Мажоритарні хіти Youtube
Ще навесні всі готувалися до надзвичайно нечесної і агресивної виборчої кампанії. Експерти піднімали очі до стелі і замогильними голосами передрікали виборчі баталії в стилі 300 спартанців. В сенсі – до смерті.
Останні два тижні журналісти тільки й роблять, що питають – а чому ж вибори майже позбавлені "чорнухи"? За всю кампанію можна згадати хіба декілька скандалів:
- політтехнологічний скандал (куди затягнули й УП) навколо одеських перегонів. І все закінчилося пшиком.
- якісь відео з Тимошенко, щодо яких всім стало настільки все одно – чи вони автентичні, чи ні. Ага, ще й відра зеленки.
- "страшна" куча-мала навколо 40 мажоритарних кандидатів УДАРу і опозиції, яка теж пішла у забуття.
- "точкові" удари між мажоритарниками в різних регіонах країни, які більше показують рівень культури людей, ніж виборчу пасіонарію.
Втім, декілька цікавинок таки випливли у всесвітню мережу. Порадували публіку в інтернеті здебільшого мажоритарники.
Увага! Ненормативна лексика!
Коротка комедія у виконанні ужгородського кандидата Павла Чучки, який необачно повторив безсмертний подвиг одного харків'янина у зверненні до громадян.
А це відео було зроблене на одному з мажоритарних округів Києва:
Судячи з нього, людина, схожа на кандидата "Удару" Віктора Чумака, не лише нормально ставиться до друку контрагітації, та підтримується не зовсім гарної думки про свого колегу, з яким висить на білбордах. І він ніби вже сьогодні говорить, що після виборів готовий поділити район: "А потом поделим все это красиво".
А на цьому відео показують, як хтось, схожий на депутата Івано-Франківської міської ради, отримує хабар у 10 тисяч доларів.
Цей ролик вивісили, як наклеп на партію "Свобода, і пізніше "Свобода" оголосила цей ролик роботою спецслужб.
Зрозуміло, що навіть американські вибори з роздачею ляльок-вуду у вигляді конкурента, жорсткими роликами і карикатурами виглядають більш агресивними за такі українські "артефакти". В чому ж проблема? Де природній виборчий змагальний елемент, де спроби хоча б трохи переломити хід кампанії? Адже рейтинги по суті не міняються з весни: +/- 5% не вважаємо за результат витрачених десятків-сотень мільйонів доларів.
Можливо, проблема української політики – не у корупції чи кумівстві? А вся проблема – у відсутності пасіонарій, професіоналів від політики, які б справді "мали мрію". Мало бути чесним і принциповим, мало боротися з корупцією. Необхідно вірити в свою обраність і всіма законними методами видиратися нагору – це суть політики як професії.
І щоб блог не виглядав як риторичним, зазначу, що важливий початок для таких змін – це дебати. Дебати навіть на мажоритарному рівні, по правилах, а не в студії, це змагання кандидатів не на білбордах, а перед аудиторією. І те, що на цих виборах немає жодного прикладу реальних дебатів – це є ознака незмагальної кампанії.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
