Новий фронт: білорусько-український кордон

За даними видання Liga.NET, нині на кордоні між Білоруссю і Польщею знаходиться близько трьох-чотирьох тисяч мігрантів.

Але звідки вони там взялись, чому саме в Білорусі?

Білоруська державна компанія "Центркурорт", як повідомляє DW з посиланням на Der Spiegel, що контролюється Лукашенком, і ще кілька маленьких і нікому невідомих компаній, що контролюються спецслужбами Білорусі та РФ організовують перевезення нелегальних мігрантів в Білорусь. Білоруські дипломатичні представництва по всьому світу видають "туристичні візи" нелегальним мігрантам. А білоруські авіакомпанії на кшталт Белавіа масово звозять вихідців з Північної Африки та Близького Сходу до кордонів з ЄС. За даними німецького видання Bild, щотижня з близькосхідних країн до Білорусі прибуває 15-17 рейсів, це не рахуючи тих мігрантів, які летять через Росію, яка робить в Білорусь понад 50 рейсів на тиждень – і теж везе нелегальних мігрантів.

За оцінками німецького МВС, з серпня "білоруським" маршрутом у Німеччину потрапило понад 7,5 тисяч нелегальних мігрантів.

Більше того, за інформацію українських спецслужб, це не просто імпровізована витівка білоруського диктатора. Спецоперація, яка курується головою КДБ Білорусі генерал-лейтенантом Тертелем та його братом, колишнім головою спецпризначенців прикордонних військ Білоусі. Автор спецоперації під кодовою назвою "Шлюз" сидить не у Мінську. Буквально на днях Путін і Лукашенко підписали низку спільних документів у рамках інтеграції до Союзної держави – зокрема, документи про спільну воєнну доктрину та міграційну політику. Немає жодних сумнівів, що режисери "Шлюзу" – в Москві.

Гойдання проблеми мігрантів – чудова вигадка для гібридної агресії. От тільки заручниками стали живі люди, які замерзають зараз у білоруських лісах. Втім, жодна країна не готова взяти на себе відповідальність за їхні життя.

За деякими даними, кілька сотень мігрантів 8 листопада рушили до польського кордону. На польському кордоні чергує понад 12 тисяч військових у повній бойовій готовності, як повідомив польський міністр оборони. Також Польща оголосила, що збирає сили територіальної оборони. Це все ми знаємо з новин.

А чи задумуємось ми, яке це значення має для нас?

Криза у відносинах з Польщею, Литвою та Латвією минеться – а мігранти на кордоні лишаться. І якщо кордон БІлорусі з Польщею складає 398 кілометрів, то кордон з Україною – 1084 км. Крім того, на кордоні між Україною та Білоруссю немає нічого подібного до парканів, що розмежовують Республіку Білорусь та Польщу.

Наші прикордонники значно більше підготовлені, ніж їхні польські колеги – це правда. Але "виловлювати" нелегалів по поліських лісах за відсутності будь-яких штучних обмежувальних споруд – ще те справа.

Але для України не тільки проблема нелегальних мігрантів з Білорусі може стати потенційною загрозою: в умовах критично низьких запасів вугілля ми знову вимушені звернутися до імпорту електроенергії. І оскільки наша система так і не пройшла уніфікацію з ENTSO-E, європейськими операторами передачі електроенергії, а натомість залишається пов'язаною лише з мережами Росії, Білорусі та Молдови – імпорт може йти тільки з РФ та РБ. І там чудово розуміють, в якій складній ситуації опинилась Україна. З одного боку – війна і намагання вийти зі сфери впливу РФ, а з іншого – нестача електроенергії і залежність від енергосистем Росії та Білорусі. Тому офіційний Мінськ раз у раз погрожує припинити експорт електроенергії до України.

Отже, Москва і Мінськ мають два дуже потужних важелі впливу. І абсолютно відкрито об'єднують свої зусилля. Фактично, майже 3 тисячі кілометрів державного кордону з близько 5,6 тисяч кілометрів – це кордон з вороже налаштованими державами, який будь-якої миті може стати плацдармом для активних воєнних дій – або дій гібридних.

Це лише підтверджує те, що Україні треба якомога швидше нарощувати на свої кістки м'язи – відмежовуватись від РФ, здобувати енергетичну незалежність, вкладатись у розбудову армії та прикордонних сил, відходити якомога далі від колишнього СРСР – культурно, ціннісно, політично, економічно. Як каже японська приказка, найкращий час посадити дерево був десять років тому, а наступний найкращий час – прямо зараз. Отож зараз наш найкращий час робити висновки і з усіх сил гребти подалі від цього суцільного концтабору і заповідника міжнародного тероризму, на який перетворюються дві сусідні країни.