Як міняються настрої українців
Для проекту UNITER дослідницька компанія GfK провела з 2 по 23 вересня комплексне опитування: персональне інтерв'ю 2157 респондентів, включаючи переміщених осіб, і 103 телефонних опитування жителів Криму. З повним дослідженням можна ознайомитися тут.
Загалом результати досить логічні, хоча й розставляють цікаві акценти – не в останню чергу, новообраним депутатам буде корисно вивчити реальні настрої людей, і відповідно до них планувати свою роботу і публічні виступи.
Так, респонденти визначили наступні найважливіші риси для нового парламенту, який завтра хором зачитуватиме присягу:
- здатність здійснювати радикальні, іноді болючі реформи;
- активна підтримка антикорупційних законів;
- чесність;
- відкритість щодо особистих доходів.
Відповідно, серед важливих ініціатив нового парламенту люди називають, окрім економічних реформ: відкриті партійні списки (підтримує 76% українців), прозорість виборчих фондів (67%) та публікацію податкових декларацій політиків (89%). Це тривожний дзвінок для деяких "нових молодих" партій та облич, які до цього часу не опублікували свої виборчі витрати – хоча й давали відповідні обіцянки.
Водночас питання фінансування партій з держбюджету не є популярною тезою – 61% респондентів вважає, що їх фінансувати мають члени партій, і лише 11% підтримують державне фінансування. Тож громадських активістів, які сьогодні виступають за модель державного фінансування партій, попереду чекає довгий процес зміни суспільних настроїв.
Євромайдан, і особливо події лютого, все ще сприймаються неоднозначно. 86% жителів Криму виступають різко проти них. Сподіватися, що в кримчан "відкрилися очі" – марно, особливо в умовах тотальної російської пропаганди.
Серед інших жителів України 61% позитивно оцінює революційні події, і пов'язує з ними очікувані зміни. Насправді це не настільки великий відсоток, який дає змогу проводити справжню шокову економічну терапію – ще одна причина, чому політики вкрай обережно рухаються в сторону реформ. Хоча, звичайно, корупція є більш вагомою причиною.
65% українців вважають Росію головною причиною війни та смертей. Кримчани натомість вважають, що війну спричинив український уряд (66%), через що місцеві жителі були змушені боротися проти націоналістів. Водночас значна кількість жителів Криму визнає ключову роль в погіршенні ситуації за російським телебаченням (61%).
Зросла громадянська активність українців, і відповідно популярність різноманітних благочинних чи громадських організацій. Що стосується конкретних NGO, українці найчастіше спонтанно називали Фонд Ріната Ахметова (особливо переміщені особи – 25% самостійно назвали організацію через її значну допомогу біженцям), Фонд Віктора Пінчука і Червоний Хрест. Для кримчан найбільш популярною стала організація "Пуск".
Також найбільш популярними назвали наступні суспільно активні бренди: Євромайдан SOS, Громадське телебачення, і, як не дивно, Femen. Втім, опитування показало, що люди, і особливо переміщені особи, найбільш позитивно оцінюють ті організації, які займаються конкретними справами, здійснюють допомогу "тут і зараз" – відповідно популярність "шоу-брендів" падає, і зростає знання того самого Червоного Хреста і Фонду Ахметова.
Зросла "самовіддача українців". Так, кількість людей, готових витратити від 100 до 1000 грн на соціально важливі ініціативи виросла вдвічі – з 7% у 2013 до 13% у 2014. Однак все одно ця цифра є вкрай малою. І приблизно 1/3 українців щось чули про закон про доступ до інформації, але тільки 5% коли-небудь подавали заявку. І з них 19% ніколи не отримували відповіді.
Загалом українське суспільство за рік пройшло дуже великий шлях від закритості і зацикленості на простих потребах до відкритого суспільства нового типу. Стали більше цінуватися такі якості, як чесність, прозорість, активність, патріотизм та відданість. Очевидно, саме це і є ознакою формування нової політичної нації, готової не тільки споживати, але й створювати нові цінності та нові ідеали.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
