він повідомив, що вже відбулися переговори з компанією Microsoft, яка готова надати свої контакти і "своїм ім'ям привести європейські гранди".
Конкретні формулювання пана Довбаня про те, як американська компанія "приведе європейські гранди" – на декілька секунд викликали в мене ментальний ступор, але з нього я вийшов швидко – адже маю певний досвід спілкування з державними службовцями.
Більший подив виклало інше. Не так давно пройшов конкурс на логотип Києва, на якому було запропоновано зовсім непогані варіанти, зокрема, під керівництвом Андрія Федорова:
Постійно відбуваються зустрічі різноманітних неурядових організацій щодо брендування міст України, читаються лекції на цю тему, в тому числі на проекті MPM – наприклад, Денисом Богушем та автором цього блогу. Але видається, в КМДА нічогісінько не знають про події навколо логотипу столиці. Для них це є чистий лист, із яким дуже хочеться попрацювати.
І от що цікаво – чи розуміє пан Ігор Довбань, що компанія Microsoft, а також різноманітні німецькі підприємства, які працюють в Україні, користуються послугами вітчизняних рекламних агентств? Що саме українці вигадують або адаптують логотипи, слогани, ідеї?
І не тільки тому, що для іноземців так дешевше в усіх смислах. Але – і це головне – тому що в Україні давно вже є спеціалісти європейського рівня, які краще розуміють "поле", аудиторію, менталітет. Якщо взяти умовного українського маркетолога і умовного німецького маркетолога, то українець зможе створити набагато кращу рекламну кампанію для вітчизняної аудиторії, ніж іноземець. І закордонні компанії це прекрасно розуміють.
Звичайно, вітчизняні чиновники практично не слідкують за новинами в рідній країні, за круглими столами, присвяченими проблемі брендингу Києва. Набагато більше чиновники знають про напрацювання іноземних компаній, про їхні заслуги на Каннських левах і т.д. І за це сварити не можна.
Але тоді залишається головне питання – гроші. Навіщо платити з бюджету міста до 3 (трьох!!!) мільйонів євро, якщо українські рекламісти готові відкрито і прозоро працювати за значно менші кошти. І видавати продукт аналогічно хорошої якості. Більше того, така робота в усьому світі коштує суттєво менше. Болгарія витратила на брендинг країни близько 100 тисяч євро...
Дозволю собі висловити певну гіпотезу. Може, саме тому і залучаються іноземці, бо під них легше вибити великі фінанси? А де великі гроші – там і бухгалтерія very user-friendly...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
