Рік після Парижа: чи є в України план Б?

Річниця саміту у Парижі. Та сама річниця, після якої Президент казав, що настане час переходити до плану Б.

Отже, чого було досягнуто за рік? Давайте пригадаємо пункти комюніке за результатами зустрічі Нормандської четвірки.

1) Всеосяжне охоплення вогню. Президентська команда пишається цим пунктом, але коли президент давав інтерв'ю британцю Стівену Сакуру, інтерв'юер був вимушений перебити Президента і поправити його, що навряд чи можна назвати миром 1400 випадків порушення режиму тиші з липня по жовтень. Тиша дуже умовна і відносна. А деяке зменшення кількості випадків досягається тим, що українським військовим просто заборонили стріляти у відповідь – і навіть позбавляють премій за це.

2) Розробка та імплементація плану з розмінування – в цьому напряму нічого не зроблено. Ніяких конкретних кроків навіть не визначено, а тим паче – не втілено.

3) Три додаткові ділянки розведення військ до березня 2020. Розведення відбулося у Станиці Луганській, Золотому та Петрівському – але це було погоджено ще до Парижа. І знову ж таки – розведення-то начебто відбулося, але обстріли зі сторони бойовиків на цих ділянках продовжуються. У листопаді Штаб ООС заявив, що погоджено ще чотири ділянки – подивимось, як буде просуватися все у цьому напрямку. Адже погодження і так відбулося із затримкою понад 8 місяців!

4) Обмін заручниками за формулою "всіх на всіх" та повний доступ працівників Міжнародного червоного хреста до всіх утримуваних осіб. Це, зазвичай, представляється, як наш успіх. І дійсно, деяких утримуваних осіб було звільнено. Але "не всіх на всіх" – Україна віддала значно більше за бойовиків, більш важливих людей, водночас багато наших громадян лишилися у підвалах на окупованих територіях та в Росії. Ми отримали в рамках обміну багато злочинців, які сиділи за крадіжки, пограбування і вбивства – але ще більше політичних в'язнів лишилися у руках Кремля та його поплічників. Представників Червоного хреста до незаконно утримуваних, авжеж, теж не пустили.

5) Нові пункти пропуску. Тут є частковий прогрес – з української сторони підготували КПВВ "Щастя" і "Золоте", але бойовики зі свого боку не зробили абсолютно нічого. І в призначену дату пункти пропуску так і не були відкриті.

6) СММ ОБСЄ мав бути наданий повний доступ до всієї території України. Очікувано, ОБСЄ як не мала, так і не має повного доступу на всій території конфлікту.

Я не буду робити висновків за команду Президента. Але сьогодні, у річницю зустрічі нормандської четвірки у Парижі, хочеться поставити запитання: це вже момент, коли потрібно вводити план Б? Або це нарешті момент, коли треба визнати провал першопочаткових намірів, першопочаткових оцінок прагнень Росії та Путіна (привіт адептам пошуків миру в його очах), і нарешті почати шукати якусь адекватну відповідь на питання, що з цим всім робити за наявних ускладнень ситуації у вигляді бажання припинити війну лише з української сторони?