Революції, facebook та лідерство
Дуже дивно, що інтелектуальна критика нинішньої ситуації, яку запропонував Сергій Дацюк, викликає стільки нарікань і заперечень. Замість якісного аналізу, маємо засилля емоцій і небажання проводити хоч якісь історичні паралелі. Простіше обвинуватити в штрейкбрехерстві, ніж визнати, що відсутність єдиних смислових задач поглиблює прірву між лідерами опозиційного руху, призводить до дивних та алогічних кроків, і жодним чином не наближає до мети.
Погляньте на ситуацію під іншим кутом. Успішна робота технологів влади – це не критика опозиції від Сергія Дацюка чи Юлії Мостової. Успішна робота технологів влади – це відсутність логіки, системи, глобальних цілей (смислів) та постійні провокативні кроки (наприклад, "смолоскипна хода") в роботі опозиції.
При цьому не хочеться бути аналітиком пост-фактум, після бою. Тому просто широко зацитую книжку топ-менеджерів Google Еріка Шмідта та Джареда Коена "Новий цифровий світ", видану ще в 2012 році. Автори багато аналізують арабські революції та чітко вказують, як будуть розвиватися стосунки між владою, опозицією і народом в світі, де відкритість стає нормою. Очевидно, автори також є проектом Банкової, бо, видається, цілий розділ їхньої книжки присвячений майбутньому Майдану – хоча про Україну там ні слова.
Ключова теза цього розділу – "Для опозиційних рухів конкуренція так само корисна, як і для компаній". Мова про те, що у світі соціальних мереж, дешевого зв'язку та проникнення мобільних телефонів (навіть у Сомалі на 20-25%) опозицію вивчають так само уважно, як і владу. Увага журналістів – це природній процес, і та опозиція, яка не може достойно відповідати, а реагує в стилі доцифрової епохи ("це все замовлення, це провокація") приречена на програш. В конкурентній боротьбі виживуть лише ті рухи, які відповідають власним принципам, адже все стало прозоро.
І широке цитування, ключові тези виділені мною. Написано, повторюся не про Україну, майже два роки тому. Але, здається, шукати якісь інші причини сьогоднішньої ситуації – це займатися виготовленням локшини.
"Наслідком поінформованості громадян та наявності у них доступу в інтернет стане їхнє критичне і обережне ставлення не тільки до влади, але і до опозиції".
"У ході майбутніх революцій багато людей стануть знаменитими, але ця особливість розвитку будь-якого опозиційного руху затримає появу справжніх лідерів, здатних довести справу до кінця. Адже технології допомагають відшукати людей з лідерськими якостями – мислителів, інтелектуалів і т. п., але не здатні створити їх. Народні повстання можуть змести диктаторів, проте успіх залежить від того, чи є у опозиції план і можливості його реалізувати. В іншому випадку результатом буде або відновлення колишнього режиму, або скочування до країни з недієздатним урядом. Створення сторінки в Facebook – це не план; істинні навички управління – це коли революцію доводять до успішного завершення".
На жаль, історії про дорожні карти, нові обрії та реформи – так і залишилися історіями. Поки що жоден опозиційний лідер не розказав, що він зробить після революції із важкою промисловістю або податком на власність. "Реформи потрібні" – не смисл, а гарний слоган.
"Важко уявити, щоб де Голль або Черчіль могли з'явитися в епоху Facebook, – вважає Генрі Кіссінджер, зауважуючи: – Я не бачу людей, готових витримати тиск і виступити поодинці, у наш час гіперзв'язаності всіх з усіма. Замість цього світом буде правити "бездумна одностайність", і відкрито протистояти їй зможуть лише одиниці. А це саме той ризик, на який повинен був готовий йти будь-який лідер. Унікальні лідерські якості – виключно індивідуальна риса, вона не виробляється в соціальних мережах".
"Сьогодні опозиційні лідери часто роблять невизначені заяви, пропонуючи вірити їм на слово, але добре поінформоване суспільство майбутнього зажадає від них деталей. Оскільки опозиція формується задовго до початку революції (неважливо, всередині країни або за кордоном), їй слід бути готовою до майбутніх подій і представити суспільству не формальні плани, а детально розроблені проекти, які стануть основою нової державної системи. Якщо якась опозиційна група не може або не хоче продемонструвати такі проекти або нездатна їх виконати, можна скільки завгодно звеличувати її організаційні здібності, але довіра до лідерських і управлінських якостей її керівників напевно викличе запитання".
І знову Кіссінджер: "Люди знають, як вивести співгромадян на площу, але не знають, що робити після цього. І ще менше розуміють, що робити з ними після перемоги. Ви не можете виводити людей на площу двадцять разів на рік. Ця фаза об'єктивно обмежена, а яка наступна – неясно. Але без ясної наступної фази рух буде рухатися за інерцією, яка неодмінно ослабне"".
Махмуд Салем, єгипетський блогер, свого роду рупор революції 2011 року в його країні: "Якщо ви революціонери, покажіть нам, на що здатні. Почніть щось робити. Створіть партію. Вибудуйте організацію. Вирішіть реальну проблему. Зробіть що-небудь, крім вічного круговороту від демонстрацій до маршів, від маршів до сидячих страйків. Це не вулична робота: справжня вулична робота – це коли ви рухаєте вулицю, а не рухаєтеся по ній. Справжня вулична робота – це коли вулиця вас знає і вам довіряє і готова за вами йти". Він переконував вуличних активістів брати участь в управлінні країною і в зміні культури корупції, проти якої вони виступали. "Це означає, що потрібно самим пристібати ремені безпеки, дотримуватися правил руху, припинити самим бути корупціонерами і т.д".
Ось смисли, яких нам не вистачає. І які могли б нас об'єднувати і через десять років.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
