Бориспіль not-so-lowcost

Пару років тому українцям згодували черговий міф – у нас буде багато лоу-костів, почнемо кататися по світах, і взагалі авіаційна галузь буде серйозно реформована. Але поки що прогрес незначний – кожного разу починаєш із сайту одного-єдиного перевізника. На лоу-кости за минулий рік припадало менше 7% від всіх пасажирських авіаперевезень в Україні.

Лоу-кости – це не тільки питання економії. Це питання доступності і мобільності (особливо для молодих людей), це питання можливості бачити світ, навчатися. Це те, що є в Європі і США. І що дуже потрібне Україні – а не ефемерні "об'єднаність", "добробут", "люстрація".

Це питання формування середнього класу, який "може собі дозволити". Наприклад, подорож. Або, наприклад, автомобіль. Питання лоу-костів, великою мірою, мені нагадує проблему захмарних ввізних мит, які ми маємо на автомобілі. Я не перестаю говорити, що Україна набагато більше отримає для розвитку, якщо скасує ввізні мита на автомобілі.

Для молоді машини за 3-4 тисячі євро, як у сусідній Польщі – це дуже великий стрибок в європейські реалії. Аналогічна проста і ефективна реформа – це зниження аеропортових зборів. Це ніяк не вплине на соціальність бюджету, на зарплати і т.д. – однак дасть можливості побачити світ за адекватні гроші.

Адже не міністри, не президенти, не великий бізнес ставлять вигадані перепони для іноземних лоу-костерів. Одна з причин надзвичайно банальна – зависокі розцінки аеропортів, які роблять невигідними дешеві пасажирські перевезення.

Цим грішать і аеропорти обласних центрів, і "головні ворота" країни – аеропорт "Бориспіль". Іноді цікаво подивитися і порівняти, скільки платимо ми, а скільки за аналогічні послуги платять за кордоном.

Мене, наприклад, дивує, чому процес ренгенування мене і моїх речей (називається це "збір за авіаційну безпеку") в "Борисполі" коштує 4 долари. А берлінському Тегелі аналогічна процедура коштує 0,74 євро (тобто менше, ніж 1 долар, і відповідно в 4 рази менше, ніж у нас). Чи може в Берліні гірша система аеропортової безпеки? Навряд чи.

Чому чашка кави в середньостатистичному аеропорту Європейського Союзу коштує 2-3 євро, а в Борисполі – 50 гривень? Може в нас вища купівельна спроможність, ніж в країнах ЄС?

Це питання жадібності, яке ні до чого доброго не призводить.

Від цієї жадібності програють самі ж аеропорти, в які інвестовано мільйони і мільярди, і які тепер стоять напівпорожніми. В розпал літніх відпусток Віталій Портніков сфотографував Львівський аеропорт – я на фотографії залу вильоту не нарахував навіть 20 людей.

Наприкінці липня УП зробила відео-репортаж в порожньому терміналі D Борисполя – де засняла самих лише прибиральниць. Наскільки мені відомо, ситуація з того часу не занадто змінилася. Здогадайтеся, чому?

Може, Україні потрібні не стільки нові термінали в аеропортах, скільки нові підходи до ведення бізнесу – і зокрема, бізнесу авіаційного?

Рік тому Британію потішили фотографії, на яких принц Уільям із своєю дружиною в Единбурзі реєструються на рейс місцевого лоу-коста. Доступний і якісний сервіс плюс економність – це простий рецепт, якому готова слідувати навіть британська королівська родина. В Україні ж економити "верхи" не хочуть, а "низи" поки що не можуть – їм це просто не дозволено.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.